Постанова

від 25.01.2022 по справі 300/3100/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3100/21 пров. № А/857/19962/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участі секретаря судового засідання Смолинця А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Державної податкової служби України на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (суддя - Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Геліус до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ФГ Геліус у червні 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 13.05.2021 №2650451/38554266 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 24.03.2021; визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України №23748/38554266/2 від 27.05.2021 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 24.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 24.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі №300/3100/21 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.05.2021 №2650451/38554266 про відмову ФГ "Геліус" в реєстрації податкової накладної №1 від 24.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №1 від 24.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представником позивача 05.10.2021 подано заяву про стягнення з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ФГ "Геліус" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №460/821/21 заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №300/3100/21 - задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ФГ "Геліус" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржили відповідачі, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у стягненні судових витрат. Апелянти з посиланням на окремі норми статті 134 КАС України зазначають, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним із складністю справи, із часом дійсно витраченим на виконання відповідних видів робіт, а також із обсягом наданих адвокатом послуг.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн. є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У справі встановлено, що згідно з договором про надання юридичних послуг та правничої допомоги №026МТА/ІФ-21 від 21.09.2021, ордеру серії ІФ №101985 від 21.09.2021, замовлення про надання юридичних послуг та правничої допомоги №1 від 21.09.2021, акта про надання правничої допомоги №026МТА/ІФ-21 від 01.10.2021, платіжного доручення №69 від 04.10.2021, адвокат Тепак Л.П. на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001178, виданого Радою адвокатів Івано-Франківської області відповідно до рішення №1/04 від 31.05.2017, надала ФГ Геліус послуги відповідно до вказаного договору про надання правової допомоги вартістю 4000 грн., зокрема: ознайомлення з матеріалами справи та підготовка додаткових письмових пояснень 1 год., підготовка до участі та участь в судових засіданнях 1 год.

Загальний розмір понесених позивачем витрат професійну правничу допомогу склав 4000 грн.

Аналізуючи зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000 грн. є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 4000 грн. витрат на правничу допомогу є обґрунтованими, відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення таких витрат з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідачів колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне додаткове рішення, яким задовольнив заяву позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване додаткове рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянтів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим їхня апеляційна скарга на додаткове рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідачів колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №300/3100/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 26 січня 2022 року