Постанова

від 10.02.2022 по справі 758/5070/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/3540/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/5070/18

10 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Діденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Захарчук С.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Київського національного торгівельно-економічного університету до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання,-

в с т а н о в и в:

23 квітня 2018 року Київський національно торгівельно-економічний університетзвернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом ректора Київського національного торгівельно-економічного університету№ 3015 від 31.10.2013 року ОСОБА_1 було зараховано до аспірантури університету за спеціальністю 08.00.04.

05 листопада між сторонами було укладено угоду № 1140/13ад про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення. Термін навчання аспіранта ОСОБА_1 з 01 листопада 2013 року по 01 листопада 2016 року.

12 жовтня 2016 року та 25 жовтня 2016 року на засіданнях Вченої ради кафедри та факультету було встановлено невиконання аспірантом ОСОБА_1 індивідуального плану за третій 2015/2016 навчальний рік. Аспірант не представила необхідні документи та не з`явилась на засіданні кафедри.

На підставі рішення Вчених рад наказом Київського національного торгівельно-економічного університету № 3359 від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було відраховано з аспірантури за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.

З огляду на те, що ОСОБА_1 порушила умови угоди, укладеної з університетом про підготовку аспіранта за цільовим призначенням за рахунок державного замовлення, вимоги п.п. 4,6 та 7 ст.16 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 01.03.1999 року та Правила внутрішнього розпорядку Київського національного торгівельно-економічного університету, вважає, що вона повинна відшкодувати понесені позивачем витрати - державні кошти, що були затрачені на її навчання.

З огляду на викладене, просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Київського національного торгівельно-економічного університету витрати за навчання в аспірантурі за період з 01 листопада 2013 року по 31 жовтня 2016 року на загальну суму 47 389, 79 грн.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року позов Київського національного торгівельно-економічного університету до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського національного торгівельно-економічного університету витрати за навчання в аспірантурі за період з 01 листопада 2013 року по 31 жовтня 2016 року в розмірі 47 389,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 29 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вона не була обізнана про розгляд справи Подільським районним судом м.Києва, не отримувала копію позовної заяви та повістки про виклик до суду. Про існування заочного рішення суду від 16 січня 2020 року їй стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 вересня 2021 року з якою вона ознайомилась в додатку Дія .

Зазначає, що з кінця січня 2018 року по серпень 2021 року вона проживала у м. Мінську Республіка Білорусь та лише періодично поверталась на територію України.

Вказує на те, що 01 листопада 2021 року її представник ОСОБА_4 на підставі виданого нею доручення ознайомився з матеріалами справи та 14 листопада 2021 року передав їй флеш- носій з фотокопіями матеріалів справи.

Враховуючи викладене вважає, що з повним текстом рішення суду першої інстанції вона ознайомилась лише 14 листопада 2021 року і саме з цієї дати просила суд обраховувати перебіг строку на подання даної заяви про перегляд заочного рішення суду.

З огляду на вище викладене, просила суд поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року у справі за позовом Київського національного торгівельно-економічного університету до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 у справі за позовом Київського національного торгівельно-економічного університету до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання залишено без розгляду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 14 грудня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що в заяві про перегляд заочного рішення суду вона вказувала, що про наявність заочного рішення від 16 січня 2020 року їй стало відомо лише 10 жовтня 2021 року з додатку Дія .

Звертає увагу, що вона не була обізнана про в провадженні суду даного позову, так як вона не отримувала із суду жодного процесуального документа. Наявні в матеріалах справи судові повістки, які були адресовані їй і повернулись до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , не є належними доказами повідомлення її, як відповідача у справі, про розгляд справи судом першої інстанції .

Посилається також на те, що з січня 2018 року по серпень 2021 року вона проживала у м. Мінську Республіка Білорусь, разом з тим, надати інформацію про конкретні дати її виїзду та в`їзду з Республіки Білорусь до України вона не має можливості, оскільки перетин кордону було здійснено за паспортом громадянина України у якому не міститься відмітки про перетин кордону. З огляду на вище викладене, вона у заяві про перегляд заочного рішення просила суд витребувати у Державної прикордонної служби України відомості про перетин нею кордону.

Вказує на те, що з даних причин, які не залежали від неї, вона не могла своєчасно подати до суду відзив на позовну заяву та реалізувати свої процесуальні права при розгляді справи судом . Як тільки вона дізналась про наявність заочного рішення суду, то невідкладно вжила заходи для ознайомлення з матеріалами справи.

04 лютого 2022 року представник позивача Київського національного торгівельно - економічного університету Корольова Анна Анатоліївна подала відзив на апеляційну скаргу в якій зазначала, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, просила залишити заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 16 січня 2020 року та ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 07 грудня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Посилається на те, що оскільки остання відома адреса місця проживання відповідачки ОСОБА_1 була АДРЕСА_1 , суд першої інстанції повідомляв відповідачку через оголошення на офіційному веб- сайті судової влади України, а тому, на думку представника позивача, відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачка ознайомилась з заочним рішенням суду від 16 січня 2020 року лише 14 листопада 2021 року, оскільки представник відповідачки ознайомився з матеріалами справи ще 01 листопада 2021 року та мав можливість надіслати фото документів судової справи відповідачці. Крім того, відповідачка не надає докази того, що вона ознайомилась з оскаржуваним рішенням лише 14 листопада 2021 року.

На думку представника позивача перебіг двадцятиденного строку на подання відповідачкою заяви про перегляд заочного рішення суду розпочався 02 листопада 2021 року та закінчився 22 листопада 2021 року. З огляду на вище викладене, просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, а тому колегія суддв вважає можливим розгляд справи у її відсутності.

Представник позивача Київського національного торгівельно-економічного університету в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Колегія суддів вважає за можливе розпочати розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заочне рішення Подільського районного суду м. Києва було ухвалено 16 січня 2020 року.

Відповідно до супровідного листа Подільського районного суду м. Києва сторонам по справі засобами поштового зв`язку направлялись копії заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року, проте доказів отримання відповідачкою копії заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року матеріали справи не містять.

29 жовтня 2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з заявою про ознайомлення з матеріалами справи. На заяві міститься розписка представника відповідно до якої з матеріалами справи та ознайомився з матеріалами справи 01 листопада 2021 року. (а.с. 120)

Відмовляючи відповідачці ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та, залишаючи вказану заяву без розгляду,) суд першої інстанції посилався на те, що відповідачкою було пропущено двадцятиденний строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З наявного в матеріалах справи супровідного листа Подільського районного суду м. Києва вбачається, що сторонам по справі засобами поштового зв`язку направлялись копії заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року, проте доказів отримання відповідачкою копії заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року матеріали справи не містять.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 була повідомлена про ухвалення заочного рішення 02 березня 2020 року відповідно до норм ч. 2 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

Колегія суддів Київського апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки в заяві про перегляд заочного рішення відповідачка зазначила, що з січня 2018 року по серпень 2019 року вона проживала у м. Мінську Республіка Білорусь. Також до заяви відповідачка долучила копію дозволу № НОМЕР_2 на тимчасове проживання в АДРЕСА_2 з 02 травня 2020 року по 01 травня 2021 року та копію дозволу № НОМЕР_3 на тимчасове проживання в АДРЕСА_2 з 11 червня 2021 року по 03 травня 2022 року ( 146).

Окрім того, 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 17 лютого 2017 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 162 ( а.с. 147).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зміїнець Луцького району Волинської області у відповідачки народився син- ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого виконавчим комітетом Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області. (а.с. 143).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луцьку у відповідачки народилась донька- ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) (а.с. 144).

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідачка в період розгляду справи перебувала на тимчасово окупованій території, а тому повідомлялась про відповідне судове рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наданими до заяви доказами, яким суд першої інстанції не надав жодної оцінку в оскаржуваній ухвалі суду.

Не грунтується на вимогах ч.3 ст. 284 ЦПК України і висновок суду першої інстанції про те, що перебіг 20-ти денного строку на подання відповідачкою заяви про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м.Києва від 16 січня 2020 року розпочинається з 02 листопада 2021 року ( з дати ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи) та закінчується 22.11.2021 року, так як ч.3 ст. 284 ЦПК України визначає, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а не з дати ознайомлення представника з матеріалами справи. Матеріали справи не містять інших доказів про вручення відповідачці ОСОБА_1 копії судового рішення, крім як у вказану нею у заяві дату - 14.11.2021 року, а тому саме з цієї дати суду слід було рахувати вказаний строк,з огляду на те, що заява про перегляд заочного рішення суду була направлена відповідачкою на адресу суду поштою 29 листопада 2021 рокую.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвалаПодільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року про відмову у поновленні пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді Верховенство права , схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 379 , 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий: Судді: