Ухвала
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 362/1798/17
провадження № 61-9450ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування.
Рішенням Василівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 однією сім`єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету без реєстрації шлюбу з 11 серпня 1994 року до 20 травня 2016 року. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на: 1/3 частини домоволодіння загальною площею 191,1 кв. м, житловою площею 94,4 кв. м, що складається із житлового будинку, А, площею 191,1 кв. м, літньої кухні, В, погреба, під В, огорожі, О, на АДРЕСА_1 ; 1/3 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487100:01:036:0011, на АДРЕСА_1 ; 1/3 частини автомобіля Hyudai Sonata , 2008 року випуску, номер кузова VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
07 червня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявниці надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав поновлення строку та доказів поважності причин його пропущення, а також подати докази об`єктивної неможливості подання касаційної скарги у період з 04 лютого 2021 року - дня ухвалення рішення, що оскаржується, до 15 березня 2021 року - закінчення передбаченого частиною другою статтею 390 ЦПК України тридцятиденняого строку. Для усунення зазначеного недоліку заявниці надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. Попереджено про наслідки її невиконання.
Зокрема, встановлено, що заявниця не порушувала питання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, повний текст якої складено 04 лютого 2021 року, а останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги було 09 березня 2021 року. Копію постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року заявниця отримала 11 лютого 2021 року електронною поштою на підтвердження чого подала копію супровідного листа Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року.
Копію ухвали Верховного Суду про залишення її касаційної скарги без руху заявниця отримала 27 липня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0306306946830).
На виконання вимог зазначеної ухвали заявниця подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовувала тим, що вона у березні 2021 року подала касаційну скаргу, адресовану Верховному Суду, помилково до Київського апеляційного суду, яку листом від 16 березня 2021 року їй повернуто. Надалі вона касаційну скаргу подала до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року продовжено ОСОБА_1 , наданий їй строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 29 червня 2021 року про залишення її касаційної скарги без руху. Для усунення зазначеного недоліку надано додатковий п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. Попереджено про наслідки її невиконання.
Зазначеною ухвалою встановлено, що заявниця не зазначила всіх необхідних для прийняття рішення обставин про поновлення строку на касаційне оскарження та не подала доказів їх підтвердження.
Заявниці запропоновано надати докази звернення з касаційною скаргою до Київського апеляційного суду у строк, передбачений статтею 390 ЦПК України, та про зміст цієї касаційної скарги із відміткою апеляційного суду про реєстрацію скарги; докази отримання касаційної скарги, повернутої листом Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року № 0606/805/2021; навести об`єктивну неможливість тривалого незвернення із касаційною скаргою, а саме з дати отримання листа Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року № 0606/805/2021 до 07 червня 2021 року (дати звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду).
Копію зазначеної ухвали Верховного Суду, заявниця отримала 31 серпня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0306307279748).
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнанні судом неповажними.
Встановлено, що копію ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2021 року про продовження ОСОБА_1 , наданого їй строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 29 червня 2021 року про залишення її касаційної скарги без руху, щодо зазначення підстав пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення та подання відповідних доказів, вона отримала 31 серпня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0306307279748).
Станом на 11 лютого 2022 року заявниця вказані в ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року недоліки не усунула, в Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутня інформація про надходження матеріалів на виконання ухвали, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття.
Наявне у матеріалах касаційного провадження та подане на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 червня 2021 року клопотання, яким вона повідомляла, що у березні 2021 року подала касаційну скаргу, адресовану Верховному Суду, помилково до Київського апеляційного суду, яку листом від 16 березня 2021 року їй повернуто, заявниця належно не обґрунтувала як і не подала докази на його підтвердження.
Заявниця також не обґрунтувала чому, навіть за умови повернення їй апеляційним судом у березні 2021 року помилково надісланої на адресу апеляційного суду копії касаційної скарги, вона без зволікань не надіслала до Верховного Суду.
Отже, подане заявницею клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, а на ухвалу від 13 серпня 2021 року про необхідність надати докази звернення з касаційною скаргою до Київського апеляційного суду у строк, передбачений статтею 390 ЦПК України, та про зміст цієї касаційної скарги із відміткою апеляційного суду про реєстрацію скарги, докази отримання касаційної скарги, повернутої листом Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року № 0606/805/2021, навести об`єктивну неможливість тривалого незвернення із касаційною скаргою, а саме з дати отримання листа Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року № 0606/805/2021 до 07 червня 2021 року (дати звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду), заявниця відповіді не надала.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі Пономарьов проти України (PONOMARYOV v. UKRAINE), № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі Шишков проти Росії (Shishkov v. Russia), № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення у справі МПП Голуб проти України (MPP Golub v. Ukraine), № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine), № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Отже, оскільки наведені заявницею у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду підстави поновлення процесуального строку є неповажними, а на виконання ухвали суду заявниця не зазначила інших підстав для поновлення строку, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А . С. Олійник
Г . І. Усик
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2022 |
Оприлюднено | 16.02.2022 |
Номер документу | 103282965 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Яремко Василь Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні