Рішення

від 25.05.2021 по справі 560/4474/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4474/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство "Надія" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, пов`язаних із видачею наказу про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою: № 22-9886-СГ від 12 червня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вчинити дії щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03.), яка розташована за межами населених пунктів на території Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, шляхом видачі відповідного наказу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем розглянуто заяву позивача та винесено оскаржуваний наказ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі того, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

Позивач вважає вказаний наказ протиправним, так як ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже і право користування земельною ділянкою припинено.

До суду надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки спірний наказ прийнято правомірно, з огляду на те, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої бажає отримати позивач, знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

Відповідач зазначає, що відсутні відомості щодо припинення права користування або визнання нечинним Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року

Крім того, представник відповідача зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може зобов`язати останнього надати такий дозвіл.

До суду надійшли пояснення третьої особи, в яких вказано, що бажана позивачем земельна ділянка входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 6825885200:03:022:0001, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства "Надія". Вказали, що після отримання громадянином-засновником Державного акта на право постійного користування земельної ділянки та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ "Надія", яке і набуло прав і обов`язків землекористувача.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 відкрито провадження в справі №560/3593/21 та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

При відкритті провадження судом враховано, що позивачі також зверталися до Хмельницького окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами, провадження по яких закрито, у зв`язку з неналежністю даного спору до адміністративної підсудності. Частина вказаних ухвал скасовано Сьомим апеляційним адміністративним судом.

Для захисту своїх прав позивачі зверталися і до Ярмолинецького районного суду. Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 12.03.2021 у справі 689/1557/20 провадження закрито з підстав підсудності даного спору адміністративному суду.

За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Кованіллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 по справі №9901/471/19.

Таким чином, з метою захисту прав та інтересів позивачів, у зв`язку з постійною зміною судової практики щодо підсудності даного спору, суд прийняв до розгляду даний позов та вирішив розглянути його за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 роз`єднано поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі №560/3593/21.

Ухвалою від 26.04.2021 залучено селянське (фермерське) господарство "Надія" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 11.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно Рішення 10 сесії Ярмолинецької районної ради Хмельницької області XXIII скликання №8 від 28.02.2000 року ОСОБА_2 з земель запасу Правдівської сільської ради в постійне користування надано земельну ділянку площею 43,6 га. для утворення селянського (фермерського) господарства.

На підставі Рішення 10 сесії 23 скликання Ярмолинецької районної ради Хмельницької області ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,6га., яка розташована на території с. Вихилівка Правдівської сільської ради для організації селянського (фермерського) господарства, товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002 у Ярмолинецькому відділі земельних ресурсів.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 225644 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.02.2000р. зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство "Надія", номер запису 1 671 120 0000 000218.

Згідно Витягу із Статуту від 23.12.2020 року Селянського (Фермерського) господарства "Надія" в редакції від 28.02.2000 року засновником СФГ "Надія" є Голова Селянського (Фермерського) господарства, громадянин України ОСОБА_2 ,; до земель СФГ належать: 6.1.1. Землі, передані СФГ у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім`я Учасників СФГ.

Позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянуто заяву позивача та прийнято наказ про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

Позивач, вважаючи дії відповідача, що полягають у прийнятті оскаржуваного наказу протиправними, звернувся в суд з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до наведених норм, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Відповідач, доводячи правомірність оскаржуваної відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно до наказу від 12.06.2020, посилається на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6825885200:03:022:0001 загальною площею 43,6 га, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У частині 2 статті 92 ЗК України визначено коло суб`єктів, що можуть набувати у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності, і громадяни до них не належать.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Відповідно до пунктів 2, 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07.07.2011 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відмерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільною звернення громадян або юридичних осіб (постанова Верховного суду України від 26.09.2011 року № 6-14цс11).

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься в п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп 2005 (справа № 1-17 2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. При цьому Конституційний суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею) виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, та на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення нього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013) встановлено, що документ, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності ним Законом, є дійсними.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції Земельного кодексу України.

Відтак, у осіб, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок вчиняти дії, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідно до процедури.

Отже, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року, є чинними та ніким не скасовано.

Крім того, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2021 у справі №924/1257/20 встановлено, що після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Селянське (фермерське) господарство Надія , яке зареєстроване, як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Фермерського господарства - останнє набуло прав та обов`язків землекористувача.

Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підсумовуючи, суд погоджується з правомірністю відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з мотивів відсутності погодження землекористувача, оскільки клопотання було подане щодо земельної ділянки, яка відповідно до чинного законодавства перебувала у користуванні іншої особи.

Водночас відсутність згоди користувача земельної ділянки може бути самостійною підставою для відмови у наданні відповідного дозволу, зокрема з огляду на імперативність положень ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо необхідності надання разом з клопотанням погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні.

Вказаний висновок підтверджується і практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Водночас ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, так само як і погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові №826/765/17 від 16 травня 2019 року, з якої вбачається, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно ст.139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення йому судових витрат у вигляді сплаченого судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 травня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39767479) Третя особа:Селянське (фермерське) господарство "Надія" (Вихилівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область, 32130 , код ЄДРПОУ - 14175364)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап