Постанова

від 26.01.2022 по справі 500/3641/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3641/20 пров. № А/857/19979/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі №500/3641/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" про стягнення податкового боргу,-

суддя в 1-й інстанції - Баб`юк П.М.,

час ухвалення рішення - 08.12.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач - Головне управління ДПС у м. Києві звернулося в суд з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол", в якому просило стягнути податковий борг у сумі 652682,46 грн, а саме: з орендної плати з юридичних осіб в сумі 543944,16 грн, з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 108738,33 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол", що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Алігол" кошти у розмірі податкового боргу в сумі 652682,46 грн (шістсот п`ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні сорок шість копійок), а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 108738,33 грн (сто вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень сімдесят дві копійки); з орендної плати з юридичних осіб - 543944,16 грн (п`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні шістнадцять копійок).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 01 жовтня 2018 року власником ТОВ АЛІГОЛ прийнято рішення про створення нової юридичної особи шляхом виділу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків Товариства до новоствореної юридичної особи, в порядку, передбаченому статтею 109 ЦК України. Зазначає, що 04 жовтня 2018 року право власності на майно, що виступає об`єктом оподаткування у цій справі та відповідні майнові зобов`язання, що пов`язані з адмініструванням та утриманням такого майна, а також платою за користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, перейшли до ПП ФАРІНГЕЙТ з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто з 04 жовтня 2018 року. Звертає увагу, що з переходом права власності та права користування на об`єкти нерухомого майна від ТОВ АЛІГОЛ до ПП ФАРІНГЕЙТ , останнє вжило всіх належних заходів та повідомило позивача про набуття у власність відповідних об`єктів оподаткування та в силу положень п.п.266.8.1. п. 266.8. ст.266 ПК України набуло зобов`язань щодо сплати податків на відповідне майно. На запит ТОВ АЛІГОЛ ПП ФАРІНГЕЙТ надало підтвердження (лист вих. № 29/10 -A3 від 28 жовтня 2021 року) про повне виконання ним своїх зобов`язань з оплати спірних податкових зобов`язань. Вказані платежі були проведені ПП ФАРІНГЕЙТ в січні 2019 року шляхом перерахування до бюджету грошових коштів у сумі 108742,31 грн, в якості податку на нерухомість за 4 квартал 2018 року, а також протягом жовтня-грудня 2018 року та лютого 2019 року в сумі 725251,20 грн, в якості орендної плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно та сплата орендної плати за землю, що є предметом розгляду даної справи, фактично були виконані новим власником майна - ПП ФАРІНГЕЙТ , а заборгованість, що стягнута з ТОВ АЛГОЛ згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі №500/3641/20 на момент розгляду справи по суті була відсутня. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача (апелянта) - Головко О.І. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі позивача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігол" (код ЄДРПОУ 37141945) зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно з детальними розрахунками податкового боргу (а.с.15,19) за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 652682,46 грн, в тому числі:

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 543944,16 грн;

- з орендної плати з юридичних осіб - 108738,33 грн.

Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла у зв`язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов`язання, нарахованого згідно з поданою відповідачем податковою декларації від 12 лютого 2018 року, задекларована сума 434969,26 грн за рік зі сплатою рівними частками щокварталу - 108742,32 грн. Однак відповідачем залишилось фактично несплачено самостійно визначене податкове зобов`язання в сумі 108738,33 грн за четвертий квартал 2018 року (а.с. 17,18).

Заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла у зв`язку із несплатою узгодженого податкового зобов`язання нарахованого платником самостійно згідно з податковою декларацією з плати за землю від 12 лютого 2018 року за 2018 рік у розмірі 2354982,36 грн річної суми зі сплатою рівними частками щомісяця - 196248,53 грн. Однак залишилось фактично не сплачене самостійно визначене податкове зобов`язання за листопад 2018 року в сумі 151447,10 грн, за грудень 2018 і січень 2019 року по 196248,53 грн (аркуші справи 26-28).

Узгоджені суми грошових зобов`язань ТОВ "Алігол" своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення заборгованості контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми "Ю" №247209-17 від 06 грудня 2018 року, яка надіслана відповідачу (а.с.13-14), проте вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу платником податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 652682,46 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, тому таку необхідно стягнути з відповідача.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За змістом пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виконанням податкового обов`язку згідно з п.38.1 ст.38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 ст.266 ПК України).

За змістом пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (пп. б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 розділу XIII ПК України (п.288.7 ст.288 ПК України).

Згідно з п.286.2 ст.286 розділу XIII ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 розділу XIII ПК України).

П.57.3 ст.57 ПК України передбачає, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2018 року власником ТОВ АЛІГОЛ було прийнято рішення про створення нової юридичної особи шляхом виділу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків Товариства до новоствореної юридичної особи, в порядку, передбаченому статтею 109 Цивільного кодексу України.

Внаслідок виділу було створено та зареєстровано 01 жовтня 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань нову юридичну особу - Приватне підприємство ФАРІНГЕЙТ , код ЄДРПОУ 42507945, номер запису про державну реєстрацію: 10681360000052399.

З метою оформлення процедури виділення 01 жовтня 2018 року між ТОВ АЛІГОЛ та ПП ФАРІНГЕЙТ було складено розподільчий баланс, згідно з яким було визначено розподіл активів та пасивів, що в подальшому стало підставою переходу права власності на частку активів ТОВ АЛІГОЛ до його правонаступника - ПП ФАРІНГЕЙТ .

04 жовтня 2018 року на підставі розподільчого балансу від 01 жовтня 2018 року ПП ФАРІНГЕЙТ набуло право власності на об`єкт нерухомого майна: нежилу будівлю офісно-спортивно-розважального центру, що розташований з адресою: місто Київ, вул. Фізкультури, ЗО В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 124402880000.

Крім того, в силу положень ч.3 ст.7 ЗУ Про оренду землі , ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України до ПП ФАРІНГЕЙТ перейшло право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером: 8000000000:72:146:0010, на якій розташоване вказане нерухоме майно.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що право власності на майно, що виступає об`єктом оподаткування у цій справі та відповідні майнові зобов`язання, що пов`язані з адмініструванням та утриманням такого майна, а також платою за користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано, перейшли до ПП ФАРІНГЕЙТ з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто з 04 жовтня 2018 року.

Відповідно до пп.266.7.5. ст.266 ПК України декларації щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості подаються юридичною особою - платником, протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Згідно з пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 ПК України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

За змістом ч.3 ст.109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Матеріалами справи підтверджується, що після набуття права власності на нерухоме майно, 14 листопада 2018 року Приватним підприємством ФАРІНГЕЙТ було подано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка була зареєстрована та прийнята позивачем 14 листопада 2018 року.

Крім того, з метою належного та своєчасного оподаткування, керуючись положеннями Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09 грудня 2011 року ПП ФАРІНГЕЙТ також було направлено на адресу податкового органу заяву-повідомлення за формою №20-ОПП про наявність у власності підприємства, об`єктів нерухомого майна, що підлягають оподаткуванню.

Матеріалами справи також стверджується, що ПП ФАРІНГЕЙТ було направлено на адресу ГУ ДФС у м. Києві лист від 17 жовтня 2018 року №17/02-ДПІ, яким підприємство повідомило контролюючий орган про перехід прав та обов`язків користувача земельної ділянки, що є об`єктом оподаткування, в тому числі і про перехід обов`язку щодо сплати орендної плати від ТОВ АЛІГОЛ до ПП ФАРІНГЕЙТ .

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2018 року ПП ФАРІНГЕЙТ також було подано, а позивачем прийнято та зареєстровано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

З врахуванням наведеного вище вбачається, що з переходом права власності та права користування на об`єкти нерухомого майна від ТОВ АЛІГОЛ до ПП ФАРІНГЕЙТ останнє вжило всіх належних заходів та повідомило позивача про набуття у власність відповідних об`єктів оподаткування та в силу положень пп. 266.8.1 п.266.8. ст.266 ПК України набуло зобов`язань щодо сплати податків на відповідне майно.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що на запит ТОВ АЛІГОЛ ПП ФАРІНГЕЙТ надало підтвердження, а саме: лист вих. №29/10 -A3 від 28 жовтня 2021 року про повне виконання ним своїх зобов`язань з оплати спірних податкових зобов`язань, в якому зазначено, що вказані платежі були проведені ПП ФАРІНГЕЙТ в січні 2019 року, шляхом перерахування до бюджету грошових коштів у сумі 108742, 31 грн, в якості податку на нерухомість за 4 квартал 2018 року, а також протягом жовтня-грудня 2018 року, та лютого 2019 року, в сумі 725251,20 грн, в якості орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що правонаступником ТОВ АЛІГОЛ до якого перейшло право власності на спірні об`єкти оподаткування є Приватне підприємство ФАРІНГЕЙТ , яке повністю виконало податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно та сплати орендної плати за землю, що є предметом розгляду цієї справи, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаного податкового боргу.

Враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими доводи апеляційної скарги, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.242, 243, 250, 295, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 500/3641/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління ДПС у м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.