Рішення

від 14.02.2022 по справі 680/886/21

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/886/21

2/680/47/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

представника позивачів - адвоката Вітровчак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу ,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення основного боргу у розмірі 300 доларів США, штрафних санкцій у розмірі 4440 доларів США, а всього - 4740 доларів США, тобто по 2370 доларів США на користь кожного з них.

Позовну заяву мотивували тим, що між ними та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно з яким останній отримав в борг 300 доларів США, про що 30 червня 2019 року останній написав розписку. Умовами розписки також передбачена сплата 2 % в день від суми боргу у випадку прострочення зобов`язання. Строк повернення позики сплив 15 вересня 2019 року. Позивачі надіслали на поштову адресу відповідача претензію з вимогою повернути кошти, проте вона була проігнорована відповідачем.

Зазначили, що окрім основного боргу в сумі 300 доларів США, мають право на отримання від відповідача нарахованих штрафних санкцій в розмірі 2% в день від суми боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

Представник позивачів - адвокат Вітровчак О.О. у вступному слові позов підтримала, з підстав викладених у ньому, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання, призначені на 12 січня 2022 року, 14 лютого 2022 року не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1 . Однак до суду повернулись конверти із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Враховуючи наявність підстав для ухвалення заочного рішення, суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи.

Процесуальні дії у справі

15 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04 січня 2022 року відмовлено у клопотанні представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку із відсутністю вільних майданчиків для бронювання.

12 січня 2022 року відмовлено у клопотанні позивачів про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків.

26 січня 2022 року продовжено розгляд справи у зв`язку із усуненням позивачами недоліків позовної заяви.

26 січня 2022 року задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14 лютого 2022 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, яка занесена до протоколу судового засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 червня 2019 року ОСОБА_3 власноручно написав розписку про отримання в борг у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 коштів в сумі триста доларів США і зобов`язався повернути їх до 15 вересня 2019 року. Також у розписці міститься зобов`язання про сплату штрафу у розмірі 2 процентів в день від суми боргу, компенсації індексу інфляції у випадку прострочення зобов`язання та витрат на правову допомогу (арк. спр. 5).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1ст.530 ЦК України).

Даними розписки від 30 червня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кошти в сумі триста доларів США і зобов`язався повернути їх до 15 вересня 2019 року.

Розписка містить, зокрема, дату її складання, відомості про РНОКПП ОСОБА_3 , отримання грошових коштів у конкретно визначеній сумі - 300 доларів США та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення.

Оригінал розписки був оглянутий судом у судовому засіданні.

Таким чином суд вважає, що між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з іншої, виникли правовідносини з договору позики.

Наявність оригіналу розписки у позикодавця згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Доказів протилежного суду не надано.

А тому відповідач зобов`язаний повернути позивачам борг у розмірі 300 доларів США.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов`язання визначений до 15 вересня 2019 року.

Розпискою передбачено, що у разі прострочення боржником зобов`язання останній зобов`язаний сплатити 2 % в день від суми боргу,тобто укладаючи договір позики, сторони погодили інший розмір процентів, аніж визначений у ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому відповідач зобов`язаний сплатити позивачам такі відсотки у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 2 % в день за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 квітня 2019 року по справі 373/2054/16-ц.

2 % в день розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, помноженого на 2, поділеного на 100.

Водночас суд розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог.

Позивачі просили стягнути з відповідача відсотки за прострочення останнім зобов`язання за період з 15 вересня 2019 року по 23 вересня 2021 року.

15 вересня 2019 року є кінцевим строком виконання зобов`язання, тому прострочення зобов`язання у відповідача настало з 16 вересня 2019 року, отже саме з цієї дати слід проводити розрахунок по 23 вересня 2021 року (в межах позовних вимог).

Окрім того представник позивачів також підтвердила у судовому зсіданні, що прострочення зобов`язання виникло саме з 16 вересня 2019 року.

Отже, 2 % в день розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 300 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 16 вересня 2019 року до 23 вересня 2021 року, що становить 739 дні, помноженого на 2, поділеного на 100.

Тобто 300 доларів США х 739 дні х 2 : 100 = 4434 доларів США.

З врахуванням викладених обставин з відповідача на користь позивачів слід стягнути 300 доларів США - заборгованості за договором позики від 30 червня 2019 року та 4434 доларів США -прострочення виконання зобов`язання згідно вимог ст. 625 ЦК України за період з 16 вересня 2019 року по 23 вересня 2021 року, а всього - 4734 доларів США, тобто по 2367 доларів США на користь кожного позивача. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Враховуючи, що представник позивачів заявив про те, що на час винесення рішення суду не може надати докази понесених судових витрат, тому суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 246, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім) доларів США.

В решті позовних вимог - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 03 березня 2022 року на 15:30 годину, та надати позивачам строк у 5 днів для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя А. О. Олійник