Постанова

від 09.02.2022 по справі 916/759/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 916/759/16 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Філінюка І.Г., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від прокуратури - Тунік В.М.,

від Фонду державного майна України - Стапінський В.О.,

від Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" - Єпіхіна Ю.О.,

від Малого підприємства "Аліса" - участі не брали,

від Затоківської селищної ради - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2021, прийняту суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 05.07.2021,

у справі №916/759/16

за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

-Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт";

-Малого підприємства "Аліса"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Затоківської селищної ради

про витребування майна з чужого володіння та його звільнення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовом (в редакції заяви №05/1-1449вих16 від 01.07.2016) до Приватного підприємства "Лазурна 19" та Малого підприємства "Аліса", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Затоківської селищної ради про витребування у відповідачів на користь держави в особі Фонду державного майна України майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", розташованого за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19 (перелік якого наведено у позовній заяві), та зобов`язання відповідачів звільнити державне майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя".

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю заволодіння відповідачами належним державі на праві власності майном бази відпочинку "Зорі Тирасполя", розташованим за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 04.04.2016 порушено провадження у справі №916/759/16.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2017 у справі №916/759/16 замінено відповідача - Приватне підприємство "Лазурна 19" його правонаступником - Приватним підприємством "Готельний Комплекс "Курорт Еліт".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 10.10.2018 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі №916/759/16, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.12.2018 до суду першої інстанції від Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" надійшло клопотання про закриття провадження №21/12-18юр. від 21.12.2018 (вх.№26461/18 від 22.12.2018).

В обґрунтування даного клопотання Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт" посилалося на те, що майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" не існує в натурі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, між тим витребувати можливо лише визначені індивідуальними ознаками речі, які існують як предмети матеріального світу. Водночас заявник стверджував про те, що, з огляду на відчуження позивачем спірного майна на користь третьої особи вже після направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, між Фондом державного майна України, в інтересах якого прокурором подано позов, та відповідачами фактично відсутній спір щодо майна вищенаведеної бази відпочинку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі №916/759/16 (суддя Літвінов С.В.) закрито провадження за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Малого підприємства "Аліса" та Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Затоківської селищної ради про витребування майна з чужого володіння та його звільнення.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що низкою наявних у матеріалах справи доказів підтверджується факт відсутності на земельній ділянці спірного майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" внаслідок його знищення, що свідчить про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Фонд державного майна України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі №916/759/16 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на передчасності закриття провадження у даній справі, оскільки у випадку, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший судовий розгляд, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних/касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Крім того, апелянт зазначає про те, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали не надав оцінки всім доказам, натомість безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про проведення огляду земельної ділянки площею 0,6914 га, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, поданого останнім з метою з`ясування питання існування в натурі будівель і споруд бази відпочинку "Зорі Тирасполя", а також стану їх збереження. Водночас, за твердженням скаржника, судом першої інстанції безпідставно враховано лист Фонду державного майна України №10-50-24898 від 04.12.2018, в якому визнано факт знищення майна вищенаведеної бази відпочинку, оскільки вказаний лист не був наданий у справу в якості процесуального документа, при цьому згідно з технічним паспортом на базу відпочинку за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, вул. Лазурна, 19, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове бюро технічної інвентаризації" станом на 19.08.2016, вбачається знаходження адміністративної будівлі літ. "А", яка є лише частково пошкодженою. Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до наявного у матеріалах висновку експерта від 24.01.2018 конструктивні елементи будівель та споруд, які розташовані в межах досліджуваної земельної ділянки, знаходяться у зруйнованому технічному стані та технічний стан нежитлової будівлі, яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку, характеризується як незадовільний, проте зруйнований та незадовільний стан конструктивних елементів спірного майна, на думку скаржника, не позбавляє можливості власника привести їх у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.09.2021 (вх.№3093/21/Д2 від 07.09.2021) Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт", посилаючись її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі №916/759/16 - без змін. Зокрема, вказаний відповідач зауважує на тому, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про проведення огляду земельної ділянки, оскільки факт відсутності на земельній ділянці майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" підтверджується низкою наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, у тому числі і листом самого апелянта №10-50-24898 від 04.12.2018, при цьому Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт" звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним ще у грудні 2018 року також подавалося клопотання про огляд речових доказів, подібне до вищенаведеного клопотання прокурора про проведення огляду земельної ділянки, між тим скаржник та прокурор заперечували проти його задоволення. Водночас у даному відзиві відповідач наголошує на тому, що більш пізнє проведення експертного дослідження щодо нерухомого майна є таким, що значно вірогідніше відображає реальний стан цього майна (тобто його відсутність) по відношенню до експертного дослідження, проведеного раніше.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді: Лавриненко Л.В., Мишкіна М.А.) апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі №916/759/16 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі №916/759/16 та передано справу на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

05.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/759/16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південного-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/759/16 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Філінюка І.Г., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2022 у визначеному складі суддів справу №916/759/16 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 09.02.2022 об 11:00.

У судовому засіданні 09.02.2022 представник Фонду державного майна України апеляційну скаргу підтримав; представник прокуратури просив апеляційну скаргу задовольнити; представник Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" висловив заперечення проти її задоволення; представники Малого підприємства "Аліса" та Затоківської селищної ради участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ХХІІІ а.с.165-168).

Прокурор, Мале підприємство "Аліса" та Затоківська селищна рада своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, Фонду державного майна України та Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 25.02.2020 у справі №18/266.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у даній справі з урахуванням заяви №05/1-1449вих16 від 01.07.2016 виступають:

-вимога про витребування у Малого підприємства "Аліса" на користь держави Україна в особі позивача майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, а саме: їдальні літ."А" загальною площею 581,1 кв.м; будівлі охорони літ."В" загальною площею 18,6 кв.м; умивальника-душової літ."Є" загальною площею 51,7 кв.м; будівлі літ."Ж" загальною площею 91,4 кв.м; більярдної літ."З" загальною площею 47,2 кв.м; складу літ."Л" загальною площею 42,9 кв.м; будівлі літ."О" загальною площею 22,1 кв.м; туалету літ."Н" загальною площею 22,9 кв.м та будівель тимчасового характеру: будиночку-вагону; будиночку-вагону; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку 2-місного; будиночку 2-місного; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР; будиночку КСО-1 1ВЕР; будиночку КСО-1 1ВЕР; будиночку КСО-1 1ВЕР; будиночку КСО-1 2ВЕР;

-вимога про витребування у Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" на користь держави в особі позивача майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, а саме: адміністративної будівлі загальною площею 154,4 кв.м;

-вимога про зобов`язання Малого підприємства "Аліса" та Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" звільнити державне майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у поверненні об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша, третя статті 388 Цивільного кодексу України).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном , якого він був позбавлений.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Отже, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном тощо.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 зазначив про те, що суди не надали оцінки висновку експерта №280/17 від 24.01.2018 та не зазначили якими саме доказами підтверджується існування в натурі на момент прийняття оскаржених рішень зазначених будівель та споруд як предметів матеріального світу, а також як сам по собі факт реєстрації права на майно безумовно та беззаперечно підтверджує існування такого майна в натурі.

Відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Отже, специфіка правового регулювання полягає в тому, що на відміну від припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати, дане положення регулює питання у зв`язку з фізичною загибеллю речі. Якщо при вилученні речі з цивільного обороту право власності на нього припиняється без знищення предмета, то при знищенні майна право власності припиняється у зв`язку з тим, що зникає сам об`єкт даного права. Знищення майна характеризується тим, що припинення права власності відбувається без переходу його до іншої особи.

При цьому чинна редакція цієї статті не пов`язує факт припинення права власності на майно з моментом внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Після виключення частини другої статті 349 Цивільного кодексу України законодавцем фактично усунуто розбіжності, що існували між загальним правилом про те, що право власності на майно припиняється в момент його знищення з випадком, коли знищене майно підлягало державній реєстрації, і тому момент припинення такого права пов`язувався з моментом внесення реєструючим органом за заявою власника змін до державного реєстру.

Вказане свідчить про те, що у даному випадку факт державної реєстрації права власності на спірне майно ніяким чином не підтверджує реальне існування такого майна в натурі.

Щодо висновку експерта №280/17 від 24.01.2018, складеного за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 у справі №916/759/16, колегія суддів зазначає, що в результаті проведеного 21.12.2017 обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, експертом було встановлено, що конструктивні елементи будівель та споруд, які розташовані в межах досліджуваної земельної ділянки, знаходяться у зруйнованому технічному стані, при цьому визначити в повному обсязі конструктивні та об`ємно-планувальні показники (загальну площу, площу забудови, висоту тощо), функціональне призначення об`єктів дослідження технічно не надається можливим. Виняток становить нежитлова будівля, яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку; технічний стан зазначеної будівлі характеризується як "незадовільний" (експлуатація елементів будинку можлива лише за умови проведення їх ремонту), між тим за технічними характеристиками обстежувана нежитлова будівля є найбільш наближеною до будівлі охорони літ."В" бази відпочинку "Зорі Тирасполя" (порівняння проводилось за технічними характеристиками).

Розпорядженням Затоківського селищного голови №106-од від 09.11.2018 з метою визначення стану благоустрою території смт. Затока було створено тимчасову комісію з обстеження території колишньої бази відпочинку "Зорі Тирасполя".

Згідно з актом обстеження території бувшої бази відпочинку "Зорі Тирасполя" б/н та б/д, складеним вищенаведеною тимчасовою комісією Затоківської селищної ради, земельна ділянка колишньої бази відпочинку "Зорі Тирасполя" захаращена будівельним сміттям та деревиною, будь-які будівлі та споруди на вказаній земельній ділянці відсутні. До зазначеного акту додано матеріали фотофіксації.

У довідці СПД Самохіної М.І. №15/624 від 16.11.2018 "Щодо проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомості" зазначено, що при виконанні замовлення Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" щодо проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомості на земельній ділянці загальною площею 0,6914 га за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, встановлено, що у зв`язку із знищенням майна на зазначеній земельній ділянці будівлі та споруди, що підлягають технічному обстеженню та інвентаризації, відсутні. Аналогічна інформація стосовно відсутності станом на 16.11.2018 будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,6914 га, розташованій за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19 (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157), викладена у довідці Фізичної особи-підприємця Шиманської Г.А. №56 від 16.11.2018.

В адресованому Приватному підприємству "Готельний комплекс "Курорт Еліт" листі Фонду державного майна України №10-50-24898 від 04.12.2018 "Щодо надання інформації" повідомлено, зокрема, про те, що на час розгляду справи №916/759/16 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на території колишньої бази відпочинку "Зорі Тирасполя" було наявне державне майно, проте вказане майно було знищено 02.11.2018, тобто після винесення постанови Верховного Суду від 10.10.2018.

24.04.2019 Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт" звернулося до судового експерта Рапача К.В. з заявою про проведення судової будівельно-технічної експертизи, до якого додано низку документів щодо земельної ділянки площею 0,6914 га, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород- Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, та щодо майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя". На вирішення вказаної судової експертизи даним відповідачем поставлено наступні питання: "Чи знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, розташованій за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке вказано в уточненій позовній заяві прокуратури Одеської області від 01.07.2016 за вих.№05/1-1449вих16 (вх.ГСОО від 04.07.2016), а саме: їдальня літ."А" площею 581,1 кв.м; будівля охорони літ."В" площею 18,6 кв.м; умивальник-душова літ."Є" площею 51,7 кв.м; будівля літ."Ж" площею 91,4 кв.м; більярдна літ."З" площею 47,2 кв.м; склад літ."Л" площею 42,9 кв.м; будівля літ. "О" площею 22,1 кв.м; туалет літ."Н" площею 22,9 кв.м, споруди тимчасового характеру: будиночок вагон, будиночок вагон, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок 2-містний, будиночок 2-містний, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2 ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 2ВЕР, будиночок КСО-1 1ВЕР, будиночок КСО-1 1ВЕР, будиночок КСО-1 1ВЕР, будиночок КСО-1 1ВЕР, адміністративний будинок площею 154,4 кв.м?" та "Якщо майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" знаходиться на зазначеній земельній ділянці, зазначити яке саме майно та вказати його технічний стан? Якщо не знаходиться, зазначити у зв`язку з чим відповідне майно відсутнє".

За результатами проведення зазначеної судової експертизи судовим експертом Рапачем К.В. складено висновок експерта №30/19 від 16.05.2019, з якого вбачається, що в результаті проведеного 26.04.2019 обстеження земельної ділянки загальною площею 0,6914 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя", яке вказано в уточненій позовній заяві прокуратури Одеської області від 01.07.2016 за вих.№05/1-1449вих16 (вх.ГСОО від 04.07.2016), не виявлено у зв`язку зі знищенням, при цьому на досліджуваній земельній ділянці виявлена некапітальна споруда (без фундаментів з полегшеної конструкції), яка розташована з лівої сторони від входу на обстежувану земельну ділянку та не входить до переліку майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя". До вказаного висновку долучено матеріали фотофіксації, з яких вбачається відсутність на земельній ділянці будівель та споруд.

Отже, колегія суддів зауважує на тому, що висновком експерта №30/19 від 16.05.2019 підтверджений факт відсутності на земельній ділянці площею 0,6914 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19 (кадастровий номер 5110300000:02:019:0157) будівель та споруд бази відпочинку "Зорі Тирасполя", у тому числі й нежитлової будівлі, яка згідно зі складеним раніше висновком експерта №280/17 від 24.01.2018 розташовувалась з лівої сторони від входу на вказану земельну ділянку та за технічними характеристиками була визначена як найбільш наближена до будівлі охорони літ."В" бази відпочинку "Зорі Тирасполя", натомість на вказаній земельній ділянці була виявлена лише одна некапітальна споруда (без фундаментів з полегшеної конструкції), яка в силу вимог чинного законодавства не може вважатися об`єктом нерухомого майна та яка до того ж не входить до переліку майна вищенаведеної бази відпочинку.

При цьому, як правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд, більш пізнє проведення експертного дослідження щодо нерухомого майна є таким, що значно вірогідніше відображає реальний стан цього майна (зокрема, і його відсутність) по відношенню до експертного дослідження, проведеного раніше.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на предмет позову та характер позовних вимог, спрямованих на забезпечення введення власника у володіння майном, беручи до уваги те, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів свідчить про знищення спірного майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" після відкриття провадження у даній справі, з урахуванням приписів статті 349 Цивільного кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відсутність останнього унеможливлює вирішення справи по суті та здійснення ефективного захисту прав позивача.

Посилання скаржника на висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №456/847/18, від 13.05.2020 у справі №686/20582/19 та від 09.09.2020 у справі №750/1658/20, про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, колегією суддів оцінюються критично, оскільки від вказаного висновку об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

Твердження скаржника про те, що лист Фонду державного майна України №10-50-24898 від 04.12.2018, в якому останнім визнано факт знищення майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", не був наданий у дану справу в якості процесуального документа, у зв`язку з чим останній не повинен був враховуватися судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими, адже у розумінні чинного процесуального закону під процесуальними документами розуміються судові рішення, заяви по суті справи або з процесуальних питань, у той час як вищенаведений лист є документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України повинен оцінюватися судом в якості письмового доказу.

Посилання Фонду державного майна України на те, що згідно з технічним паспортом на базу відпочинку за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, вул. Лазурна, 19, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове бюро технічної інвентаризації" станом на 19.08.2016, вбачається знаходження адміністративної будівлі літ. "А", яка є лише частково пошкодженою, спростовуються сукупністю інших наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, листом самого позивача №10-50-24898 від 04.12.2018 щодо знищення 02.11.2018 майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" та висновком експерта №30/19 від 16.05.2019, який складено значно пізніше, ніж технічний паспорт, та яким встановлено відсутність на земельній ділянці вказаного майна.

Стосовно доводів скаржника про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання прокурора про проведення огляду земельної ділянки площею 0,6914 га, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

02.06.2021 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням №15/3/2-1142вих-21 від 02.06.2021 (вх.№14983/21 від 02.06.2021) про проведення огляду вищенаведеної земельної ділянки, мотивованим необхідністю з`ясувати питання щодо існування в натурі будівель і споруд бази відпочинку "Зорі Тирасполя", а також стану їх збереження.

За умовами частин першої, третьої та четвертої статті 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.

Огляд доказів за їх місцезнаходженням не є обов`язковою стадією судового розгляду справи, натомість останній може бути проведено за наявності певних обставин за ініціативи суду або за клопотанням учасника справи, про що судом постановляється відповідна ухвала.

Звертаючись з клопотанням про огляд доказів за їх місцезнаходженням, заявник має обґрунтувати те, що відповідний доказом, щодо огляду якого порушується питання, можуть бути підтверджені обставини, що входять до предмета доказування, а також те, що у матеріалах справи відсутні інші докази, на підставі яких можливо було б встановити відповідні фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи наявна достатня сукупність доказів, які однозначно підтверджують факт відсутності на земельній ділянці площею 0,6914 га, розташованій за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, спірного майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя", у тому числі і висновок експерта №30/19 від 16.05.2019.

В силу статті 107 Господарського процесуального кодексу України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 69 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора або позивача до Господарського суду Одеської області з клопотаннями про виклик судового експерта Рапача К.В. до суду для роз`яснення свого висновку і відповідей на питання суду та учасників справи. Своїм правом на подання висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи, прокурор та Фонд державного майна України також не скористались.

Крім того, для дослідження питання щодо існування в натурі будівель і споруд бази відпочинку "Зорі Тирасполя", а також стану їх збереження необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, якими суд не володіє, чого прокурором при зверненні з клопотанням №15/3/2-1142вих-21 від 02.06.2021 (вх.№14983/21 від 02.06.2021) безпідставно враховано не було.

Південно-західним апеляційним господарським судом також враховується, що 04.12.2018, тобто ще до подання прокурором клопотання №15/3/2-1142вих-21 від 02.06.2021 (вх.№14983/21 від 02.06.2021), Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт" також зверталося до Господарського суду Одеської області з клопотанням №4/12-18юр. від 04.12.2017 (вх.№2-6127/18 від 04.12.2018) про огляд земельної ділянки площею 0,6914 га, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 19, у задоволенні якого було відмовлено у зв`язку з відсутністю у суду спеціальних знань, при цьому прокурор заперечував проти задоволення даного клопотання відповідача, обґрунтовуючи свої заперечення наявністю у матеріалах справи висновку експерта, про що свідчать письмові заперечення №05/1-3906вих18 від 21.12.2018 (вх.№26482/18 від 22.12.2018).

Справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

За таких обставин, поведінка прокурора у вигляді звернення з клопотанням №15/3/2-1142вих-21 від 02.06.2021 (вх.№14983/21 від 02.06.2021) про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням за наявності висновку експерта №30/19 від 16.05.2019 суперечить раніше висловленій позиції останнього щодо необхідності відмови у аналогічному клопотанні про огляд доказів, поданому Приватним підприємством "Готельний комплекс "Курорт Еліт", з підстав наявності у матеріалах справи висновку експерта №280/17 від 24.01.2018.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження того, що спірне майно бази відпочинку "Зорі Тирасполя" до теперішнього час перебуває на земельній ділянці за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19.

Посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали не надав оцінки всім доказам, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки скаржником взагалі не конкретизовано, які саме докази на підтвердження існування в натурі спірного майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" залишились поза увагою суду.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду від 30.06.2021 у справі №916/759/16 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.

Керуючись статтями 231, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2021 у справі №916/759/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2022.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Поліщук