Ухвала

від 18.01.2022 по справі 334/688/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.01.2022 Справа № 334/688/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/688/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/61/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Запоріжжя, яка має на утриманні неповнолітню дитину 2008 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше притягувалась до кримінальної відповідальності та була засуджена за вироками :

Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 липня 2013 року за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжявід 21січня 2014року зач.2ст.190,ч.3ст.358,ч.4ст.358КК Українидо 2років 7місяців обмеженняволі,на підставіст.75КК Українизвільнена відвідбування покаранняз іспитовимстроком 2роки.Звільнена відвідбування покаранняна підставіЗакону України«Про амністію»,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 .

Прокурор укримінальному проваджені ОСОБА_9 звернулась запеляційною скаргоюна вирокЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від19червня 2019року, яким ОСОБА_6 визнано винною у пред`явленому їй обвинуваченні та призначено їй покарання:

за ч.2 ст.190КК України у виді обмеження волі на строк два роки;

за ч.1 ст.358КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

за ч.4 ст.358КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст.ст.75,76КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного їй покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання: за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що, не оспорюючи обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої, вважає, що вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, суд, встановивши, що на утриманні у обвинуваченої є дитина 2008 року народження, призначив вид покарання, який не міг бути призначений відповідно до вимог ст.61 КК України. З огляду на вказані обставини, прокурор вважає, що суд мав призначити будь-який інший вид покарання, передбачений санкціями ч.1 ст.190, ч.ч.1, 3 ст.358 КК України.

Згідно з вироком суду, приблизно у вересні 2012 року, знаходячись у місті Запоріжжя, діючи повторно, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин ОСОБА_6 отримала паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 17 серпня 2000 року.

В подальшому ОСОБА_6 за невстановлених в ході досудового розслідування обставин підробила паспорт на ім`я ОСОБА_10 , переклеївши фотокартку останньої на свою.

Після цього, 21 вересня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до відділення №310 ПАТ «Імексбанк» із заявою від імені ОСОБА_10 про отримання кредиту на суму 20 000 гривень, при цьому надала завідомо підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_10 кредитному робітнику відділення №310 ПАТ «Імексбанк» для оформлення кредиту. Разом із заявою, наданою кредитному робітнику, ОСОБА_6 надала підроблену довідку про доходи ТОВ «ГЕРМЕС- ВЛАДО» ЄРДПОУ 37611773, відповідно до якої ОСОБА_6 працювала в зазначеному товаристві на посаді завідуючої складом та отримувала з березня 2012 року по серпень 2012 року щомісячно заробітну плату, а всього за 6 місяців на суму 26669,56 гривень, але в ТОВ «ГЕРМЕС-ВЛАДО» ЄРДПОУ 37611773 ОСОБА_6 ніколи не працювала та доходи не отримувала.

В подальшому, на підставі вищезазначених підроблених документів, та на підставі кредитного договору № 999-000208 від 01 листопада 2012 року ОСОБА_6 отримала в ПАТ «Імексбанк» кредит на суму 20 000 гривень на ім`я ОСОБА_10 .

21 вересня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до відділення №310 ПАТ «Імексбанк» із заявою від імені ОСОБА_10 про отримання кредиту на суму 20 000 гривень, при цьому надала завідомо підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_10 кредитному робітнику відділення №310 ПАТ «Імексбанк» для оформлення кредиту. Разом із заявою, наданою кредитному робітнику, ОСОБА_6 використала підроблену довідку про доходи ТОВ «ГЕРМЕС-ВЛАДО» ЄРДПОУ 37611773, відповідно до якої ОСОБА_6 працювала в зазначеному товаристві на посаді завідуючої складом та отримувала з березня 2012 року по серпень 2012 року щомісячно заробітну плату, а всього за 6 місяців на суму 26669,56 гривень, але в ТОВ «ГЕРМЕС-ВЛАДО» ЄРДПОУ 37611773 ОСОБА_6 ніколи не працювала та доходи не отримувала.

В подальшому, на підставі вищезазначених підроблених документів, та на підставі кредитного договору №999-000208 від 01 листопада 2012 ОСОБА_6 отримала в ПАТ «Імексбанк» кредит на суму 20 000 гривень на ім`я ОСОБА_10 .

Таким чином, ОСОБА_6 шляхом обману заволоділа майном ПАТ «Імексбанк», завдавши матеріальну шкоду на вищевказану суму.

В ходіапеляційного розглядуобвинувачена ОСОБА_6 таїї захисник адвокат ОСОБА_8 звернулись зусним клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, на підставі ст.49КК України у зв`язку із закінченням строку давності, та просили кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Заслухавши обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали клопотання; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу процесуального прокурора, разом з тим погодилась з позицією сторони захисту в частині закінчення строків, передбачених ст.49 КК України; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження в цілому дотримався вказаних вимог закону, ретельно дослідив зібрані у провадженні докази, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.190,ч.1ст.358,ч.4ст.358 КК України.

Разом із цим, відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з положеннями п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами частини 8 вказаної статті, закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Положеннями ч.4 ст.286КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст.49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Правилами ч.3 ст.288КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кри мінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п.2 цієї статті.

Санкцією ч.2 ст.190 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, і відповідно до ст.12 КК України, це кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.

Санкцією ч.1 ст.358 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі на строк до двох років, і відповідно до ст.12 КК України, це кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків.

Санкцією ч.4 ст.358 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі на строк до двох років, і відповідно до ст.12 КК України, це кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення, передбачені ч.2ст.190,ч.1ст.358,ч.4ст.358 КК України, ОСОБА_6 вчинила 21 вересня 2012 року.

На день розгляду цього провадження апеляційним судом з дня вчинення кримінальних правопорушень минуло більше п`яти років, навіть приймаючи до уваги те, що в певний період провадження було зупинено у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 у розшуку.

Відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, колегія суддів убачає наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження щодо неї закрити.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к, провадження №51-1066км20), в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа №521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21).

Керуючись ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.417 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України скасувати.

На підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4