Постанова

від 01.02.2022 по справі 560/4474/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4474/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

01 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Селянське (фермерське) господарство "Надія" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Селянське (фермерське) господарство "Надія" про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, пов`язаних із видачею наказу про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою: № 22-9886-СГ від 12 червня 2020 року; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вчинити дії щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03.), яка розташована за межами населених пунктів на території Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, шляхом видачі відповідного наказу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не з підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України. Крім того, право ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою припинено у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , тому у СФГ "Надія" відсутнє право користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач та третя особа у своїх відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти її доводів і зазначили, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення 10 сесії Ярмолинецької районної ради Хмельницької області XXIII скликання №8 від 28.02.2000 року ОСОБА_2 із земель запасу Правдівської сільської ради в постійне користування надано земельну ділянку площею 43,6 га. для утворення селянського (фермерського) господарства.

На підставі рішення 10 сесії 23 скликання Ярмолинецької районної ради Хмельницької області ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,6 га, яка розташована на території с. Вихилівка Правдівської сільської ради для організації селянського (фермерського) господарства, товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002 у Ярмолинецькому відділі земельних ресурсів.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 225644 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.02.2000р. зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство "Надія", номер запису 1 671 120 0000 000218.

Згідно з витягом зі Статуту від 23.12.2020 року Селянського (Фермерського) господарства "Надія" в редакції від 28.02.2000 року засновником СФГ "Надія" є Голова Селянського (Фермерського) господарства, громадянин України ОСОБА_2 ; до земель СФГ належать: 6.1.1. Землі, передані СФГ у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім`я Учасників СФГ.

Позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

Вважаючи вказаний вище наказ протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання позивача подано щодо земельної ділянки, яка відповідно до чинного законодавства перебувала у користуванні іншої особи, однак позивач не долучив до заяви погодження землекористувача, тому наказ про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою є правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Ч.7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

В той же час ч.6 ст. 118 ЗК України містить вимоги до комплекту документів, необхідного для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, необхідність подання погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і право користування яких не припинено у визначеному законом порядку.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Ст.95-96 ЗК України визначено права та обов`язки землекористувачів, до яких ЗК України відносить як постійних землекористувачів, так і орендарів земельних ділянок.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, чинне земельне законодавство гарантує орендарям та постійним користувачам земельних ділянок захист їх права на користування землею.

Таким чином, з урахуванням положень ч.5 ст.116 та ч.6 ст. 118 ЗК України, вимога щодо надання погодження землекористувача спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою.

Згідно з матеріалами справи на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Ярмолинецької районної ради Хмельницької області ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,6га., яка розташована на території с. Вихилівка Правдівської сільської ради для організації селянського (фермерського) господарства, товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002 у Ярмолинецькому відділі земельних ресурсів (а.с.48).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.50) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що право постійного користування припинено у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Згідно з ч.ч.1-2 ст.92 ЗУ України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року, є чинними.

Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2021 у справі №924/1257/20, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2021 року, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи, як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Надія", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина-засновника СФГ відсутня.

При цьому рішенням суду Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2021 у справі №924/1257/20 встановлено, що після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Селянське (фермерське) господарство Надія , яке зареєстроване, як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Фермерського господарства - останнє набуло прав та обов`язків землекористувача.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, СФГ "Надія" є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6825885200:03:022:0001, щодо частини якої ОСОБА_1 звертався із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825885200:03:022:0001 перебуває в оренді іншої особи і вказане право користування земельною ділянкою не припинено у встановленому законом порядку, позивачка зобов`язана долучити до клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою погодження такого землекористувача.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а дійшов висновку про те, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зважаючи на те, що погодження СФГ "Надія" не було долучено до клопотання позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03.), яка розташована за межами населених пунктів на території Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.