Рішення

від 08.02.2022 по справі 120/15803/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 р. Справа № 120/15803/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Базилишеної С.Б.

представника позивача: адвоката Бурки В.Р.

представника відповідача: Малишенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року до суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО" (позивач, ПП "ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області (відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2020 за № 0033100705 та за №003308075.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 27.10.2020 по 05.11.2020 контролюючий орган проводив фактичну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 05.11.2020 № 2318/02-32-07-05/24903037 про порушення платником податків підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, підпунктів 230.1.2 та 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. На підставі матеріалів цієї перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2020 за № 0033100705 в розмірі 473982,37 грн. та від 14.12.2020 за №003308075 в розмірі 100000,00 грн.

Позивач з такими рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними та зазначає, що незважаючи на формальний факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до фактичної перевірки, така перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ "Про проведення фактичної перевірки ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО , відповідно якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст.ст. 80, 81 ПК України та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Тобто, позивач переконує суд, що в такому наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, оскільки зазначення у ньому норм підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не свідчать про наявність в останньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки. Відповідно, з посиланням в тому числі і на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16, позивач вважає, що незаконність проведення такої перевірки має наслідок протиправності усіх прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Окрім іншого позивач вважає, що фактична перевірка проведена без належного повідомлення уповноважених осіб ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО та в порушення п. 80.2 ст. 80 ПК України наказ про проведення перевірки та направлення відповідачем не вручалися. Також позивач посилається і на те, що жодних порушень податкового законодавства ним не вчинялося, а тому відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, свідчить про безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій. З огляду на викладене, на переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з грубим порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 29.11.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

17.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позову. Вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог ПК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні на виконання листа ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32 щодо перевірки суб`єктів господарювання, що допустили порушення вимог Закону № 265. Відтак, зазначає, що внаслідок отримання такої інформації для контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність зі здійснення належного податкового контролю, адже на момент прийняття наказу від 26.10.2020 № 3834к відповідач володів інформацією про хоча і ймовірні, але конкретні порушення позивачем вимог податкового законодавства, що в силу п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України слугувало достатньою підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки.

Щодо належного повідомлення позивача про проведення фактичної перевірки, то у відзиві йдеться про те, що вимоги ст. 81 ПК України посадовими особами контролюючого органу були дотримані та із розписки у направленнях на перевірку видно, що копію наказу про проведення перевірки було вручено директору ОСОБА_1 , як і ознайомлено останнього з направленнями на перевірку та службовими посвідченнями перевіряючи осіб.

Відносно обставин встановлених порушень відповідач наголошує, що підприємство в період з 01.07.2019 по 01.09.2019 здійснювало операції із реалізації пального загальною вартістю 473982,37 грн. без реєстрації платником акцизного податку в порядку, передбачено ПК України, що є порушенням п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України. Крім того, на порушення вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України позивачем на місці відпуску пального не обладнано рівнемірами-лічильниками у кількості 3 од. та витратомірами-лічильниками у кількості 2 од., які не зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Наведені обставини і слугували підставою для застосування до ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у розмірі 100% вартості реалізованого пального - 473982,37 грн., а також на суму 100000 грн. на підставі п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України за не обладнання витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального.

За таких обставин відповідач вважає, що фактична перевірка здійснена в межах компетенції контролюючого органу, а встановлені за її наслідками порушення є очевидними, у зв`язку з чим переконує суд на відсутності правових підстав для задоволення даного позову.

Відповіді на відзив та інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Протокольною ухвалою суду від 29.12.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила посилаючись на обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву. Вважає, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО" зареєстроване як юридична особа 25.09.1997 та здійснює свою діяльність за КВЕД 47.30 "Роздрібна торгівля пальним". При цьому сторонами не заперечується та обставина, що підприємство отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 21.08.2019 № 02270314201900301 терміном дії з 21.08.2019 по 21.08.2024 за адресою фактичного провадження діяльності: вул. Замостянська, 92, м. Ямпіль, Вінницька область (АЗС).

26.10.2020 заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області С. Ковальчук, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» , постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» , від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» , постанов Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та № 148 від 29.12.2017 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", ПК України та інших нормативно-правових актів, керуючись статтею 20, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, видав наказ № 3834к "Про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО , яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, Ямпільський район, м. Ямпіль, вул. Комсомольська, буд. 59, з 27 жовтня 2020 року терміном 10 діб за період з 01.01.2018 року.

На підставі направлень на перевірку від 27.10.2020 № 2434, 2433 та № 2432, посадовими особами контролюючого органу з 27.10.2020 розпочали проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 05.11.2020 року № 2318/02-32-07-05/24903037.

У висновках цього акту, окрім іншого, зазначено про порушення позивачем:

- вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, а саме здійснення операцій з реалізації пального за період з 01.07.2019 по 01.09.2019 без реєстрації платником підакцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом. Загальна вартість реалізованого пального за вищевказаний період становить згідно наданими накладними на реалізацію, оборотно-сальдових відомостей - 473982,37 грн.;

- вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме не обладнання рівнемірами-лічильниками рівня пального у введених в експлуатацію резервуарів в кількості 3-х штук з 01.01.2020; відсутності реєстрації з 01.01.2020 в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі, в кількості 3-х штук та витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованих на акцизному складі, в кількості 2-х штук - Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри - форма J (F) 0210301, подано; відсутність документів, що засвідчують відповідність вимогам законодавства та позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведених відповідно до законодавства, рівнемірів-лічильників, витратомірів-лічильників та резервуарів, або калібрування, проведеного відповідно до законодавства, для рівнемірів-лічильників.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки та за результатами розгляду відповідних матеріалів 14.12.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0033100705, яким до ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО застосована штрафна санкція на суму 473982,37 грн. на підставі п. 117.3 ст. 117 ПК України за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку;

№ 0033080705, яким до ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО застосована штрафна санкція на суму 100000 грн. на підставі п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України за не обладнання рівнемірами-лічильниками пального в кількості 3 шт. та витратомірами-лічильниками в кількості 2 шт.

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 22.10.2021 № 23902/6/99-00-06-03-01-06 хоч і скаргу ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО задовольнила частково, однак згадані вище податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Вважаючи, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а тому не погоджуючись із правомірністю вказаних дій та рішень відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, про що також неодноразово висловився Верховний Суд у своїх постановах від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18, від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.10.2020 № 3834к зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак не зазначені обставини, які чітко повинні визначати мету її проведення та власне самі фактичні підстави, що випливають із згаданої норми податкового законодавства щодо зазначеного платника податків.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд іще раз зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Як слідує зі змісту наказу відповідача від 26.10.2020 № 3834к, юридичною підставою для його прийняття та проведення фактичної перевірки позивача вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, відповідно до вимог пп. 80.2.2 ПК України, фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі N 160/7669/18).

В даному випадку судом встановлено, що відповідач здійснюючи у наказі № 3834к від 26.10.2020 посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України жодним чином не обґрунтував наявність підстав для проведення фактичної перевірки, які передбачені вищевказаною нормою, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, що в свою чергу унеможливлювало для платника чітко розуміти мету такої перевірки, позаяк є незрозумілим про яке можливе порушення з його боку може йти мова.

Отже, зазначення в наказі лише підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без посилання на конкретні обставини, не є підставою для проведення фактичної перевірки.

Дійсно, лише в процесі розгляду справи відповідач у своєму відзиві на позовну заяву повідомив про те, що підставою для перевірки позивача стало отримання інформації про порушення ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО вимог законодавства в частині обігу пального, джерелом якої слугував лист ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32.

Виходячи із цього відповідач вважає, що ним було отримано у встановленому законодавством порядку інформацію від державного органу, яка свідчить про можливі (ймовірні) порушення платником податків законодавства, що і стало наслідком ініціювання контролюючим органом фактичної перевірки.

Втім, суд зазначає, що жодного посилання на даний лист наказ ГУ ДПС у Вінницькій області про проведення фактичної перевірки ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО № 3834к від 26.10.2020 не містить, а тому достеменно стверджувати, що саме ці обставини які у ньому викладені, а не будь-які інші повідомлення чи інформація інших органів, були фактичною підставою для проведення перевірки, суд не може. Крім того, суд вкотре наголошує, що підстава для проведення фактичної перевірки має бути чітко та безумовно вказана у наказі таким чином, щоб унеможливити сумніви у її наявності, та не робити спроб здогадів чи припущень про її існування, що фактично має місце у даній справі.

Більше того, зі змісту листа ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32, копію якого суд досліджував в процесі розгляду справи, слідує, що ДПС України зобов`язано територіальні органи ДПС здійснити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, що допустили порушення вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині проведення розрахункових операцій через РРО, з використанням режиму попереднього програмування найменування та цін товарів (послуг) із зазначенням коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД (для пального).

Однак, зміст вказаного листа ДПС України не містить інформації про необхідність проведення фактичної перевірки саме ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Комсомольська, буд 59.

Дійсно, аналізуючи зміст окресленого листа ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32 вбачається, що до цього листа було додано певний додаток: в електронному вигляді , в якому, як зазначив представник відповідача, містився перелік суб`єктів господарювання, по яких до Системи обліку даних РРО у січні-квітні 2020 року надходила інформації про можливі порушення проведення розрахункових операцій з РРО.

Зокрема, із наданої представником відповідача інформації судом встановлено, що у відповідному додатку до листа містилася інформація про позивача - ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО як особи, якою в чеках РРО не були вказані коди УКТ ЗЕД. При цьому, тут же міститься інформація про адресу господарської одиниці, де знаходиться РРО (тобто адреса можливого порушення) - Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Замостянська, буд 92.

Натомість, у наказі на проведення фактичної перевірки № 3834к від 26.10.2020 та й направленнях на її проведення контролюючим органом вказана зовсім інша адреса для проведення перевірки: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Комсомольська, буд 59, яка не відповідає тій інформації, про яку йшла мова у листі ДПС України від 29.05.2020.

Та навіть більше, як підтвердив у судовому засіданні представник відповідача, в ході проведення фактичної перевірки жодних порушень вимог податкового законодавства, про які йшла мова в листі ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32 (що стосується зазначення інформації в РРО) по відношенню до позивача виявлено не було.

Тобто, та інформація, яка була визначена контролюючим органом як підстава для проведення фактичної перевірки - п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України свого належного підтвердження не знайшла та відповідних порушень із цього приводу в діяльності позивача виявлено не було.

Однак, в цьому випадку відповідачем проведена перевірки не лише щодо дотримання позивачем вимог Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР, про що виключно йшла мова в листі ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32, а й щодо дотримання інших вимог податкового законодавства, інформацію про можливі порушення якого відповідач від інших державних органів не отримував.

Такий висновок суду ґрунтується в тому числі і на тому, що навіть ті інформаційні матеріали, на які міститься посилання у листі ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32, а саме: інший лист ДПС від 15.05.2020 № 7443/7/99-00-05-04-01-07, а також лист ДПС від 07.04.2020 № 5229/7/99-00-05-04-01-07, які надані відповідачем на виконання вимог суду про витребування доказів, не містить жодної інформації про можливі порушення ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО вимог податкового законодавства, які були предметом фактичної перевірки та висновки по яким слугували підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Таким чином зі змісту наведених вище листів ДПС України слідує, що контролюючим органом ставилась за мета здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства в сфері реєстрації розрахункових операцій (зазначення/не зазначення в чеках коду УКТ ЗЕД). Однак, та мета фактичної перевірки, яка зазначена у наказі № 3834к від 26.10.2020, а також висновки акту фактичної перевірки від 05.11.2020 № 2318/02-32-07-05/24903037 вказують на те, що перевірка позивача також здійснювалась із зовсім інших питань, які нічого спільного із тією інформацією, яка визначена як фактична підстава для перевірки згідно п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, не мають. Тим більше, що і адреса за місцем проведення господарської діяльності позивача, яка вказані в листі ДПС України від 29.05.2020 за № 1158/8/02-32( м. Ямпіль, вул. Замостянська, буд 92) відрізняється від тієї, яка вказана у наказі про проведення фактичної перевірки (м. Ямпіль, вул. Комсомольська, буд 59). І жодних відомостей про те, що в контролюючого органу була наявна інформація про можливі порушення ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО вимог податкового законодавства саме за адресою м. Ямпіль, вул. Комсомольська, буд 59, відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Отже, виходячи із вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача, була інформація про можливі порушення підприємством вимог податкового законодавства за місцем здійснення його господарської діяльності за адресою: м. Ямпіль, вул. Комсомольська, буд 59. Адже у такому наказі відповідача № 3834к від 26.10.2020 відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.

Тому, невказання відповідачем чітких підстав для проведення фактичної перевірки позивача призвело до фактичного перекручення законної мети її проведення. Адже, в такому разі контролюючий орган зіславшись лише на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України взяв собі за мету провести перевірку та дослідження тих питань господарської діяльності платника, які виходять за ті межі, які б визначалися підставою для проведення такої перевірки.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.10.2020 № 3834к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, та суперечливість наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву підстав для такої перевірки фактичній меті її проведення, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно. Відповідно, суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ПП ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО призводять до відсутності правових наслідків такої.

Такий правовий висновок був неодноразово підтриманий Верховним Судом за результатами розгляду спорів із подібними правовідносинами (зокрема постанови по справі № 120/5229/20-а від 12.10.2021, по справі № 120/5729/20-а від 12.10.2021 та інші). Такої ж позиції дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 14.09.2021 у справі № 120/215/21-а, від 12.10.2021 у справі №120/1193/21-а та інших).

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 14.12.2020 за № 0033100705 за №003308075 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

А оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та дають самостійні підстави для їх скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, в тому числі по суті зафіксованих перевіркою порушень вимог податкового законодавства. В цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем були заявлені вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 573982,37 грн.(473982,37 + 100000) та сплачений судовий збір в сумі 8609,74 грн. (1,5% від суми позову - п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ), що підтверджується платіжним дорученням № 1524 від 12.11.2021.

Оскільки судом задоволено адміністративний позов повністю, тому сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 8609,74 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14 грудня 2020 року за № 0033100705 та від 14 грудня 2020 року за № 0033080705.

Стягнути на користь приватного підприємства "ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8609,74 грн. (вісім тисяч шістсот дев`ять гривень сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС України складено 14.02.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "ЯМПІЛЬ -ТЕХЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 24903037, місцезнаходження: вул. Комсомольська, 59, м. Ямпіль, Вінницька область);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович