Постанова

від 08.02.2022 по справі 924/961/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Справа № 924/961/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від стягувача: Уманець С.Г. - адвокат. представник за довіреністю від 30.12.2020р. №739

від боржника: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області, постановлену 01.12.21р. суддею Вибодовським О.Д. у м.Хмельницькому

у справі № 924/961/18

за скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. від 18.11.2021р.

за позовом Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариство з обмеженою відповідальність "Масив Вінсон"

про стягнення 18 215,67грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальність "Масив Вінсон" про стягнення 18215,67грн. у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. від 18.11.2021р. відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а скаргу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. у виконавчому провадженні №64395525 з примусового виконання наказу Господарського суд Хмельницької області, виданого 26.12.2018р. у справі №924/961/18 задовольнити. Також, просить стягнути з Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь скаржника 2270,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що ухвала місцевого господарського суду постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець реалізував надані йому права, застосував можливі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи для досягнення необхідного позитивного результату примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №64395525, щодо примусового виконання наказу від 26.12.2018р. у справі №924/961/18, зокрема: перевірив майновий стан боржника, наявність коштів на рахунках, встановивши, що майно та кошти, на які можливо звернути стягнення у боржника відсутні. Проте, таке твердження суду першої інстанції не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не відповідає матеріалам виконавчого провадження;

- вказує на те, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів звернення державного виконавця до банківських установ з вимогою надати інформацію про стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника;

- вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про те, що судом за відсутності матеріалів виконавчого провадження не можливо достеменно встановити, які саме дії були вчинені державним виконавцем, спрямовані на виконання судового наказу від 26.12.2018р. у справі №924/961/18. Зокрема, стягувачем до скарги на бездіяльність державного виконавця додані всі копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження. До своєї скарги стягувачам додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу, отже суд першої інстанції мав можливість перевірити шляхом безпосереднього доступу до АСВП повноту вчинення державним виконавцем виконавчих дій;

- зазначає, що матеріали справи не містять інформацію щодо здійснення державним виконавцем Процюком О.О. передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду, зокрема у період з 06.02.2021р. по 26.10.2021р.. Незважаючи на це, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні скарги АТ "ДПЗКУ" на бездіяльність державного виконавця.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/961/18/8237/21 від 17.12.2021р. матеріали справи №924/961/18 витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

29.12.2021р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/961/18.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2021р. апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

20.01.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 30.12.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла заява від 14.01.2022р. №130-2-19/277 про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, зокрема, платіжним дорученням від 12.01.2022р. №260825 про сплату судового збору в сумі 2270,00грн..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 21.01.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 та призначено справу №924/961/18 до розгляду на 08.02.2022р. об 14:30год., тощо.

03.02.2022р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - адвоката Уманця Сергія Григоровича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/961/18 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" можливість проведення судового засідання по справі №924/961/18, призначеного 08.02.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022р. задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - адвоката Уманця Сергія Григоровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/961/18 поза приміщенням суду та забезпечено представнику АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - адвоката Уманця С.Г. участь в судовому засіданні у справі №924/961/18, призначеному на 08.02.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

04.02.2022р. на електронну адресу та 08.02.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надійшов письмовий відзив від 04.02.2022р. №9217/20.19-27 на апеляційну скаргу з додатками, зокрема, з матеріалами виконавчого провадження, в якому представником останнього зазначено про обставини справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників у справі.

Інший учасник справи не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В судовому засіданні 08.02.2022р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 скасувати, а скаргу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. у виконавчому провадженні №64395525 з примусового виконання наказу Господарського суд Хмельницької області, виданого 26.12.2018р. у справі №924/961/18 задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2018р. позов Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальність "Масив Вінсон" про стягнення 18215,67грн. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність "Масив Вінсон" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15000,00грн. - основної заборгованості, 2 370,41грн. - пені, 545,67грн. інфляційних втрат, 299,59грн. - 3% річних та 1 762,00грн. - витрат по оплаті судового збору.

Видано наказ.

В подальшому, 23.11.2021р. до Господарського суду Хмельницької області від стягувача - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О..

Ухвалою суду від 24.11.2021р. скаргу стягувача АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. призначено до розгляду в судовому засіданні.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. від 18.11.2021р. відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, положень ч.1 ст.18, ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012р. №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019р. у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1статті6Конвенції, inter (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004р. Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2018р. позов Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальність "Масив Вінсон" про стягнення 18215,67грн. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність "Масив Вінсон" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15000,00грн. - основної заборгованості, 2 370,41грн. - пені, 545,67грн. інфляційних втрат, 299,59грн. - 3% річних та 1 762,00грн. - витрат по оплаті судового збору.

Видано наказ.

23.11.2021р. до Господарського суду Хмельницької області від стягувача - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О..

Обґрунтовуючи подану скаргу заявник посилається на те, що на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2018р. видано наказ про примусове виконання рішення від 26.12.2018р. №924/961/18, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15 000,00грн. - основної заборгованості, 2370,41грн. - пені, 545, 67грн. - інфляційних втрат, 299,59грн. - 3% річних та 1762,00грн. - витрат по судовому збору.

Згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №502 від 29 серпня 2019 року стягувача перейменовано у Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

19.01.2021р. АТ "ДПЗКУ" звернулось з заявою №130-2-19/211 про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/961/18 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

До заяви стягувачем долучено оригінал наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/961/18 та документи на підтвердження повноважень представника.

Зважаючи на передбачений ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в своїй заяві про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області 26.12.2018р. №130-2-19/211 стягувач просив:

1. Внести відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників та відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" винести постанову про арешт майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження;

2. Направити запити про виявлення майна у власності боржника та коштів на його рахунках до усіх уповноважених органів та посадових осіб;

3. Перевірити наявність майна боржника за допомогою реєстрів, користувачем яких є державний виконавець (ДРОРМ, ДРРПНМ, ЄДРЮОФОП (щодо участі боржника в інших юридичних особах);

4. Здійснити заходи щодо виявлення дебіторської заборгованості за допомогою АСВП, ЄДРСР.

5. Направити запит до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо наявності у власності боржника належного йому майна - тракторів, іншої сільськогосподарської техніки та механізмів;

6. Направити до ДП "Держреєстри України" (03190, м.Київ, вул.Януша Крочака, 9-12) запит про надання інформації з Реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, та Реєстру сільськогосподарської техніки щодо наявності сільськогосподарської продукції та (або) техніки, яка обліковується та/або зареєстрована за боржником;

7. Здійснити заходи щодо виявлення дебіторської заборгованості за допомогою АСВП, ЄДРСР.

8. Вжити всіх інших законодавчо передбачених заходів для повного виконання судового рішення у справі №924/961/18.

Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Процюком Олексієм Олеговичем від 05.02.2021р. відкрито виконавче провадження №64395525 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області, виданого 26.12.2018р. у справі №924/961/18.

05.02.2021р. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт коштів боржника.

26.10.2021р. Процюком Олексієм Олеговичем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що на момент проведеної перевірки, в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилось безрезультатними. У зв`язку з чим виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий документ з відповідною відміткою поверненню стягувачу.

АТ "ДПЗКУ" отримало вищевказану постанову 08.11.2021р..

05.02.2021р. з автоматизованої системи виконавчого провадження, яка відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, є основною інформаційною базою для здійснення виконавчого провадження, стягувачу стало відомо про те, що виконавцем було направлено запити №95764497 від 05.02.2021р. до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та №95764461 від 05.02.2021р. до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

В подальшому заходи примусового виконання судового рішення виконавцем не вичинялися.

Скаржник вказує, що в порушення вимог законодавства в сфері примусового виконання судових рішень державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Процюком Олексієм Олеговичем:

- не отримано інформацію від боржників від банківських установ про стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника;

- в порушення вимог ч.8 ст.48 Закону №1404-VIII виконавцем належним чином не здійснена перевірка майнового стану боржника в 10 денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а саме не виявлено нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;

- не направлено запити до реєстраційних органів (територіальні сервісні центри МВС України, Реєстраційної служби, Департамент державної реєстрації та нотаріату, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захист споживачів, Міністерства юстиції України) щодо наявності у власності боржника належного йому майна: транспортних засобів, об`єктів нерухомого майна (споруди, будівлі);

- не проведено державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, чим порушено вимоги Порядку №830;

- не направлено запити до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним рухомим майном, котре належить боржнику;

- із врахуванням вимог ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове соціальне страхування" від 28.12.2014р. не направлено до територіального органу Фонду соціального страхування України страхувальників, котрі здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців (в даному випадку боржника) запит щодо встановлення факту та наявності здійснення фінансування страхувальника (Боржника), що в кінцевому випадку надало б змогу ДВС належним чином, об`єктивно та повноцінно здійснити виконавчі заходи щодо виявлення, арешту та списання грошових коштів, належних Боржнику, направлених на задоволення вимог стягувача;

- не вжито заходів щодо звернення до Міністерства юстиції України з метою встановлення факту перебування Боржника у ЄДРПОУ серед власників (засновників) суб`єктів господарювання;

- не застосовано та не вжито інших та можливих заходів у виконавчому провадженні.

З огляду на викладене, у виконавчому провадженні №64395525 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/961/18 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Процюком Олексієм Олеговичем були порушені засади виконавчого провадження.

Таким чином, зважаючи на те, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Процюком Олексієм Олеговичем заходи примусового виконання рішення вживаються не ефективно та не у повному обсязі вчинення виконавчих дій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Процюка Олексія Олеговича у виконавчому провадженні №64395525 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області, виданого 26.12.2018р. у справі №924/961/18;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства" юстиції (м.Хмельницький) Процюка Олексія Олеговича від 26.10.2021р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №64395525;

- зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Процюка Олексія Олеговича вжити передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо своєчасного та повного примусового виконання судового наказу Господарського суду Хмельницької області, виданого 26.12.2018р. у справі №924/961/18.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З наведеного вбачається, що державний виконавець під час здійснення примусового виконання судового рішення може використовувати лише ті важелі, які визначені нормативно-правовими актами та самими рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до п.1 ч.1. ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначені заходи примусового виконання рішень.

За змістом цієї норми заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З цієї норми вбачається, що її реалізація державним виконавцем можлива у звичайних умовах, коли після виявлення майнових активів боржника державний виконавець застосовує той чи інший засіб примусового виконання судового рішення.

Відповідно до п.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст.343 ГПК України).

Відповідно до ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №910/25970/14.

За приписами ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

У відповідності до п.10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. за №2432/5 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 12.08.2016р. №1126/29256) система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно п.2-4 Розділу IV зазначеного Положення виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Обов`язковість внесення державним виконавцем відомостей про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до Автоматизованої системи виконавчого провадження передбачена Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 із змінами, внесеними згідно наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за №1302/29432), Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. за №2432/5.

Як встановлено судом, на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.12.2018р. видано наказ про примусове виконання рішення від 26.12.2018р. №924/961/18, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масив Вінсон" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15000,00грн. - основної заборгованості, 2 370,41грн. - пені, 545,67грн. - інфляційних втрат, 299,59грн. - 3% річних та 1762,00грн. - витрат по судовому збору.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №502 від 29.08.2019р. стягувача перейменовано у Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

19.01.2021р. АТ "ДПЗКУ" звернулось з заявою №130-2-19/211 про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/961/18 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Процюком Олексієм Олеговичем від 05.02.2021р. відкрито виконавче провадження №64395525 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області, виданого 26.12.2018р. у справі №924/961/18.

05.02.2021р. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору.

05.02.2021р. з автоматизованої системи виконавчого провадження відомо про те , що виконавцем було направлено запити №95764497 від 05.02.2021р. до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та №95764461 від 05.02.2021р. до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

Згідно відповіді від 05.02.2021р. Державної фіскальної служби України за боржником облікуються рахунки в установах банків.

Також, 05.02.2021р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів та направлено в установи банків.

Згідно відповіді установ банків для погашення заборгованості коштів на рахунках боржника недостатньо.

Державним виконавцем винесено платіжні вимоги про списання коштів з рахунків боржника.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником не виявлено рухомого та нерухомого майна.

26.10.2021р. Процюком Олексієм Олеговичем, керуючись п.2, ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що на момент проведеної перевірки, в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилось безрезультатними. У зв`язку з чим виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий документ з відповідною відміткою поверненню стягувачу.

Також, судом апеляційної інстанції досліджено інформацію про виконавче провадження, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що державний виконавець реалізував надані йому права, застосував можливі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи для досягнення необхідного позитивного результату примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №64395525, щодо примусового виконання наказу від 26.12.2018р. у справі №924/961/18, зокрема: перевірив майновий стан боржника, наявність коштів на рахунках, встановивши, що майно та кошти, на які можливо звернути стягнення у боржника відсутні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність порушення прав стягувача, як сторони виконавчого провадження, державним виконавцем у зв`язку з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №64395525 від 26.10.2021р..

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком Господарського суду Хмельницької області про відмову у задоволенні скарги АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Процюка О.О. від 18.11.2021р..

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд даної скарги по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2021р. у справі №924/961/18 - без змін.

2. Справу №924/961/18 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.