Рішення

від 24.05.2021 по справі 627/1068/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1068/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря - Сургай М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СФГ Ковальчуківське про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СФГ Ковальчуківське , у якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки № 45 від 10 липня 2013 року, що укладений між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Ковальчуківське та стягнути з СФГ Ковальчуківське на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати за землю у розмірі 73 883, 88 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач є орендодавцем за Договором оренди землі № 45 від 10 липня 2013 року, що укладений з СФГ "Ковальчуківське", та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області від 24 лютого 2014 року. Згідно з предметом та умовами Договору № 45 об`єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Костянтинівської сільської ради загальною площею 5,8667 га, кадастровий номер 6323555400:02:001:0046. Зазначає, що на момент укладення цього Договору, нормативно - грошова оцінка даної земельної ділянки становила 136822,08 грн. Відповідно до п. 11 Договору № 45 орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року. Позивач вказує, що орендна плата вже протягом тривалого часу їй виплачується не в повному обсязі, не повністю (без проведення індексації). Позивач звернулася з інформаційним запитом до СФГ "Ковальчуківське" та просила надати детальний розрахунок суми орендної плати. У відповідь позивач отримала лист в якому йшлося, про те, що станом на 01.01.2020 року орендна плата за 2019 рік нарахована та виплачена у сумі 22 360,25 грн. (з урахуванням податків та зборів, згідно чинного законодавства України), що становить 12% від нормативної грошової оцінки землі. Також СФГ Ковальчуківське у своїй відповіді зазначили, що орендна плата у відповідності з п. 10 Договору повинна складати 10 774,73 грн. (4104,66 х 2,625), що складає 6% від нормативної грошової оцінки землі, згідно з таблицею індексів інфляції. Позивач самостійно звернулася до електронного ресурсу Державного земельного кадастру України та замовила Витяг про нормативно грошову оцінку щодо земельної ділянки (кадастровий номер 6323555400:02:001:0046). При укладені зазначеного Договору, СФГ "Ковальчуківське" запропонувало позивачці встановити орендну плату у формі та розмірі 3% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4104,66 грн.

Позивач у відкрите судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена, а матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі позивача у письмовому провадженні. В письмових поясненнях від 18.03.2021 року позивач зазначила, що так як орендна плата виплачувалась їй у мінімально можливому розмірі, що становило 4,104,66 грн., а повинна була становити 12313,99 грн. у рік, з урахуванням 6 років співпраці за даним договором з 2014 року сума заборгованості становить 73883,88 грн. вважає, що при укладенні договору, відповідачем було введено її в оману щодо змісту істотної умови договору оренди земельної ділянки, задля мінімізації власних витрат на сплату податків за рахунок її недоплат.

Представник відповідача - адвокат Лащенко В.В. у відкритому судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зауважив на тому, що твердження позивачки, про те, що відповідачем порушені умови договору не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Доказів затримки або не виплати орендної плати в період дії договору позивачкою не надано, жодних розрахунків щодо недоплачених чи не виплачених сум орендної плати позивачкою не надано. Заявлена в позові сума заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 73 883,88 грн. ніякими доказами не доведена, розрахунками чи іншими документами не підтверджується, а тому не може бути стягнута з відповідача. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, у письмових поясненнях від 24.05.2021 року представник відповідача зазначає, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пп.170.1 ПКУ). Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Доходи отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом, а саме СФГ Ковальчуківське під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18% згідно зі статтею 167 пп.167.1 ПКУ. Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2п.16 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп.1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 78 ЦПК України,обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР № 018283, виданого Краснокутського райдержадміністрацією 18 листопада 2007 року, власником земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 6323555400:02:001:0046площею 5.8667 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зазначено ОСОБА_2 . Однак, як вбачається з відмітки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області від 05.06.2012 року, нею видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстром № 1140, за яким право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 (а.с. 25-26).

10 липня 2013 року між позивачем та СФГ Ковальчуківське в особі директора Легка А.Г. було укладено договір оренди землі № 45, об`єктом оренди якого є належна позивачу земельна ділянка, загальною площею 5,8667 га, яка розташована на території Костянтинівської с/ради Краснокутського району Харківської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Невід`ємною частиною договору оренди землі № 45 відповідно до п. 44 цього договору є Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди від 10.07.2013 року, та Акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 10.07.2013 року /а.с. 16-24/.

Згідно з п. 8 договору оренди землі № 45 від 10.07.2013 року, його укладено на десять років.

Відповідно до п. 44 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

В пунктах 9, 10 Договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% - 4104,66 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Договір оренди землі № 45 від 10.07.2013 року зареєстрований в Реєстраційній службі Краснокутського районного управління юстиції Харківської області 24.02.2014 року, номер запису про інше речове право: 4764959, кадастровий номер земельної ділянки 6323555400:02:001:0046, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 18157931 від 24.02.2014 року /а.с. 29-30/.

30.07.2020 року позивачем на адресу СФГ Ковальчуківське направлено пропозицію щодо підписання додаткової угоди до Договору оренди землі № 45 від 10.07.2013 року, в якій позивач пропонує внести зміні до пунктів 8,9 та 10 договору, а саме: зазначити, що договір укладено на 17 років до 20.02.2031 року; запропоновано змінити розмір орендної плати та встановити її в розмірі 17,25% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен календарний рік оренди та яка б на момент укладення додаткової угоди становила 31055,90 грн., з якої підлягає відрахуванню податку на доходи фізичних осіб та військовий збір; запропоновано проводити обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації, відповідно до чинного законодавства./а.с. 31-32/.

Крім того, 04.09.2020 та 08.10.2020 року на адресу відповідача СФГ Ковальчуківське позивачем направлено претензію, в якій зазначено, що відповідачем при укладенні договору оренди земельної ділянки було встановлено мінімально можливий розмір орендної плати. З претензії вбачається, що позивач наполягає на укладенні договору з визначенням орендної плати у розмірі 16418,64 грн., що становить 12% нормативно грошової оцінки земельної на момент укладення договору, а також просить компенсувати їй залишок орендної плати у розмірі 12313,99 грн. та за повних 6 років у сумі 73883,88 грн., однак враховуючи можливість подальшої співпраці пропонує зменшити вищевказану суму до 36941,94 грн. /а.с.34-37, 50-53/.

Від СФГ Ковальчуківське відповідей на претензії та пропозиції укласти додаткову угоду до спірного договору позивачу не надійшло.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.1 ч.1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачати у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі унормовано, що розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України Про оренду землі , внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Одним із основних обов`язків орендаря відповідно до ст.24 Закону України Про оренду землі є своєчасне внесення орендної плати.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У п. д ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Тлумачення пункту д ч.1 ст.141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати .

Відповідно до ч. ч. 1, 2, та 3ст. 651 ЦК України,зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом Українита іншими законами України.

В ході судового розгляду справи представником відповідача надані копії документів та відомостей на підтвердження виплати позивачу орендної плати /а.с. 120-144/.

Як вбачається з вказаних документів, позивачу виплачено орендну плату з урахуванням податків та зборів згідно бухгалтерських документів по договору оренди № 45 від 10.07.2013 року, а саме: за 2013 рік позивач отримав орендну плату в грошовій формі в розмірі 188,00 грн. та в натуральній формі на суму 4470,00 грн.; за 2014 рік - в грошовій формі в розмірі 3200,00 грн. та в натуральній формі на суму 1458,00 грн.; за 2015 рік - в грошовій формі в розмірі 1700,00 грн. та в натуральній формі на суму 4019,75 грн.; за 2016 рік - грошовій формі в сумі 10200,00 грн.; за 2017 рік - в грошовій формі в розмірі 15000,00 грн.; за 2018 рік - в грошовій формі в розмірі 15700,00 грн.; за 2019 рік - в грошовій формі в сумі 18000,00 грн.; за 2020 рік - в грошовій формі в розмірі 18000,00 грн.

Отже, зазначені відомості підтверджують, що орендна плата позивачу виплачувалася відповідачем більше ніж встановлено договором, в строки до 30 грудня поточного року, як передбачено договором оренди, а отже є безпідставними твердження позивача щодо недоотримання нею орендної плати щорічно.

Тобто, позивач щорічно в повному обсязі отримувала орендну плату, розмір якої передбачений умовами договору, про що свідчать її підписи в бухгалтерських документах, та до червня 2020 року не зверталася до відповідача з приводу своєї незгоди з розміром нарахованої та виплаченої їй орендної плати.

Відповідно до п. 39 договору оренди землі №45 від 10.07.2013 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця визначених законом та договором, в тому числі дотримувався положень встановлених пунктами 9 -13 договору, у позивача немає підстав для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п. 40 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав не виплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Суд вважає, що позивачем в ході судового розгляду не доведено яку саме шкоду та в якому розмірі вона була завдана, як він вважає, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі та не надано жодних доказів про наявність обставин, які б слугували підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем, таким чином, позов не підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись Законом України Про оренду землі , ст. ст. 526, 530, 610, 611, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ Ковальчуківське про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - СФГ Ковальчуківське , розташоване за адресою: 62043, Харківська область, Краснокутський район, с. Китченківка, вул. Хальзова, буд.21, кв. 8, код ЄДРПОУ 31845030.

Повне рішення складено 02.06.2021 року.

Суддя Бугаєнко І. В.