Рішення від 14.02.2022 по справі 120/16555/21-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 лютого 2022 р. Справа № 120/16555/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Джуринської сільської ради (далі - сільська рада, відповідач) із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення №429 від 02.09.2021 р.;

- зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2, 00 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринскої ОТГ Жмеринського району Вінницької області із урахуванням правових висновків суду наданих у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за наслідком розгляду її клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою їй надано дозвіл лише на 0, 30 га, хоча просила 2га.

29.11.2021 р. ухвалою відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.12.2021 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що спірним рішенням не порушено права позивачки, оскільки законодавцем встановлено максимльним розмір земельної ділянки, який може бути виділено у власність. При цьому, сільська рада може надавати земельні ділянки будь - якого розміру. отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням прав позивачки.

23.12.2021 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка просила в клопотанні надати саме дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2, 00 га, а отже надання такого у меншому розмірі порушує її права.

30.12.2021 р. надійшли заперечення на відзив, в яких вказано, що дозвіл надано із урахуванням інтересів не лише позивачки, а й жителів села, відтак, оскаржуване рішення винесено у відповідності до норм ЗК України.

17.01.2022 р. позивачкою поданою додаткові пояснення про не надання відповідачем доказів , що на бажану ділянку встановлені обмеження чи обтяження. Окремо зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою у меншому розмірі позбавить позивачку в подальшому реалізувати право на отримання земельної ділянки у власність площею 1, 70 га. Одночасно подано заяву про розподіл судових витрат.

27.01.2022 р. надійшло клопотання відповідача, в якому зазначив, що підтримує раніше подані відзив і заперечння та заперечує проти стягнення судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази , суд встановив наступне.

09.12.2020 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області (бажана земельна ділянка межує із суміжною земельною ділянкою за кадастровим номером: 0525380800:02:001:0016). До поданої заяви позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 2-ої сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 24.12.2020 № 51 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу з посиланням на те, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Вербівка та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею.

Не погоджуючись із даним рішенням позивачка звернулась до суду та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 р. у справі 120/4774/21-а позов задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправним та скасувано рішення 2 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 24 грудня 2020 року № 51 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови у задоволенні заяви громадянці ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в межах села Вербівка Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

02.09.2021 р. рішенням Джуринської сільської ради прийнято рішення №429, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 0,3000 га.

Не погоджуючись із цим рішенням, вважаючи, що має право на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення землі площею 2 га, позивач звернулась до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні.

При оцінці правомірності прийнятого відповідачем рішення, суд приймає до уваги наступне.

Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.

Громадяни мають право на отримання земельних ділянок у власність і в користування, для ведення особистого селянського господарства, незалежно від місця проживання.

Селищна рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах не більше 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.

Суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,3000 га, а не 2,0 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 року у справі № 379/656/16.

Під час розгляду справи суд в тому числі не встановив порушень прав позивача, які пов`язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому за заявлений у клопотанні розмір бажаної земельної ділянки.

Жодних ознак дискримінації прав позивача та незаконності рішення сільської ради не встановлено.

А отже, спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га суд зазначає, що зазначена вимога є похідною та залежною від першої. З огляду на відмову у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Джуринська сільська рада (вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545, код ЄДРПОУ 04325489).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 14.02.2022

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна