Рішення

від 14.02.2022 по справі 910/20127/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2022Справа № 910/20127/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсіті Логістік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Брок Сервіс ЛТД"

про стягнення 48 652,43 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Товариствоз обмеженою відповідальністю "Інтерсіті Логістік" (далі - ТОВ "Інтерсіті Логістік", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Брок Сервіс ЛТД" (далі - ТОВ "Карго Брок Сервіс ЛТД", відповідач) про стягнення 48 652,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку оплатити послуги з перевезення, надані позивачем на виконання укладеного сторонами договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 210846 від 16.08.2021.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 48 652,43 грн, з яких: 45 662,00 грн - основний борг, 1 722,60 грн - пеня, 963,83 грн - інфляційні втрати, 304,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/20127/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 14.12.2021 отримана позивачем 24.12.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105474765632, № 0105474765640, а також отримана відповідачем 22.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474765659.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.08.2021 між ТОВ "Інтерсіті Логістік" (як перевізником) та ТОВ "Карго Брок Сервіс ЛТД" (як замовником) був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 210846 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору перевізник зобов`язується за дорученням замовника та за його рахунок надати послуги перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньодержавному та/або міжнародному сполученнях відповідно до умов цього договору, якщо інше не обумовлене в заявці, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3 договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками перевізника, одержувача вантажу, митних органів, а також акт наданих послуг, який підписується двома сторонами договору. CMR передається замовнику разом з актом наданих послуг.

Пунктом 1.6 договору враховуючи особливості ділових взаємовідносин, що склалися в галузі вантажних перевезень, сторони визнають юридичну чинність електронних (переданих за допомогою електронної пошти (E-mail) копій даного договору, змін і доповнень до нього та заявок на послуги перевезень вантажів автомобільним транспортом і погоджуються, що вказані копії мають силу оригіналу та обов`язкові до виконання. Підтвердженням юридичної чинності таких копій до заміни їх на оригінали є наявність в документах електронного відображення печаток сторін і підписів їх уповноважених осіб.

За умовами п. 4.3 договору вартість конкретного перевезення залежить від умов, зазначених у відповідних заявках, що погоджуються сторонами.

Замовник оплачує послуги перевізника, надані за цим договором, протягом 3-х календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, підписаного перевізником, у двох екземплярах, екземпляра CMR з відміткою отримувача про прийняття вантажу в повному обсязі, та податкової накладної, підписаної уповноваженою особою перевізника (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 4.5 договору оплата послуг перевізника здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника на підставі рахунку та за умови наявності оригіналів: рахунку, CMR, акту виконаних робіт, податкової накладної.

Відповідно до п. 4.6 договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковому рахунку перевізника.

У п. 8.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє 12 (дванадцять) календарних місяців з автоматичною пролонгацією на той самий термін за відсутності письмових заперечень будь-якої сторони. Усі зміни та доповнення до цього договору здійснюються за взаємною згодою сторін та оформлюються додатками до цього договору.

На виконання вищевказаного договору сторонами був складений на підписаний договір-заявка на доставку вантажу № 016/08/21/01 від 16.08.2021, згідно з яким сторони погодили наступні умови перевезення:

- маршрут: м. Бурса (Туреччина) - м. Суми (Україна);

- дата відправлення: 19.08.2021;

- назва замовника: ТОВ "Карго Брок Сервіс ЛТД";

- контактні телефони: Ганна 067 547 46 54;

- вага-брутто: 3500 кг;

- автомобіль: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

- платник за доставку: ТОВ "Карго Брок Сервіс ЛТД", 1 500,00 дол. США, безготівковий по оригіналах.

На підтвердження виконання перевезення позивач долучив до матеріалів справи міжнародну товарно-транспортну накладну встановленого зразка (CMR) А№710134 від 19.08.2021, з якої вбачається, що перевезення за маршрутом м. Бурса (Туреччина) - м. Суми (Україна) виконано автомобілем НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , вага (брутто) вантажу становила 4975 кг, вантаж одержано вантажоодержувачем (ТОВ Смартпромбуд ) 31.08.2021.

Позивач пояснив, що оскільки в договорі-заявці відповідачем була невірно вказана маса вантажу, що призвело до її перевищення, то сторони дійшли згоди про збільшення вартості послуги перевезення, яка склала 45 662,00 грн.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що акт надання послуг № 00334 від 31.08.2021 на суму 45 662,00 грн сторонами підписаний не був.

Однак, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі та був повідомлений про розгляд даного спору судом, будь-яких заперечень щодо заявленої до стягнення вартості виконаного позивачем перевезення не висловив, доказів на підтвердження погодженого сторонами іншого розміру вартості такого перевезення суду не надав.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 4.4 укладеного сторонами договору 03.09.2021 позивач направив на ім`я ОСОБА_1 , яка, як вбачається з договору-заявки, є контактною особою відповідача (замовника перевезення), документи, що підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова Пошта № 59000726358359.

Вказана накладна не містить опису вкладення, однак згідно з поясненнями позивача ним були направлені оригінали документів, передбачених п. 4.4 та 4.5 укладеного сторонами договору. Відповідач доказів протилежного суду не надав, жодних доводів на спростування не навів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, стверджувань позивача та встановлених судом обставин не заперечив та спростував шляхом надання відповідних доказів.

З огляду на наведені вище норми, зважаючи на долучені позивачем докази та надані ним пояснення, враховуючи також ненадання відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений факт виконання ним перевезення, замовленого відповідачем, розмір погодженої сторонами вартості такого перевезення та виконання позивачем вимог п.п. 4.4, 4.5 укладеного сторонами договору щодо направлення необхідних для здійснення оплати документів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 45 662,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі, а строк виконання зобов`язання з оплати виконаного позивачем перевезення настав.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 722,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з відомостями підприємства поштового зв`язку ТОВ Нова Пошта поштове відправлення № 59000726358359 (з яким позивач направив представнику відповідача оригінали необхідних для оплати документів) було отримано одержувачем 06.09.2021. Отже, з урахуванням умов п. 4.4 укладеного сторонами договору, відповідач повинен був оплатити виконане позивачем перевезення у строк до 09.09.2021 включно, а з 10.09.2021 почалось порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги перевезення, виконаного позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.9 договору передбачено, що у випадку затримки оплати рахунків замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення. Доплати перевізнику, передбачені цією статтею, здійснюються замовником в гривнях по курсу НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений позивачем період, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 722,60 грн заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 304,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 963,83 грн

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 304,00 грн заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, суд встановив, що їх розмір становить 1 336,84 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 963,83 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Брок Сервіс ЛТД" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 9, код 39095681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсіті Логістік" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 14, код 43297217) основний борг у розмірі 45 662,00 грн (сорок п`ять тисяч шістсот шістдесят дві грн 00 коп.), пеню в розмірі 1 722,60 грн (одна тисяча сімсот двадцять дві грн 60 коп.), інфляційні втрати в розмірі 963,83 грн (дев`ятсот шістдесят три грн 83 коп.), 3% річних в розмірі 304,00 грн (триста чотири грн 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.02.2022.

Суддя О.Г. Удалова