Постанова

від 01.02.2022 по справі 240/8333/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8333/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

01 лютого 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представника відповідача - Мазур О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітгран" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітгран" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення : № 00000070701 від 05 січня 2021 року, № 00000090701 від 05 січня 2021 року, № 00000040701 від 05 січня 2021 року, № 00000080701 від 05 січня 2021 року.

В обґрунтування позову зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення підприємством вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1531268 грн. та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду на суму 946 084 грн; п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу та не підтверджені жодними доказами. Вказує, що вказані в акті перевірки договори, акти, накладні та інші документи були складені з метою їх реального виконання. Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000040701 від 05 січня 2021 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000080701 від 05 січня 2021 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 328 486 грн. та штрафних санкцій на суму 132 849 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000070701 від 05 січня 2021 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000090701 від 05 січня 2021 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітгран" (вул.Горького,47/7, м.Коростишів, Житомирська область, 12504, код ЄДРПОУ 37692022) судовий збір у розмірі 29 510 грн. (двадцять дев"ять тисяч п"ятсот десять гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Елітгран" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 04.12.2020 №1432/06-30-07-01/37692022.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення вимог:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст,198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1531268 грн. та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду на суму 946 084 грн;

п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

18.12.2020 підприємством були подані заперечення № 1 на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

30.12.2020 №14637/6/06-30-07-01 ГУ ДПС у Житомирській області надіслало відповідь на заперечення про те, що висновки акту перевірки Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.12.2020 № 1435/06-30-07-01/37692022 залишаються без змін, а заперечення без задоволення. (а.с.30-36)

На підставі висновків перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.01.2021 № 00000040701 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 946 084 грн.;

від 05.01.2021 № 00000080701 про збільшення податкового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 1 328 486 грн. та штрафних санкцій на суму 332 122 грн.;

від 05.01.2021 № 00000070701 про застосування 1 700 грн. штрафу за нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН;

від 05.01.2021 № 00000090701 про застосування 1020 грн. фінансової санкції за ненадання документів.

22.02.2021 підприємством було подано скаргу № 22/02 до ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення від 05.04.2021 №7637/61990006010106. У рішенні зазначено, що під час розгляду скарги було встановлено, що відповідач при винесені ППР від 05.01.2021 № 00000080701 застосував не чинну норму п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, отже штрафна санкція у розмірі 199 273,00 грн., підлягає скасуванню. В іншій частині всі рішення залишено без змін.

Позивач вважає спірні рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За змістом пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Норми п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Із матеріалів справи слідує, що Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 00000040701 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 946 084 грн.; від 05.01.2021 № 00000080701 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 328 486 грн. та штрафних санкцій на суму 332 122 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало встановлене перевіркою порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 531 268 грн. та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду на суму 946 084 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Елітгран" в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг), які були використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку у вересні 2020 року на 235 684 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що на запит ревізора надано акти списання ТМЦ, які не оформлені належним чином. Не надано товарно-транспортних накладних, наказів на відрядження, подорожніх листів, паспортів машиніста, норм списання ПММ; по рахунку 205 "Будівельні матеріали" відсутні дані по якому саме об`єкту було виконано поточний ремонт, хто проводив ремонтні роботи; по рахунку 207 "Запасні частини" відсутня інформація на який саме об`єкт (основний засіб) були списані ТМЦ; по рахунку 209 "Інші матеріали" відсутні дані по якому саме об`єкту було виконано поточний ремонт, хто проводив ремонтні роботи, тощо.

Підприємством не надано пояснення та документальне підтвердження щодо здійснення діяльності, з якою може бути пов`язано придбання ТМЦ. Крім того, підприємством у вересні 2020 року було отримано відповідно до податкових накладних товарно-матеріальні цінності, які призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Так, згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ "Елітгран" є оброблення декоративного та будівельного каменю, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту та здавання в оренду власного нерухомого майна.

Наказом директора підприємства від 03.01.2017 "Про проведення ремонту господарським способом" для проведення комплексу ремонтно-будівельних робіт з метою відновлення конструкцій та систем інженерного обладнання, підтримання експлуатаційних якостей гранітного цеху, що призведе в майбутньому до збільшення економічних вигід підприємства наказано:

1. Провести ремонтно-будівельні роботи з дотриманням всіх вимог з техніки безпеки, охорони праці та пожежної безпеки.

2. Витрати на проведення ремонтно-будівельних робіт визначити; капітальними інвестиціями,

3. Збільшення вартості основних будівель і споруд провести після повного закінчення ремонтно-будівельних робіт.

4. Провести ремонт господарським способом (власними силами працівників підприємства.

5. Залучити на договірних умовах кваліфікованих спеціалістів для проведення електромонтажних робіт та робіт підвищеної складності.

6. Відповідальним за проведення робіт призначити заступника директора.

Протягом 2019 року підприємством було списано ТМЦ, про що складено відповідні акти, які надавалися при проведенні перевірки та містяться в матеріалах справи. Зокрема:

акт списання ТМЦ по рахунку 201 "Сировина та матеріали" (склад) протягом 2019 року на суму 98 520 грн. (блоки із гранітів та габро);

акт списання ТМЦ по рахунку 203 "Паливо" (склад) протягом 2019 року на суму 666 083,22 грн. (ПММ);

акт списання ТМЦ по рахунку 205 "Будівельні матеріали" (склад) протягом 2019 року на суму 95084,81 грн. (плити гіпсокартонні, профіль, грунтівка, барвники, фарби, пігменти, фарба, портландцемент);

акт списання ТМЦ по рахунку 207 "Запасні частини" (склад) протягом 2019 року на суму 355 976,30 грн (фільтри, олива, палець, фіксатор, коток опорний, коронка, адаптер, світильники, круг абразивний, підшипник роліковий);

акт списання ТМЦ по рахунку 209 "Інші матеріали" (склад) протягом 2019 року на суму 674 499,10 грн. (плитка ректиф, унітаз, фриз, плитка для підлоги, фіксатор, шурупи, профнастил, розетки, кабель силовий, дріт в`язальний, шнур поліамідний, лопата, мило господарське, вимикачі, тощо).

Зокрема, відповідно до акту від 02 грудня 2019 року були списані на виробничі господарські потреби підприємства, поточний ремонт техніки і обпаданням саме: верстат тросовий прямого різу, моделі КШМ-320, автомат шліфувальний кліннно-вижільний, моделі КШМ-320, верстат камневідрізний, моделі ФМД -2,0, верстат камневідрізний, моделі СКО-2 та інше на суму 355976,30 грн.

При цьому, матеріали були використані відповідно до основної діяльності підприємства - оброблення декоративного та будівельного каменю.

Слід зазначити, що підставою для списання ТМЦ було проведення ремонтних робіт гранітного цеху відповідно до наказу директора підприємства від 03.01.2017. У зв"язку з проведенням капітального ремонту виробничих приміщень були придбані матеріали і сировина, які використовувались для будівництва, спорудження, створення необоротних активів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що акти списання ТМЦ оформлені неналежним чином, оскільки наявність помилки у оформленні деяких первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається , що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов"язаннях платника податку у зв"язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у при розгляді податкових спорів.

За позицією Верховного Суду у справі № 826/11879/13 наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Також, відповідачем до матеріалів справи надано акт від 04.12.2017 про витрату матеріалів протягом 2017 року на суму 92 845 грн. на підставі яких проводилось списання матеріалів, використаних для ремонтно-будівельних робіт; акти про витрату матеріалів від 02.12.2019 про те, що протягом 2019 року власними силами підприємства були одержавні та витрачені матеріали на суму 95 084,81 грн., 769 583,91 грн. При цьому, зазначені акти містять всі необхідні реквізити для ідентифікації витрачених матеріалів. (т.1. а.с.67, 69, а.с.166 зворот)

Крім того, встановлено, що підприємством у вересні 2020 року було отримано відповідно до податкових накладних товарно-матеріальні цінності, які призначаються для їх використання в господарській діяльності, а саме: Rational пароконвекційна піч SCC61, Rational паро конвекційна піч SCC XS, Samaref шафа шокового охолодження/заморозки PO 5Т PL, El fr ато посудомийна машина СЕ 24F VE, Fimar хісторозкаточна машина з однією парою валків SI/420, Forcar морозильний стіл GN31Q0BT, Pizza Group Тістоміс IR33 VS, Fimar тісторозкаточна машина з однією парою валків SI/420, RM Gastro Плита SPL 780 Е, Forcar холодильний стіл GN3100TN, RM Gastro піч для піци Е 8, Sammic Вакууматор SE-204, Fimar м`ясорубка 12/S, MODERN EXPO вітрина для інгредієнтів ONS VXCN 14, Robot Coupe ручний міксер Mini МР 190 Combi, RGV слайсер LUSSO 25 GL, Stalgast стерилізатор для яєць та ножів, Bartscher Індукційна плита IK 35ТС, Bartscher рисоварка 8 л AI50513, Rational Решітка для грилю та стейків GN 1/1, Rational ємкість з гранітною емаллю 1/1 GN h 40 мм, ПТК підставка під пароконвектомат 800x700x800, ПТК підставка під піч для піци з полицею 810*979*845 мм, Stalgast щітка для чистки печі 1500 мм, Bartscher марміт для рису А150512, Bartscher Індукційна плита ІК 35ТС, машина сушильна промислова FDEE7, машина прасувальна 125-140, машина пральна промислова PF3, блок для Йоги, Гантель вінілова Fitex, 1 кг, гиря вінілова кольорова Explode, 12 кг, мат для фітнесу Reebok Love синій, степ-платформа Fitex, 40" * 15м * 6.5".

Вказані ТМЦ відповідно до даних бухгалтерського обліку було оприбутковано на рахунок 281 "Товари" на суму 1 178 421,98 грн. Станом на 30.09.2020 сальдо по рахунку 281 становить 1178 421,98 грн.

Щодо доводів апелянта про ненадання доказів проведення підприємством інвентаризації, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) .

Так, відповідно до п.2 ст.3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.10 Закону № 996-XIV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Наказом директора підприємства від 27.11.2017 №21 створено постійно діючу інвентаризаційну комісію.

Наказом підприємства від 27.11.2017 № 22 наказано провести інвентаризацію активів та зобов"язань підприємства з цією метою здійснити перевірку:

основних засобів і нематеріальних активів; товарно-матеріальних цінностей, каси, розрахунків з дебіторами та кредиторами, бланк суворої звітності.

Проведення інвентаризації покласти на інвентаризаційну комісію. (а.с.136,164)

Підприємством у 2020 році було проведено інвентаризацію ТМЦ, про що складено акт інвентаризації від 23.11.2020.

Згідно акту станом на 01.11.2020 на складі підприємства знаходяться товарно-матеріальні цінності на суму 1178421,98 грн. (т.1 а.с.229)

Відповідачем не спростовано, що акт інвентаризації директором підприємства надавався перевіряючим.

Отже, доводи відповідача про не проведення позивачем інвентаризації під час проведення перевірки підприємства та ненадання відповідних документів на підтвердження проведення інвентаризації суд до уваги не приймає.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у зв"язку із запровадженням карантину підприємство не змогло закінчити ремонтно-будівельні роботи, тому дані ТМЦ згідно акту інвентаризації зберігаються на складі підприємства.

Придбання вказаних матеріалів пов"язане з ремонтно-будівельними роботами, для створення комфортних умов працівників підприємства, створення їдальні, харчового блоку та для спортивного залу.

Таким чином, доводи відповідача про те, що частина списаних ТМЦ використана не в господарській діяльності підприємства та відсутність залишків даних ТМЦ на складі підприємства спростовані в ході розгляду справи дослідженими доказами та поясненнями сторін.

З огляду на це, у позивача був відсутній обов"язок нараховувати на частини списаних ТМЦ податкові зобов"язання з податку на додану вартість на суму 946 084 грн..

Крім того, у акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено завищення податкового кредиту на суму 1 893 026 грн.

Підприємством до перевірки за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 та до заперечення, не було надано даних синтетичного та аналітичного обліку, жодного первинного документа (договори, накладні на оприбуткування товару, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності), які б підтверджували саме факт отримання ТМЦ (робіт, послуг).

Таким чином, перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 1 485 395 грн.

Крім того, під час проведення перевірки та до заперечення не було надано первинні документи, які б підтверджували факт перевезення гранітних блоків за період з 01.01.2019 по 30.09.2020 від контрагентів-постачальників: ТОВ "Кар`єр "Дідковичі", Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор"; ТОВ "ЛІТ ОС", ТОВ "Лавіком", ТОВ "ЗАХІДНЕРУДПРОМ", ТОВ "Надра Інвест", ТОВ "Машбудпроект".

Під час проведення перевірки керівнику підприємства особисто під розпис було надано запити від 23.11.2020: про надання документів синтетичного та аналітичного обліку, первинних бухгалтерських документів; про надання документів щодо інвентаризації незавершеного виробництва, розрахунки собівартості реалізованих ТМЦ, опис процесу виробництва та порядок реалізації; про проведення інвентаризації в період проведення перевірки; про надання копій документів по контрагентам-постачальникам.

У результаті ненадання документів складено акти про ненадання документів.

З огляду на зазначене, перевіркою встановлено, що ТОВ "Елітгран" на порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від контрагентів-постачальників, по яких у ході перевірки не підтверджено саме факт отримання ТМЦ (робіт, послуг) на суму 1 893 026 грн.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст.198 Податкового кодексу, пп."а" п.198.1 якого визначено, що до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів ( у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Судом встановлено, що на виконання наказу підприємства від 03.01.2017 "Про проведення ремонту господарським способом", в зв"язку з проведенням капітального ремонту виробничих приміщень були придбані матеріали і сировина, які використовувались для будівництва, спорудження, створення необоротних активів відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України.

Матеріали справи свідчать, що між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "Елітгран" (Орендар) укладено договори оренди транспортних засобів з екіпажем від 01.03.2017, 01.01.2018, від 02.03.2019. У Договорі зазначено, що під екіпажем розуміється: машиніст, що пройшов відповідне навчання, отримав необхідні навички та перебуває в трудових відносинах з орендодавцем. Техніка використовується Орендарем для здійснення господарської діяльності. Передача оренди здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до договорів оренди обладнання від 02.01.2019 укладеного між ТОВ "Елітгран" (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець), Орендар прийняв у тимчасове платне користування обладнання для обробки натурального каменю, яке є об"єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності. Найменування обладнання, яке передається за цим договором, його комплектність та технічні характеристики зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю.

На виконання умов вказаних договорів сторонами складено акти прийому-передачі транспортних засобів в оренду та придбано у контрагентів-постачальників обладнання та матеріали, необхідні для ремонтно-будівельних робіт, що підтверджується також видатковими накладними, ТТН, рахунками на оплату.

На запит контролюючого органу позивачем було надано фрагменти журналу оредру "Головна книга" по рахункам матеріальним та рахункам 361 та 631, договори оренди техніки, акти прийому-передачі техніки, договори оренди обладнання, транспортних засобів, видаткові накладні, акт інвентаризації, акти списання ТМЦ, первинні документи по контрагентам-постачальникам ТОВ "АТЕЛЬЄ КЕРАМІКИ", ТОВ "ДІМ КЕРАМІКИ", ТОВ "ТД "ОЛАНВО", ТОВ "ВКП "СТАЛЕВИЙ СВІТ", ТОВ "ТД "С-Проф", ТОВ "Студія дизайну та декору", ТОВ "Лємма", ТОВ "БАЛТІК-ФОРКЛІФТ", ТОВ "ЮКРЕЙНІАН СЕЙЛ КЕЙ", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Фітнес Трейдінг", ТОВ "Нова Колор".

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи в повному обсязі підтверджують факт отримання ТМЦ (робіт, послуг) по податкових накладних від контрагентів-постачальників на суму 1 893 026 грн. та наявність підстав для формування на відповідну суму податкового кредиту.

Щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на отримання блоків гранітних і габро, колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, а є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших залежних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення. (Постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11).

Товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. У даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі № 2а-10089/11/1370.

Надані до суду первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Придбані позивачем товари (матеріали) використані у господарській діяльності позивача, про що було зазначено вище. Вказані обставини підтверджені належними доказами. Усі витрати позивача з придбання товарів та послуг були об"єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності. Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Договірні відносини з контрагентами не порушують закон і не суперечать інтересам держави і суспільства, направлені на реальне настання правових наслідків взаємних прав та обов"язків між сторонами договорів.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Отже, платником податку правомірно сформовано податковий кредит від постачальників, доведено факт отримання товару, що підтверджує реальність господарських операцій.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1531268 грн. та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду на суму 946 084 грн. не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та недоведені, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень від 05.01.2021 № 00000040701 та від 05.01.2021 №00000080701, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 №00000080701 частково було скасовано ДПС України в частині застосування штрафних санкції на суму 199273,00 грн.

Так, за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, ДПС України прийнято рішення від 05.04.2021 № 7637/61990006010106. У рішенні зазначено, що під час розгляду скарги було встановлено, що відповідач при винесені ППР від 05.01.2021 №00000080701 застосував не чинну норму п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, отже штрафна санкція у розмірі 199 273,00 грн., підлягає скасуванню. В іншій частині всі рішення залишено без змін.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 00000080701 є частково скасованим.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 00000080701 підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1328486 грн. та штрафних санкцій на суму 132849 грн., з огляду на що позов у цій частині слід задовольнити частково.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частини правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.01.2021 №00000070701 про застосування 1700 грн. штрафу за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного податкового-повідомлення рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.201.10. ст.201 ПК України, яке полягало у не здійсненні ним реєстрації податкових накладних на частину списаних товарно-матеріальних цінностей, які не використовувались в його господарській діяльності.

Водночас як попередньо судом встановлено, що такі висновки контролюючого органу про використання не в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей на суму ПДВ 946084 грн., не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були визнанні судом протиправними..

У зв`язку з цим, податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 00000070701 про застосування 1 700 грн. штрафу за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, яке ґрунтується на вказаних висновках і є похідним від них, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 00000090701 про застосування 1020 грн. фінансової санкції за ненадання документів.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язується надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені коші первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Крім того, п.85.8 ст.85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Зазначений акт підписується посадовою (службовою.) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, лише у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт, який підписується і посадовою особою і платником податків. При цьому, у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п.121.1 ст.121 Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідач стверджує, що під час проведення перевірки та до заперечення не було надано первинні документи, які б підтверджували факт перевезення гранітних блоків за період з 01.01.2019 по 30.09.2020 від контрагентів-постачальників: ТОВ "Кар`єр "Дідковичі", Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор"; ТОВ "ЛІТ ОС", ТОВ "Лавіком", ТОВ "ЗАХІДНЕРУДПРОМ", ТОВ "Надра Інвест", ТОВ "Машбудпроект".

Під час проведення перевірки керівнику підприємства особисто під розпис було надано запити від 23.11.2020:

про надання документів синтетичного та аналітичного обліку, первинних бухгалтерських документів;

про надання документів щодо інвентаризації незавершеного виробництва, розрахунки собівартості реалізованих ТМЦ, опис процесу виробництва та порядок реалізації;

про проведення інвентаризації в період проведення перевірки;

про надання копій документів по контрагентам-постачальникам: ТОВ "АТЕЛЬЄ КЕРАМІКИ", ТОВ "ДІМ КЕРАМІКИ", ТОВ "ТД "ОЛАНВО", ТОВ "ВКП "СТАЛЕВИЙ СВІТ", ТОВ "ТД "С-Проф", ТОВ "Студія дизайну та декору", ТОВ "Лємма", ТОВ "БАЛТІК-ФОРКЛІФТ", ТОВ "ЮКРЕЙНІАН СЕЙЛ КЕЙ", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Фітнес Трейдінг", ТОВ "Нова Колор".

У результаті ненадання документів складено акти про ненадання документів від 25.11.2020 №43/30-06-07-01 .

Разом з тим, як зазначив в судовому засіданні представника позивача, на запит перевіряючих були надані всі необхідні первинні документи, які підлягали перевірці. Будь-яких зауважень при перевірці стосовно ненадання документів від осіб, що здійснювали перевірку не надходило. Щодо перевезення гранітних блоків, таке здійснювалося власними силами, ТТН не є у даному випадку обов"язковою.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи містяться документи, які вимагалися при перевірці.

Із зазначеного можна зробити висновок, що вказані документи були наявні при перевірці та надані посадовим особам контролюючого органу.

Докази того, що такі документи перевіряючим не надавалися або представники позивача відмовилися їх надати, матеріали справи не містять.

Також, суд зазначає, що наданий відповідачем акт не свідчить про те, що позивач відмовився надавати витребувані документи, оскільки в порушення вимог п.85.6 ст.85 ПК України, акт не містить підпису платника податків (представника), який відмовився надавати документи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не виконано свого обов"язку відповідно до ст.77 КАСУ та доведено суду факт ненадання позивачем при перевірці витребуваних документів та з огляду на наявність таких у матеріалах справи.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зафіксоване перевіркою порушення позивачем вимог п.85.6 ст.85 ПК України в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження, відтак, податкове повідомлення-рішення від 05.01.2021 №00000090701, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 лютого 2022 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.