Рішення

від 10.02.2022 по справі 903/952/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2022 року Справа № 903/952/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас , смт. Чабани, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКМІР , м.Луцьк

про стягнення 153 588,42 грн.

Суддя Шум М.С.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Встановив : Товариство з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас в позовній заяві від 17.11.2021 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКМІР 153 588,42 грн., з них: 10 195,35 грн. пені, 13 864,78 грн. 48% річних, 3 855,11 грн. збитків, завданих інфляцією, 125 673,18 грн. штрафу, а також судові витрати у справі. Орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, які очікує понести позивач зазначено в сумі 25 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №КС 30/19 від 07.02.2019 щодо своєчасного розрахунку за переданий товар.

Ухвалою суду від 03.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують одночасне надіслання відзиву і доданих до нього доказів позивачу (фіскальний чек; опис вкладення у цінний лист). Роз`яснено відповідачу, що у разі не подання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та право подати відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь позивача, заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.12.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичні адреси сторін.

Відповідач листом від 24.12.2021 подав суду відзив на позовну заяву , в якому заперечує проти позову, вважає його безпідставним та зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафів створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе. Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив.

Позивач листом від 05.01.2022 подав суду відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення боргу, в якому просить залишити відзив на позовну заяву про стягнення боргу без задоволення, а заявлені позовні вимоги задоволити повністю.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

07.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЕКМІР (далі - покупець, відповідач), було укладено Договір поставки № КС 30/19 (далі - Договір).

За умовами п.1.1. Договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).

За змістом п.2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

На виконання умов Договору 22.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 267 274,48 грн., в т.ч. ПДВ. ).

На виконання Додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 267 274,48 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1317 від 01.04.2019, №1546 від 04.04.2019, №2375 від 17.04.2019 та №3036 від 02.05.2019.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 12.04.2019.

29.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №2 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 116 745,60 грн., в т.ч. ПДВ.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 01.04.2019.

На виконання Додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 116 745,60 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1942 від 10.04.2019 ).

29.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №3 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 105 959,04 грн., в т.ч. ПДВ .

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 30.04.2019.

На виконання Додатку №3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю105 959,04 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1320 від 01.04.2019, №1823 від 09.04.2019, №2429 від 18.04.2019 .

01.04.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №4 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 45 677,10 грн., в т.ч. ПДВ (.

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 30.04.2019.

На виконання Додатку №4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 45 677,10 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1322 від 01.04.2019 .

02.05.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №5 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 19 022,05 грн., в т.ч. ПДВ .

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 10.05.2019.

На виконання Додатку №5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 19 022,05 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3642 від 13.05.2019.

04.09.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №6 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 17 717,76 грн., в т.ч. ПДВ .

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату в розмірі 100% вартості Товару в строк до 10.09.2019 .

На виконання Додатку №6 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 17 717.76грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7250 від 04.09.2019.

08.10.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №7 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 67 426.56 грн., в т.ч. ПДВ .

Водночас, відповідач зобов`язався здійснити оплату в розмірі 100% вартості Товару в строк до 15.10.2019.

На виконання Додатку №7 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 67 426.56 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7942 від 09.10.2019.

Всього на виконання умов Договору, Додатків №1-7 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 1 279 645,88 грн., в т.ч. ПДВ.

Однак, всупереч умовам Договору відповідачем здійснено частково, сплачено з порушенням строків оплати, визначених Договором.

Розділом 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов`язань встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору); у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору); у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості(п.7.7 Договору).

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК У країни, продовжується до 3-х років.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено за поставлені товари: 116 745,60 грн., в т.ч. ПДВ - 29.03.2019; 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19.04.2019; 19 022,40 грн., в т.ч. ПДВ - 03.05.2019; 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 07.05.2019., 100 000,00 грн.. в т.ч. з ПДВ - 22.05.2019, 68 910, 62 грн., в.т.ч. з ПДВ - 14.06.2019, 17 717,76 грн. в.т.ч. з ПДВ - 12.09.2019, 67 426,56 грн. в. т.ч. з ПДВ- 18.10.2019 що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 46-53).

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими матеріалами справи

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відповідальністю за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідно до договору поставки №КС30/19 від 07.02.2019, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши на відповідність нараховані позивачем інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України та у порядку передбаченому у п.п.7.1.1, 7.7, 7.8 Договору на прострочену суму боргу пеню, 48% річних та штрафу встановив наступне:

Відповідно до п. 7 Договору, позивач нарахував відповідачу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору) в розмірі 10 195.35 грн.; штрафи (п.7.8 Договору) в розмірі 125 673.18 грн.; 48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору) в розмірі 13 864.78 грн.; суму інфляційних втрат (інфляційної складової) (ч.2 ст.625 ЦК України) - 3 855.11 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18, від 08.09.2021р. у справі 915/107/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

За правилами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору №КС 30/19 від 07.02.2019 та Додатків до нього та видаткових накладних поставив, а Покупець прийняв товарів на загальну суму 1 279 645,88грн., в т.ч. ПДВ.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 855,11 грн. та 13 864,78 грн. - 48% підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 195,35 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Також, судом перевірено доданий позивачем розрахунок 30% штрафу відповідно до п. 7.8. Договору, визнано його правильним та обгрунтованим. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% штрафу відповідно до п. 7.8. Договору в розмірі 125 673,18 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про те, що застосування до відповідач стягнення штрафу і пені є неспівмірним до стягнення , коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, то суд зазначає наступне.

Відповідачем сплачено за поставлені товари із систематичним порушенням строків, а саме: 116 745,60 грн., в т.ч. ПДВ - 29.03.2019; 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19.04.2019; 19 022,40 грн., в т.ч. ПДВ - 03.05.2019; 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 07.05.2019., 100 000,00 грн.. в т.ч. з ПДВ - 22.05.2019, 68 910, 62 грн., в.т.ч. з ПДВ - 14.06.2019, 17 717,76 грн. в.т.ч. з ПДВ - 12.09.2019, 67 426,56 грн. в. т.ч. з ПДВ- 18.10.2019., що підтверджується банківською випискою на підтвердження вказаних оплат.

Таким чином, боржник допустив порушення обов`язку по оплаті товару.

Сторони договору погодили, що у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, штрафні санкції (пені, штрафу, процентів) .

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписання сторонами договору поставки №КС 30/19 від 07.02.2019 та скріплення його печатками свідчить про те, що сторони вищезазначеного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору і згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним.

Таким чином, сторони визначили відповідальність за порушення умов договору, а тому нарахування штрафу та пені є обгрунтованим.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою в ідповідальністю "Агрозахист Донбас" до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКМІР підлягають до задоволення в повному обсязі, а саме: в частині стягнення 3 855,11 - інфляційних нарахувань, 13 864,78 - 48% річних, 10 195,35 - пені та 125 673,18 - 30 % штрафу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 2 303.83 грн. судового збору покладаються на відповідача.

В позовній заяві позивач в порядку ст. 129 ГПК України зробив заяву про намір подати докази про понесені стороною витрат на правову допомогу .

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКМІР (Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 349 код ЄДРПОУ 38410173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівна, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 153 588,42 грн., з них: 10 195,35 грн. - пені, 13 864,78 грн. - 48% річних, 3 855,11 грн. - збитків, завданих інфляцією, 125 673,18 грн. - штрафу та 2 303,83 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя М. С. Шум