Рішення

від 26.01.2022 по справі 200/9577/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Справа№200/9577/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.

розглянувши у загального позовного провадженні матеріали адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5; код ЄДРПОУ: 41325231) до Первинної профспілкової організації ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля професійної спілки працівників вугільної промисловості України (ЄДРПОУ 21955795, вул. Центральна,1, смт. Північне, м. Торецьк, Донецька обл., 85281) Голова ліквідаційної комісії Воробйов Віталій Валентинович (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Грушевського, буд. 2) про зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів та стягнення суму капіталізованих платежів, -

в с т а н о в и в:

Позивач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля професійної спілки працівників вугільної промисловості України про:

- зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги по капіталізації платежів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі відокремленого підрозділу Торецьке міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в сумі 81 760,97 гри. (вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят гри. 97 КОП.ІУ першу чергу;

- зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги по сплаті судового збору Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі відокремленого підрозділу Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в сумі 2270.00 грн. у четверту чергу;

- стягнення з на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області капіталізовані платежі в розмірі81 760,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відповідач з 27.05.2021 перебуває у стадії припинення. Керуючись ст. 111, 112 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. N 986 позивач 15.06.2021(вих. №07-18/1470) звернувся до відповідача із заявою про кредиторські вимоги щодо капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди їх житло і здоров`ю застрахованим особам.

На обліку у позивача, перебуває з 27.03.2014, 1 особа: ОСОБА_1 , яка отримує страхові виплати у зв`язку з трудовим каліцтвом, що стався 27.03.2014. Сума капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань Боржника складає 81 760,97 грн.

Позивач вважає, що капіталізовані платежі в сумі 81 760,97 грн. повинні бути включені ліквідатором відповідача в проміжний ліквідаційний баланс та задоволені у першу чергу, як вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив, у якому зазначив наступне.

Відповідач зазначає, що він не є суб`єктом владних повноважень, дії якого можуть бути оскаржені в адміністративному суді та рішення якого мають владний вплив на суспільство і не є складовою публічно-правового спору, та не може бути відповідачем в адміністративному спорі.

Згідно з розпорядженням КМУ №1402-р від 25.12.2015 Про ліквідацію ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля , наказом № 22 від 18.10.2016 ДП Торецьквугілля , наказу № 174 від 18.10.2016 ВП Шахта Північна роботи по видобутку вугілля і проведенню гірничих виробіток на вказаній шахті були зупинені з 01.01.2017 в зв`язку з початком робіт по фізичному закриттю шахти та підготовки до її юридичного припинення у зв`язку з ліквідацією (виключення із Державного Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань) .З 08.12.2020 ліквідація відокремленого підрозділу Шахта Північна ДП Торецьквугілля була завершена і здійснено виключення із державного Реєстру юридичних осіб. Працівники були звільнені у зв`язку з ліквідацією шахти та припиненням бюджетного державного фінансування, в тому числі на виплату заробітної плати. Одночасно були припинені перерахування профспілкових внесків до відповідача, які були єдиним джерелом бюджету даної профспілкової організації. Відповідач є неприбутковою організацією і підприємницькою діяльністю не займається, про що позивачем помилково було заявлено у кредиторській вимозі від 15.06.2021. Зараз на обліку не існує ні одного члена профспілки, який би сплачував профспілкові внески, оскільки всі звільнені з підприємства та вийшли з профспілкового членства. Ніякі інші перерахування до Первинної профспілкової організації Шахта Північна ДП Торецьквугілля не надходять в зв`язку з ліквідацією шахти з грудня 2020 року. Подальше існування відповідача стало недоцільним. 17.05.2021 було прийнято рішення про ліквідацію організації як юридичної особи, і наразі відповідач перебуває у стадії припинення.

Зазначає також, що сума заявлених кредиторських вимоги позивача подані без підтвердження, заявлена сума капіталізації і її розрахунок, який оснований на віці застрахованої особи, з якого визначаються строк та сума виплати щомісячної страхової виплати (41824.97грн.) та періодичність та вартість лікування і оздоровлення (39 936 грн) не відповідають чинному законодавству України, зокрема п.4 Постанови КМУ від 04.12.19 №986.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/9577/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 січня 2022 року о 14:00 год. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

В судовому засіданні 11 січня 2022 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 25 січня 2022 року на 12:00 год., у справі №200/9577/21, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 25 січня 2022 року судом, керуючись ст. 223 КАС , була оголошена перерва до 26 січня 2022 року на 11:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

26 січня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про проведення судового засідання без участі відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно з витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації 12.10.2001, 22.11.2006 (а.с.48)

Згідно з рішенням Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області (Дзержинське відділення) від 26.01.2017 №170554600018, відповідача включено до реєстру неприбуткових установ та організацій, ознака неприбутковості - 0044 - професійні спілки, їх об`єднання та організації профспілок (а.с.47).

Згідно з витягом з протоколу зборів відповідача від 17.05.2021 було прийнято рішення про ліквідацію відповідача як юридичної особи. (а.с.93)

Листом від 12.02.2021 №9 відповідач повідомив Головне управління статистики в Донецькій області про припинення своєї діяльності з 01.04.2021. (а.с.50)

15.06.2021 позивачем було направлено відповідачу кредиторську вимогу № 07-18/1470 в якій зазначено, що станом на 01.06.2021 позивачем здійснюється щомісячні страхові виплати потерпілій на виробництві ОСОБА_1 , крім того згідно рекомендації МСЕК вона потребує лікування. Загальна потреба в капіталізації складає 81760,97 грн. (а.с.8)

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку суму капіталізації коштів не сплатив, позивач завернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Надаючи оцінку правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування.

Пунктами 1,5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України, затвердженою постановою КМУ від 04.12.2019 № 986 (далі -Порядок №986) здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін капіталізація платежів означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Зі змісту ч. 1, 3 ст. 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, у тому числі спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Так, звертаючись до суду відділення Фонду діяло як один із суб`єктів владних повноважень, реалізовувало, насамперед , надані йому владні управлінські повноваження щодо поповнення Фонду публічними коштами, під якими, серед іншого, розуміються кошти фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України від 11 лютого 2015 року № 183-VIII Про відкритість використання публічних коштів ), а також недоїмки зі сплати соціальних платежів чи капіталізацію цих платежів.

Характер спірних відносин, що склався у цій справі, статус, компетенція, роль Фонду та його робочих органів у цих відносинах, предмет та правова природа спору дають підстави визнати, що відносини, пов`язані із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих платежів із застосуванням правил Порядку № 765 є відносинами зі сфери публічно-правових, у яких Фонд та його робочі органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

У цих відносинах Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом № 1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді. Якщо виникає спір через відмову суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення своєї підприємницької діяльності, виплатити ці платежі, то такі спори підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 822/1472/17), від 06 червня 2018 року (справа № 811/289/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 822/1544/16).

Вимоги про стягнення капіталізованих платежів юридичної особи, яка ліквідовується, на підставі Закону № 1105-XIV можуть розглядатися в порядку господарського судочинства, якщо капіталізовані платежі вимагатимуться від юридичної особи, стосовно якої буде розпочата процедура банкрутства, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 27 травня 2020 року у справі № 820/315/17.

В даній справі відповідач ліквідується на підставі власного рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Так, правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1105-XIV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Статтею 18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Страхуванню від нещасного випадку, у відповідності до частини 1 статті 35 Закону №1105-XIV, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (ч. 1, 3 ст. 36 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам на сьогодні проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

З урахуванням положень статті 11 Закону № 1105-XIV до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку № 986.

За приписами пункту 2 Порядку № 986 термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

При цьому терміни "застрахована особа" та "страхувальники" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, відповідно до п. 3, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ):

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Відтак, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

При цьому аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати, що вимоги статті 11 Закону № 1105-XIV та положення Порядку № 986 щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17 та Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/2837/17.

Суд зауважує, що у відносинах капіталізації платежів завжди беруть участь три учасники, а саме (1) Фонд та його робочі органи, (2) застрахована особа, тобто фізична особа, яка підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, та (3) страхувальник, тобто роботодавець, який зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Водночас метою капіталізації платежів є задоволення вимог, що виникли із зобов`язань Фонду перед застрахованою особою, яка стала потерпілою внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю від нещасного випадку на виробництві.

Отже, капіталізація платежів полягає у визначенні суми коштів, яку Фонд повинен сплатити застрахованій особі (або особам, визначеним у статті 41 Закону № 1105-XIV) за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності застрахованої особи, у зв`язку з ліквідацією страхувальника.

Відповідно до акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) від 01.04.2014, ОСОБА_1 , була працівником, Первинної Профспілкової організації ВП Шахта Північна ДП Дзержинськвугілля . 27.03.2014 старший бібліотекар бібліотеки Палацу культури ВП шахта Північна ДП Дзержинськвугілля ОСОБА_1 відповідно вимог посадової інструкції старшого бібліотекара отримала завдання від завідуючої бібліотеки ОСОБА_2 на отримання заявок на періодичні видання на пошті селища Кірове. При пересуванні в напрямку пошти вздовж тротуару біля Палацу культури о 10.35хв. ОСОБА_1 оступилася на нерівній поверхні асфальту, впала та ушкодила праву руку. (а.с.150)

За висновком МСЕК від 17.09.2014 серія 10 ААА №243760 потерпілій встановлена втрата професійної працездатності 10%, безстроково. (а.с.154)

Постановою позивача від 06.10.2014 №0515/7930/7930/10 ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 236,52грн. (а.с.156)

27.09.2016 Первинну Профспілкову організацію ВП Шахта Північна ДП Дзержинськвугілля було перейменовано в Первинну Профспілкову організацію ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля .

Та обставина, що ОСОБА_1 була працівником відповідача та за неї відповідачем сплачувався єдиний внесок відповідачем визнається.

Згідно з п. 4 Порядку № 986 Капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти розрахунку позивача, зазначаючи, що позивачем неправомірно було використано для розрахунку статистичні дані за 2019 рік.

Відповідно до Угоди щодо взаємообміну інформаційними ресурсами між Державною службою статистики та Фондом соціального страхування від 23.09.2019 №12-166-19 (додаток 1), Держстат надає Фонду інформацію, річна таблиця смертності та середньої очікуваної тривалості життя, до 30 липня.

Для розрахунку капіталізації коштів позивачем було використано дані щодо середньої очікуваної тривалості життя за 2019 рік. Кредиторська вимога позивача була складена 15.06.2021, тобто до того, як були надані статистичні дані за 2020 рік, відповідно позивач правомірно використав дані щодо середньої очікуваної тривалості життя за 2019 рік.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача капіталізовані платежі в розмірі 81 760,97 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги по капіталізації платежів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі відокремленого підрозділу Торецьке міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в сумі 81 760, 97 грн. у першу чергу, то суд вважає цю вимогу передчасною, та відповідно задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки судовий збір в даній справі не підлягає стягненню з відповідача, відповідно обов`язку щодо сплати позивачу судового збору у відповідача не виникає. Крім того, вимога щодо про зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. у четверту чергу, не є предметом спору та відповідно не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, до Первинної профспілкової організації ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля професійної спілки працівників вугільної промисловості України про:

- зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги по капіталізації платежів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі відокремленого підрозділу Торецьке міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в сумі 81 760,97 грн. у першу чергу;

- зобов`язання включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги по сплаті судового збору Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі відокремленого підрозділу Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в сумі 2270, 00 грн. у четверту чергу;

- стягнення з Первинної профспілкової організації ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля професійної спілки працівників вугільної промисловості України на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області капіталізовані платежі в розмірі 81 760,97 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Первинної профспілкової організації ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля професійної спілки працівників вугільної промисловості України на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області капіталізовані платежі в розмірі 81 760,97 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 січня 2022 року.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 лютого 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова