Постанова

від 14.02.2022 по справі 200/8346/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року справа №200/8346/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М..,

секретар судового засідання - Ашумов Т.Е.,

за участю: представника відповідача - Біловол В.С.,

діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 200/8346/21 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат (далі - ПАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15 червня 2021 року № 00066270719.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУДПС у Донецькій області від 15 червня 2021 року № 00066270719 (т. 2 а.с. 236-243).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт вважає правомірним спірне податкового повідомлення рішення, враховуючи висновки акту перевірки. Також, посилався на неврахування судом судової практики Верховного Суду у справах №№ 819/2737/13, 826/678/16, 826/7760/15, 160/8441/18, 826/27811/15, 826/14489/16, 826/5263/14, 500/2486/19, 826/7436/18, 804/592/17.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

ПАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат зареєстровано в якості юридичної особи, знаходиться на обліку у відповідача.

ГУ ДПС у Донецькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача за період діяльності з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року та за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: за період - вересень 2019 року з ТОВ Логістична компанія СТАРТРАНС (код ЄДРПОУ 42460771) на суму ризикового податкового кредиту 1008,42 тис. грн., за період - жовтень 2019 року з ТОВ САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 42586126) на суму ризикового податкового кредиту 1523,72 тис.грн.; за період - листопад 2019 року з ТОВ САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 42586126) на суму ризикового податкового кредиту 800,58 тис.грн., ТОВ ОРРЕН-БІЛД (код ЄДРПОУ 41913887) на суму ризикового податкового кредиту 161,0 тис.грн.; за період - грудень 2019 року з ТОВ ОРРЕН-БІЛД (код ЄДРПОУ 41913887) на суму ризикового податкового кредиту 1855,29 тис.грн.; за період - березень 2020 року з ТОВ ФРС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 43176441) на суму ризикового податкового кредиту 161,0 тис.грн., за результатами перевірки складено акт № 4897/05-99-07-19/00191721 від 11.05.2021 року (т. 1 а.с. 30-55).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПК України, ст.ст. 3, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.13 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5349003 грн., у т.ч. за вересень 2019 року - 1008417 грн., жовтень 2019 року - 1523722 грн., листопад 2019 року - 961573 грн., грудень 2019 року - 1855291 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які листом відповідача від 08.06.2021 року залишено без задоволення (т. 1 а.с. 56-72).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення- рішення № 00066270719 від 15.06.2021 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 6686253 грн. (т. 1 а.с. 23).

Висновки податкового органу щодо порушення підприємством норм податкового законодавства грунтуються на твердженнях відповідача щодо нереальності господарських операцій ПрАТ ВАВК із контрагентами-постачальниками: TOB ЛК СТАРТРАНС (код ЄДРПОУ 42460771) за період вересень 2019 року, ТОВ САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 42586126) за період жовтень, листопад 2019 року, ТОВ ОРРЕН-БІЛД (код ЄДРПОУ 41913887) за період листопад, грудень 2019 року.

В Акті перевірки зазначено про встановлену податковим органом нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій ПрАТ ВАВК з придбання продукції у контрагентів-постачальників, з подальшим обгрунтуванням цього висновку, зокрема: відсутності справжнього джерела первинного походження сировини, відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва у безпосереднього постачальника , а також у зв`язку з відсутністю у останнього необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення конкретної операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення конкретної операції з постачання та наявністю сукупності очевидних даних щодо впровадження ним реальної економічної діяльності ; відсутністю перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху), одна адреса для навантаження товару у всіх контрагентів ..., відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування у інших СГ ; відсутністю підтверджуючих якість придбаного товару документів ; наявна інформація, яка свідчить, що продавець не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців ; наявністю кримінальних проваджень .

Позивач стверджує, що реальність господарських операцій між ПрАТ ВАВК та зазначеними вище контрагентами обумовлено вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, а також використанням отриманих товарів у подальшій діяльності підприємства (в т.ч. шляхом використання у виробничому процесі), що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, наданими підприємством податковому органу до перевірки.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ ЛК СТАРТРАНС (код ЄДРПОУ 42460771) в матеріалах справи наявні первинні документи, зокрема, договір поставки № Юр-229/19 від 02.09.2019 р; специфікація № 1 від 02.09.2019 р; видаткові накладні №37 від 02.09.19р, № 38 від 03.09.19р, №56 від 04.09.19р, №40 від 05.09.21 р, №41 від 06.09.21 р, №42 від 09.09.21 р, №43 від 10.09.21 р. податкові накладні №37 від 02.09.19р, № 38 від 03.09.19 р. №56 від 04.09.19 р, №40 від 05.09.19 р. №41 від 06.09.19р, № 42 від 09.09.19р, № 43 від 10.09.19р; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреністю № 4928 від 02.09.2019 р; документи щодо транспортування ТМЦ: товарно-транспортні накладні №37 від 02.09.19р, №38 від 03.03.19р, №56 від 04.09.19р, №40 від 05.09.19р, №41 від 06.09.19р, №42 від 09.09.19р, №43 від 10.09.19р ; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери № 271 від 02.09.19, №272 від 03.09.19, №273 від 04.09.19р, №274 від 05.09.19р, №275 від 06.09.19р,№276 від 09.09.19 р, №277 від 10.09.19р., вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): №1 від 02.09.19 р, №2 від 03.09.19 р, №3 від 04.09.19, №4 від 05.09.19 р, №5 від 06.09.19 р.№6 від 09.09.19 р, №7 від 10.09.19 р; акт списання отриманих деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів №25 від 30.09.19 р; підприємством здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №1472 від 23.09.19, №1495 від 24.09.19р, 1528 від 25.09.19 р, №1586 від 27.09.19 р, №1626 від 03.10.19 р, №2127 від 23.10.19р, №2245 від 29.10.19р, №2584 від 08.11.19р, №2657 від 12.11.19р, №4694 від 27.11.19р, №4708 від 28.11.19р, №4759 від 02.12.19р, №4776 від 03.12.19р, №4806 від 04.12.19 р, №4838 від 05.12.19р, №4940 від 12.12.19р., шляхом заліку погашення взаємних заборгованостей (акт від 03.09.2019 №000000004 на загальну суму 561051,68 грн.), відступлення права вимоги № Юр 276/19 від 18.11.2019 р, № Юр 277/19 від 18.11.2019. Розрахунки тривають (т. 1 а.с. 74-137).

Щодо правовідносин з ТОВ САЙЛЕНС-ОЙЛ-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 42586126) за жовтень, листопад 2019 року, в матеріалах справи наявні наступні документи: договір поставки № Юр-244/19 від 01.10.2019 р; специфікація № 1 від 01.10.2019 р, № 2 від 15.11.2019 р; видаткові накладні №21 від 01.10.19 р, № 22 від 02.10. 19 р, № 23 від 03.10.19 р, №24 від 04.10.19 р, №25 від 07.10.19 р, №26 від 08.10.19 р, №27 від 09.10.19 р, №28 від 10.10.19 р, №102 від 18.11.19 р, №103 від 19.11.19 р, №104 від 20.11.19 р, №105 від 21.11.19 р, №106 від 22.11.19 р; податкові накладні №21, від 01.10.19 р, №22 від 02.10.19 р, № 23 від 03.10.19 р, №24 від 04.10.19 р, № 25 від 07.10.19 р, № 26 від 07.10.19 р, №27 від 09.10.19 р, №28 від 10.10.19 р, №102 від 18.11.19 р, №103 від 19.11.19 р, №104 від 20.11.19 р, №105 від 21.11.19 р, №106 від 22.11.19 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреністю № 5018 від 01.10.2019 р, №5026 від 18.11.19); документи щодо транспортування ТМЦ: товарно-транспортні накладні №21 від 01.10.19 р, № 22 від 02.10.19р, №23 від 03.10.19 р, №24 від 04.10.19 р, № 25 від 07.10.19 р, №26 від 08.10.19 р, №26 від 09.10.19р, №28 від 10.10.19 р, №103 від 19.11.19 р, №104 від 104 від 20.11.19 р, №105 від 21.11.19 р, №106 від 22.11.19, №102 від 18.11Л9 р; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери № 309 від 01.10.19, №310 від 02.10.19 р, №311 від 03.10.19 р, №312 от 04.10.19 р, №313 від 07.10.19 р, №;314 від 08.10.19 р, №315 від 09.10.19 р, №316 від 10.10.19 р, №317 від 18.11.19р, №318 від 19.11.19 р, №319 від 20.11.19 р, №320 від 21.11.19 р, №321 від 22.11.19 р; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): №1 від 01.10.19 р, №2 від 02.10.19 р, №3 від 03.10.19, №4 від 04.10.19 р, №5 від 07.10.19 р.№6 від 08.10.19 р, №7 від 09.10.19 р, №8 від 10.10.19 р, №1 від 18.11.19 р, №2 від 19.11.19 р, №3 від 20.11.19 р, №4 від 21.11.19 р, №5 від 22.11.19 р; акт списання №38 від 31.10.19 р, № 51 від 29.11.19 р.; розрахунки за отриманий товар тривають (т. 1 а.с. 138-250).

Щодо правовідносин з ТОВ ОРРЕН-БІЛД (код ЄДРПОУ 41913887), листопад, грудень 2019 року: договір поставки № Юр-270/19 від 22.11.2019 р.; специфікація № 1 від 22.11.2019 р, № 2 від 09.12.2019 р; видаткові накладні №22 від 25.11.2019 р, №51 від 10.12.2019р, №52 від 11.12.2019 р, №53 від 12.12.2019р, №54 від 13.12.2019 р, №131 від 16.12.2019 р,, №132 від 17.12.2019 р, №136 від 16.12.2019 р, №133 від 18.12.2019 р,, №137 від 17.12.2019 р, №138 від 18.12.2019 р, №139 від 19.12.2019 р, №141 від 20.12.2019 р; податкові накладні №22 від 25.11.2019 р, №51 від 10.12.2019 р, №52 від 11.12.2019 р, №53 від 12.12.2019р, №54 від 13.12.2019 р, №131 від 16.12.2019 р, №136 від 16.12.2019 р, №132 від 17.12.2019 р, №137 від 17.12.2019 р, №133 від 18.12.2019 р, №138 від 18.12.2019 р, №139 від 19.12.2019 р, №141 від 20.12.2019 р; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреністю № 5131 від 25.11.2019 р, №5149 від 10.12.19); документи щодо транспортування ТМЦ: товарно-транспортні накладні: №22 від 25.11.2019, №51 від 10.12.2019, №52 від 11.12.2019, №53 від 12.12.2019, №54 від 13.12.2019, №131 від 16.12.2019, №132 від 17.12.2019, №133 від 18.12.2019, №139 від 19.12.2019, №141 від 20.12.2019; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери №322 від 25.11.2019 р, №323 від 10.12.2019 р, №324 від 11.12.2019 р, №325 від12.12.2019 р, №326 від 13.12.2019 р, №328 від 16.12.2019 р, №330 від 16.12.2019 р; №333 від 17.12.2019 р, №334 від 17.12.2019 р, №335 від 18.12.2019 р, №336 від 18.12.2019 р, №337 від 19.12.2019р, №338 від 20.12.2019 р.; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): №6 від 25.11.2019, №1 від 10.12.2019, №2 від 11.12.2019, №3 від 12.12.2019, №4 від 13.12.2019, №5 від 16.12.2019, №6 від 17.12.2019, №7 від 18.12.2019, №8 від 19.12.2019, №9 від 20.12.2019; акти списання отриманих деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів №54 від 29.11.2019р, №69 від 30.12.2019 р.; підприємством здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №5019 від 16.12.2019 р, №5058 від 17.12.2019 р, №5083 від 18.12.2019 р, №5272 від 03.01.2020р, №5307 від 09.01.2020 р, №5374 від 10.01.2020 р, №5425 від 13.01.2020 р, №5487 від 15.01.2020р, №5529 від 16.01.2020 р, №5589 від 17.01.2020 р, №41 від 20.01.2020 р, №76 від 21.01.2020 р, №159 від 23.01.2020 р, №221 від 24.01.2020 р, №312 від 28.01.2020 р, №351 від 29.01.2020 р, №495 від 04.02.2020р, №582 від 05.02.2020 р, №630 від 06.02.2020 р, №721 від 10.02.20, №3324 від 15.05.2020 р, №3378 від 18.05.2020 р, №3799 від 01.06.2020 р, №3986 від 04.06.2020 р, №4103 від 09.06.2020 р, №4344 від 18.06.2020р, №4466 від 22.06.2020 р, №5568 від 28.07.2020 р.; шляхом відступлення права вимоги за договором №юр18/21 від 28.12.2020 та заліку взаємної заборгованості за актом №000000040 від 31.12.2020. Розрахунки тривають. (т. 2 а.с. 1-99).

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем були досліджені зазначені вище первинні та бухгалтерські документи підприємства, що були підставою для визначення доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому, податковим органом їх не прийнято до уваги та зроблено висновок щодо нереальності здійснення цих операцій з огляду на зміст узагальненої податкової інформації (дані інформаційних баз даних Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних) та довідкову інформацію інших податкових органів.

Судом установлено, що правовідносини ПрАТ ВАВК із його контрагентами за своєю природою є договорами поставки.

За ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. ПрАТ ВАВК та його контрагенти під час укладення зазначених вище договорів дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов, та в подальшому таку домовленість було підтверджено підприємствами під час виконання укладених правочинів.

Аналізуючи наявні документи з вищезазначеними контрагентами-постачальниками, суд зазначає, що незначні, в розумінні вимог чинного законодавства та характеру фактичних правовідносин ПрАТ ВАВК з контрагентами, недоліках в окремих документах (товарно- транспортних накладних), які в свою чергу, не є для ПрАТ ВАВК первинними документами, оскільки обов`язок з транспортування товару (отже й вирішення питання щодо вибору перевізника, належне документальне оформлення послуг з перевезення, оплата витрат з такого транспортування тощо) був покладений на постачальників згідно умов укладених договорів поставки.

Зазначеними вище договорами, в тому числі з урахуванням специфікацій, сторони узгодили всі суттєві умови щодо поставки замовлених товарів, та видатковими накладними зафіксовано саме факт передання поставленого товару від постачальників (контрагентів) нашому підприємству (через уповноважених за довіреностями осіб). Постачання товару здійснювалося постачальниками (в т.ч. із залученням перевізників) за їх рахунок. Наведеними товарно-транспортними накладними, дослідженими судом, підтверджуються факти транспортування товару від постачальників на адресу позивача в строки та у спосіб, узгоджені із такими контрагентами.

Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по перевезенню вантажів для обліку транспортної роботи. Тобто, в даному випадку, товарно - транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 року у справі № 0940/2337/18, від 17.09.2020 року у справі № 810/2202/16, від 05.02.2019 року у справі №813/123/16, від 11.09.2018 року у справі №816/909/17) зазначив, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи, що поставка товарів здійснювалася за рахунок контрагентів та їх силами, суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 21.07.2020 року у справі № 826/27157/15, згідно якого відповідно до пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні оформлення товарно-транспортної накладної не є обов`язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом.

Верховний Суд в постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 (аналогічно - в постановах ВС від 16.10.2020 у справі №9808/1507/18, від 24.09.2020 у справі №9820/328/17, та ін.) зазначив, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

За ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року№ 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковоюнакладною.

За п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15 травня 2003 року № 755-ІV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

За ч.ч. 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, як і права на збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання. Так само як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як самостійно скористуватись наданими ПК України правами.

Крім того, висновки податкового органу, які ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

Податкове законодавство України не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від порядку здійснення контрагентами господарської діяльності, наявності у них трудових ресурсів в штаті та технічних ресурсів на праві власності, дотримання ними податкової дисципліни. Тому, позивач не може нести відповідальність за дії/бездіяльність своїх контрагентів, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у нього додаткового обов`язку з контролю за виконанням його контрагентами своїх обов`язків.

Крім того, неналежне дотримання суб`єктами господарювання, які знаходяться у взаємовідносинах з контрагентами Платника податків, правил податкової дисципліни, порядку здійснення господарської діяльності, ненадання копій укладених цивільно-правових договорів не мали своїм наслідком недійсність виконання Платником податків своїх податкових зобов`язань і не ставить під сумнів надходження сплачених податків та зборів до державного бюджету України, а тому жодні дії/бездіяльність контрагентів Платника податків чи суб`єктів господарювання, які знаходяться у взаємовідносинах з контрагентами Платника податків, не можуть слугувати належним доказом наявності у Платника податків такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

За висновками Верховного Суду в постанові від 27.04.2018 року у справі № 2а-4901/12/1070 посилаючись на фіктивний статус контрагентів платника податків податковий орган має довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання не дійсним відповідного договору.

В постанові від 16.01.2018 року у справі № 820/4648/13-а Верховний Суд зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

В постанові від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

В постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 814/937/15 зазначено, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

В Акті перевірки податковий орган посилається на кримінальні провадження щодо контрагентів позивача та їх контрагентів.

Зазначені в Акті перевірки кримінальні провадження перебувають на стадії досудового розслідування. Відсутні вироки у кримінальних справах щодо визнання винними посадових осіб безпосередніх контрагентів Платника податків (чи їх контрагентів) у вчиненні кримінально карних діянь.

В постанові від 20.02.2018 року Верховний Cуд у справі № 826/6280/13-а зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Отже, матеріали кримінального провадження, в яких відсутній вирок, є неналежним та недопустимим доказом, тому посилання на ці кримінальні провадження, як на підставу неможливості виконання контрагентом умов договору у спірні періоди, є безпідставним.

В розумінні ст. 124 Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких платником податків сформовано валові витрати, не спростовано.

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судом не встановлено.

Крім того, податковим органом зроблено помилковий висновок щодо відступлення права вимоги по розрахункам за договором ЮР-270/19.

Договором відступлення права вимоги № юр 18/21 від 28.12.2020 року, укладеному між ПрАТ ВАВК Первісний кредитор та ТОВ ОРРЕН-БІЛД - Новий кредитор передбачено, що Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право наступних вимог, належних Первісному кредиторові у відповідності до договору займа №191 від 28.07.2014 року, укладеному між Первісним кредитором та ТОВ КОНКОРД - ПРОМКОМПЛЕКТ ( Боржник ) код за ЄРПОУ 33669238 на суму у розмірі 6000000,00 грн. (т.2 а.с. 91-92).

Акт заліку від 31.12.2020 року між ПрАТ ВАВК та ТОВ ОРРЕН-БІЛД (код 41913887), щодо згоди проведення розрахунків за договором ЮР- 270/19 від 22.11.2019 року шляхом без банківського заліку взаємної заборгованості за продукцію, що постачається на суму 6000000,00 грн. (т. 2 а.с. 93).

ПрАТ ВАВК погашає заборгованість по договору ЮР-270/19 від 22.11.2019 на суму 6000000,00 грн. ТОВ ОРРЕН-БІЛД (код 41913887) погашає заборгованість по договору ЮР-18/21 від 28.12.2020 на суму 6000000,00 грн, ТОВ КОНКОРД - ПРОМКОМПЛЕКТ .

Відповідач посилається на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань ТОВ Конкорд-Промкомплект (ідентифікаційний код:33669238) внесено як сторона кримінального провадження з № 12018040650000391 від 12.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та за № 12013040650000872 від 13.02.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України.

Апеляційний суд вважає такі доводи відповідача хибними, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, шо перебувають поза межами його впливу.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 200/8346/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Г.М. Міронова

Е.Г. Казначеєв