Повістка

від 23.05.2022 по справі 908/3630/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/62/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 Справа № 908/3630/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

за участю представників сторін:

від заявника (позивача): не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали заяви вих. № б/н від 18.02.2022 Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3630/21

за позовом: Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096)

про стягнення 176148,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2022 у справі № 908/3630/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631, код ЄДРПОУ 05496135) 176148 (сто сімдесят шість тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп. штрафу, 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 22 коп. судового збору.

18.02.2022 до суду через підсистему «Електронний суд» від Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства надійшла заява вих. № б/н від 18.02.2022 про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3630/21, згідно якої просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія на користь Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6750,00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2022, заяву визначено для розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 у справі № 908/3630/21 вказану заяву про ухвалення додаткового рішення залишено без руху.

23.02.2022 до суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшла заява вих. № б/н від 23.02.2022 про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2022 вказана заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., судове засідання з розгляду заяви призначено на 09.03.2022; відповідачу встановлено строк до 07.03.2022 для подання письмового заперечення/пояснення щодо заяви; учасники справи повідомлені про розгляд заяви та призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 09.03.2022, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, неявкою у судове засідання 09.03.2022 представників учасників справи, судове засідання, призначене на 09.03.2022, перенесено без визначення дати наступного засідання.

Ухвалою суду від 03.05.2022 судове засідання з розгляду заяви призначено на 24.05.2022; встановлено учасникам справи строк - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду: письмових заяв щодо можливої зміни обставин справи, позиції по справі, наявних заяв та клопотань. Учасників справи повідомлено про дату, час і місце судового засідання; явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася.Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Ухвала суду від 03.05.2022 отримана представником заявника (позивача) 11.05.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач також обізнаний про судове слухання заяви та призначення судового засідання. Так, представник відповідача 16.05.2022 звернувся до суду з заявою вих. № б/н від 13.05.2022 щодо ознайомлення з матеріалами справи. 17.05.2022 представник відповідача ознайомився у приміщенні суду з матеріалами справи № 908/3630/21.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Будь-яких письмових заяв, клопотань, пояснень щодо заяви від сторін до суду не надійшло.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, додаткове судове рішення ухвалюється судом протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 18.02.2022, однак у десятиденний строк не була розглянута через введення воєнного стану в Україні.

З урахуванням того, що матеріали справи є достатніми, у сторін було достатньо часу для подання заяв щодо можливої зміни обставин справи, позиції по справі, сторони у судове засідання не викликалися, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 24.05.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши матеріали заяви суд вважає її такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 10.01.2022 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про стягнення судових витрат, згідно якого просив стягнути з відповідача на користь позивача 6750,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. До вказаного клопотання позивачем долучені докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги, акт наданої правової допомоги, банківська виписка.

Разом з тим, до клопотання позивачем не було додано доказів на підтвердження надсилання (надання) копії клопотання та доданих до нього доказів відповідачу.

Враховуючи наведене, у суду при ухвалені рішення у даній справі були відсутні підстави для вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, про що суд зазначив у рішенні від 10.02.2022.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів законодавства, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначено, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. орієнтовно.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Відповідач будь-яких письмових заперечень на заяву позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 04/01/21-02, укладеного між Національним науковим центром Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (клієнт за договором) та Адвокатським об`єднанням Віртус. За умовами договору, Адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правову (правничу, юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Гонорар за цим договором складається з суми вартості всієї наданої правової допомоги (послуг) клієнту в межах узгодженого сторонами розміру вартості правової допомоги на 2021 рік, який становить 49000,00 грн. із розрахунку 750,00 грн. за одну годину надання правової (правничої) допомоги (послуг). Факт надання правової (правничої) допомоги (послуг) підтверджується актами надання правової допомоги, які є підставами для сплати гонорару (його частини). Клієнт сплачує гонорар протягом семи днів з моменту отримання акту надання правової допомоги. Протокол погодження договірної ціни правової (правничої) допомоги є невід`ємною частиною цього договору.

До даного договору його сторонами підписано додаток Протокол погодження договірної ціни правової допомоги, згідно якого договірна ціна однієї години надання правової (правничої) допомоги складає 750,00 грн.

До заяви долучена копія акту надання правової допомоги № 6 від 20.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 04/01/21-02, в якому зазначено, що Адвокатським об`єднанням Віртус надано, а клієнтом прийнято наступну правову допомогу щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія зобов`язань за договором про закупівлю палива за державні кошти № 20/08/21-2 від 20.08.2021 та стягнення штрафу за прострочення виконання (справа № 908/3630/21): підготовка вимоги про виконання зобов`язань за договором про закупівлю палива за державні кошти № 20/08/21-2 від 20.08.2021 (витрачений час 1 година, вартість наданої послуги 750,00 грн.), вивчення наявних матеріалів щодо укладення та виконання договору про закупівлю палива за державні кошти № 20/08/21-2 від 20.08.2021 на предмет достатності для подання позову, визначення необхідних додаткових доказів, вивчення законодавства, що регулює дані правовідносини, здійснено пошук судової практики з необхідних правовідносин (витрачений час 2 години, вартість наданої послуги 1500,00 грн.), складання та подання позовної заяви через підсистему Електронний суд, в т.ч. надсилання копії позовної заяви відповідачу та вчинення інших дій, передбачених статтями 162-164 ГПК України (витрачений час 5 годин, вартість наданої послуги 3750,00 грн.), підготовка клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу (витрачений час 1 година, вартість наданої послуги 750,00 грн.), загальна вартість послуг складає 6750,00 грн. Зазначено, що клієнт не має зауважень і претензій до наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги.

Відповідно до банківської виписки за 24.12.2021, позивач перерахував Адвокатському об`єднанню Віртус грошові кошти за надання правової допомоги.

У матеріалах справи наявні копія довіреності № 04/01/22-01 від 04.01.2022, виданої Національним науковим центром Інститут механізації та електрифікації сільського господарства адвокату Адвокатського об`єднання Віртус Олександрову О.П., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.03.2017, виданого Олександрову О.П.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6750,00 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідач не заявив клопотання про неспівмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката та про зменшення цих витрат.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем подані належні докази щодо обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості, враховуючи, що позов у справі № 908/3630/21 був задоволений повністю, суд вважає за необхідне заяву Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія на користь Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства 6750 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631, код ЄДРПОУ 05496135) 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 25 травня 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко