Рішення

від 10.02.2022 по справі 907/732/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/732/21

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д ., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, пл.Ш.Петефі, 14 м.Ужгород (позивач 1),

Комунального закладу "Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького" Закарпатської обласної ради, вул.Капітульна, 33 м.Ужгород (позивач 2),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужгородський замок", вул.Капітульна, 33 м.Ужгород,

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за орендними платежами,

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

За участю представників:

від позивача 1 - Новак О.О. в порядку самопредставництва;

від позивача 2 - Бадзелюк П.П., адвокат, довіреність від 12.10.2021;

від відповідача - не з`явився;

в с т а н о в и в:

Позивачі Комунальна установа "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, Комунальний заклад "Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького" Закарпатської обласної ради звернулися до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужгородський замок", висунувши такі позовні вимоги: розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 16.12.2003; зобов`язати ТОВ «Ужгородський замок» звільнити орендовані приміщення шляхом виселення; стягнути з ТОВ «Ужгородський замок» на користь Комунального закладу "Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького" Закарпатської обласної ради суму основного боргу за договором оренди у розмірі 304678,53грн., пеню у розмірі 35288,46грн. та земельний податок у розмірі 89407,47грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення у встановленому порядку недоліків позовної заяви ухвалою суду від 17.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору, призначено підготовче засідання.

Відповідачем 04.11.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні.

10.11.2021 від позивачів 1 та 2 надійшла відповідь на відзив з обґрунтуванням предмета та підстав позову, поясненням спірних питань.

Ухвалою від 11.11.2021 за клопотанням сторін суд продовжив розгляд справи на 30 днів та призначив підготовче засідання на 02.12.2021 року.

До суду від відповідача 17.11.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У справі проведено підготовче провадження, за наслідками якого ухвалою суду від 02.12.2021 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 16.12.2021 року.

Ухвалою суду від 16.12.2022 року через нез`явлення в судове засідання представника відповідача з поважних причин відкладено судовий розгляд справи по суті на 25.01.2022 року.

25.01.2022 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Однією з причин неявки представників сторін до суду є дотримання рекомендацій, що зазначені на вебсайті господарського суду, утриматися від розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу для запобігання розповсюдження захворюваності на COVID-19. Судове засідання відкладено на 10.02.2022 року.

В судове засідання 10.02.2022 з`явилися представники позивачів, представник відповідача не з`явився, заяв від відповідача з процесуальних питань не надходило.

В судовому засіданні представники позивачів наполягають на розгляді справи по суті і прийнятті рішення.

Суд зазначив, що відповідно до приписів статей 194, 195 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Оскільки перше судове засідання для розгляду справи по суті було відкладено, то згідно приписів статей 202, 216 ГПК України підстави для відкладення цього судового засідання відсутні.

Отже, враховуючи повторну неявку представника відповідача, суд розглядає справу по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. Нез`явлення представника позивача у цій справі не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні судом розглянуто спір по суті, досліджено докази та судом після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснено його суть та порядок оскарження.

І. Виклад позиції позивачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що між Комунальним закладом Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Закарпатської обласної ради, як Орендодавцем (Закарпатський краєзнавчий музей, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський замок як Орендарем (відповідач) 16.12.2003 було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення площею 83, 15 мг, що розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33.

В подальшому до Договору сторонами вносилися зміни.

04 березня 2008 року між сторонами укладена Додаткова угода про зміну умов, доповнення до Договору, про надання в строкове платне користування (оренду) окремих нежитлових приміщень площею 516,55 м.кв, які розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33, що знаходяться на балансі Закарпатського краєзнавчого музею. Майно передано я в оренду з метою використання під: а) кафе - 163,15 кв.м; б) склад - 13,4 кв.м; в) офіс - 21,0 кв.м; г) туaлет - 30 кв.м; д) торгівля сувенірами - 30 кв.м; е) музейну експозицію - 256 кв.м. Встановлено строк дії договору до 04.03.2038 року.

26 травня 2008 року між ТОВ Ужгородський замок та Закарпатським краєзнавчим музеєм укладена додаткова угода про зміну орендної плати, розмірі місячної орендної плати встановлена в сумі 5001,45 грн., яка в подальшому не змінювалася.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендар самостійно проводить щомісячну індексацію суми орендної плати відповідно до розробленого Мінстатом індексу інфляції за відповідний місяць.

На підтвердження ціни позову позивачем здійснено розрахунок орендної плати, відповідно до якого заборгованість нарахована відповідачеві за період з 01 вересня 2020 року по 30.05.2021 року на загальну суму без ПДВ - 253 898,78 грн., а з урахуванням ПДВ - 304 678,71 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків зі сплати орендної плати протягом понад один рік підряд, просить наступне: розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 16.12.2003; зобов`язати ТОВ «Ужгородський замок» звільнити орендовані приміщення шляхом виселення; стягнути з ТОВ «Ужгородський замок» на користь Комунального закладу "Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького" Закарпатської обласної ради суму основного боргу за договором оренди у розмірі 304678,53 грн. пеню у розмірі 35288, 46 грн. та земельний податок у розмірі 89407,47 грн.

Обґрунтовуючи підставу розірвання Договору оренди як неналежне та нецільове використання майном позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам Договору систематично створює перешкоди у діяльності Орендодавця та порушує обов`язок дотримуватися режиму використання орендованого майна відповідно до його призначення, встановленого Договором, зокрема, незаконного розміщення демонтованих склопакетів з тераси Орендаря до приміщення чоловічого туалету, що створило потенційну небезпеку для відвідувачів музею та перешкоди для його належного функціонування.

Крім того, Орендарем систематично порушуються умови пункту 1.1. Договору, відповідно до якого сторонами було визначено об`єкт нерухомого майна, в межах якого Орендар має право здійснювати власну господарську діяльність. Фактично Орендар володіє приміщеннями, право користування якими не передбачено Договором. Це порушує, на думку позивача, його право як Орендодавця та власника інших приміщень володіти власним майном і використовувати його для забезпечення діяльності музею.

Обґрунтовуючи участь у справі Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради (далі Управління), позивач зазначає, що Управління відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 25.02.2021 №171 Про затвердження Положення про Комунальну установу Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради в новій редакції , яким регламентовано діяльність Управління.

Пунктом 1.7. Положення визначено, що Управління є уповноваженим органом Закарпатської обласної ради із управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності області), а також органом приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності області).

Згідно з пунктом 3.2. Положення предметом діяльності Управління, зокрема, є здійснення контролю за цільовим і ефективним використанням нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст 3акарпатської області (комунальної власності області) іншими юридичними та фізичними особами, які ним користуються на підставі різних правовик титулів (речових прав).

Отже, вважає, що інтереси Управління є порушеними і підлягають захисту у цій справі, оскільки до комунальної власності належить майно, що є предметом Договору оренди.

II. Виклад позиції відповідача

Відповідач підтверджує, що 16 грудня 2003 року ТОВ Ужгородський замок як орендар уклав із орендодавцем Закарпатським краєзнавчим музеєм Договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Предметом оренди визначено окремі нежитлові приміщення площею 83,15 кв.м, розміщені за адресою: вул. Капітульна, 33, на першому поверсі, що знаходяться на балансі Закарпатського краєзнавчого музею.

Договором оренди визначено, що майно передається в оренду під кафе - громадське харчування.

04 березня 2008 року між сторонами укладена Додаткова угода про зміну умов, доповнення до Договору, про надання в строкове платне користування (оренду) окремих нежитлових приміщень площею 516,55 м.кв, які розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33, що знаходяться на балансі Закарпатського краєзнавчого музею. Майно передано я в оренду з метою використання під: а) кафе - 163,15 кв.м; б) склад - 13,4 кв.м; в) офіс - 21,0 кв.м; г) туaлет - 30 кв.м; д) торгівля сувенірами - 30 кв.м; е) музейну експозицію - 256 кв.м.

Цією додатковою угодою сторони договору оренди визначили розмір орендної плати по приміщеннях. Сторони договору оренди визначили строк дії договору до 04.03.2038 року. Сторони визначили, що всі інші умови договору оренди, не змінені цією додатковою угодою залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

26 травня 2008 року між ТОВ Ужгородський замок та Закарпатським краєзнавчим музеєм укладена додаткова угода про зміну вартості орендної плати, відповідно до рішення сесії Закарпатської обласної ради народних депутатів № 368 від 23.10.2007 р.

Ця додаткова угода не змінила предмет оренди, не змінила погоджену сторонами мету надання майна в оренду, було змінено лише орендну плату, яку сторони визначили в загальному розмірі місячної орендної плати в сумі 5001,45 грн., про що зазначається позивачами у позовній заяві.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.6 Договору оренди орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором орендну плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.

Розмір вказаної позивачами заборгованості з орендної плати без ПДВ становить 253898,78 грн. а тому з урахуванням розміру місячного орендного платежу відповідач припускає, що вказана позивачами заборгованість з орендної плати виникла за 50 місяців (253898,78 / 5001,45 = 50,7).

Відповідач зазначає, що Договором оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі підлягає індексації і стягується на спецрахунок орендодавцю з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому кодексі

визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або ненaлежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мaло бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивачами не подано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення пені в розмірі 35 288,46 грн. Без такого розрахунку вимоги позивачів про стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними.

На думку відповідача позивачі без будь-якого розрахунку заявили до стягнення з відповідача 89 407,47 грн. на відшкодування із сплати земельного податку.

З цих підстав відповідачем вважає, що з посиланням на приписи ст. 267 ЦК України, вимоги заявлені без урахування строків позовної давності.

Окрім того, відповідач в своїх письмових запереченнях вказує, що стосовно Управління у якості позивача у даній справі слід врахувати наступне.

Відповідно до п. 3.2 Положення про Управління, яке затверджене рішенням обласної ради від 25.02.2021 № 171 предметом діяльності управління є укладення договорів оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна та іншого рухомого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області.

Пунктом 5.1 вказаного вище Положення установлено, зокрема, що управління має право набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем та відповідачем у суді з питань, що належать до предмета його діяльності.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що договір оренди та додаткові угоди до нього були укладені між відповідачем та Закарпатським краєзнавчим музеєм.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведеного відповідач вважає, що взаємні права та обов`язки, які можуть підлягати судовому захисту виникли на підставі договору між відповідачем та Закарпатським краєзнавчим музеєм.

Отже, на його думку, Управління відповідно до предмету діяльності договору оренди не укладала, не є його стороною, не набула цивільних прав та обов`язків, а відтак безпідставно позивається до відповідача до суду за захистом.

Стосовно зазначеного позивачем порушення відповідачем меж користування майном, як підстави для розірвання договору, відповідач наполягає на тому, що обставини використання відповідачем іншого майна, яке не визначено договором оренди, лежать поза межами оцінки суду у даній справи. Доказів неналежного використання відповідачем орендованого майна матеріали справи не містять.

Твердження позивач про те, що чинний договір оренди створює умови для використання відповідачем іншого майна, яке не увійшло до складу орендованого, є безпідставними.

III. Мотивувальна частина рішення.

Судом встановлено, що Комунальним закладом Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Закарпатської обласної ради, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський замок як Орендарем 16.12.2003 було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окремі нежитлові приміщення площею 83, 15 мг, що розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33.

04 березня 2008 року між сторонами укладена Додаткова угода про зміну умов, доповнення до Договору, про надання в строкове платне користування (оренду) окремих нежитлових приміщень площею 516,55 м.кв, які розміщені за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33, що знаходяться на балансі Закарпатського краєзнавчого музею. Майно передано я в оренду з метою використання під: а) кафе - 163,15 кв.м; б) склад - 13,4 кв.м; в) офіс - 21,0 кв.м; г) туaлет - 30 кв.м; д) торгівля сувенірами - 30 кв.м; е) музейну експозицію - 256 кв.м. Встановлено строк дії договору до 04.03.2038 року.

26 травня 2008 року між ТОВ Ужгородський замок та Закарпатським краєзнавчим музеєм укладена додаткова угода про зміну орендної плати, розмірі місячної орендної плати встановлена в сумі 5001,45 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендар самостійно проводить щомісячну індексацію суми орендної плати відповідно до розробленого Мінстатом індексу інфляції за відповідний місяць.

На підтвердження ціни позову позивачем здійснено розрахунок орендної плати, відповідно до якого заборгованість нарахована відповідачеві за період з 01.09.2020 року по 30.05.2021 року на загальну суму без ПДВ - 253 898,78 грн., а з урахуванням ПДВ - 304 678,71 грн.

Відповідач не заперечує своєї заборгованості по орендній платі та її несплату відповідно до Договору оренди за вказаний позивачами період.

Зазначені фактичні обставини відповідають визначенню їх відповідно до приписів ст. 610 ЦК України як порушення зобов`язання: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені ст. 611 ЦК України. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Отже, суд доходить висновку, що права Закарпатського краєзнавчого музею як Орендодавця є порушеними і підлягають судовому захисту із застосуванням приписів ст. 782 ЦК України, якою передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст. 202, 291 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання - розірвання договору;

Також, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стосовно стягнення пені.

Відповідач не заперечує своєї заборгованості за порушення зобов`язань зі сплати орендної плати та передбаченої договором відповідальності у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку за кожний день прострочки.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків зі сплати орендної плати понад один рік підряд, відповідач має сплатити пеню в сумі, що розрахована позивачами в сумі 35 288, 46 грн.

Стосовно стягнення витрат зі сплати орендної плати за землю.

Суд відхиляє твердження позивачів про те, що за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться орендовані приміщення, відповідач має сплатити частку земельного податку. Суд зазначає, що такого обов`язку щодо сплати частини земельного податку Позивачем договором не передбачено, іншими доказами таке зобов`язання не підтверджується, отже є необґрунтованими та безпідставними. Правові підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача 89 407,47 грн. - відсутні.

Аналізуючи підстави розірвання Договору оренди за неналежне та нецільове використання майном, що полягає у розміщенні демонтованих склопакетів з тераси Орендаря до приміщення чоловічого туалету, що ніби-то створило перешкоди для його належного функціонування, а також користування іншими приміщеннями, що не входять до предмета оренди, суд вважає їх недостатніми для застосування як самостійних підстави для розірвання договору оренди.

Суд погоджується із запереченнями відповідача з приводу його оцінки процесуального статусу Управління у цій справі, оскільки позовні вимоги, що заявлені у справі зважаючи на підстави і предмет позову, звернуті до відповідача, правовідносини між яким врегульовані договором саме з Краєзнавчим музеєм.. Краєзнавчий музей згідно п. 1.6. Статуту (62-77) є юридичною особою із самостійним балансом та відокремленим майном. Позовні вимоги мають на меті захист прав та інтересів Краєзнавчого музею як сторони за спірним Договором.

Посилання Управління на свої повноваження відповідно до положення про нього (а.с. 38-61) та Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (а.с. 78-90), згідно з яким кошти, отримані від оренди такого майна, спрямовуються 50% - до обласного бюджету; 50% - балансоутримувачу та комунальному підприємству, не мають юридичного значення та не породжують права на позов Управління до орендаря в інтересах Краєзнавчого музею, який самостійно здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

За таких обставин позовні вимоги позивача мають бути задоволеними частково.

З наведеного випливає висновок, що взаємні права та обов`язки, які можуть підлягати судовому захисту виникли на підставі договору між відповідачем та Закарпатським краєзнавчим музеєм.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, не спростовані відповідачем, тому позов слід задовольнити частково.

Щодо строків позовної давності.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач зауважив, що позовні вимоги заявлено позивачем з пропуском строків позовної давності, оскільки сторонами обумовлено щомісячне виконання зобов`язань із сплати орендної плати. У цьому разі щодо кожного окремого місячного платежу розпочинається перебіг свого окремого строку позовної давності.

В той же час, відповідачем не заявлено вимоги про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, факти, необхідні для з`ясування питання початку перебігу строків тощо, не наводив.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

IV. Розподіл судових витрат.

Позивачами сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру у загальній сумі 6440,62 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №466 від 11.08.2021, №1278 від 15.06.2021 та №1873/з1 від 20.08.2021 та за немайнові вимоги кожним позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №465 від 11.08.2021 та №1266 від 15.06.2021, від 15.06.2021 №1277, від 14.09.2021 №547.

Пропорційно задоволеним вимогам позивачеві має бути відшкодовано судовий збір в сумі 10499,51грн., які покладаються на відповідача.

В іншій частині витрати зі сплати судового збору покласти на позивачів.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 16.12.2003 року.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужгородський замок" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капітульна, 33, код ЄДРПОУ 32145463) звільнити шляхом виселення орендовані приміщення Комунального закладу "Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького" Закарпатської обласної ради за адресою: вул.Капітульна, 33 м.Ужгород Закарпатської області.

4. Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський замок» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капітульна, 33, код ЄДРПОУ 32145463) на користь Комунального закладу "Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького" Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капітульна, 33, код ЄДРПОУ 02226286) заборгованість з орендної плати за договором оренди за період з 01.09.2020 року по 30.05.2021 року на загальну суму з урахуванням ПДВ - 304 678,71 грн (триста чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 71 копійок), пеню у розмірі 35 288,46 грн (тридцять п`ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 46 копійок) та судовий збір в сумі 10 499,51 грн (десять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 51 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити, витрати покласти на відповідачів.

7. Копію рішення надіслати сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2022.

Суддя П.Д. Пригуза