Постанова

від 10.02.2022 по справі 627/1068/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

м. Харків

справа № 627/1068/20

провадження № 22ц/818/724/22

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміна О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Антонович А.А.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство Ковальчуківське ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Бугаєнко І.В. (повний текст рішення складений 2 червня 2021 року),

УСТАНОВИВ:

Восьмого грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати укладений нею 10 липня 2013 року з Селянським (фермерським) господарством (надалі СФГ) Ковальчуківське договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , стягнути з СФГ Ковальчуківське 73 883 грн 88 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за землю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є орендодавцем за Договором оренди землі № 45 від 10 липня 2013 року, укладеним з СФГ «Ковальчуківське» та зареєстрованим у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області 24 лютого 2014 року. Згідно з предметом та умовами договору № 45 об`єктом оренди стала належна позивачу земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Костянтинівської сільської ради загальною площею 5,8667 га, кадастровий номер 6323555400:02:001:0046. На момент укладення договору 10.07.2013 нормативно - грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6323555400:02:001:0046 становила 136822,08 грн.

З відповіді СФГ Ковальчуківське ОСОБА_1 зрозуміла, що відповідач не здійснює індексацію нарахованої їй орендної плати за користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог законодавства. З часу проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки минуло багато часу, тому останніми роками розрахунок орендної плати мав здійснюватися з урахуванням актуальної оновленої оцінки земельної ділянки. СФГ Ковальчуківське мало не індексувати орендну плату на індекс інфляції або за минулий рік, або за календарний рік користування.

Також виходячи з положень статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути менший за три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не більше 12 відсотків такої нормативної оцінки. ОСОБА_1 , укладаючи 10.07.2013 договір № 45, не розуміла, що СФН Ковальчуківське визначило їй у договорі найнижчу з можливих ставок орендної плати. Відповідач, установлюючи орендну плату у такому розмірі, порушив загальну засаду цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності.

Якби ОСОБА_1 була обізнана про можливі наслідки та фінансові витрати у розрахунку орендної плати при укладенні договору 10.07.2013, вона б наполягала на встановленні орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не три відсотки. СФГ Ковальчуківське не роз`яснивши позивачу невигідність запропонованих ОСОБА_1 умов договору ввело її в оману, що є підставою для визнання правочину недійсним.

ОСОБА_1 не погодилася з запропонованим СФГ Ковальчуківське проектом додаткової угоди до договору оренди землі № 45 від 10.07.2013 в частині визначення розміру орендної плати.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 24 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що наданими СФГ Ковальчуківське доказами підтверджено, що орендна плата ОСОБА_1 виплачувалася в розмірі більшому, ніж установлено договором, в строки до 30 грудня поточного року, як передбачено договором оренди, а отже, є безпідставними твердження позивача щодо недоотримання нею орендної плати щорічно. ОСОБА_1 отримувала орендну плату, розмір якої передбачений умовами договору оренди, що доводиться її підписами в бухгалтерських документах. До червня 2020 року позивач не зверталася до відповідача з приводу своєї незгоди з розміром нарахованої та виплаченої їй орендної плати. Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця визначених законом та договором, в тому числі дотримувався положень встановлених пунктами 9 -13 договору, у позивача немає підстав для розірвання договору оренди землі. Позивач в ході судового розгляду не довела якої саме шкоди зазнала та в якому розмірі вона була завдана в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі. Також не надано жодних доказів про наявність обставин, які б слугували підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 15.06.2021 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду від 24.05.2021 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позовної вимог.

Апелянт уважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки якого не відповідають обставинам справи. Так судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам ОСОБА_1 щодо того, що з 2014 року по 2021 рік СФГ Ковальчуківське розраховувало орендну плату за відсутності проведення актуальної індексації орендної плати. Хоча нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки з 2013 року змінилася. Такі дії СФГ Ковальчуківське свідчать про недоплату позивачу орендної плати за договором № 45 від 10.07.2013, наявність у господарства заборгованості зі сплати орендної плати перед позивачем у розмірі 73 883 грн 88 коп. Істотне порушення умов договору оренди землі в частині виплати орендної плати є підставою для його розірвання.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 продублювала доводи своєї позовної заяви в частині власної необізнаності про граничні розміри орендної плати та несправедливість установлення для неї найнижчої з законодавчо можливих ставки. Послалася на статті Цивільного кодексу України про наслідки вчинення правочину під впливом обману.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу (надалі ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статті 375 Цивільного процесуального кодексу (надалі ЦПК) України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судовим розглядом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР № 018283, виданого Краснокутською райдержадміністрацією 18 листопада 2007 року, на праві власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 6323555400:02:001:0046 площею 5,8667 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (надалі Земельна ділянка). З відмітки на державному акті на право приватної власності, вчиненої державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області від 05.06.2012, вбачається, що нею було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1140, за яким право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 (а.с. 25-26).

10 липня 2013 року ОСОБА_1 уклала з СФГ Ковальчуківське договір оренди землі № 45 (надалі Договір оренди), об`єктом оренди якого є виступила належна позивачу Земельна ділянка, загальною площею 5,8667 га, яка розташована на території Костянтинівської с/ради Краснокутського району Харківської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Невід`ємною частиною договору оренди землі № 45 відповідно до п. 44 цього договору є Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди від 10.07.2013 та Акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 10.07.2013 (а.с. 16-24).

Згідно з п. 8 Договору оренди його укладено на десять років. Відповідно до п. 44 Договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір оренди був зареєстрований в Реєстраційній службі Краснокутського районного управління юстиції Харківської області 24.02.2014, номер запису про інше речове право: 4764959, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 29).

В пунктах 9, 10 Договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% - 4104,66 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 136 822 грн 08 коп. згідно з п. 5 Договору оренди.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

В укладеному 10.07.2013 ОСОБА_1 з СФГ Ковальчуківське Договорі оренди зазначено, що орендна плата за користування Земельною ділянкою складає 3 відсотки (4104 грн 06 коп.) від нормативної грошової оцінки землі (136822,08 грн) з урахуванням індексації.

В постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 акцентовано увагу на тому, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (надалі ПК України) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

В укладеному 10.07.2013 між СФГ Ковальчуківське та ОСОБА_1 . Договорі оренди не зазначено, що орендна плата нараховується з обов`язковою індексацією нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому за загальним правилом та умовами укладеного між сторонами правочину виплата ОСОБА_1 орендної плати за Договором оренди мала здійснюватися з індексацією орендної плати.

Такі висновки спростовують доводи апеляційної скарги про те, що СФГ Ковальчуківське з 2013 року мало виплачувати ОСОБА_1 орендну плату з індексацією нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

СФГ Ковальчуківське надало до суду першої інстанції розрахунок виплати ОСОБА_1 орендної плати за Договором оренди з 2013 по 2020 роки та копії відомостей на підтвердження того, що вказані в розрахунку суми були позивачу виплачені. ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій не заперечувала проти того, що визначені у розрахунку суми відповідачем їй виплачувались. Але вважала, що вони мають бути більшими виходячи зі збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Якщо брати за основу розрахунку орендної плати ОСОБА_1 висновки суду про те, що індексації за Договором оренди підлягала не нормативна грошова оцінка Земельної ділянки, а орендна плата за Договором оренди, то сума орендної плати ОСОБА_1 за період 2013-2014 роки мала складати:

За 2013 рік - 4104 грн 06 коп., за 2014 рік - 4125 грн 18 коп. (індекс інфляції за 2013 рік склав 100,5), за 2015 рік - 5126 грн 72 коп. (індекс інфляції за 2014 рік склав 124,9) за 2016 рік - 4613 грн 5881 грн 98 коп. (індекс інфляції за 2015 рік склав 143,3), за 2017 рік - 4613 грн 64 коп. (індекс інфляції за 2016 рік склав 112,4), за 2018 рік - 4667 грн (індекс інфляції за 2017 рік склав 113,7), за 2019 рік - 4506 грн 92 коп. (індекс інфляції за 2018 рік склав 109,8) за 2020 рік - 4272 грн 95 коп. (індекс інфляції за 2019 рік склав 104,1).

З наданих СФГ Ковальчуківське розрахунків вбачається, що нормативна грошова оцінка Земельної ділянки позивача змінювалась господарством, орендна плата виплачувалась з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки.

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.22-125/2-19 від 04.01.2019 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель визначено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0.

Враховуючи викладені коефіцієнти та визначений Податковим кодексом України порядок обчислення орендної плати з урахуванням вказаних індексів, а також те, що з Договору оренди вбачається, що грошова нормативна оцінка земельної ділянки відповідача проводилась у 2013 році, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати ОСОБА_1 складав:

У 2014 році склав 170 890 грн 77 коп. (136822,08*1,249);

У 2015 році склав 205 068 грн 93 коп. (136822,08*(1,249*1,2));

У 2016 році склав 205 068 грн 93 коп. (136822,08*(1,249*1,2*1));

У 2017 році склав 205 068 грн 93 коп. (136822,08*(1,249*1,2*1*1));

У 2018 році склав 205 068 грн 93 коп. (136822,08*(1,249*1,2*1*1*1));

У 2019 році склав 205 068 грн 93 коп. (136822,08*(1,249*1,2*1*1*1*1));

У 2020 році склав 205 068 грн 93 коп. (136822,08*(1,249*1,2**1*1*1*1*1)).

З урахуванням викладеного розрахунку орендна плата ОСОБА_1 за 2014 рік мала складати 5126 грн 72 коп., з 2015 року - 6 152 грн 07 коп.

З наданих СФГ Ковальчуківське відомостей вбачається, що за 2020 рік ОСОБА_1 було виплачено 18 000 грн орендної плати (а.с. 143-144), за 2019 рік - 18 000 грн (а.с. 140-142), за 2018 рік - 15 700 грн (а.с. 139), за 2017 рік - 15 000 грн (а.с. 138), за 2016 рік - 10 030 грн (а.с. 131,133-134, 136-137).

Зазначені суми перевищують обумовлений Договором оренди Земельної ділянки розмір орендної плати, тому підстав уважати, що СФГ Ковальчуківське допустило істотне порушення умов Договору оренди, не сплативши орендну плату в повному обсязі, в суду немає. Суд першої інстанції правильно встановив зазначені обставини справи та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову з цих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог про визнання Договору оренди недійсним з підстави його вчинення під впливом обману, тому розривати такий договір з цих підстав Харківський апеляційний суд підстав не має.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростували. Тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити, рішення суду першої інстанції від 24.05.2021 - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 24 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2022 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук