Рішення

від 07.02.2022 по справі 913/712/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м.Харків Справа №913/712/21

Провадження №19/913/712/21

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області (вул. Шевченка, 10, м. Сватове, Луганська область, 92603) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивача-1 - Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області (пров. Промисловий, 11, м. Сватове, Луганська область, 92600)

позивача-2 - Сватівської міської ради Луганської області (пл. 50-річчя Перемоги, 36, м. Сватове, Луганська область, 92600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» (вул. Романа Шухевича, 1-А, м. Боярка, Київська область, 08150)

про визнання недійсним частини договору №159/12 від 04.12.2020 та зобов`язання повернути зайве сплачені грошові кошти, у вигляді податку на додану вартість, на суму 9 849 грн 00 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області - Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Кравченко Н.В.

У засіданні брали участь:

від прокуратури - Горбач Н.О., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури за службовим посвідченням №066023 від 09.11.2021;

від позивача 1 - представник не прибув;

від позивача 2 - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сватівської окружної прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області та Сватівської міської ради Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» про:

- визнання недійсним пункту 4.1 договору №159/12 на закупівлю обладнання за державні кошти від 04.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» , в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» повернути Комунальному некомерційному підприємству «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області суму податку на додану вартість в розмірі 9 849 грн 00 коп., сплачену за договором №159/12 від 04.12.2020.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, заявник посилається на те, що на підставі умов договору №159/12 від 04.12.2020 Комунальне некомерційне підприємство «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області здійснило оплату виробів медичного призначення на загальну суму 150 549 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 9 849 грн 00 коп. Однак, законом України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID -19)» викладено в новій редакції п.71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та звільнено від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію Україну та з постачання на митній території України певних товарів медичного призначення. Прокурор зазначає, що на підставі вказаних положень Закону операція з постачання відповідачем медичного обладнання за договором №159/12 від 04.12.2020 не підлягала оподаткуванню податком на додану вартість, а тому у зв`язку з невідповідністю частини договору №159/12 від 04.12.2020 вимогам п.71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, наявні підстави для визнання його недійсним. Разом з тим, відповідач без належних правових підстав отримав від позивача-1 в складі оплати вартості товару ПДВ в сумі 9 849 грн 00 коп. та як наслідок, зобов`язаний повернути ці грошові кошти на користь позивача-1 на підставі ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 11.10.2021 підтверджено підстави представництва керівником Сватівської окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області та Сватівської міської ради Луганської області за позовною заявою №51-2229вих-21 від 30.09.2021; відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 09.11.2021.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 29.11.2021.

Ухвалою суду від 29.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 10.01.2022 включно; відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 13.12.2021.

Ухвалою суду від 13.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.01.2022.

Ухвалою суду від 24.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.02.2022.

02.02.2022 від позивача-1 на адресу електронної пошти суду надійшла заява №146 від 02.02.2022, в якій він просить справу, розгляд якої призначено на 07.02.2022, слухати без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Використання електронних документів і цифрових підписів в Україні регулюється на підставі Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу, є електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується утворення електронного документа (ст.6 зазначеного Закону).

Отже, документи, які надійшли на електронну пошту суду, повинні бути підписані електронним цифровим підписом.

Ураховуючи те, що документ не підписано електронним цифровим підписом, про що складено відповідний акт б/н від 02.02.2022, суд не приймає його до розгляду.

Представники позивачів та відповідача у судове засідання 07.02.2022 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 07.02.2022 прокурор виступив із заключним словом.

У судовому засіданні 07.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд зазначає наступне.

07.12.2020 Комунальним некомерційним підприємством «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області на сайті електронної системи закупівель «Рrоzоrrо» за №UА-2020-12-07-003741-с опублікувало оголошення про проведення процедури закупівель без використання електронної системи щодо товарів ДК 021:2015:33150000-6: Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (НК 024:2019: 35076 - Медичний газо/вакуумний пристрій швидкого з`єднання та НК 024:2019: 61366 - Флоуметр для кисневої терапії, з круговою шкалою), очікувана вартість - 150 549 грн 00 коп.

За результатами проведення процедури відкритих торгів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» (продавець, відповідач) та Комунальним некомерційним підприємством «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області (покупець, позивач-1) укладено договір №159/12 від 04.12.2020, за умовами п.1.1 якого, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар згідно ДК 021:2015:33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, НК 024:2019:35076 - Медичний газо/вакуумний пристрій швидкого з`єднання, НК 024:2019:61366 - Флоуметр для кисневої терапії, з круговою шкалою згідно специфікації (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Перелік товарів, робіт чи послуг, які є предметом закупівлі цього договору відповідають переліку товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №225 від 20.03.2020 (п.1.2 договору).

Продавець передає покупцю товар, в кількості та по цінам, який зазначений у видаткових накладних, що відповідає специфікації (додаток №1) даного договору та є його невід`ємною частиною (п.1.3 договору).

Ціна договору становить: 150 549 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 9 849 грн 00 коп. (п.4.1 договору).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх обов`язків (п.11.1 договору).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору №159/12 від 04.12.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» зобов`язалося поставити Комунальному некомерційному підприємству «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області наступний товар:

- розетка копусна киснева газова 21 шт. - ціна за одиницю товару 3 250 грн 00 коп. (без ПДВ), загальна вартість 68 250 грн 00 коп. (без ПДВ);

- флоуметр (дозатор із зволожувачем) 21 шт. - ціна за одиницю товару 3 450 грн 00 коп. (без ПДВ), загальна вартість 72 450 грн 00 коп. (без ПДВ).

Загальна вартість з ПДВ 7%: 150 549 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 9 849 грн 00 коп.

Відповідно до рішення 2 сесії 8 скликання Сватівської міської ради Луганської області №2/8 від 24.12.2020 Про прийняття із спільної власності сіл, селищ, міст Сватівського району Луганської області в особі Сватівської районної ради у комунальну власність Сватівської міської ради Луганської області комунальних підприємств, установ, організацій, закладів освіти, культури, охорони здоров`я та соціального захисту прийнято до комунальної власності Сватівської міської ради Луганської області із спільної власності сіл, селищ, міст Сватівського району в особі Сватівської районної ради Луганської області Комунальне некомерційне підприємство Сватівська багатопрофільна лікарня Сватівської районної ради Луганської області, код ЄДРПОУ 42974427, розташоване за адресою: Луганська область, місто Сватове, провулок Промисловий, 11, змінено назву з Комунальне некомерційне підприємство Сватівська багатопрофільна лікарня Сватівської районної ради Луганської області на Комунальне некомерційне підприємство «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області (далі - КНП «Сватівська БПЛ» ), код ЄДРПОУ 42974427 та затверджено статут в новій редакції Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області, код ЄДРПОУ 42974427.

Згідно даних з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua, на виконання умов договору №159/12 від 04.12.2020 КНП «Сватівська БПЛ» 29.12.2020 здійснило оплату товару на суму 150 549 грн 00 коп., у тому числі ПДВ - 9 849 грн 00 коп.

Як зазначає прокурор, флоуметр (дозатор із зволожувачем) знаходиться у Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 (далі - Перелік №224) (настінний дозатор кисню із зволожувачами, код згідно з УКТЗЕД - 8414,9018 90 84 00). Розетка корпусна киснева газова, як зазначено в оголошені про проведення зазначеної закупівлі, це медичний газо / вакуумний пристрій швидкого з`єднання, що також знаходиться у Переліку №224 (конектор швидкого з`єднання з медичними газами, код згідно з УКТЗЕД - 3926, 9018, 9019). Крім того зазначає, що флоуметр (дозатор із зволожувачем) та розетка корпусна киснева газова є складовими частинами системи киснепостачання (код згідно з УКТЗЕД 8414, 9019 20 00 00, 9020 00 00 00), що також знаходиться у Переліку №224.

Як вбачається з технічної документації до придбаних товарів, флоуметр - частина системи газопостачання і призначений для швидкого і безпечного підключення медичного обладнання до лікарняної системи подачі медичних газів. Флоуметр - пристосування для проведення інгаляційної кисневої терапії і забезпечує подачу і зволоження регульованого потоку кисню, який вдихає пацієнт. Підключення флоуметру до мережі кисню забезпечується приєднанням до кисневої розетки DIN стандарту через вбудований адаптер.

Корпусна киснева газова розетка є кінцевим пунктом розподільчої трубопровідної системи киснепостачання та застосовується для забезпечення подачі кисню пацієнтам та приладам, шляхом під`єднання відповідних перехідників.

Офіційним представником, який постачає вказані товари на територію України є Товаристо з обмежною відповідальністю Мегасан Україна (код ЄДРПОУ 42342745), про що зазначено у технічній документації.

Відповідно до сертифікату відповідності №000473 від 04.12.2017 (термін дії до 03.12.2022), виданого Державним українським об`єднанням Політехмед , продукція, перелік якої наведений у додатку до сертифікату відповідності, відповідає вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого Постановою КМУ №753 від 02.10.2013 (а.с.50-51).

За результатами вивчення договору №159/12 від 04.12.2020 прокурор встановив, що його укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до Переліку №224, не підлягала оподаткуванню, як передбачено пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України. Водночас всупереч зазначеній нормі до ціни договору було включено ПДВ у розмірі 9 849 грн 00 коп., що зумовлює, за твердженням прокурора, існування підстав для визнання такого договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення покупцю на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі ПДВ. Вказане стало підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

У ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Вказаний правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16, який в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховує при виборі і застосуванні норм права.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським кодексом України у ст.180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч.ч.1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп.пп. а і б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Законом України №540 від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою №224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Суд виходить з того, що приписи ст.217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Отже, при вирішенні спору про визнання недійсним частини договору позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й автономність такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, які в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

За приписами ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд погоджується з доводами прокурора, що флоуметр (дозатор із зволожувачем) та розетка корпусна киснева газова, придбані позивачем-1 у відповідача, входять до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ №224 від 20.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірний договір за строком його укладення та виконання сторонами підпадає під дію вищенаведених приписів Податкового кодексу, а операції з обладнанням, яке було предметом спірного договору звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, пункт 4.1 договору №159/12 на закупівлю обладнання за державні кошти від 04.12.2020 в частині включення суми ПДВ суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Відповідач, як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти (9 849 грн 00 коп. ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором про закупівлю товарів за державні кошти, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведеного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, який в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховується при виборі і застосуванні норм права.

Постачальник отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не повинен сплачувати, оскільки товар звільнено від оподаткування ПДВ, тому суд дійшов до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві-1 суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення відповідача на суму 9 849 грн 00 коп., тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з положеннями ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена прокурором у цій справі вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» повернути Комунальному некомерційному підприємству «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області суму податку на додану вартість в розмірі 9 849 грн 00 коп., сплачену за договором №159/12 від 04.12.2020 не приводить до поновлення порушеного права позивача-1 та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що вказана вимога не приводить до поновлення порушеного права та не забезпечує погашення заборгованості відповідача перед позивачем-1, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов`язання повернути суму податку на додану вартість не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ефективним способом поновлення прав Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області є повернення сплаченої ним за договором №159/12 від 04.12.2020 суми податку на додану вартість в розмірі 9 849 грн 00 коп., шляхом стягнення грошових коштів на його користь.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області та Сватівської міської ради Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» про визнання недійсним частини договору №159/12 від 04.12.2020 та зобов`язання повернути зайве сплачені грошові кошти, у вигляді податку на додану вартість, на суму 9 849 грн 00 коп. задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 4.1 договору на закупівлю обладнання за державні кошти №159/12 від 04.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» (вул. Романа Шухевича, 1-А, м. Боярка, Київська область, 08150, ідентифікаційний код 41589126) на користь Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської міської ради Луганської області (пров. Промисловий, 11, м. Сватове, Луганська область, 92600, ідентифікаційний код 42974427) суму податку на додану вартість в розмірі 9 849 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгазмонтаж» (вул. Романа Шухевича, 1-А, м. Боярка, Київська область, 08150, ідентифікаційний код 41589126) на користь Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, б.27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921), розрахунковий рахунок UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ у м.Київ, код ЄДРПОУ 02909921, судовий збір у сумі 4 540 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.02.2022.

Суддя Тетяна КОСЕНКО