Постанова

від 10.02.2022 по справі 600/3139/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3139/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

10 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекспортер" про стягнення санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2021 року Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не забезпечено встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та не сплачено адміністративно-господарську санкцію, що пені в свою чергу зумовило нарахування пені. Оскільки відповідач не сплачує вказані кошти у добровільному порядку, наявні підстави для задоволення позову про їх стягнення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» позивач виконав свій обов`язок щодо створення встановленої для нього кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до центру зайнятості направлялись звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", в яких вказувалась наявність вакансій робочих місць, створених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відмов роботодавця у працевлаштуванні інвалідів не було.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» зареєстроване як юридична особа з 24 березня 2017 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом №12 від 10 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» створило робоче місце за посадою «менеджера (управителя) із зовнішньоекономічної діяльності по англомовному напрямку» для працевлаштування особи з інвалідністю. 13 вересня 2018 року про створення вакансії відповідач повідомив Центр зайнятості у встановленому законом порядку, подавши звіт форми №3-ПН. У 2020 році було поновлено звітність для підтвердження актуальності вакансії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік форми №10-ПОІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб) становить 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 0. Вказано також і те, що фонд оплати праці штатних працівників становить 1673,40 грн, середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 139,40 грн.

15 квітня 2021 року Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів надіслано на адресу Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості листа, в якому зазначено прохання надати інформацію, зокрема, по Товариству з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» , стосовно подання звіту за формою №3-ПН у 2020 році з питань працевлаштування інвалідів. Крім цього, зазначено і про надання такої інформації: чи мали місце інші звернення, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» до центру зайнятості з питань працевлаштування інвалідів; кількість вакантних посад, створених у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» у 2020 році для працевлаштування інваліда(ів) (згідно статистичних звітів по формі №3-ПН «Про наявність вакансій» ), по кожному окремо; чи направлялись, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» у 2020 році для працевлаштування інваліди, скільки, на які посади та результати даних направлень. Якщо не направлялись то з якої причини; скільки осіб з інвалідністю перебуває на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості, їх освітній рівень та спеціальність.

Крім цього, 15 квітня 2021 року Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» претензію на суму 69725,00 грн, яка обґрунтована тим, що вказаним підприємством не виконані вимоги статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , що є порушенням законодавства про соціальний захист інвалідів в Україні. Так, у відповідності до звіту 10-ПІ середньооблікова чисельність інвалідів, які фактично працювали на підприємстві упродовж 2020 року, склала 0 осіб. В той же час установлений норматив для працевлаштування інвалідів у 2020 році склав 1 особа. Отже, адміністративно-господарські санкції на підставі звіту складають 69725,00 грн, а також почала нараховуватись пеня. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» сплатити основну заборгованість в указаній сумі та пеню, яка зростає щоденно на несплачену суму заборгованості. Зазначено також про те, що у разі невиконання цих вимог протягом 15 діб, обласне відділення змушене буде застосувати заходи для примусового стягнення коштів у відповідності до законодавства, що потягне за собою додаткове нарахування пені, судових, виконавчих витрат, притягнення керівника до адміністративної відповідальності тощо.

Між тим, Чернівецька міська філія Чернівецького обласного центру зайнятості листом від 29 квітня 2021 року повідомила Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медекспортер» до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості були подані звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (у паперовому вигляді) та зазначена одна вакансія на посаду менеджер (управитель) із зовнішньоекономічної діяльності, в якій у розділі ІІ зазначено про необхідність направляти інвалідів. Впродовж 2020 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інваліда на вакантну посаду менеджер (управитель) зовнішньоекономічної діяльності в зв`язку з відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості. Впродовж 2020 року відбувалося підтвердження актуальності вакансії в телефонному режимі.

Дослідженням розрахунку адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15 квітня 2021 року за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій ТОВ «Медекспортер» станом на 15 червня 2021 року судом установлено, що кількість не працевлаштованих інвалідів становить 1 особа, а сума штрафних санкцій по зазначеному підприємству становить 69725,00 грн. У зв`язку з простроченнями сплати суми основного боргу (69725,00 грн) на 61 дні (станом на 15 червня 2021 року) сума пені становить 1063,31 грн.

Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення про це компетентний державний орган, у зв`язку із чим відсутні підстави для стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Статтею 17 цього Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (Закон) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18-1 Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

За приписами ч.3 ст.20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання.

Відповідно до пунктів 2, 5, 6 розділу І вказаного Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнююча.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнююча звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів).

У пункті 1 зазначається порядковий номер відповідного запису з розділу І та вказується кількість вакансій.

У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» ), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» , а також внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості у листі від 29 квітня 2021 року зазначено про те, що відповідачем були подані звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та зазначена одна вакансія на посаду менеджер (управитель) із зовнішньоекономічної діяльності, в якій у розділі ІІ зазначено про необхідність направляти інвалідів. При цьому, впродовж 2020 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інваліда на вакантну посаду менеджер (управитель) зовнішньоекономічної діяльності в зв`язку з відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості.

Крім цього, Чернівецька міська філія Чернівецького обласного центру зайнятості звертала увагу на те, що протягом 2020 року відбувалося підтвердження актуальності вакансій у названому вище Товаристві.

Відтак, відповідач у 2020 році виконував обов`язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону №875-XII, зокрема, ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації її працевлаштування, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, періодичність подання звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлена, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі у встановленому порядку подання інформації про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та в інших рішеннях Верховного Суду.

Отже, відповідачем подавалися звіти форми №3-ПН до центру зайнятості, що свідчить про дотримання ним вимог Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.

Згідно із ч.10 ст19 Закону керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Тобто, роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за умови створення ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із нормативом та інформування про це відповідні установи, незалежно від того, чи відбулось таке працевлаштування.

Таким чином, посилання позивача на вимоги статей 18 та 19 Закону щодо обов`язку відповідача працевлаштовувати осіб з інвалідністю не може трактуватися як обов`язок відповідача самостійно розшукувати осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

При цьому, відповідачем виконано вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення про це компетентний державний орган, а тому відповідач не повинен сплачувати вказані санкції та пеню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.