Рішення

від 24.01.2022 по справі 136/864/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/864/21

провадження № 2/136/199/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Шпортун С. В.

за участі секретарів судового засідання Белінської С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське до Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Смішного Олексія Івановича, ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Турбівське (далі - позивач, Товаритсов, ПАТ СП Турбівське ) через свого представника - адвоката Герасимчук О.О. звернулось до суду із вищевказаним позовом до Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Смішного О. І. (далі - відповідач), ОСОБА_1 (далі - відповідачі), в якому ставить на вирішення суду наступні вимоги:

- скасувати рішення про припинення речового права Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське за договором оренди землі №1301 укладеного між Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарське підприємство Турбівське та ОСОБА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №56537307 від 05.02.2021 року, прийняте Державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем;

- усунути перешкоди Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарське підприємство Турбівське у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0522282800:06:000:1969, загальною площею 1,3795 гектарів ріллі, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (нині - Турбівська селищна рада Вінницької області) та належить Приватному акціонерному товариству Сільськогосподарське підприємство Турбівське на праві оренди на підставі Договору оренди землі №1301;

Підставність позову представник позивача обґрунтовує тим, що 04.08.2010 між ПАТ Турбівське , як Орендарем, та ОСОБА_1 , як Орендодавцем, було укладено Договір оренди землі №1301 (далі - Договір №1301), за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (нині - Турбівська селищна рада Вінницької області).

Відповідно до п. 2 цього Договору №1301 сторони згодили, що в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 0522282800:06:000:1969, загальною площею 1,3795 гектарів ріллі; строк договору визначено на 10 (десять) років. Сторони узгодили й інші істотні умови договору оренди землі.

Водночас у пунктом 19 Договору №1301 визначено, що право оренди виникає з дня державної реєстрації права відповідно до чинного законодавства України, а у п. 34 вказано, що дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Державним реєстратором Пасічник Юрієм Валерійовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16989594 від 05.11.2014 було зареєстровано Договір оренди землі №1301 від 04.08.2010.

Таким чином, строк діїдоговору закінчується 05.11.2024 року.

14.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Товариства із письмовою заявою, відповідно до якої повідомила, що в зв`язку із закінченням Договору оренди №1301 по даті підписання сторонами, оренду землі не використовувати.

05.02.2021 Договір оренди землі №1301 від 04.08.2010, укладений між ПАТ Турбівське та ОСОБА_1 припинено на підставі повідомлення ОСОБА_1 про відмову у пролонгації договору від 14.09.2020, а припинення іншого речового права - Договору оренди землі №1301 від 14.08.2010 було зареєстровано Державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем.

Вищевказані дії спричинили виникнення перешкод у можливості користування ПАТ СП Турбівстке належною останньому на праві оренди земельною ділянкою кадастровий номер 0522282800:06:000:1969, загальною площею 1,3795 гектарів ріллі, оскільки ОСОБА_1 за відсутності законних на те підстав в порушення вимог п. 28 Договору оренди землі №1301 проведено на спірній земельній ділянці власні посіви, у зв`язку із чим наявна потреба в усуненні цих перешкод законному користувачеві.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача через представника до суду із даним позовом.

У визначений судом строк державним реєстратором Турбівської селищної ради Смішним О.І. було надано до суду відзив, відповідно до якого він просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що дійсно ОСОБА_1 звернулась до нього, як державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, із заявою щодо реєстрації припинення договору оренди №1301 від 04.08.2010, укладеного між нею та Позивачем відносно належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 0522282800:06:000:1969 площею 1,3795 розташованою на території Костянтинівської сільської ради, додавши до заяви документи необхідні для відповідної реєстрації, а саме: саме договір оренди від 04.08.2010 та повідомлення орендарю з відміткою про вручення щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із закінченням договору оренди. За результатами вивчення поданих документів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перевірено інформацію щодо наявності чи відсутності реєстрації права власності, інших речових прав на вказані земельні ділянки, іпотеки, обтяження та було виявлено інформацію про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право №7583561 від 05.11.2014 про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0522282800:06:000:1969 між ОСОБА_1 та ПАТ СП Турбівське строком на 10 років, у Договорі вказано, що право оренди виникає з дня державної реєстрації права відповідно до чинного законодавства України, а договір набирає чинності після підписання Сторонами, право оренди підлягає реєстрації згідно з законодавством.

На час підписання вказаного договору оренди землі діяли норми Земельного кодексу України, які передбачали, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, а право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Ураховуючи те, що момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації саме договору оренди землі, а з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до діючого законодавства, якими виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, та про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому відповідачем було проведено не реєстрацію договору оренди землі, а державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі, що не може підмінити державну реєстрацію самого договору, тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року, відтак у державного реєстратора були усі правові підстави на підставі наданих ОСОБА_1 документів, які відповідали вимогам діючого законодавства внести відповідні зміни про припинення речового права ПАТ СП Турбівське за Договором оренди №1301 від 04.08.2010.

Отож вимоги викладені у позовній заяві щодо нього відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки державний реєстратор діяв у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підстав для відмови ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації, на момент проведення реєстраційних дій, не існувало.

Представником відповідача ОСОБА_2 в межах визначеного судом строку було надано відзив відповідно до якого позовні вимоги вони не визнали, просили суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, аргументуючи свою позицію тим, що позивачем у позові не наведено норм матеріального права у відповідності до яких мало місце порушення його прав та обов`язків. ПАТ СП Турбівське є неналежним позивачем у даній справі. Крім цього, зазначає, що сторонами у Договорі оренди землі було визначено строк його дії у 10 років, строк набуття ним чинності - після підписання сторонами, а передача земельної ділянки Орендарю здійснювалась протягом 3-х днів після підписання Сторонами цього Договору. Орендарем у місячний строк державну реєстрацію договору оренди землі проведено не було, в порушення умов договору від 04.08.2010, а 05.11.2014 було здійснено державну реєстрацію речового права, отож позивач не виконав передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі. Проведення 05.11.2014 державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди не може підмінити реєстрації договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а отже і не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі.

Представником позивача було надано відповідь на відзив, відповідно до якої він вказав, що 04.08.2010 року між позивачем ПАТ Турбівське (далі - Позивач) та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі №1301, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала, а ПАТ Турбівське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3795 гектарів з кадастровим номером 0522282800:06:000:1969, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, строком на 10 років. Даний договір оренди землі зареєстрований державним реєстратором Липовецького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16989594 від 05.11.2014 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №29073521 від 05.11.2014 року. В силу приписів ч.3 ст.640 ЦК України, статей 18 і 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяли на час укладення договору оренди землі від 04.08.2010) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації, відтак набрав чинності сам з дати державної реєстрації.

Ухвалою суду від 26.05.2021 було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" про забезпечення позову у цивільній справі N 136/864/21.

Ухвалою суду від 29.06.2021 було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а у справі призначено підготовче судове засідання.

29.09.2021 ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що наведені у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав наведених у відзиві, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач - державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не надав.

За таких обставин суд вважає неявку відповідача неповажною, отож не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні.

Суд, вислухавши учасників цивільного процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.12-13), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,3795 га, кадастровий номер - 0522282800:06:000:1969, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04.08.2010 між Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарське підприємство Турбівське та ОСОБА_1 , було укладено Договір оренди землі №1301, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,3795 га, кадастровий номер - 0522282800:06:000:1969, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

У п. 8 вказаного Договору сторонами узгоджено строк дії договору - на 10 років. У вказаному пункту сторони зазначили, що після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію попереднього договору.

У п.19 Договору сторонами узгоджено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х днів після підписання сторонами цього договору. Право оренди виникає з дня державної реєстрації права відповідно до діючого законодавства.

У п.20 сторони зазначили, що передача земельної ділянки орендарю оформляється актом приймання - передачі.

У п.41 сторони узгодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди підлягає реєстрації згідно чинного законодавства.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №29073521 від 05.11.2014 (а.с. 16), державним реєстратором Пасічник Юрієм Валерійовичем, Реєстраційна служба Липовецького районного управління юстиції Вінницької області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16989594 від 05.11.2014, було зареєстровано право за Договором оренди землі №1301 від 04.08.2010.

14.09.2020 на адресу позивача надійшла заява ОСОБА_1 , яка була зареєстрована за №48 (а.с. 17), де зазначено, що в зв`язку із закінченням Договору оренди №1301 по даті підписання сторонами, оренду землі не використовувати.

На вказане звернення ПАТ Турбівське надіслало лист-відповідь №154 від 21.09.2020 (а.с. 18) із обґрунтуванням відсутності законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки Договір №1301 закінчується 05.11.2024 та Позивач має намір на визначених вказаним Договором умовах використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 0522282800:06:000:1969 орієнтовною площею 1,3795 га.

Як слідує із Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №253835080 від 22.04.2021 (а.с. 19-19а), 05.02.2021 Договір оренди землі №1301 від 04.08.2010, укладений між ПАТ Турбівське та ОСОБА_1 припинено на підставі повідомлення ОСОБА_1 про відмову у пролонгації договору від 14.09.2020.

Відомості внесено Державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем до реєстру 10.02.2021, індексний номер рішення 56537307.

Як убачається із Акту перевірки дотримання вимог законодавства за об`єктами - земельними ділянками від 14.05.2021 за №864-ДК/579/АП/09/01/-21 складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогоном В.В. (а.с.20) було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522282800:06:000:1969 площею 1,3795 га, що розташована на території Турбівської селищної ради Вінницького району за межами населеного пункту с. Чупринівка, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, про що 31.07.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вчинено запис за №1957507 була об`єктом перевірки, в ході якого встановлено, що 04.08.2010 ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №1301 з ПАТ Турбівське на земельну ділянку з кадастровим номером 0522282800:06:000:1969 площею 1,3795 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 05.11.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за номером 7583561. Восени 2020 року ПАТ СП Турбівське на земельній ділянці з кадастровим номером 0522282800:06:000:1969 було проведено посіви сільськогосподарської культури, а саме - озимої пшениці. 11.04.2021 ОСОБА_1 знищено посіви озимої пшениці ПАТ СП Турбівське та проведено посіви сільськогосподарської культури, а саме - ярого ячменю в порушення вимог п. 28 Договору оренди землі від 04.08.2010 року №1301 та статті 24 Закону України Про оренду землі .

Позивач ПАТ СП Турбівське звернулось до суду із даним позовом, вказуючи на порушення його законних прав щодо використання земельної ділянки належної їм на праві користування шляхом скасування рішення державного реєстратора про припинення речового права Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське , а також просили усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання вказаного договору оренди частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

При цьому, у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 за N 161-XIV (далі - Закон №161-XIV ).

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст. 14 цього Закону №161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно до статті 6 вказаного Закону №161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 цього Закону №161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1).

Згідно ч. 2 статті 631 цього Кодексу договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до положень ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції до 01.01.2013), укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності.

Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін.

Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.

Так, Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 у справі N 0426/14068/2012 (провадження N 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі N 570/3056/15-ц (провадження N 6-643цс16).

В свою чергу, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України N 3613-VI, згідно з підпунктом "е" підпункту 2 пункту 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" якого ст. 126 Земельного Кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними.

При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 N 570/3056/15-ц (провадження N 6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 у справі N 136/2211/15-ц).

Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Дійсно орендар не може до реєстрації права оренди реалізовувати законно своє право оренди, проте реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

У проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

У справі N 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020, та у справі N 696/1693/15-ц в постанові від 23.06.2020 надала висновки, які повинні враховуватись судами, у яких зазначено, що сторони в договорі оренди мали право зазначати момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, на підставі договору оренди землі від 04.08.2010 відповідач ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку в оренду позивачеві строком на 10 років. Цим договором оренди передбачено у: п.19, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х днів після підписання сторонами цього договору. Право оренди виникає з дня державної реєстрації права відповідно до діючого законодавства; п.20 передача земельної ділянки орендарю оформляється актом приймання - передачі; п.41 договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди підлягає реєстрації згідно чинного законодавства.

Сторонами не заперечувалось, що саме на позивача ПАТ СП Турбівське було покладено обов`язок державної реєстрації права відповідно до діючого законодавства, яке розтягнулось у часі більш як на чотири роки.

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили у договорі моментом його підписання та об`єкт було передано позивачеві, що також сторонами спору визнавалось, відтак саме після підписання спірного договору оренди, про що сторони узгодили в договорі, він набирає чинності і відсутність реєстрації права оренди не вливає на вказану обставину.

Таким чином слід дійти висновку, що оскільки сам договір був укладений і набрав чинності, його положення діють у тій частині, що виникли, і продовжують існувати до їх виконання.

При цьому, суд враховує, що проведення 05.11.2014 державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі спірного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013, а відтак і щодо строку чинності договору, який сторони цього спору визначили 04.08.2010, отож 10 річний строк його дії вичерпано 04.08.2021.

За таких обставин відповідач обґрунтовано вказувала, що строк договору закінчиться 04.08.2021, у зв`язку із чим використала своє право визначене ст. 31 Закону N 161-XIV щодо припинення договору оренди землі, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Доказів, що відповідач скористався правом на продовження дії оскаржуваного ним договору в межах узгодженого строку (не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору) шляхом направлення письмового повідомлення орендодавцеві матеріали справи не містять та іншого не встановлено.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Відповідно до частини другої ст. 29 вказаного Закону передбачена процедура державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, а саме: державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав. При цьому строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно із ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено із підстав визначених вказаною нормою.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Судом встановлено, що єдиною підставою для скасування рішення про припинення речового права Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське за договором оренди землі №1301 укладеного між Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарське підприємство Турбівське та ОСОБА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №56537307 від 05.02.2021 року, яке прийняте Державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем, позивач вказує саме строк дії договору до 05.11.2024, інші підстави для скасування не наводить, отож з урахуванням зазначених судом вище мотивів слід дійти висновку, що державний реєстратор діяв в межах діючого законодавства, яке регулює питання державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, відтак рішення ним прийнято в межах діючого законодавства.

З огляду на викладене, аргументи, наведені позивачем у позові та відповіді на відзив щодо початку відліку строку за наявності узгоджених в оскаржуваному договорі умов стосовно цього спростовуються вищевказаними нормами, які регулюють спірні правовідносини, отож підстав для скасування рішення державного реєстратора судом не встановлено.

Ураховуючи те, що строк дії спірного договору закінчиться 04.08.2021, у зв`язку із чим відповідач використала своє право визначене ст. 31 Закону N 161-XIV щодо припинення договору оренди землі, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, підстав для усунення позивачеві перешкод у користуванні належною відповідачеві земельною ділянкою суд не вбачає.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі за не доведеності та необгрутованості.

Питання про судові витрати суд вирішне відповідно до Глави 8 ЦПК України .

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Ураховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі понесені позивачем витрати суд покладає на позивача.

Вирішуючи питання судових витрат понесених відповідачем ОСОБА_1 про які було заявлено стороною, судом встановлено, що представником останньої був адвокат Маліцький М.В. , який діяв на підставі ордеру серії ЖТ N 098605 та договору про надання правової допомоги від 18.07.2021 за №57 (а.с.60, 61, 62).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано Акт прийому надання витрат правової допомоги до договору доручення про надання правової допомоги за №57 від 18.07.2021 укладеного 06.12.2021 між адвокатом Маліцьким М.В. та Більською І.В., відповідно до якого розмір витрат узгоджений сторонами у 10 000 грн., а також квитанцію за №57 від 18.07.2021, відповідно до якої від ОСОБА_1 адвокатом Маліцьким М.В. отримано в рахунок надання правової допомоги 10 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача вказав на необґрунтованість сум понесених на правову допомогу відповідачем ОСОБА_1 та просив суд зменшити такий розмір витрат, мотивуючи тим, що відносини щодо надання правової допомоги у даній цивільній справі виникли у 2021 році, тоді як розмір прожиткового мінімуму складав 2270, 00 грн., у той час як відповідно до Акту виконаних робіт такий розмір прожиткового мінімуму розраховувався адвокатом в сумі 2481, 00 грн., від якого здійснювалися понесені витрати, який має застосовуватись у 2022 році та такий розмір витрат є занадто завищеним.

Вирішуючи дане питання суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, визначено критерії при вирішенні питання про розподіл судових витрат, які суд враховує.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи вищезазначені документи, не є безумовною підставою для відшкодування в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З опису наданих послуг вбачається, що вказані послуги надавалися відповідачеві адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив: формування правової позиції, консультація щодо отримання додаткових матеріалів; підготовка процесуальних документів по справі (відзив, письмові пояснення, адвокатські запити) судове представництво в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розрахунки проведено адвокатом із прожиткового мінімуму, що визначений на 2022 рік, у той час як усі дії окрім лише одного судового засідання, яке проводилось судом 24.01.2022, були вчинені та проведені у 2021 році.

Крім цього, із матеріалів доданих до справи судом не встановлено, що адвокатом направлялись адвокатські запити та було отримано відповідні документи на виконання умов договору, які долучались до відзиву.

Щодо участі представника в судових засіданнях, то суд звертає увагу, що за матеріалами судової справи судові засідання відбувались 29.09.2021 та 24.01.2022, відтак розрахунки за інший день не відповідає дійсності.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на позовну заяву та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є завищеними, та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 3 178 грн. витрат на професійну правничу допомогу з розрахунку - 908, 00 грн. консультація + 908, 00 грн. формування правової позиції та підготовка відзиву + 454, 00 грн. участь в судовому засіданні 29.09.2021 + 908, 00 грн. участь в судовому засіданні 24.01.2022.

На підставі викладеного та керуючись ст.6, 12, 13, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське до Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Смішного Олексія Івановича, ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 178 (три тисячі сто сімдесят вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Турбівське (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22513, ЄДРПОУ - 00385632)

Відповідач - Державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницької області Смішний Олексій Іванович (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 42, смт. Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22513,ЄДРПОУ - 04326230),

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 07.02.2022 та проголошено після виходу судді з лікарняного, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю..

Суддя С.В. Шпортун