Рішення

від 04.02.2022 по справі 902/1055/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2022 р. Cправа №902/1055/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", м.Рівне

до Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича", смтТеплик Теплицького району Вінницької області

про стягнення вартості заставного майна, переданого на відповідальне зберігання

представника позивача: Стріли В.М. - діє на підставі довіреності (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

26.10.2021 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" про стягнення з Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича" вартості заставного майна, переданого на відповідальне зберігання з урахуванням штрафних санкцій за Договором відповідального зберігання №3 від 31.07.2021, в розмірі 785813,40 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1055/21, призначено судове засідання на 21.12.2021 на 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 21.12.2021 розгляд справи відкладено до 24.01.2022.

24.01.2022 судом постановлено ухвалу, якою розгляд справи №902/1055/21 відкладено до 03.02.2022, продовжено Фермерському господарству "Токарчука Серія Володимировича" встановлений судом процесуальний строк для подачі відзиву на позов до 03.02.2022.

03.02.2022 на електронну пошту суду та через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" про визнання недійсним договору відповідального зберігання.

03.02.2022 до на адресу суду надійшло клопотання №б/н від 03.02.2022 за підписом представника відповідача Хомича Я.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На визначену судом дату та час в судове засідання з`явився представник позивача.

Відповідач не направив в судове засідання уповноваженого представника.

Слід зазначити, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 24.01.2022.

Зокрема, ухвала суду від 24.01.2021 надіслана відповідачу на електронну адресу Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича", що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 03.02.2022 визнано подання Фермерським господарством "Токарчука Серія Володимировича" зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" про визнання недійсним договору відповідального зберігання №3 від 03.07.2021 зловживанням процесуальними правами. Зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича" повернуто заявнику.

Розглянувши клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції суд зазначає таке.

Частиною 5 ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст.197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Заява представника відповідача надійшла до суду 03.02.2022, тобто в день проведення судового засідання.

Таким чином, представником відповідача пропущено вищевказаний строк для звернення із клопотанням про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Зважаючи на наведене вище, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобі через систему відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Відзив відповідача на позовну заяву до суду не надходив.

При цьому ухвалою суду від 24.01.2022 задоволено заяву Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича" про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжено відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подачі відзиву на позов до 03.02.2022.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення - 04.02.2022, 11 год. 00 хв.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

31.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (Поклажодавець) та Фермерським господарством "Токарчука Серія Володимировича" (Зберігач) було укладено Договір відповідального зберігання №3.

Відповідно до п.1.1. Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає та зобов`язується за плату зберігати протягом строку дії цього Договору засоби захисту рослин та насіння с/г культур та інший товар у асортименті, кількості згідно Актам прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що заставна вартість Майна визначається в гривні і становить 18500 грн за 1т ріпаку.

Місце знаходження зберігання Товару: Львівська обл., Стрийський р-н, с.Конюхів, вул.Гасина, 224 або інший склад зберігача (п.1.2 Договору).

Зберігання за Договором є платним (п.1.4. Договору).

Умовами розділу 2 Договору передбачено права та обов`язки сторін.

Зокрема, Зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання (2.1.2 Договору).

Зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця (п.2.3.1 Договору).

Відповідно до п.2.1.4. Договору зберігач зобов`язаний повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Зберігач зобов`язаний безперешкодно в будь-який робочий час допускати представника Поклажодавця на склад для проведення інвентаризації Майна (п.2.5. Договору).

Згідно з п.3.2. Договору Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

В пункті 5.2. Договору сторони обумовили, що Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна яке передане на зберігання, а також невиконання Зберігачем письмової вимоги про повернення майна Поклажодавця, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві заставну вартість Майна та всі пов`язані з передачею Майна па зберігання збитки.

Відповідно до п.5.3. Договору у випадку неповернення майна Поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки.

31.07.2021 по Акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання позивачем (Поклажодавцем) передано, а відповідачем (Зберігачем) прийнято на відповідальне зберігання товар в обумовленій кількості та якості, а саме: 37260 кг врожаю ріпака (а.с. 12).

17.09.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою за вих. №1 про повернення манна, переданого на відповідальне зберігання, в якій просив повернути зі зберігання передане майно до 22.09.2021, повідомити час та місце отримання майна зі зберігання, а також контактну особу (а.с. 14, 15).

Вказана вимога отримана відповідачем 28.09.2021, що підтверджується даними з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с.16).

Всупереч п.2.1.4. Договору Зберігач не повернув майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього, а також не направив лист про відмову щодо повернення майна Поклажодавцю.

Оскільки відповідачем не було повернуто передане на відповідальне зберігання майно, відповідно до п.5.3. Договору, позивачем застосовано до відповідача штрафні санкції по Договору з урахуванням вартість заставного майна переданого на відповідальне зберігання, що становить 689310,00 грн.

В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості заставного майна, переданого на відповідальне зберігання, в розмірі 689310,00 грн та 96503,40 грн штрафу у розмірі 0,5% від вартості майна.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч.1, 2 ст.938 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1); річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

Судом встановлено, що 31.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (Поклажодавець) та Фермерським господарством "Токарчука Серія Володимировича" (Зберігач) було укладено Договір відповідального зберігання №3.

Відповідно до п.1.1. Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає та зобов`язується за плату зберігати протягом строку дії цього Договору засоби захисту рослин та насіння с/г культур та інший товар у асортименті, кількості згідно Актам прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, який є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору ТОВ "Захід Агробізнес" передано на зберігання 37260 кг врожаю ріпака, що підтверджується вищевказаним по тексту рішення Актом приймання передачі №1.

Відповідно до п.2.1.4. Договору зберігач зобов`язаний повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього .

17.09.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих. №1 про повернення майна переданого на відповідальне зберігання, в якій просив повернути зі зберігання передане майно до 22.09.2021, повідомити час та місце отримання майна зі зберігання, а також контактну особу.

Вказана вимога отримана відповідачем 28.09.2021, що підтверджується даними з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с.16).

Докази на підтвердження повернення відповідачем переданого на відповідальне зберігання товару в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статей 224, 225 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

В силу положень ч.1-3 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач допустив порушення договірного зобов`язання щодо повернення позивачу майна, переданого на відповідальне зберігання за першою вимогою останнього, відтак за умовами укладеного Договору та на підставі діючого цивільного законодавства відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість заставного майна, яка згідно умов договору (домовленості сторін) складає 689310,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовна вимоги про відшкодування вартості заставного майна, переданого на відповідальне зберігання, в розмірі 689310,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача "штрафу", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 5.3. Договору у випадку неповернення майна Поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки .

Позивач у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення майна, переданого на зберігання, нарахував відповідачу "штраф" в розмірі 96503,40 грн за 28 календарних днів за період з 23.09.2021 по 21.10.2021.

Суд зазначає, що зважаючи на визначений у вказаному пункті Договору порядок обрахунку "штрафу", який визначається у відсотковому співвідношення до суми боргу за кожен день прострочення зобов`язання , обумовлена сторонами санкція, за своєю суттю (правовою природою) є пенею.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №914/1126/14 викладений наступний правовий висновок: "Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України .

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010."

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Як зазначено вище позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих.№1 від 17.09.2021 про повернення майна переданого на відповідальне зберігання, в якій просив повернути зі зберігання передане майно до 22.09.2021 та повідомити час та місце отримання майна зі зберігання, а також контактну особу.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана вимога отримана відповідачем 28.09.2021, що підтверджується даними з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с.16).

Відтак, обов`язок відповідача повернути товар, переданий на відповідальне зберігання, з урахуванням положень ст.530 ЦК України, закінчується 05.10.2021, тому вірним періодом для нарахування пені є період з 06.10.2021.

Здійснивши власний розрахунок пені (в межах періоду, що визначений позивачем (по 21.10.2021)) з урахуванням виявлених помилок, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" судом встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню становить 5136,78 грн.

Таким чином в стягненні 91366,62 грн - пені слід відмовити.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст.74, ст.76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, становить 10416,70 грн, при цьому судовий збір в сумі 1370,50 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Токарчука Серія Володимировича" (вул.Микитенка, будинок 25 "З", смтТеплик Теплицького району Вінницької області, 23800, код ЄДРПОУ 41655874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (вул.Будівельників, 1, м.Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 37022936) 689310,00 грн - вартість заставного майна переданого на відповідальне зберігання, 5136,78 грн - пені та 10416,70 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 91366,62 грн пені.

4. Судовий збір в сумі 1370,50 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на наступні електронні адреси сторін: позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2), представника позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1) , відповідача (zolotiystandart@gmail.com, surengcompany@gmail.com ) .

Повне рішення складено 14 лютого 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (вул.Микитенка, буд.25"З", смтТеплик, Теплицький район, Вінницька обл., 23800)