Ухвала

від 28.06.2022 по справі 910/17152/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/17152/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуюча, Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Термінал - М»

до Київської міської ради

про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткової угоди

за участю: позивача: Галабудський І.І. (адвокат); відповідача: Поліщук М.В. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Приватне акціонерне товариство «Термінал-М» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), у якому просило визнати поновленим на той самий термін і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 19.05.2005, укладений між сторонами зі справи (далі - договір) (вимога - 1) та визнати укладеною між відповідачем та позивачем, додаткову угоду № 1 про поновлення договору, у запропонованій позивачем редакції (вимога - 2).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення вимог земельного законодавства не розглянув звернення позивача щодо поновлення договору та не повернув підписаний примірник додаткової угоди, чим порушив право позивача на укладення договору на новий строк.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021, позов задоволено щодо вимоги - 2, а в частині позову щодо вимоги - 1 відмовлено.

2.2 Свої рішення суди мотивували тим, що відповідач не висловив заперечення протягом одного місяця після закінчення строку дії договору щодо його поновлення на запропонованих позивачем умовах, що є підставою для задоволення вимоги - 2. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги - 1, суди послалися на те, що позивач у межах розгляду цієї справи вже отримав ефективний захист своїх порушених прав шляхом задоволення вимоги - 2, що виключає правові підстави для задоволення вимоги - 1.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 05.06.2019 у справі № 709/433/17 та постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/15776/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.3 Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про визнання договору поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.

4.4 Суди встановили, що позивач дотримався вимог законодавства і за три місяці до спливу строку договору, листом-повідомленням від 19.02.2020 разом з підписаними примірниками додаткової угоди № 1, звернувся до відповідача з проханням поновити договір на новий строк. Проте відповідач у встановленому законом порядку не розглянув пропозицію позивача щодо поновлення договору на новий строк та будь-яких заперечень проти поновлення договору не висловив.

4.5 Також встановлено, що після закінчення дії договору позивач продовжував користуватися орендованою ним земельною ділянкою за договором за відсутності заперечень відповідача.

4.6 Зважаючи на викладене, суди встановили наявність всіх юридичних фактів необхідних для поновлення договору з підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

4.7 У касаційній скарзі скаржник як підставу для касаційного оскарження зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

4.8 У справі № 594/376/17-ц Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія центр" звернулося до суду з позовом до фізичної особи та Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Мрія центр", суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку (як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018), що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

4.9 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 міститься висновок про те, що порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.

4.10 Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі № 910/15776/20, погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, оскільки неповідомлення орендарем до закінчення строку дії договору орендодавця в установлені договором строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк свідчить про недотримання позивачем процедури поновлення договору на новий строк та про відсутність підстав для задоволення позову.

4.11 Верховний Суд у постановах від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 дійшов висновків про те, що користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у ст.33 Закону України "Про оренду землі".

4.12 У справі № 709/433/17 (постанова Верховного Суду від 05.06.2019), на відміну від даної справи, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що орендар пропустив місячний строк звернення за підписанням додаткової угоди.

4.13 Відтак, вище наведені постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.14 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.15 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.16 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 910/17152/20, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Ю.Я. Чумак

Є.В. Краснов