Постанова

від 14.12.2021 по справі 910/17152/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/17152/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.12.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.02.2021 (повний текст складено 19.02.2021)

у справі № 910/17152/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Термінал-М"

до Київської міської ради

про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство "Термінал-М" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання поновленим на той самий термін і на тих самих умовах укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 19.05.2005, а також визнання укладеною між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 про поновлення цього договору в запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.05.2005 між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться у місті Києві на вулиці Резервній, 8, строком на 15 років. Зважаючи на закінчення терміну дії вищезазначеного договору, а також беручи до уваги наявність у позивача наміру на поновлення цього правочину на той же строк, останній листом-повідомленням від 19.02.2020 звернувся до відповідача з проханням про поновлення даної угоди. Оскільки Київська міська рада у встановлені законом порядку та строки не розглянула надіслану позивачем пропозицію та не направила Приватному акціонерному товариству "Термінал-М" відповіді на вказану оферту, а позивач продовжує фактично користуватися орендованою ним земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, останній, посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", просив суд визнати поновленим на той самий термін і на тих самих умовах укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 19.05.2005 року, а також визнати укладеною між позивачем та відповідачем додаткову угоду № 1 про поновлення цього договору в запропонованій позивачем редакції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/17152/20 позов задоволено частково.

Визнано укладеною між Київською міською радою як орендодавцем та Приватним акціонерним товариством "Термінал-М" як орендарем додаткову угоду № 1 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.05.2005, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.08.2005 за № 78-6-00293 у книзі записів державної реєстрації договорів, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Термінал-М 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не пізніше трьох місяців до спливу строку договору оренди звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення цього правочину на новий строк з долученням проекту спірної додаткової угоди № 1, зважаючи на те, що після закінчення строку дії договору Приватне акціонерне товариство "Термінал-М" продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою (на якій знаходиться нерухоме майно позивача) та сплачувати орендні платежі, а також беручи до уваги відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цієї угоди, доводи позивача про наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору є обґрунтованими.

Водночас, відмовляючи у позові в частині вимог позивача про визнання поновленим на той самий термін і на тих самих умовах укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 19.05.2005, суд звернув увагу на ті обставини, що позивач у межах розгляду цієї справи вже отримав ефективний захист своїх порушених прав шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди № 1 про поновлення договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та увалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 709/433/17, зазначає, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків, разом з тим, як вказує відповідач, матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем зазначених вимог.

Апелянт також стверджує, що відповідач не порушував прав позивача на продовження строку дії договору оренди землі, оскільки відповідач не заперечує право позивача на його поновлення.

Крім того, скаржник вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив у якому просить відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін. Так, позивач зазначає, що позивачем вчинено усі необхідних дії для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 19.05.2005 між Закритим акціонерним товариством "Термінал-М" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., та 02.08.2005 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за № 78-6-00293.

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець на підставі рішення цього органу місцевого самоврядування від 23.12.2004 року № 922/2332, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування: вулиця Резервна, 8 у Оболонському районі міста Києва; розмір: 15 164 м 2 ; цільове призначення: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу; кадастровий номер: 8000000000:78:082:0081.

Пунктами 2.2, 4.4 договору передбачено, що згідно з витягом з технічної документації № Ю-32799/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 30.03.2005 № 196 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 881 565,12 грн. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 5.1 договору визначені умови збереження стану об`єкта оренди, та встановлено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує орендар.

Згідно з пунктом 6.1 наведеного правочину передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (пункт 6.2 договору).

Як зазначалось вище, 02.08.2005 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено реєстрацію договору, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за № 78-6-00293.

На виконання умов договору, 02.08.2005 між сторонами договору був підписаний відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду Закритому акціонерному товариству "Термінал-М" (попередня назва позивача у справі).

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років (пункт 3.1 договору).

У пункті 8.4 договору встановлено переважне право орендаря за інших рівних умов на поновлення договору після закінчення строку, на який його було укладено, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 11.7 після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умов належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Звертаючись з даним позовом до суду, Приватне акціонерне товариство "Термінал-М" посилалося на те, що до спливу строку вищевказаного договору оренди (тобто до 02.08.2020) позивач листом-повідомленням від 19.02.2020 (разом з підписаним та скріпленим печаткою орендаря проектом відповідної додаткової угоди № 1 у трьох примірниках, а також іншими необхідними документами) звернувся до Київської міської ради, в якому повідомив орендодавця про свій намір поновити цей правочин.

Однак, ані протягом місяця з моменту звернення з таким повідомленням, ані до спливу одного місяця після закінчення строку договору оренди відповідачем у встановленому законом порядку не було розглянуто вищезазначений лист, будь-яких заперечень проти поновлення договору позивачу не направлено.

Відтак, з посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач просить, зокрема, визнати укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення вищенаведеного договору в запропонованій орендарем редакції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та Київською міською радою Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм параграфу 3 глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Утім, відповідно до статті 33 Законом України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди . У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді .

При цьому положення статті 33 зазначеного Закону визначають алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачені певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення.

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статі 33 Закону України "Про оренду землі").

Слід зазначити, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 302 Господарського процесуального кодексу України саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц викладено таку правову позицію щодо застосування статі 33 Закону України "Про оренду землі".

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У той же час договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді (частина 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 в справі № 709/433/17.

З матеріалів справи вбачається, що листом-повідомленням від 19.02.2020, отриманим Київською міською радою 19.02.2020 за вхідним № 679230524, позивач повідомив відповідача про свій намір продовжити (поновити) вищенаведений договір оренди від 19.05.2005.

До наведеного листа-повідомлення позивачем у трьох примірниках було додано підписаний з боку орендаря та скріплений його печаткою проект відповідної додаткової угоди № 1 про поновлення договору оренди земельної ділянки, а також ряд інших документів, зокрема, щодо правового статусу об`єктів нерухомого майна, розміщених на орендованій земельній ділянці, матеріали технічної інвентаризації цієї нерухомості, установчі документи позивача тощо.

Факт отримання Київською міською радою вищезазначеного листа-повідомлення позивача та долучених до нього документів 19.02.2020 підтверджується відповідачем у відзиві на позов (а.с. 48-52).

Відтак, суд як підтверджено матеріалами справи, орендар дотримався вимог законодавства і за три місяці до спливу строку вищевказаного договору оренди від 19.05.2005 повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на поновлення цього договору оренди на новий строк, а також додав до відповідного листа-повідомлення проект відповідної додаткової угоди.

Судом також встановлено, що після закінчення строку дії договору та під час розгляду даного спору у суді першої інстанції позивач продовжував користуватися орендованою ним земельною ділянкою, а також сплачує відповідну плату за таке користування. Відсутність заборгованості позивача з перерахування орендної плати чи плати за землю підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України від 26.02.2020 року № 36228/10/26-15-10-01-16 та від 09.11.2020 року № 46643/10/26-15-13-01-16, копіями платіжних доручень від 21.08.2020 року № 4735, від 24.09.2020 року № 5397, від 26.10.2020 року № 5988, а також не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Проте ані протягом місяця з моменту звернення позивача до відповідача з означеним листом-повідомленням, ані протягом одного місяця після закінчення строку такого договору оренди Київською міською радою не було розглянуто надісланий позивачем лист з проектом спірної додаткової угоди № 1 та не направлено позивачу відповіді із зазначенням змісту прийнятого рішення.

Отже судом встановлено наявність всіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача, Київська міська рада посилалася на те, що у відповідь на лист-повідомлення позивача від 19.02.2020 Департаментом земельних ресурсів відповідача орендареві було надано мотивовану відповідь, з якої вбачається, що листом від 22.06.2020 № 05715-10991 підготовлено проект висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення укладеного з позивачем договору на 15 років. Зазначене питання буде розглянуте новообраною Київською міською радою IX в установленому порядку. З огляду на викладене, відповідач вказував на те, що Київською міською радою не було порушено прав позивача.

Проте означені заперечення не беруться судом до уваги, зважаючи, зокрема, на порушення Київською міською радою закріплених у статті 33 Закону (в чинній до 15.07.2020 редакції) строків розгляду та надання відповіді на пропозицію орендаря від 19.02.2020 щодо поновлення договору оренди землі, у той час як означеною нормою прямо передбачено право оскарження відмови, у чому вбачається зволікання орендодавця від укладення додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди землі.

Крім того, відповідачем не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, на які Київська міська рада посилалася у відзиві на позовну заяву, зокрема, доказів надання відповіді на лист-повідомлення позивача від 19.02.2020, а також доказів підготовки листом від 22.06.2020 № 05715-10991 проекту висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення укладеного з позивачем договору на 15 років.

Також відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, що свідчить про "мовчазну згоду" орендодавця і пролонгацію договору оренди на той самий строк і тих самих умовах (відповідне рішення ради в такому випадку не вимагається).

Оскільки позивач не пізніше трьох місяців до спливу строку вищенаведеного договору оренди звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення цього правочину на новий строк з долученням проекту спірної додаткової угоди № 1, зважаючи на те, що після закінчення строку дії договору Приватне акціонерне товариство "Термінал-М" продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою (на якій знаходиться нерухоме майно позивача) та сплачувати орендні платежі, а також беручи до уваги відсутність протягом одного місяця після закінчення строку вказаного договору оренди листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цієї угоди, доводи позивача про наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору є обґрунтованими.

Оскільки, законом передбачено право орендаря звернутися до суду у разі безпідставного зволікання з укладенням договору оренди на новий строк, суд вважає, що права позивача порушені, і обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним.

Обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, так як передбачає визнання укладеною в судовому порядку додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 26.04.2010 із викладенням її змісту.

Тобто, позовні вимоги позивача спрямовані на захист своїх порушених прав шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладені обставини, вказаний позов у частині вимог Приватного акціонерного товариства "Термінал-М" про визнання укладеною між позивачем та відповідачем Додаткової угоди № 1 про поновлення цього Договору в запропонованій позивачем редакції є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом із тим, щодо вимоги позивача про визнання поновленим на той самий термін і на тих самих умовах укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 19.05.2005, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як зазначалось вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Суд зазначає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18 та від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 09.06.2020 у справі 912/1860/19, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19.

У той же час суд звертає увагу на те, що позивач у межах розгляду цієї справи вже отримав ефективний захист своїх порушених прав шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди № 1 про поновлення договору.

Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання поновленим на той самий термін і на тих самих умовах укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 19.05.2005.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині вимог Приватного акціонерного товариства "Термінал-М" про визнання укладеною між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 про поновлення цього договору в запропонованій позивачем редакції. В решті позов задоволенню не підлягає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав визнання укладеною додаткової угоди до договору про оренду землі від 02.07.2008.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/17152/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/17152/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/17152/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/17152/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 07.02.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська