Рішення від 03.09.2020 по справі 362/1798/17

Справа № 362/1798/17

Провадження № 2/362/93/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Кравченко Л.М.,за участі секретаря судових засідань - Шевченко М.В., Шаблій Т.С., Яренко Н.М., Чорної М.В.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

В квітні 2012 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 05.05.1990 р. по 11.08.1994 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від якого мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб вони розірвали 11.08.1994 р., однак через деякий час почали знову жити однією сім`єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилась спадщина, заповіту за життя він не склав. Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини позивач отримала відмову, оскільки нею не доведені родинні відносини зі спадкодавцем та рекомендовано звернутись до суду.

Так, позивач просить суд:

-встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 однією сім`єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету без реєстрації шлюбу з 11.08.1994 р. по 20.05.2016 р.

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку домоволодіння загальною площею 191,1 кв.м; житловою площею 94,4 кв.м; що складається із житлового будинку, А, площею 191,1 кв.м; літньої кухні, В; погреба, під В; огорожі, О; по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487100:01:036:0011 по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку автомобіля Hyudai Sonata, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Ухвалою судді Ковбеля М.М. від 12.04.2017 р. відкрито провадження у справі/

Ухвалою судді ОСОБА_8 від 14.08.2017 р. вказану справу прийнято до провадження, призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_4 подав до суду заперечення, в яких вказує, що заперечує проти вимог позивача в повному обсязі. Вказує, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що вона не є спадкоємцем ОСОБА_6 першої черги. При цьому вказує, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не утворює підстав для визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на 1/3 частку спадкового майна разом з іншими спадкоємцями першої черги, і обставини, на які посилається позивач, не відноситься до правоутворюючих і не є такими, що дають можливість змінити черговість одержання права на спадкування. Позовних вимог про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги позивачем не заявлялось. Крім того, вказує, що долучені до матеріалів справи документи, зокрема довідка №875 від 13.09.2016 р., видана виконкомом Саливонківської сільської ради та акт обстеження матеріально-побутових умов від 13.09.2016 р. - відкликані та анульовані Саливонківською сільською радою, що стверджується листом №252 від 28.12.2017 р. Натоміст, вказує, що відповідно до довідки Саливонківської сільської ради від 04.12.2017 р. позивач не значиться зареєстрованою за місцем смерті ОСОБА_6 в період з 1996 р. по 2016 р., ОСОБА_1 з 1984 р. має незмінне місце реєстрації по АДРЕСА_2 , проживати в будинку ОСОБА_6 почала з середини 2011 р. За таких обставин, вважає вимоги позивача безпідставними і просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що вона, разом з відповідачами є спадкоємицею померлого ОСОБА_9 як його дружина, яка проживала з ним без реєстрації шлюбу. Вказує, що вона обрала єдиний можливий спосіб захисту своїх прав. Вважає, що в силу ст. 3 СК України вона є членом сім`ї покійного, а ст. 74 СК України передбачає, що проживання в фактичному шлюбі без його реєстрації породжує ті ж наслідки, що й перебування в шлюбі. Вважає, що наявні фактичні і правові підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 06.02.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

01.10.2018 р. ОСОБА_3 подав до суд відзив на позов, однак останній не був прийнятий судом як такий, що поданий з пропуском встановленого строку та не на відповідній стадії судового процесу.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених в позові та додаткових письмових поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав, вважає його повністю обґрунтованим і законним.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Від представника Саливонківської сільської ради надійшов лист про розгляд справи у відсутності представника сільської ради. При цьому зазначає, що за наявності спадкоємців, які прийняли спадщину ОСОБА_6 , які є належними відповідачами у справі, Саливонківська сільська рада не може бути відповідачем у справі.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.12 ЦПК України передбачено наступне. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , шлюб розірвано 11.08.1994 р., що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданий 11.08.1994 р. ВРАГС Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва (а.с.5).

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, актовий запис №17 (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина у виді: домоволодіння загальною площею 191,1 кв.м; житловою площею 94,4 кв.м; що складається із житлового будинку, А, площею 191,1 кв.м; літньої кухні, В; погреба, під В; огорожі, О; по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487100:01:036:0011 по АДРЕСА_1 , а також автомобіля Hyudai Sonata, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , (а.с.8-11).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Васильківського районн6ого нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В. №200/02-31 від 04.04.2017 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів витребуваної судом спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , спадкоємцями, які прийняли спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, є ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , сини померлого ОСОБА_6 ОСОБА_1 05.09.2016 р. також подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 (а.с.30-72).

Відповідно до наданої позивачем довідки №875 від 13.09.2016 р. виконавчим комітетом Саливонківської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_6 проживав та був зареєстрованим по АДРЕСА_1 з 1993 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним проживали дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Також, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 13.09.2016 р., ствердженого сільським головою Басилкевичем В.А., в результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_1 проживала не зареєстрована разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 в с. Саливонки Васильківського району Київської обласі з 1993 р. по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за даною адресою по даний час. Спільно будували будинок та вели особисте селянське господарство, обробляли земельну ділянку, робили поточні ремонти житлового будинку (а.с.13).

25.04.2017 р. від Саливонківської сільської ради до суду надійшла заява про слухання справи без участі представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечують (а.с.19).

Як вбачається з листа Саливонківської сільської ради від 28.12.2017 р., адресованого ОСОБА_4 , остання повідомила про відкликання: виданої виконавчим комітетом Саливонківської сільської ради Васильківського району довідки №875 від 13.09.2016 р.; ствердженого сільським головою 13.09.2016 р. акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с.121).

Видано нову довідку від 04.12.2017 р., якою встановлено, що в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані з 1996-2016 роки: ОСОБА_6 . 1962 р.н., ОСОБА_12 , 1983 р.н., ОСОБА_13 1986 р.н., ОСОБА_14 , 1970 р.н., ОСОБА_15 , 1971 р.н.

Оскільки сторонами надано довідки однієї і тієї ж установи - Саливонківської селищної ради, що суперечать одна одній за змістом, містять протилежну інформацію, судом вони до уваги не приймаються.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показав, що ОСОБА_17 - його сусідка праворуч, проживала з чоловіком ОСОБА_18 і сином ОСОБА_7 . Вони купили старенький будинок десь в 1994 р. Тримали птицю, обробляли город. Завжди з ОСОБА_19 вони запрошували його на свята. Він вважав, що вони були одружені, бо вони разом будували будинок, всі разом працювали. ОСОБА_20 син позивача ОСОБА_21 проживав в Саливінках . ОСОБА_23 , син ОСОБА_24 - приїздив. На свята приїздив ОСОБА_7 , приїжджав на літо в село, сестра ОСОБА_24 - ОСОБА_25 , не проживала з ними, а приїздила. ОСОБА_7 навчався в школі в Києві. ОСОБА_26 жила тут і займалась бізнесом. Про те, чи розлучались вони, йому невідомо. Знає, що у ОСОБА_24 було хворе серце.

Свідок ОСОБА_27 суду показав, що ОСОБА_1 - його сусідка, що жива навпроти. Проживає там з 1993-1994 р.р. Приїхали вони ще в стару хату: чоловік ОСОБА_28 , мати ОСОБА_29 і батько ОСОБА_30 і ОСОБА_26 , діти ОСОБА_21 і ОСОБА_7 . Вони займались пошиттям взуття, спільно обробляли город, робили шашлики. Потім ОСОБА_24 з ОСОБА_26 побудували нову хату. Вони перебували в шлюбі і він не знав, що вони розлучались. Син ОСОБА_23 - це син ОСОБА_24 від першого шлюбу. Він з ними разом не проживав, почав приїжджати, як подорослішав. Свідок вказує, що допомагав їм будувати хату, разом відмічали свята. Ще там проживала племінниця - ОСОБА_31 . ОСОБА_7 змалу жив в селі, а потім жив в Києві. ОСОБА_26 жила в Києві і приїздила на вихідні. Будівельники будували будинок. ОСОБА_24 їздив на автомобілі, який купив, він займався бізнесом. ОСОБА_32 він раптово. ОСОБА_26 допомагала у всьому по дому, коли приїздила на вихідні, коли ОСОБА_7 навчався в школі. ОСОБА_24 і ОСОБА_26 жили до дня смерті разом. ОСОБА_24 приїздив у Київ, коли ОСОБА_7 ходив у школу. Одного разу він з ним також приїздив у Київ десь у 2004-2005 р.р.

Свідок ОСОБА_33 суду показала, що вона проживає в с. Саливонки, ОСОБА_7 і ОСОБА_26 - її сусіди. ОСОБА_17 - її подруга і сусідка, живе вона по АДРЕСА_1 разом з своїм сином ОСОБА_7 . Позивач проживала з ОСОБА_18 з 1994 по 2016 р. Коли вони купили хату, вони ремонтували взуття, пекли лаваш, тримали в оренді кафе. ОСОБА_26 обробляла земельну ділянку. Вони жили, як сім`я. Працювали, вели господарство, мали спільного сина ОСОБА_7 . Ії вони запрошували на свята. Вони разом купували техніку, робили ремонт. Все купували разом. Дядько ОСОБА_24 хворів на цукровий діабет, їй доводилось ставити йому крапельниці. Таня разом із сином ОСОБА_7 доглядали за ОСОБА_24 . ОСОБА_23 з ними разом не проживав, він приїздив до них. ОСОБА_26 проживала за даною адресою, але і в Києві мала квартиру. Їй не відомо, коли ОСОБА_26 розлучилась з ОСОБА_24 . Після закінчення школи ОСОБА_7 постійно проживає в Саливінках. Її батьки товаришували з цією сім`єю, вони живуть по сусідству через дві хати. Хто купував стару хату - їй не відомо. Знає, що ОСОБА_34 і покійний дід також жили в цій хаті разом з ОСОБА_24 і ОСОБА_26 .

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

З огляду на зазначене, та з урахуванням пояснень свідків, в судовому засіданні достовірно встановлено факт проживання ОСОБА_17 із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_18 однією сім`єю з 1990 р. і до часу його смерті, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2018 № 7 Про судову практику у справах про спадкування до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна член сім`ї ) визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Як роз`яснює ВССУ у листі від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування та Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Судовим розглядом встановлено, що починаючи з 1990 р. по 1994 р. позивач перебувала в шлюбу, і надалі позивач проживала однією сім`єю з ОСОБА_18 до його смерті, мали спільне господарство, спільну дитину,спільний бюджет, спільні права і обов`язки. Позивач доглядала за ОСОБА_6 , а після його смерті здійснювала дії, пов`язані з його похованням.

Вказане підтверджується також показами допитаних в судовому засіданні свідків.

Отже, встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_6 в період з 11.08.1994 р. по 20.05.2016 р. є необхідними з метою забезпечення права на спадкування позивача, а докази, що були надані на підтвердження вказаних обставин є достатніми, тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення позову в цій частині.

В статті 1259 ЦК України визначено, що черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Так, судом встановлено, і не заперечувалось відповідачами, що ОСОБА_6 мав хворобу серця, цукровий діабет, а позивач опікувалася ним, надавала йому допомогу, проживаючи спільно в одному будинку.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави позивачу спадкувати зі спадкоємцями першої черги, у зв`язку з чим суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Зі змісту ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач, яка є спадкоємцем померлого ОСОБА_6 в позасудовому порядку позбавлена можливості вирішити питання про визнання за собою права власності на вказане майно, суд вважає вимоги в цій частині доведеними.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,325, 356, 372, 1232, 1261,1279, 1268, ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 2,4,12,76,77,80,81, 223,259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 однією сім`єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету без реєстрації шлюбу з 11.08.1994 р. по 20.05.2016 р.

Визнати за ОСОБА_17 право власності на 1/3 частку домоволодіння загальною площею 191,1 кв.м; житловою площею 94,4 кв.м; що складається із житлового будинку, А, площею 191,1 кв.м; літньої кухні, В; погреба, під В; огорожі, О; по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_17 право власності на 1/3 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, кадастровий номер 3221487100:01:036:0011 по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_17 право власності на 1/3 частку автомобіля Hyudai Sonata, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2020 р.

Суддя Л.М.Кравченко