Постанова

від 11.02.2022 по справі 302/1190/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 302/11190/19

провадження № 61-7234св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Негровецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року у складі судді Кривки В. П., ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області

від 13 січня 2020 року у складі судді Кривка В. П. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Негровецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - Негровецька сільська рада) про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсною державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 19 червня 2018 року він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - с. Негровець), будівництво якого він розпочав у 1980 році.

У 1983 році його брат ОСОБА_2 побудував по сусідству з ним житловий будинок, якому присвоєно АДРЕСА_2 .

Починаючи з 1980 року і до жовтня 2018 року до його будинку існувала під`їзна дорога, якою користувався як він, так і ОСОБА_2 , оскільки іншого під`їзду до будинків не існувало та не існує.

У 2016 році він звернувся до Негровецької сільської ради щодо виділення йому земельної ділянки у межах норми для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Негровецької сільської ради

від 10 липня 2016 року № 8 йому наданий дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на території Негровецької сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Після виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , він, дотримуючись принципу добросусідства, із зазначенням під`їзної дороги, звернувся із зазначеним проєктом землеустрою до Негровецької сільської ради для погодження меж та затвердження під`їзної дороги. Рішення Негровецької сільської ради від 07 вересня 2017 року № 13 йому відмовлено у погодженні межі та проєкту відведення земельної ділянки, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю Експерт (далі - ТОВ Експерт ), а рішенням Негровецької сільської ради від 26 серпня 2018 року № 10 - у закріпленні під`їзної дороги до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Незважаючи на обізнаність з вересня 2017 року про існування під`їзної дороги між його житловим будинком та житловим будинком ОСОБА_2 , Негровецька сільська рада, у порушення вимог статті 107 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), рішенням від 26 серпня 2018 року № 13 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,07 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2122484000:01:002:0041, та надала її у власність ОСОБА_2 . До складу земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , увійшла також під 'їзна дорога протяжністю 14,122 м, якою користувався він.

04 жовтня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку разом з під`їзною дорогою, у зв`язку з чим у нього та у членів його родини виникли труднощі у повноцінному користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій він розташований, оскільки відповідач обмежив проїзд через свою земельну ділянку, навісивши замок на металеві ворота, розташовані на початку під`їзної дороги.

Посилаючись на наведене, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Негровецької сільської ради

від 26 серпня 2018 року № 13 Про затвердження проєкту землеустрою і надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Негровецької сільської ради

від 15 листопада 2017 року № 5 і від 19 вересня 2018 року № 3 Про затвердження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 з суміжним землекористувачем ОСОБА_1 ;

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно від 04 жовтня 2018 року за № 28316940;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані позивачем рішення Негровецької сільської ради від 15 листопада 2017 року № 5 і від 19 вересня

2018 року № 3 Про затвердження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 з суміжним землекористувачем ОСОБА_1 не порушують права позивача. Оскаржувані позивачем рішення органу місцевого самоврядування відповідають вимогам ЗК України, оскільки спрямовані на реалізацію права ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для потреб обслуговування житлового будинку, право власності на який він набув відповідно до норм чинного законодавства і це право ніким не оспорюється. Суд урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі

№ 681/1039/15-ц, про те, що: стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів .

Суд також не вбачав підстав для визнання незаконним та скасування рішення Негровецької сільської ради від 26 серпня 2018 року № 13 Про затвердження проєкту землеустрою і надання у власність земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , посилаючись на те, що в ході судового розгляду не знайшли підтвердження аргументи позивача на відсутність під`їзної дороги до належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 січня

2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 600,00 грн

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник відповідача ОСОБА_2 долучила до відзиву на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок витрат у справі на загальну суму 9 600,00 грн за надані послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 година) - 960,00 грн, правовий аналіз ситуації у справі (1 година) - 960,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи (1 година) - 960,00 грн, підготовка та подання відзиву на позовну заяву (4 години) - 3 840,00 грн, орієнтовна кількість судових засідань у справі - 3 (2880,00 грн), та на стадії судових дебатів заявила про їх стягнення. Перевіривши обґрунтованість та пропорційність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600,00 грн, суд вважав їх пов`язаними та необхідними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року та апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Шустом В. В., на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2020 року залишено без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року та ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд зазначив, що твердження заявника про те, що земельна ділянка, яку приватизував ОСОБА_2 на підставі рішення Негровецької сільської ради від 26 серпня 2018 року № 13, фактично є дорогою загального користування, не підтверджені належними і допустимими доказами та спростовуються викопіюваннями з Генерального плану с. Негровець, будівельними паспортами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на забудову земельних ділянок, якими не передбачено спірної дороги загального користування, та кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_2 . Аргументи заявника про непогодження з ним меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, застосовані норми права та ураховані судом першої інстанції правові висновки Верховного Суду, не можуть слугувати самостійною підставою для визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та оскаржуваного судового рішення.

Апеляційний суд також вважав законною ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2020 року, якою вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу. Зазначив, що вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представник

ОСОБА_2 - адвокат Керита М. В. зробила у відзиві на позов, а докази щодо їх розміру подала 09 грудня 2019 року. Суд першої інстанції поновив представнику ОСОБА_2 - адвокату Кериті М. В. строк на подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу і зазначене заявник не оспорює, а тому його посилання на те, що відповідач в особі свого представника ні в підготовчому судовому засіданні, ні в ході розгляду справи і до закінчення судових дебатів не заявляв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року, ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року про відмову у задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду 31 травня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження. Касаційну скаргу залишено без руху. Надано заявнику строк до 25 червня 2021 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень.

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків.

Як на підставу касаційного оскарження у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник посилався на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на існування протилежних висновків Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду, щодо підстав застосування норм права у подібних правовідносинах: зокрема:

- стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц);

- встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду (правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц та

№ 514/1571/14-ц ). У зазначених справах також зроблений правовий висновок про те, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови.

- погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі

№ 263/11779/16-ц).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також зазначав, що:

- порядок безоплатної приватизації земельних ділянок передбачає певні етапи приватизації землі, одним з яких є виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови, яка розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проєктів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості);

- визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є основою (у тому числі) для вирішення земельного спору у досудовому порядку та є підставою для уникнення незаконних забудов на земельних ділянках, які обслуговують будинки, житлові масиви тощо;

- наведене узгоджується з принципом цілісності земельної ділянки з об`єктом нерухомості, відповідно до якого перехід права власності на житловий будинок (будівлю/споруду) є одночасним переходом права власності і на земельну ділянку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду

від 15 січня 2020 року у справі № 204/9373/14-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 307/3902/14-ц; від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц), встановлення меж земельної ділянки є необхідним задля точного визначення конфігурації землі в цілому та уникнення можливої незаконної приватизації земельних ділянок, а отже, є обов`язковим.

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу

від ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Керита М. В., та від Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - Колочавська сільська рада) як правонаступника Негровецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, у яких відповідачі просили поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримали 06 серпня 2021 року, а тому не мали можливості надати відзив у встановлений судом строк, до 06 серпня

2021 року.

Наведені відповідачами обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити їм строк для подання відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 та приєднати їх до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Керита М. В., мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку, що рішення Негровецької сільської ради від 26 серпня 2018 року № 13 Про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність земельної ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є законним, оскільки орган місцевого самоврядування (Негровецька сільська рада) правомірно передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0700 га, кадастровий номер 2122484000:01:002:0041. Твердження ОСОБА_1 про те, що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка є дорогою загального користування, безпідставні, оскільки згідно з генеральним планом с. Негровець та будівельним паспортом земельної ділянки ОСОБА_1 від 1980 року, виданого на підставі рішення Негровецької сільської ради народних депутатів від 13 червня 1979 року № 30 Про клопотання перед виконкомом Міжгірської районної ради народних депутатів на надання дозволу громадянам на будівництво та перебудову жилих будинків ширина земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , становить 20,00 м і межує безпосередньо з дорогою державного значення: Міжгір`я - Колочава - Буштино. Необґрунтованим вважав також посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі

№ 263/11779/16-ц, про те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки

у власність, оскільки фактичні обставини справи № 263/11779/16-ц не є подібними тим, що встановлені у справі, яка переглядається. Зокрема у справі

№ 263/11779/16-ц суди встановили накладення спірних земельних ділянок сторін, тоді як у зазначеній справі представник позивача визнав, що земельна ділянка ОСОБА_1 межує з його земельною ділянкою, і вони не накладаються одна на одну.

У відзиві на касаційну скаргу Колочавська сільська рада просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 . Відповідач зазначив, що спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 щодо частини земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2 , виник давно. Обидві сторони мають доступ до своїх земельних ділянок безпосередньо з дороги державного значення: Міжгір`я - Колочава - Буштино . 10 липня 2016 року Негровецькою сільською радою обом сторонам буди надані дозволи на виготовлення проєктів відведення земельних ділянок, на яких розташовані їх житлові будинки, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ), АДРЕСА_2

( ОСОБА_2 ). Позивачу ОСОБА_1 був наданий дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельних ділянок згідно з рішенням № 8, а відповідачу ОСОБА_2 - згідно з рішенням № 6. Після численних звернень обох сторін до Негровецької сільської ради із заявами про вирішення земельного спору щодо спірної змельної ділянки, сільська рада рішеннями від 20 серпня 2017 року № 10 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 та від 04 червня 2017 року № 5 Про розгляд заяви ОСОБА_2 жителя АДРЕСА_2 , прийнятих з урахуванням детального аналізу будівельних паспортів ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , генерального плану с. Негровець, внесла зміни у свої рішення

від 10 липня 2016 року та надала дозволи обом сторонам на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та у зв`язку з цим відмовила обом сторонам у погодженні меж їх земельних ділянок, виготовлених на підставі рішень від 10 липня 2016 року. Рішення Негровецької сільської ради від 07 вересня 2017 року № 13 Про розгляд заяви ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 та рішення Негровецької сільської ради від 06 серпня

2017 року № 15 Про розгляд заяви ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 сторони не оскаржували. Відповідач ОСОБА_2 виготовив проєктну документацію у встановленому законом порядку, а ОСОБА_1 - ні. Причиною конфлікту сторін є частина земельної ділянки, передана у власність ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 помилково вважає дорогою загального користування. Водночас зазначена земельна ділянка ніколи не була дорогою загального користування, вона не зазначена ні в будівельному паспорті ОСОБА_1 , ні в будівельному паспорті ОСОБА_2 , ні в генеральному плані

с. Негровець, і Негровецька сільська рада ніколи не приймала рішення про визначення спірної земельної ділянки як дороги, а тому оскаржуваними позивачем рішеннями органу місцевого самоврядування не порушені його законні права, свободи та інтереси.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 відповідно до будівельного паспорта земельної ділянки, виготовленого у 1980 році, збудував житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0700 га. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 82,74 кв. м, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 12 червня 2018 року (запис про право власності № 26684908).

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до будівельного паспорта земельної ділянки, виготовленого у 1983 році, збудував житловий будинок АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею

0,0700 га. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 97,00 кв. м, зареєстрований на праві власності за

ОСОБА_2 02 жовтня 2018 року (запис про право власності: 28317555).

Згідно з рішенням 5 сесії 7скликання Негровецької сільської ради від 10 липня 2016 року № 8 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 надано ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 , дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на території Негровецької сільської ради, для букдівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з рішенням 5 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 10 липня 2016 року № 6 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,1800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Негровецької сільської ради.

Рішенням 9 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 04 червня 2017 року № 5 Про розгляд заяви ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 внесено зміни до пункту 1 рішення 5 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 10 липня 2016 року № 6 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом зазначення про надання ОСОБА_2 , жителю

АДРЕСА_2 , дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням 9 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 20 серпня 2017 року № 10 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 внесено зміни до пункту 1 рішення 5 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 10 липня 2016 року № 8 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом зазначення про надання дозволу ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням 9 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 06 серпня 2017 року № 15 Про розгляд заяви ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 відмовлено у погодженні межі щодо поданого кадастрового плану земельної ділянки загальною площею 0,1800 га та проєкту відведення земельної ділянки, виконаного ТОВ Експерт , у зв`язку з тим, що рішенням сесії Негровецької сільської ради від 04 червня 2017 року № 5 Про розгляд заяви ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 йому ( ОСОБА_2 ) наданий дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням 10 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 07 вересня

2017 року № 13 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 відмовлено у погодженні межі, щодо поданого кадастрового плану земельної ділянки загальною площею 0,2500 га та проєкту відведення земельної ділянки, виконаного ТОВ Експерт , у зв`язку з тим, що рішенням сесії Негровецької сільської ради від 20 серпня 2017 року № 10 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 йому ( ОСОБА_1 ) наданий дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішеннями Негровецької сільської ради від 15 листопада 2017 року № 5 та

від 19 вересня 2018 року № 3 Про затвердження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 із суміжним землекористувачем ОСОБА_1 затверджено ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 , зовнішню межу земельної ділянки згідно з кадастровим планом та проєктом відведення земельної ділянки, виконаним ТОВ Землемір , у частині координат поворотних меж земельної ділянки від Б до В без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_1 .

Рішенням 15 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 26 серпня

2018 року № 10 Про розгляд заяви ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , про закріплення під'їзної дороги до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням 15 сесії 7 скликання Негровецької сільської ради від 26 серпня

2018 року № 13 Про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 2122484000:01:002:0041) ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських, будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0700 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Негровецької сільської ради, розташованої в межах Міжгірського району Закарпатської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка площею 0,07 00 га,кадастровий номер 2122484000:01:002:0041, зареєстрована за ОСОБА_1 , форма власності: приватна в цілій частці.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Негровецької сільської ради про затвердження зовнішніх меж земельної ділянки суміжного землекористувача - ОСОБА_2 без його

( ОСОБА_1 ) згоди, та про затвердження проєкту землеустрою, надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2122484000:01:002:0041, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , посилаючись на те, що надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0700 га, яка є під'їзною дорогою, позбавляє його можливості реалізувати своє право на отримання земельної ділянки у власність.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Відповідно до статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проєктів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376), чинної на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Інструкції № 376 межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою.

У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).

Дані земельно-кадастрової документації відповідно до статті 193 ЗК України повинні містити сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при виготовленні на замовлення

ОСОБА_2 землевпорядної документації щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,0700 га (кадастровий номер 2122484000:01:002:0041 ), зовнішні межі такої земельної ділянки у частині координат поворотних меж земельної ділянки від Б до В затверджено рішеннями Негровецької сільської ради від 15 листопада 2017 року № 5 та

від 19 вересня 2018 року № 3 без згоди суміжного користувача - ОСОБА_1 , зважаючи на існування між суміжними землевласниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривалого конфлікту щодо частини земельної ділянки, яку позивач вважає під`їзною дорогою загального користування.

Установивши відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що частина земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , є під`їзною дорогою загального користування, у тому числі до житлового будинку позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення його права на отримання у власність земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Посилання заявника на те, що у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц та № 514/1571/14-ц, викладені протилежні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, ніж висновки, викладені у постанові Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц про те, що стадія погодження меж при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною, а тому наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові

від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц, урахованого судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи, є безпідставними з огляду на таке.

Аналіз правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження

№ 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) щодо застосування статі 198 ЗК України, статті 55 Закону України Про землеустрій , зокрема, що стадія погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною; полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт; тому, якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови; підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації; непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, не свідчить про те, що Велика Палата Верховного Суду у зазначених вище постановах дійшла протилежного висновку тому, що викладений у постанові Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

Не є обґрунтованими і посилання заявника на неурахування cудами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 липня 2018 року у справі

№ 263/11779/16-ц про те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність, оскільки фактичні обставини у справі № 263/11779/16-ц є відмінними від обставин, встановлених судами у справі, що переглядається. Крім того, у наведеному заявником висновку Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) не тягне за собою визнання недійсним державного акта.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених частинами другою, четвертою статті 403 ЦПК України, підстав для передачі справи на розгляд об'єданої палати чи Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня

2018 року у справі № 681/1039/15-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2019 року, ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого

2021 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко