Ухвала

від 16.01.2023 по справі 640/12250/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/12250/19

адміністративне провадження № К/990/1484/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №640/12250/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Солюшинз» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 11.01.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №640/12250/19, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Солюшинз» у повному обсязі.

Водночас, у поданій відповідачем касаційній скарзі, останнім наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 27.06.2022 та 15.07.2022 раніше подані відповідачем касаційні скарги повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень. У своїх рішеннях Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив відповідачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Втретє подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 19.08.2022 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору, а наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Ухвалою від 31.10.2022 Верховний Суд касаційну скаргу повернув з підстав не усунення недоліків касаційної скарги.

У подальшому вчетверте подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 31.10.2022 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. У своєму рішенні Верховний Суд повторно наголосив про незмістовність наведеного контролюючим органом обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та в черговий раз роз`яснив вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, повертаючи вчетверте подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд звернув увагу на те, що доводи скаржника щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України (з урахуванням доводів викладених у касаційній скарзі) не містять жодного обґрунтування щодо того, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази судами залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України.

Крім того, Суд наголосив, що у поданій відповідачем касаційній скарзі останніми не реалізовано вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в сукупності з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу також свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Поряд з цим Суд окремо звернув увагу скаржника, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій безпосередньо щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини (пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, які наведені скаржником у касаційній скарзі, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій та питання правомірності віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у контрагентів товарів (робіт/послуг), суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.

Разом з тим, під час перевірки вп`яте поданої Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій не змінює зміст та обґрунтування тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, які стали підставою для прийняття судами рішень про задоволення позовних вимог підприємства.

Так, усуваючи недоліки раніше поданих касаційних скарг, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує про неправильне застосування судами положень, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та здійснює вказівку на постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України в черговий раз зазначає про наявність правової позиції Верховного Суду, висловленої у низці постанов, у яких розглядалося питання правомірності віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у контрагентів товарів (робіт/послуг).

У свою чергу, суд касаційної інстанції у черговий раз наголошує, що формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу чи доводів сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

До того ж, висновки судів першої та апеляційної інстанцій безпосередньо щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, які наведені скаржником. Саме досліджуючи реальність господарських операцій, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.

Крім того, відповідач не наводить обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, і про які зазначав Верховний Суд у своїх ухвалах.

За змістом касаційна скарга, аналогічно попередньо поданим, зводиться виключно до незгоди із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також, як убачається зі змісту касаційної скарги, частина її доводів пов`язана з порушенням судами норм процесуального права щодо недослідження фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд.

Невстановлення судом обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вп`яте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №640/12250/19.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №640/12250/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Солюшинз» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер