Рішення

від 21.01.2022 по справі 420/13401/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13401/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - Кварацхелія М.Г.,

представника відповідача - Моргун Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрошляхбуд (вул. Братів Лизогубових, 1, с. Прохорове, Іванівський район, Одеська область, 67200, код ЄДРПОУ 05407344) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрошляхбуд (вул. Братів Лизогубових, 1, с. Прохорове, Іванівський район, Одеська область, 67200, код ЄДРПОУ 05407344) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агрошляхбуд (далі ТОВ Агрошляхбуд , ТОВ АШБ ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, валютного законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, за результатами якої складено акт № 115228/15-32-07-01-17/05407344 від 15.06.2021 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701.

Позивач зазначає, що перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ АШБ бітуму дорожнього БНД 60/90, бітумної емульсії ЕКШМ-60, брусу 5x15мм, досок обрізних хвої 2 сорту, лінолеуму напівкомерційного, лінолеуму паркетного, щебню фракції 5/20 на загальну суму 5473983,9 грн., у т. ч. ПДВ 912331 грн. від ТОВ ТК ГАЛАКТИКА (код 42600716), ТОВ ІНДА СТРІ (код 42677862), ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (код 42993057), ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (код 42993324), ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД (код 43139263), ТОВ КЕРУШ БАЙТ (змінено назву на ТОВ СТІЛ ГЛОБА ), (код 42635969).

На спростування зазначеного позивач зазначає, що ТОВ Агрошляхбуд надало відповідачу належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, з метою одержання правомірної податкової вигоди, а висновки відповідача не підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Відповідачем не досліджено, якщо товар не був придбаний, то яким чином у подальшому позивачем виконувалися роботи з використанням зазначеного товару у якості матеріалів. На підставі цього позивачем було сформовано податкові зобов`язання з ПДВ, з приводу яких відповідачем не було надано заперечень.

Позивач зазначає, що відповідачем також не враховані обставини, встановлені постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, яка ухвалена 05 листопаду 2020 року при розгляді справи №420/2565/20. А саме, не врахований встановлений факт реальності господарських операцій з постачання товару на адресу позивача від контрагента-постачальника ТОВ ІНДА СТРІ у червні та липні 2019 року. За наслідками цих господарських операцій була сформована частка спірної (за цим позовом) суми податкового кредиту позивача на загальну суму 220 064 гривень (з 912 331 гривень за цим позовом).

Позивач також зазначає, що нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів, а інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів .

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Позивач зазначає, що можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

При цьому, як зазначає позивач, він не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи.

Крім цього, позивач посилається на поняття "добросовісний платник", яке не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Позивач вважає, що оскаржуване ППР прийнято недобросовісно, адже відповідачем були використані джерела інформації, до яких позивач не мав доступу та тому не міг їх використати задля перевірки своїх контрагентів. Прийняття оскаржуваних рішень становить втручання у мирне володіння позивачем його майном, що порушує вимоги статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою від 03.08.2021 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку загального провадження.

31.08.2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ АШБ бітуму дорожнього БНД 60/90, бітумної емульсії ЕКШМ-60, брусу 5x15мм, досок обрізних хвої 2 сорту, лінолеуму напівкомерційного, лінолеуму паркетного, щебню фракції 5/20 на загальну суму 5473983,9 грн., у т. ч. ПДВ 912331 грн. від ТОВ ТК ГАЛАКТИКА (код 42600716), ТОВ ІНДА СТРІ (код 42677862), ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (код 42993057), ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (код 42993324), ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД (код 43139263), ТОВ КЕРУШ БАЙТ (змінено назву на ТОВ СТІЛ ГЛОБА ), (код 42635969) у зв`язку з наступним:

згідно даних інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, підсистеми Архів електронної звітності та даних поданого до податкового органу додатку №5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відсутність джерела походження товарів у вищевказаних контрагентів по ланцюгу постачання, невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів;

аналізом діяльності вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ АШБ встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, наявністю розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом;

згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару встановлено неможливість перевезення вищевказаного товару у зв`язку з відсутністю взаємовідносин між зазначеними в товарно-транспортних накладних Відправника, Отримувача та Перевізника;

згідно наданих до перевірки паспортів, сертифікатів щодо походження придбаної ТОВ АШБ у вищевказаних контрагентів продукції встановлено відсутність взаємовідносин (фактичного придбання) товарів у виробників чи імпортерів по ланці постачання;

згідно наявних податкових інформацій (інших матеріалів контрольних дій) складених органами державної податкової служби відносно вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ АШБ встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), наявність розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг товарів, робіт (послуг) та реального задекларованого виробництва та проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що контрагентами позивача оформлялись лише в паперовому вигляді господарські операції з отримання та реалізації товарів, робіт (послуг).

Враховуючи проведений аналіз ймовірного ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) встановлено, що вищенаведені контрагенти позивача реалізовували товари відмінні від тих, які були їм придбані по ланцюгу постачання. Товар з номенклатурою, що реалізовано на ТОВ "АШБ" не придбавався, наявна підміна (фіктивне введення в обіг) товару, що свідчить про нереальність господарської операції по їх придбанню.

Виходячи з наведеного, контрагенти позивача, які були його постачальниками у періоді, який перевірявся, здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Враховуючи вищезазначене, операції, що виконувались контрагентами позивача, не підтверджуються стосовно:

реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, яка значиться виробником товарів, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся на території України та не отримувався за імпортними контрактами, зазначеними платником податків у документах обліку.

Таким чином, на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями,. ТОВ АШБ завищено значення рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою" на загальну суму 912331 грн.

При цьому відповідач зазначив, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20, яким було встановлено те, що 03.07.2019 року ТОВ Транс Компані Проджект та Катранс Компані було створено не з метою здійснення господарської діяльності, при цьому ОСОБА_1 - керівник наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на підприємствах ТОВ Транс Компані Проджект та Катранс Компані не мав, та достовірно розумів, що вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації зазначених юридичних осіб, оскільки останній та невстановлена досудовим розслідуванням особа домовились, що ОСОБА_1 - керівник буде значитися посадовою особою на вищезазначених підприємства, проте до діяльності підприємств він не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів вказаних підприємств будуть займатись інші особи.

Перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ АШБ мало взаємовідносини з ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (код 42993057) та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (код 42993324)

Таким чином, наведені обставини дають змогу дійти висновку, що господарські операції між позивачем ТОВ АШБ та його контрагентами, а саме ; ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ ; ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ - не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків, так як позивач мав взаємовідносини з вищенаведеними контрагентами саме в період ведення фіктивних господарських операцій даними контрагентами в особі одного керівника - ОСОБА_1 .

14.09.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що у оскаржуваному рішенні відповідача він встановив наявність вини та умислу в діях позивача.

Стосовно посилань на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20, відносно ТОВ Транс Компані Проджект та Катранс Компані позивач зазначив наступне.

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування.

Про зазначений вирок не має згадки ані у самому оскаржуваному рішенні відповідача, ані у акті перевірки, на підставі якого таке рішення було прийняте.

Більш цього до 31 вересня 2021 року відповідачем навіть не зазначалося про наявність кримінального провадження (навіть без вироку) у межах якого був винесений вирок. Хоча, як свідчать надані самим відповідачем відомості про справу, вони отримані відповідачем лише 30.09.2021р., тоді як провадження було зареєстроване ще 20.03.2020 року, а вирок суду винесений 19.05.2020 року.

Оскаржуване рішення відповідача прийняте 08.07.2021 року на підставі акту перевірки від 15.06.2021 року. Тобто на час складання акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення такий доказ (вирок суду) вже існував більш ніж рік. Однак, за невідомих причин, ані вирок суду, ані факт наявності кримінального провадження, навіть, не згадувалися ані у акті перевірки, ані у оскаржуваному рішенні відповідача.

При цьому позивач зазначає, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Також 14.09.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову шляхом їх доповнення, відповідно до якої позивач виклав додаткові обставини, якими обґрунтовує свої вимоги. Зміст доповнених підстав за своєю суттю відповідає змісту відповіді на відзив.

Крім цього, 14.09.2021 року до суду надійшла заява позивача про виклик свідків, яка ухвалою суду від 14.09.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволена частково. Суд ухвалив допитати в якості свідків директора ТОВ АШБ ОСОБА_2 , комерційного директора ТОВ АШБ ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , який здійснював пошук постачальників ТОВ АШБ .

20.09.2021 року до суду надійшли заперечення в яких відповідач додатково зазначив, що Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Також 20.09.2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про виклик свідків, яке ухвалою суду від 22.09.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено. Суд ухвалив допитати в якості свідків директорів ТОВ ТК ГАЛАКТИКА (код 42600716), ТОВ ІНДА СТРІ (код 42677862), ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (код 42993057), ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (код 42993324), ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД (код 43139263), ТОВ КЕРУШ БАЙТ (змінено назву на ТОВ СТІЛ ГЛОБА ), (код 42635969).

Ухвалою суду від 22.09.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті на 12.10.2021 року.

В судовому засіданні 12.10.2021 року було заслухано вступні слова та оголошено перерву у розгляді справи у зв`язку з необхідністю виклику свідків до 26.10.2021 року.

25.10.2021 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі у зв`язку з введенням карантину до завершення обмежувальних заходів, в обґрунтування якого зазначено, що 18.10.2021 року на території Одеської області встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки. Представник відповідача зазначає, що він позбавлений можливості бути особисто присутнім у судовому засіданнi по справі № 420/13401/21, у зв`язку із встановленням додаткових карантинних обмежень в ООАС.

26.10.2021 року о 09:25 годині від представника позивача надійшла заява, в якій позивач просив забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції в приміщенні Іванівського районного суду Одеської області для допиту 3 свідків, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та надати можливість представнику позивача взяти участь у судовому засіданні, що призначене на 26 жовтня 2021 року о 12 години 00 хвилин, в режимi вiдеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи Easycon.

В судове засідання 26.10.2021 року на 12.00 год. сторони та свідки не з`явились.

Наказом голови Одеського окружного адміністративного суду №20-ОС/Д/С від 18.10.2021 року встановлено в Одеському окружному адміністративному суді з 19 жовтня 2021 року на перiод запровадження в Одеській області «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19, серед іншого, такі особливості роботи: припинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу; здiйснювати судовий розгляд справ у порядку письмового провадження або в режим відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобі учасниками судових справ; обмежити допуск осіб до будівлі суду.

З огляду на зазначене неявка учасників справи в судове засідання, призначене на 26.10.2021 року о 12:00 годині не вважалась судом неповажною.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника ТОВ «Агрошляхбуд» про поновлення процесуальних строків та участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, з огляду на її надходження менш ніж за 3 години до судового засідання, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 2 ст.195 КАС України.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження по справі № 420/13401/21 до відновлення в Одеському окружному адміністративному суді розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, з метою захисту життя та здоров`я представників сторін та свідків, які є фізичними особами та мають з`являтися задля завершення розгляду справи до зали судового засідання та приміщення суду (що є місцями загального доступу).

Ухвалою суду від 11.01.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було поновлено провадження по справі.

В судовому засіданні 11.01.2022 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 11.01.2022 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Також в судове засідання 11.01.2022 року судом викликались свідки, проте до суду з`явились лише директор ТОВ АШБ ОСОБА_2 та комерційний директор ТОВ АШБ Пачев М.І., які були допитані в якості свідків. Інші свідки до суду не зявились з незалежних від суду підстав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» зареєстровано 23.01.2004 року, номер запису до ЄДР №1 534 120 0000 000070. Основними видами діяльності ТОВ АШБ за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 42.91 Будівництво водних споруд; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.21 Будівництво трубопроводів.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 06.05.2021 року №2825-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Агрошляхбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, валютного законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року, іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 31.03.2021 року.

За результатами перевірки був складений про результати перевірки № 115228/15-32-07-01-17/05407344 від 15.06.2021 року (далі - Акт, Акт перевірки), відповідно до змісту якого перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ АШБ бітуму дорожнього БНД 60/90, бітумної емульсії ЕКШМ-60, брусу 5x15мм, досок обрізних хвої 2 сорту, лінолеуму напівкомерційного, лінолеуму паркетного, щебню фракції 5/20 на загальну суму 5473983,9 грн., у т. ч. ПДВ 912331 грн. від ТОВ ТК ГАЛАКТИКА (код 42600716), ТОВ ІНДА СТРІ (код 42677862), ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (код 42993057), ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (код 42993324), ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД (код 43139263), ТОВ КЕРУШ БАЙТ (змінено назву на ТОВ СТІЛ ГЛОБА ), (код 42635969) у зв`язку з наступним:

згідно даних інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, підсистеми Архів електронної звітності та даних поданого до податкового органу додатку №5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відсутність джерела походження товарів у вищевказаних контрагентів по ланцюгу постачання, невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів;

аналізом діяльності вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ АШБ встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, наявністю розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом;

згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару встановлено неможливість перевезення вищевказаного товару у зв`язку з відсутністю взаємовідносин між зазначеними в товарно-транспортних накладних Відправника, Отримувача та Перевізника;

згідно наданих до перевірки паспортів, сертифікатів щодо походження придбаної ТОВ АШБ у вищевказаних контрагентів продукції встановлено відсутність взаємовідносин (фактичного придбання) товарів у виробників чи імпортерів по ланці постачання;

згідно наявних податкових інформацій (інших матеріалів контрольних дій) складених органами державної податкової служби відносно вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ АШБ встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), наявність розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.

Перевіркою було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, iз змiнами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 912 331 грн., у т. ч. по періодах: в червні 2019 року на суму 73 600 грн.; в серпні 2019 року на суму 506 563 грн.; в вересні 2019 року на суму 32 977 грн.; в жовтні 2019 року на суму 132 729 грн.; в листопаді 2019 року на суму 38 312 грн.; в грудні 2019 року на суму 128 150 грн.

На підставі Акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701, яким ТОВ АШБ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1040414грн., з яких 912331 грн. за податковим зобов`язанням, 228083 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що ТОВ АШБ у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з наступними контрагентами:

ТОВ ТК ГАЛАКТИКА (код 42600716) - договір купівлі-продажу від 03.06.2019 №17 згідно якого ТОВ ТК ГАЛАКТИКА (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ АШБ (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

ТОВ ІНДА СТРІ (код 42677862) - договір купівлі-продажу від 03.06.2019 №17 згідно якого ТОВ ІНДА СТРІ (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ АШБ (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (код 42993057) - договір купівлі-продажу від 05.08.2019 №27 згідно якого ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ АШБ (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (код 42993324) - договір купівлі-продажу від 01.10.2019 №11 згідно якого ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ АШБ (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД (код 43139263) - договір купівлі-продажу від 25.11.2019 №21 згідно якого ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД (Покупець) бітум БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут; Пічне паливо; всі види Емульсії, Мастила;

ТОВ КЕРУШ БАЙТ (змінено назву на ТОВ СТІЛ ГЛОБА ), (код 42635969) - договір купівлі-продажу від 04.09.2019 №04/09/19 згідно якого ТОВ КЕРУШ БАЙТ (Постачальник) зобов`язується поставити на адресу ТОВ АШБ (Покупець) товарно-матеріальні цінності та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна, кількість, асортимент, терміни поставки визначаються в рахунках - фактурах та видаткових накладних.

Дослідивши зміст договорів, на підставі яких ТОВ АШБ мало взаємовідносини з вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені чинним законодавством. Зазначені договори є чинними, ніким не скасовані.

На підставі вищезазначених договорів ТОВ АШБ отримало від своїх контрагентів бітум дорожній БНД 60/90, бітумна емульсія ЕКШМ-60, брус 5x15мм, доски обрізних хвої 2 сорту, лінолеум напівкомерційний, лінолеум паркетний, щебінь фракції 5/20.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі продукції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

При цьому контрагентами позивача було виписано та зареєстровано на адресу ТОВ АШБ податкові накладні на загальну суму ПДВ: ТОВ ІНДА СТРІ - - 475339 грн.; ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ - 289600,01 грн.; ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ - 132729 грн.; ТОВ ВЕНЗЕЛ ПРАЙД - 128150 грн.; ТОВ ТК ГАЛАКТИКА - 73600 грн.; ТОВ КЕРУШ БАЙТ - 32976,66 грн.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ АШБ ОСОБА_2 повідомив, що ТОВ АШБ зацікавлене щоб постачальники були платниками ПДВ. Свідок зазначив, що підписував договори з контрагентами-постачальниками. З представниками постачальників не знайомий. Матеріали від постачальників отримали, за це заплатили кошти та сплатили ПДВ. Оплата товару була тільки після фактичної його поставки. Свідок також зазначив, що він, як директор, підписував документи щодо постачання товарів. Свідок зазначив, що не знайомий з контрагентами ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ , знайомий з їх назвами та підписував з ними договори. Щодо наявного вироку відносно зазначених контрагентів свідку невідомо.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка комерційний директор ТОВ АШБ ОСОБА_3 повідомив, що ТОВ АШБ отримувало товар від фірм, які зареєстровані як платники податків, після отримання товару проводилась оплата. Свідок повідомив що бачив кожну партію товару бітуму. Договори з контрагентами підписує директор. Стосовно вироків відносно контрагентів свідок зазначив що йому нічого не відомо, як і щодо сумнівних платників податків.

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з контрагентами, відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилається в акті перевірки на наступні обставини:

згідно даних інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, підсистеми Архів електронної звітності та даних поданого до податкового органу додатку №5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відсутність джерела походження товарів у вищевказаних контрагентів по ланцюгу постачання, невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів;

аналізом діяльності вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ АШБ встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, наявністю розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом;

згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару встановлено неможливість перевезення вищевказаного товару у зв`язку з відсутністю взаємовідносин між зазначеними в товарно-транспортних накладних Відправника, Отримувача та Перевізника;

згідно наданих до перевірки паспортів, сертифікатів щодо походження придбаної ТОВ АШБ у вищевказаних контрагентів продукції встановлено відсутність взаємовідносин (фактичного придбання) товарів у виробників чи імпортерів по ланці постачання;

згідно наявних податкових інформацій (інших матеріалів контрольних дій) складених органами державної податкової служби відносно вищевказаних суб`єктів господарювання - постачальників ТОВ АШБ встановлено неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з: відсутністю основних засобів необхідних для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, незнаходженням за податковою адресою, невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), наявність розбіжностей між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.

З приводу наведеного суд зазначає, що якщо контрагент ТОВ АШБ не виконав свого зобов`язання зі сплати відповідних податків, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ АШБ , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені відносно контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ АШБ не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

При цьому Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії» . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії» , п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів» , п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України» , «Едуард Петрович Мельник проти України» ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії» , «Юрій Миколайович Іванов проти України» , «Агрокомплекс проти України» ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії» , «Рисовський проти України» , «Кечко проти України» , «Стреч проти Великобританії» , «Москаль проти Польщі» , «Сук проти України» , «Федоренко проти України» , «Україна-Тюмень проти України» ).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Стосовно посилань відповідача на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20, суд зазначає, що наведені обставини не були покладені в основу акту перевірки.

Разом з цим суд не може не надавати оцінку даним обставинам в контексті періоду у якому відбувались взаємовідносини ТОВ АШБ з ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (серпень 2019 року) та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (жовтень 2019 року) та обставинами, викладеними у зазначеному вироку.

Судом встановлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20, встановлено, що 03.07.2019 року ТОВ Транс Компані Проджект та Катранс Компані було створено не з метою здійснення господарської діяльності, при цьому ОСОБА_1 - керівник наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на підприємствах ТОВ Транс Компані Проджект та Катранс Компані не мав, та достовірно розумів, що вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації зазначених юридичних осіб, оскільки останній та невстановлена досудовим розслідуванням особа домовились, що ОСОБА_1 - керівник буде значитися посадовою особою на вищезазначених підприємства, проте до діяльності підприємств він не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів вказаних підприємств будуть займатись інші особи.

При цьому суд зазначає, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ АШБ та ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ (договір купівлі-продажу від 05.08.2019 №27) підписані директором ТОВ АШБ Савченко та директором ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ Гріненко Р.В.

Крім цього, договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ АШБ та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ (договір купівлі-продажу від 01.10.2019 №11) підписані директором ТОВ АШБ Савченко та директором ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ Гріненко Р.В.

При цьому судом встановлено, що відповідні документи на виконання вищезазначених договорів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, рахунки фактури, тощо) складались за підписом, серед іншого, директора ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ Гріненко Р.В.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 по справі №400/2793/18 сформовано висновок, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, що керівник підприємства не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства (тобто, встановлено факт фіктивного підприємництва), то податкові накладні від імені такого контрагента виписані невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення для звітних податкових та розрахункових документів, з якими ПК України пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Так Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 року по справі № 160/5053/20 зазначив, що у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча судом і встановлено, що первинні документи, складені між ТОВ АШБ та ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ , ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , вони не підтверджують реальність господарських операцій ТОВ АШБ з ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ в контексті обставин встановлених вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 року по справі №752/5704/20.

Оскільки вироком встановлено що до діяльності ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ ОСОБА_5 не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів вказаних підприємств будуть займатись інші особи, в контексті встановлених судом обставин та періоду вчинення господарських операцій, суд дійшов висновку про нереальність господарських операцій ТОВ АШБ з ТОВ ТРАНС КОМПАНІ ПРОДЖЕКТ та ТОВ КАТРАНС КОМПАНІ .

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701 в частині збільшення ТОВ АШБ суми грошового зобов`язання з ПДВ на 527911,26 грн., з яких 422329,01 грн. за податковим зобов`язанням, 105582,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є обґрунтованим.

В іншій частині суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 08.07.2021 року №0161850701 належить до скасування.

При цьому суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що відповідачем не враховані обставини, встановлені постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, яка ухвалена 05 листопаду 2020 року при розгляді справи №420/2565/20, щодо факту реальності господарських операцій з постачання товару на адресу позивача від контрагента-постачальника ТОВ ІНДА СТРІ у червні та липні 2019 року, за наслідками яких господарських операцій була сформована частка спірної (за цим позовом) суми податкового кредиту позивача на загальну суму 220 064 гривень (з 912 331 гривень за цим позовом), з огляду на той факт що сума 220 064 гривень не увійшла до складу грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішення від 08.07.2021 року №0161850701.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701 є протиправним та належить до скасування в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 490001,99 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 122500,50 грн.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 17106,21 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 9187,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» (вул. Братів Лизогубових, 1, с. Прохорове, Іванівський район, Одеська область, 67200, код ЄДРПОУ 05407344) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2021 року №0161850701 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 490001 (чотириста дев`яносто тисяч одна) грн. та 99 коп. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 122500 (сто двадцять дві тисячі п`ятсот) грн. та 25 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» (вул. Братів Лизогубових, 1, с. Прохорове, Іванівський район, Одеська область, 67200, код ЄДРПОУ 05407344) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9187 (дев`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. та 54 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2022 року.

Суддя А.А. Радчук