Постанова

від 10.02.2022 по справі 380/3826/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3826/21 пров. № А/857/20365/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулкевич І.З.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Львові 07 червня 2021 року у справі №380/3826/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮР до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ЮР (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ26565/1402/АВ/ФС від 21.12.2020 у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перевірки гр. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується заявою про прийняття її на роботу від 19.10.2020, трудовим договором від 19.10.2020, наказом №36К від 20.10.2020 про прийняття на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 20.10.2020. Суд першої інстанції вказав, що порушення трудового законодавства щодо ОСОБА_1 , як найманого працівника, позивач не вчиняв. Суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем було надіслано відповідачу письмові пояснення щодо виявлених акті інспекційного відвідування від 26.10.2020 порушень, до яких позивачем долучено: копію договору оренди №2/10 від 01.10.2020; копію акту-приймання передачі об`єкту оренди за договором оренди №2/10 від 01.10.2020; копія повідомлення ФОП ОСОБА_2 про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу з 20.10.2020. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем зроблено висновки про використання позивачем праці найманого працівника без дослідження первинних документів або будь-яких інших доказів, що підтверджують використання його праці.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в Управління були наявні правові підстави для проведення інспекційного відвідування Товариства, під час такого за виконанням трудової функції виявлено та зафіксовано засобами відеотехніки ОСОБА_1 , яка повідомила, що стажується другий день на посаді кухаря у ТОВ ЮР та не подавала ніяких документів про належне оформлення трудових відносин. Скаржник вказує, що Товариством допущено до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано всіх обставин, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому прийнято незаконне та необґрунтоване рішення у справі.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЮР зареєстровано як юридична особа 12.08.2002, основний вид економічної діяльності - 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

У період з 20.10.2020 по 26.10.2020 інспектором праці Мітіним В.С. відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю проведено інспекційне відвідування у ТОВ ЮР за адресою: м.Львів, вул.Кос-Анатольського, буд.2, за результатами якого складено акт від 26.10.2020 №ЛВ26565/1402/АВ.

Відповідно до вказаного акта, в ході інспекційного відвідування за виконанням трудової функції 20.10.2020 о 12:20 год. виявлено ОСОБА_1 (кухар). З наданого пояснення, що фіксувалось засобами фото-відеофіксації та долучені до матеріалів проведеного інспекційного відвідування, зазначена особа повідомила, що стажується другий день на посаді кухара у ТОВ ЮР та не подавала ніяких документів про належне оформлення трудових відносин. Під час інспекційного відвідування директором ТОВ ЮР не надано будь-яких підтверджуючих документів, які б свідчили про належне оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведене, мав місце неодноразовий допуск працівника до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (на посаду) та повідомлення ДПС про новоприйнятих працівників, чим порушено вимоги ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413.

Примірник акта вручено під підпис директору Товариству Думину Ю.Я. 26.10.2020.

21.12.2020 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Зубик А.М. винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ26565/1402/АВ/ФС відповідно до якої на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено накласти на ТОВ ЮР штраф у розмірі 50 000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до Направлення від 20.10.2020 №1353 інспекційне відвідування проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, (далі - Порядок №823) відповідно до якого підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 19 Порядку №823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Пунктами 24, 25 Порядку №823 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Положеннями статті 295 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, будівля магазину-кафе за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ТзОВ ЮР , в якому позивач здійснює господарську діяльність, а саме : функціонування закладу громадського харчування - кафе.

Відповідно до технічного паспорту від 11.03.2013 будівля магазину-кафе за адресою АДРЕСА_1 , має загальну площу 118,3 кв.м. і складається з 7 приміщень під індексними номерами від 1 до 7.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариством надіслано заперечення на акт перевірки від 26.10.2020, в якому вказано, що Товариство на підставі Договору оренди №2/10 від 01.10.2020 передало в оренду ФОП ОСОБА_2 частину приміщення - кафе за адресою АДРЕСА_1 , а саме 20 кв.м. Цільове призначення вказаного приміщення - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Вказано, що гр. ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , відповідно остання не перебуває у трудових відносинах з Товариством.

На підтвердження зазначеного до заперечення на акт перевірки надано копію Договору оренди №2/10 від 01.10.2020, копію Акта приймання-передачі об`єкту оренди за Договором оренди №2/10 від 01.10.2020, копію повідомлення ФОП ОСОБА_2 про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу з 20.10.2020.

Перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 підтверджено також і долученими до матеріалів справи копіями: трудової книжки ОСОБА_1 , трудового договору №1 від 19.10.2020; квитанцій про реєстрацію повідомлень про прийняття працівника на роботу; наказу (розпорядження) №36К від 20.10.2020 про прийняття ОСОБА_1 з 20.10.2020 на роботу.

Також Товариством до матеріалів справи долучено копію постанови Сихівського районного суду м. Львова від 12.01.2021 (справа №464/6208/20), якою розглянуто матеріали Головного управління Держпраці у Львівській області за протоколом №ЛВ26565/1402/АВ/П/ПТ від 26.10.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТзОВ ЮР ОСОБА_3 за ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та ухвалено провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 на момент перевірки перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на своєму робочому місці, жодних трудових відносин для ТзОВ Юр не виконувала. Встановлено, що ОСОБА_1 не стажувалась в ТзОВ Юр , а виконувала роботу, перебувала в трудових правовідносинах з іншою особою, а тому суд дійшов до висновку, що у діях директора ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3ст.41 КУАП.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд має право брати до уваги пояснення осіб, отримані за процедурою допиту свідка безпосередньо судом, адже фактично пояснення особи можуть бути розцінені як доказ по справі виключно, якщо його особу встановлено судом, попереджено про кримінальну відповідальність за неправдиві показання та за неправомірну відмову від дачі показань, а також приведено до присяги такого свідка.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16 визначено, що ключовою відмінністю статті 265 КЗпП України та статті 41 КУпАП є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, однак спростування належними і допустимими доказами обставин, встановлених іншим судом у судовому рішенні, не порушує принципу верховенства права та правової визначеності як елемента верховенства права. Подані в такому випадку докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19), від 08 липня 2021 року у справі № 620/1223/19.

Відповідальність, передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, Товариства, а тому ключовим питання при вирішенні спірних правовідносин є встановлення наявності або відсутності фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, фактичне виконання особою трудових функцій без оформлення трудових відносин.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

При цьому, у акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Отже, відповідач, під час здійснення інспекційного відвідування у ТОВ ЮР в межах наданої компетенції, повинен був перевірити і з`ясувати усі обставини, зокрема, в частині факту допуску Товариством працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.

В свою чергу в акті інспекційного відвідування від 26.10.2020 відсутня інформація про фіксацію процесу відвідування засобами аудіо-, фото- та/чи відеотехніки.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 22.04.2019 у справі №806/2143/18 акт інспекційного відвідування є службовим документом, в якому відображено узагальнений опис виявлених під час проведення інспекційного відвідування порушень законодавства, тобто такий є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. Разом із тим, зафіксовані у акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем зроблено висновки про використання позивачем праці найманого працівника без дослідження первинних документів або будь-яких інших доказів, що підтверджують використання його праці.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №380/3826/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук