Рішення

від 10.02.2022 по справі 908/3630/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/62/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 Справа № 908/3630/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Черкашин І.І., ордер АР № 1045803 від 04.01.2022

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3630/21

за позовом: Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія» (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096)

про стягнення 176 148,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія» про стягнення 176148,00 грн. штрафу. Позов обґрунтований неналежним виконанням умов договору № 20/08/21-2 від 20.08.2021 щодо поставки товару.

10.01.2022 до суду через підсистему Електронний суд надійшло клопотання позивача про стягнення судових витрат, згідно якого просив стягнути з відповідача на користь позивача 6750,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач позов не визнав. У відзиві, що надійшов до суду 11.01.2022, зазначив, що 14.09.2021 відповідач отримав від позивача заявку № 1 на поставку бензину у кількості 8000 літрів на суму 233680,00 грн. 14.09.2021 сторони узгодили дану заявку на поставку бензину у кількості 1700 літрів на суму 47532,00 грн. Товар був отриманий позивачем 14.09.2021 без зауважень. Узгоджена поставка бензину у кількості 1700 л сплачена позивачем 22.09.2021. Таким чином, з урахуванням п.п. 5.1, 5.3, 5.5 договору № 20/08-21-2 та оформлених первинних бухгалтерських документів вбачається, що сторони узгодили заявку № 1 та визначили кількість товару - 1700 літрів, що підлягає поставці. Строки поставки та оплати сторонами дотримані. Інших письмових заявок у розумінні договору № 20/08-21-2 щодо поставки решти палива від позивача не надходило. Вимога про виконання зобов`язань за договором, хоча і містить вимогу з поставки бензину у кількості 6300 літрів на загальну суму 176148,00 грн., не може вважатися заявкою у розумінні договору № 20/08-21-2. Крім того, вказану вимогу відповідач не отримував. На підставі висновку Запорізької ТПП від 18.10.2021 про коливання цін на бензин, відповідач листом від 19.10.2021 направив додаткову угоду № 1, яка позивачем не підписана. З урахуванням підвищення цін на пальне та не підписання додаткової угоди № 1, можна стверджувати, що покупець відмовився від договору. Свої наміри щодо відмови від договору позивач підтвердив листом від 14.12.2021 № 02-14/12/21. Сторони у договорі не визначили, що вони розуміють під не постачанням товару. Пунктом 7.2 договору сторони визначили штраф виключно за неналежне виконання зобов`язання постачальником, як полягає у порушенні строків поставки товару за узгодженою заявкою покупця. Штраф за не постачання товару відповідно до ст. 230 ГК, ст.ст. 610, 612 ЦК України умовами договору № 20/08-21-2 не передбачений. Не можна вважати, що відбулась не поставка товару або поставка прострочена за заявкою № 1, оскільки вона вважається належно виконаною. У задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 10.02.2022 представник відповідача вказав, що сторони обмінювалися месенджер-повідомленнями через телефонний зв`язок стосовно поставки товару, однак будь-яких доказів на підтвердження даної обставини надати не може. Вважає штраф занадто великим, оскільки він є непропорційним можливим збиткам позивача.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3630/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3630/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 12.01.2022.

Ухвалою суду від 12.01.2022 заяву відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву до 11.01.2022. Розгляд справи відкладено на 10.02.2022.

Ухвалою суду від 08.02.2022 у задоволенні заяви (вих. б/н від 05.02.2022) Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У судове засідання 10.02.2022 з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, згідно з заявою, що надійшла через підсистему Електронний суд 08.02.2022, просив розглянути справу без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності судом задоволено.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 10.02.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

20.08.2021 між Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (замовник/покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія» (учасник/постачальник, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю палива за державні кошти № 20/08/21-2.

Відповідно до п. 1.1 договору, учасник/постачальник протягом строку дії договору зобов`язується передати (поставити) у власність покупця/замовника бензин А-95 (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, що визначені в договорі та його додаткових угодах, а покупець/замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його у відповідності до умов цього договору.

Найменування товару: Бензин А-95 за талонами (ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти) . Загальна вартість товару/ціна договору: 223680,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%): 37280,00 грн. (п. 1.2).

Згідно таблиці, що викладена у п. 1.2 договору, постачається товар: бензин марки А-95 (у талонах), запропонована кількість: 8000 л, ціна за одиницю: 27,96 грн. з ПДВ, загальна вартість: 223680,00 грн.

Відповідно до п. 1.5, обсяги закупівлі можуть бути зменшені за заявками покупця, зокрема, залежно від реального фінансування видатків без права, у такому випадку, застосування штрафних санкцій до постачальника.

Згідно з п. 4.1, за поставлений товар замовник перераховує учаснику кошти протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або повноважними представниками видаткової накладної.

У розділі 5 договору сторони визначили строки та порядок поставки.

Згідно з п. 5.1, товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника протягом 3 робочих днів з дня отримання/узгодження заявки.

Приймання-передача кожної партії товару по кількості проводиться відповідно до документів, що визначають ціну та кількість, а також відповідно до документів, які підтверджують його якість, що разом входять до складу супровідних документів. Нафтопродукти вважаються поставленими: по кількості відповідно до видаткової накладної (акту приймання-передачі нафтопродуктів) (п. 5.3).

Згідно з п. 5.4, у разі виявлення невідповідної кількості товару, претензії до учасника приймаються у день прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 5.5, у випадку, якщо поставка/приймання-передача товару була здійснена без дотримання до замовлених у заявці замовником даних про обсяг, дату поставки, тощо (окрім ціни) або взагалі без заявки, однак сторонами були попередньо оформлені та підписані супровідні документи на товар (видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, ТТН), то кількість та строки поставленої партії товару вважаються погодженими сторонами і такими, що відповідають умовам цього договору.

У відповідності до п. 6.3.1, учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі непостачання або несвоєчасного постачання товару учасником, відповідно до п. 5.1 договору, з учасника стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання.

Згідно з п. 10.1, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач надіслав відповідачу заявку № 1 (вих. № 310 від 25.08.2021), згідно якої просив поставити: бензин марки А-95 (у талонах) у кількості 8000 л, на загальну суму 233680,00 грн. з ПДВ. Строк і умови поставки, порядок приймання та строк оплати - згідно умов договору.

Разом із заявкою відповідачу були надіслані договір про закупівлю палива № 20/08/21-2 від 20.08.2021 та довіреність на отримання товару, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.08.2021.

Дана заявка отримана відповідачем 14.09.2021, що визнано останнім у відзиві.

Згідно з видатковою накладною № 4942 від 14.09.2021, відповідач передав позивачу товар: бензин А-95 у кількості 1700 л на загальну суму 47532,00 грн. з ПДВ.

Сума 47532,00 грн. була перерахована позивачем відповідачу, що підтверджується банківською випискою від 22.09.2021.

Листом з описом вкладення позивач надіслав відповідачу вимогу (вих. № 434 від 24.11.2021), згідно якої вимагав поставити протягом 3 робочих днів з моменту отримання даної вимоги залишок недопоставленого товару - бензину марки А-95 за ціною 27,96 грн. за один літр загальною вартістю 176148,00 грн.

Згідно даних з сайту Укрпошти Трекінг , поштове відправлення з вказаною вимогою 30.11.2021 прямує до точки видачі/доставки (49005 м. Дніпро). Інші дані щодо вручення/не вручення даної вимоги на сайті Укрпошти не відображені.

Відповідач долучив до матеріалів справи копію листа від 19.10.2021 вих. № 19/10/001 про внесення змін до договору № 20/08/21-2 від 20.08.2021 у зв`язку з підвищенням ціни на бензин, копію додаткової угоди № 1 без дати, яка підписана з боку відповідача та копію експертного висновку № ОИ-346 Запорізької торгово-промислової палати.

Належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України щодо надіслання/вручення позивачу даних документів матеріали справи не містять та відповідачем не подані. Долучена до відзиву копія переписки (а.с. 49-50) не може бути таким доказом, оскільки з даних документів неможливо встановити між ким відбувалося листування.

У відзиві відповідач посилається на лист позивача № 02-14/12/21 від 14.12.2021 щодо наміру позивача відмови від договору. Однак, вказаний лист будь-якою із сторін до матеріалів справи не долучений. Зокрема, відповідач, який посилався на вказаний лист, не заявив про неможливість подання даного доказу.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, зобов`язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).

Згідно з ст. 662 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач укладення договору № 20/08/21-2 від 20.08.2021 та отримання від позивача 14.09.2021 заявки № 1 на поставку товару, поставку товару у кількості 1700 літрів у відзиві визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно заявки № 1 на поставку товару (вих. № 310 від 25.08.2021), позивач на виконання договору № 20/08/21-2 від 20.08.2021 просив поставити: бензин марки А-95 (у талонах) у кількості 8000 літрів на суму 233680,00 грн. Зазначено, що строк і умови поставки, порядок приймання та строк оплати - згідно умов договору.

Відтак, згідно з п. 5.1 договору, відповідач мав поставити товар протягом 3 робочих днів з дня отримання/узгодження заявки.

Процедура узгодження заявки договором не визначена.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами, відповідач поставив товар: бензин А-95 у кількості 1700 л на суму 7922,00 грн. згідно з видатковою накладною № 4942 від 14.09.2021.

Суд зазначає, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції щодо узгодження з позивачем заявки на поставку товару: бензину А-95 саме у кількості 1700 літрів.

Так, відповідно до п. 5.3 договору, приймання-передача кожної партії товару по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної (акту приймання-передачі нафтопродуктів).

Товар: бензин А-95 саме у кількості 1700 літрів був прийнятий позивачем від відповідача згідно з видатковою накладною № 4942 від 14.09.2021. У вказаній накладній визначено кількість товару, що передається, - 1700 літрів, відтак, у позивача були відсутні підстави для викладення будь-яких зауважень щодо поставки за даною видатковою накладною, оскільки в ній зазначено саме ту кількість товару (1700 л), що фактично була передана позивачу.

Більш того, приймати поставлений товар є зобов`язанням позивача відповідно до п. 6.1.2 договору. Позивач зобов`язаний згідно з п. 6.2.4 повернути видаткову накладну відповідачу без здійснення оплати лише в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 4.1 розділу 4 цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Доказів того, що позивач зменшував обсяги закупівлі товару відповідно до п. 1.5 договору, матеріали даної справи не містять. Згідно з п. 6.2.3 договору, у разі зменшення обсягу закупівлі товару сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, виходячи з умов договору № 20/08/21-2 та приписів цивільного законодавства, зміни у договір стосовно кількості товару мали бути викладені сторонами письмово шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору.

У матеріалах справи відсутні докази що укладення такої додаткової угоди сторонами.

У матеріалах справи відсутнє листування між сторонами щодо узгодження іншої кількості товару, що має бути поставлена, ніж та, що визначена договором та заявкою № 1.

Докази відмови позивача від договору у зв`язку з недопоставкою товару за заявкою № 1 у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем не доведено, що передача товару за видатковою накладною № 4942 від 14.09.2021 була здійснена без заявки позивача чи-то передувала отриманню відповідачем заявки № 1 (пункт 5.5 договору). Навпаки, відповідач зазначив, що поставка товару за накладною № 4942 була здійснена саме після отримання від позивача заявки № 1.

Враховуючи предмет і підстави позову у цій справі, визначальним і ключовим для правильного вирішення спору за даних спірних правовідносин є питання визначення підстави для стягнення штрафу з огляду на умови договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розрахунок розміру штрафу, зроблений позивачем, є правильним. Штраф розраховується виходячи з суми 176148,00 грн. недопоставленої кількості товару (6300 літрів за ціною 27,96 грн. з ПДВ за 1 літр) х 100% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання по договору = 176148,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором № 20/08/21-2 щодо поставки товару, у визначеній кількості в установлений строк товар не поставив.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару в узгоджений сторонами строк та у відповідній кількості підтверджено матеріалами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовується наведеними вище приписами законодавства.

6. Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, з якого на користь позивача стягується 2642,22 грн. судового збору.

10.01.2022 до суду через підсистему Електронний суд надійшло клопотання позивача про стягнення судових витрат, згідно якого просив стягнути з відповідача на користь позивача 6750,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До вказаного клопотання позивачем долучені докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги, акт наданої правової допомоги, банківська виписка.

Відповідно до частини 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 9 ст. 80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

До клопотання позивачем не додано доказів на підтвердження надсилання (надання) копії клопотання та доданих до нього доказів відповідачу.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18 викладений правовий висновок, що оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов`язку та не направлення іншій стороні копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18 викладений висновок, згідно з яким у випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодуванні витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначалося вище, позивачем взагалі не надано доказів надсилання (надання) відповідачу клопотання позивача щодо відшкодування судових витрат, з доданими до нього доказами понесення таких витрат.

Враховуючи наведене, наразі у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія» (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631, код ЄДРПОУ 05496135) 176148 (сто сімдесят шість тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп. штрафу, 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 22 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 15 лютого 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко