Ухвала

від 28.01.2022 по справі 160/2011/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 січня 2022 р.Справа №160/2011/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Губиниської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в якій мовою оригіналу, просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 74 рішення 10 сесії VIII скликання Губиниської селищної ради №110-10/VIIІ від 26 листопада 2021 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність , яким було відмовлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (кадастровий номер 1223286000:02:003:0009) за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 12,6745 га, яка розташована на території Попасненського старостинського округу Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

- зобов`язати Губиниську селищну раду (код ЄДРПОУ 04338457) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вх. № 347 від 07 липня 2021 року, прийнявши рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (кадастровий номер 1223286000:02:003:0009) за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 12,6745 га, яка розташована на території Попасненського старостинського округу Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

- стягнути з Губиниської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338457) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати: з оплати судового збору у розмірі 2729,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн.

Разом із позовною заявою позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Губиниській селищній раді (код ЄДРПОУ 04338457) вчиняти будь-які дії щодо передачі земельної ділянки площею 12,6745 та, кадастровий номер 1223286000:02:003:0009, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на із комунальної власності у приватну власність на користь третіх осіб та/або передавання права користування цією земельною ділянкою третім особам, до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,6745 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0009, розташованої на території Попасненської сільської ради, для ведення фермерського господарства та надання цієї земельної ділянки у користування на правах оренди, останній 07 липня 2021 року звернувся на адресу Губиниської ОТГ (представленої Губиниською селищною радою із відповідною заявою. Однак, пунктом 74 рішення 10 сесії VIII скликання Губиниської селищної ради №110-10/VIIІ від 26 листопада 2021 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду з посиланням на можливість передачі такого права виключно за результатами земельних торгів. ОСОБА_1 вважає зазначене рішення Губиниської селищної ради в частині відмови йому у затвердженні проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства - протиправним та таким, що прийняте із порушенням норм ст. 122, 123, 186, а також Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, що і стало підставою для захисту його прав у судовому порядку. За таких обставин, ураховуючи, що земельна ділянка площею 12,6745 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0009, в силу вимог Закону перебуває на праві комунальної власності територіальної громади - Губиниської селищної ради, яка є розпорядником, у тому числі і цієї земельної ділянки, та яка не обмежена у своєму праві на цю земельну ділянку, може вчинити будь-які дії щодо передачі цієї земельної ділянки із комунальної власності у приватну власність третіх осіб та/або передавання права користування цією земельною ділянкою на користь третіх осіб, що може утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому вважає застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищезазначеної земельної ділянки та/або передавання її у користування на користь третіх осіб, є ефективним способом захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, на підставі наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріпленоь підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, в певний період наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

На підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на позивача. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

При цьому, також і відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» , в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що пунктом 74 рішення 10 сесії VIII скликання Губиниської селищної ради №110-10/VIIІ від 26 листопада 2021 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду з посиланням на можливість передачі такого права виключно за результатами земельних торгів. ОСОБА_1 вважає зазначене рішення Губиниської селищної ради в частині відмови йому у затвердженні проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства - протиправним та таким, що прийняте із порушенням норм ст. 122, 123, 186, а також Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, що і стало підставою для захисту його прав у судовому порядку. За таких обставин, ураховуючи, що земельна ділянка площею 12,6745 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0009, в силу вимог Закону перебуває на праві комунальної власності територіальної громади - Губиниської селищної ради, яка є розпорядником, у тому числі і цієї земельної ділянки, та яка не обмежена у своєму праві на цю земельну ділянку, може вчинити будь-які дії щодо передачі цієї земельної ділянки із комунальної власності у приватну власність третіх осіб та/або передавання права користування цією земельною ділянкою на користь третіх осіб, що може утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду).

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19 зазначив, що - під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/16216/18 та від 23.01.2020 у справі №640/1945/19.

Із змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, що дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також те, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконанням рішення суду.

Заява не підтверджена жодними доказами, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль для відновлення порушених прав.

Суд критично оцінює посилання на те, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав позивача стане не можливим, оскільки у разі прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на зазначену вище земельну ділянку, та набуття його чинності, позивач не позбавлений права оскаржити таке рішення до суду.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» (Kress v. France), «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria).

Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Щодо доводів на обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень слід зазначити таке.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо очевидності ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19.

Суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того вони не підтверджені належними доказами, в зв`язку із чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса