Постанова

від 07.02.2022 по справі 909/602/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р. Справа № 909/602/21

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» , вих.№110821-1 від 11 серпня 2021 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року (підписане 22.07.2021 року), суддя Михайлишин В.В.

у справі №909/602/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» , с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вістар центр» , м. Київ (попередня назва - ТзОВ Гранитгрупп )

про стягнення заборгованості в сумі 222 260,46 грн.

в с т а н о в и в :

18 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранітгруп Україна» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» про стягнення 222 260,46 грн. - заборгованості, з яких: 194 647,66 грн. - інфляційні втрати, 27 545,28 грн. - 3% річних, 67,52 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 20 липня 2021 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранітгрупп (вул. Ольжича, буд.27/22, офіс 3/1, м. Київ, Шевченківський район, 04060).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року у справі №909/602/21 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 82 657,78 грн., з яких: 67,52 - пеня, 60 080,33 грн. - інфляційні втрати та 22 509,93 грн. - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору поставки №21/03-18 від 21 березня 2018 року щодо строків оплати поставленого товару, у зв`язку з чим, відповідачу нараховано пеню у відповідності до п.6.2 договору, а також 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до ст.625 ЦК України. Також судом встановлено, що між позивачем та третьою особою у справі виникли відносини щодо заміни кредитора у зобов`язанні, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги №20/06-19 від 20 червня 2019 року, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за договором поставки в сумі 605 247,35 грн. Поряд з цим, перевіривши розрахунки позивача, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року у справі №909/602/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. Наголошує, що відповідачу не було відомо про судове засідання 20 липня 2021 року, в якому судом прийнято оскаржуване рішення. Крім цього, апелянт зазначає, що суд прийняв рішення про права та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме: ТзОВ Гранитгрупп , натомість, судом залучено до участі у справі третю особу - ТзОВ Гранітгрупп , яке не має жодного відношення до цієї справи. Також скаржник вказує, що місцевий господарський суду неправильно застосував ст.514 ЦК України, оскільки договір про відступлення права вимоги не містить умов щодо передачі права вимоги в частині 3% річних, інфляційних втрат та пені. Одночасно апелянт зазначає, що позивачем не доведено факт існування заборгованості відповідача в сумі 605 247,35 грн. за договором поставки №21/03-18 від 21 березня 2018 року, а також факт порушення відповідачем строку виконання грошових зобов`язань за вказаним договором.

Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/602/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПКУ

Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача - ТзОВ Гранітгруп Україна про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також залишено без розгляду відзив на апеляційну скаргу, що надійшов від ТзОВ Гранітгруп Україна .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранитгрупп (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дріада Ріал Істейт (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки №21/03-18, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався поставити щебінь гранітний, відсіву, суміші (в тексті договору - товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.2.2 Договору поставка товару здійснюється постачальником за попередньою заявкою покупця, в якій повинно бути вказано покупцем назву, вид та кількість відповідної партії товару, а також реквізити, необхідні для оформлення постачальником відвантаження товару Укрзалізниці, а саме: назву вантажоодержувача, станцію призначення, код станції, код вантажоодержувача, його поштова адреса та код в ЄДРПОУ.

Датою поставки вважається дата штампу, поставленого в залізничній накладній на станції відправлення (п.2.6 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору ціна договору не обмежується сторонами і дорівнює загальній сумі поставленого товару протягом терміну дії цього договору відповідно до всіх підписаних видаткових накладних. Ціна товару - договірна, узгоджується сторонами в специфікаціях. Підписані уповноваженими представниками сторін специфікації є невід`ємною частиною цього договору. Сторони можуть погоджувати ціну на товар також шляхом укладення додаткової угоди (додатків) до договору.

У п.4.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплачувати товар згідно цього договору на умовах 75% попередньої оплати за певну партію товару, відповідного виставленого рахунку-фактури, останні 25% сплачуються після прибуття партії вагонів на станцію призначення, зазначену в заявці покупця.

Згідно з п.6.1 Договору сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за договором у повному об`ємі, згідно з діючим законодавством України. Винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні, завдані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань за цим договором збитки (в т.ч. упущену вигоду).

Відповідно до п.6.2 Договору у разі порушення покупцем передбачених договором термінів оплати товару покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в кожний період, за який стягується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше 0,01% в день.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов`язків, що виникли по цьому договору. Про продовження строку дії договору сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Закінчення строку дії договору або розірвання договору не звільняє сторін від остаточного виконання прийнятого до виконання зобов`язання та від відповідальності за порушення умов договору (п.8.2 Договору).

У п.9.8 Договору сторони погодили, що відступлення права вимоги (передання кредитором своїх прав за цим договором іншій особі) допускається лише за умови отримання письмової згоди на це від іншої сторони.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 3 620 000 грн.

Поряд з тим, покупець свій обов`язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість в розмірі 605 247, 35 грн.

Претензією за вих.№3005-1 від 30 травня 2019 року постачальник просив покупця погасити заборгованість за договором №21/03-18 від 21 березня 2018 року в сумі 605 247,35 грн. до 14 червня 2019 року.

20 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранитгрупп (в тексті договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гранітгруп Україна (в тексті договору - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №20/06-19, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові на підставі договору поставки №21/03-18 від 21.03.2018 року (в тексті договору - основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТзОВ Дріада Ріал Істейт (в тексті договору - боржник).

Відповідно до п.1.2 Договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора отримувати від ТзОВ Дріада Ріал Істейт виконання грошових зобов`язань по розрахунках за поставлений товар за основним договором.

Згідно з п.3.1 договору про відступлення права вимоги сума відступлених прав вимоги становить 605 247,35 грн.

Повідомленням про відступлення права вимоги від 20 червня 2019 року первісний кредитор повідомив боржника про відступлення права вимоги за договором поставки №21/03-18 від 21 березня 2018 року, у зв`язку з чим, сума боргу з 20 червня 2019 року підлягає сплаті новому кредитору.

Повідомленням від 01 липня 2019 року новий кредитор повідомив боржника про відступлення права вимоги та реквізити нового кредитора.

Листом від 11 липня 2019 року боржник повідомив нового кредитора про те, що не заперечує проти умов договору про відступлення права вимоги та зобов`язується погасити суму боргу новому кредитору - до 30 липня 2019 року.

На виконання умов договору поставки, боржник сплатив новому кредиторові 450 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2587 від 17 липня 2019 року на суму 150 000 грн. та №2779 від 05 вересня 2019 року на суму 300 000 грн.

Претензією за вих.№15-11/ю від 15 листопада 2019 року новий кредитор вимагав у боржника сплатити заборгованість за договором поставки в сумі 155 246,59 грн., а також пеню в сумі 67,52 грн., інфляційні втрати в сумі 194 647,66 грн. та 3% річних в сумі 27 545,28 грн. - до 01 грудня 2019 року.

21 грудня 2019 року боржник перерахував на рахунок нового кредитора 155 246,59 грн., що підтверджується випискою за рахунками за 21 грудня 2019 року.

Поряд з тим, апеляційним судом встановлено, що 03 жовтня 2019 року первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранитгрупп (ідентифікаційний код юридичної особи - 39769057) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Вістар центр . Одночасно, 03 жовтня 2019 року змінено адресу останнього, а саме: 04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ольжича, будинок 27/22, офіс 3/1 змінено на: 02000, м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, будинок 175.

У червні 2021 року ТзОВ «Гранітгруп Україна» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Дріада Ріал Істейт» 222 260,46 грн. - заборгованості, з яких: 194 647,66 грн. - інфляційні втрати, 27 545,28 грн. - 3% річних, 67,52 грн. - пеня.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплачувати товар згідно цього договору на умовах 75% попередньої оплати за певну партію товару, відповідного виставленого рахунку-фактури, останні 25% сплачуються після прибуття партії вагонів на станцію призначення, зазначену в заявці покупця.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Так, за умовами договору про відступлення права вимоги №20/06-19 від 20 червня 2019 року сторони погодили, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора отримувати від ТзОВ Дріада Ріал Істейт виконання грошових зобов`язань по розрахунках за поставлений товар за основним договором, а сума відступлених прав вимоги становить 605 247,35 грн.

У разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому, аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить, що такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Разом з тим, відповідно до статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Правовий аналіз положень статей 599, 610, 611 ЦК України дає підстави для висновку про те, що зобов`язання вважається таким, що припинилося виконанням, проведеним належним чином, лише у разі, якщо воно виконано в повному обсязі у встановлений строк.

Враховуючи умови п.п.1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги, умови п.6.1, 6.2 договору поставки, яким встановлено відповідальність за затримку оплати товару у вигляді пені, керуючись ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. У зв`язку з наведеним вище, спростовуються доводи скаржника про те, що за договором про відступлення права вимоги не передавалися вимоги щодо стягнення таких нарахувань.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 22 509,93 грн. (із заявлених до стягнення - 27 545,28 грн.) та інфляційних втрат в сумі 60 080,33 грн. (із заявлених до стягнення - 194 647,66 грн.).

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2 договору поставки у разі порушення покупцем передбачених договором термінів оплати товару покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в кожний період, за який стягується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше 0,01% в день.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 67,52 грн. (в повному обсязі).

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на недоведеність позивачем існування боргу за договором поставки, оскільки вказане визнано самим боржником, внаслідок визнання ним договору про відступлення права вимоги (лист відповідача від 11 липня 2019 року), а також сплатою боргу за договором поставки №21/03-18 від 21 березня 2018 року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Щодо доводів скаржника про те, що справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, оскільки йому не було відомо про судове засідання 20 липня 2021 року, в якому судом прийнято оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає наступне:

Ухвалою місцевого господарського суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 20 липня 2021 року. Вказана ухвала суду надіслана на адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (78593, Івано-Франківська область, м. Яремче, село Поляниця, участок Щивки, будинок 2/24) - 25 червня 2021 року, тобто заздалегідь до судового засідання, надавши відповідачу можливість подати суду відзив на позовну заяву та забезпечити явку представника відповідача в судове засідання.

Слід зазначити, що у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається отримання відповідачем ухвали суду 20 липня 2021 року (вказане повідомлення повернулося на адресу місцевого господарського суду після прийняття рішення у справі). (арк. справи 98).

Одночасно із інформації з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення з трек-номером 7650101631150 вбачається, що вказане відправлення надійшло до точки видачі ще 01 липня 2021 року (арк. справи 77).

З наведеного вбачається, що судом виконано вимоги процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання, однак, отримання кореспонденції у цьому випадку залежало від волі самого відповідача, у зв`язку з чим, останній і несе ризики, пов`язані із зволіканням щодо отримання такої.

Щодо посилання скаржника на прийняття місцевим господарським судом рішення про права та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме: ТзОВ Гранитгрупп , колегія суддів вважає такі безпідставними, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

По перше, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції не приймалося рішення про права, інтереси та (або) обов`язки ТзОВ Гранитгрупп .

По друге, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТзОВ Гранітгрупп (вул. Ольжича, буд.27/22, офіс 3/1, м. Київ, Шевченківський район, 04060) без зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи. Адреса юридичної особи відповідає адресі, вказаній у договорі поставки №21/03-18 від 21 березня 2018 року та договорі про відступлення права вимоги №20/06-19 від 20 червня 2019 року.

Очевидно, що судом в ухвалі допущено описку, а саме: замість ТзОВ Гранитгрупп , помилково зазначено ТзОВ Гранітгрупп , однак із зазначенням адреси ТзОВ Гранитгрупп . При цьому, поштова кореспонденція надсилалась саме ТзОВ Гранитгрупп (вул. Ольжича, буд.27/22, офіс 3/1, м. Київ, Шевченківський район, 04060).

Колегія суддів звертає увагу, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Гранитгрупп перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Вістар центр та змінено юридичну адресу останнього на наступну: 02000, м. Київ, Харківське шосе, будинок 175.

Колегією суддів встановлено, що третя особа не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, однак, за приписами ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо зокрема, справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою . ТзОВ Вістар центр (попередня назва - ТзОВ Гранитгрупп ) з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року у справі №909/602/21 до апеляційного суду не зверталося. Разом з тим, колегією суддів встановлено вище, що відповідач, який звернувся до суду з апеляційною скаргою, належним чином повідомлявся місцевим господарським судом про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для обов`язкового скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року у справі №909/602/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дріада Ріал Істейт - без задоволення.

Матеріали справи №909/602/21 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.