Рішення

від 14.02.2022 по справі 520/21291/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 лютого 2022 р. справа № 520/21291/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Держмитслужби Державної митної служби України №UA807000/2021/001712/2 від 20.10.2021; 2) визнання противоправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби Державної митної служби України №UA807170/2021/01888 від 20.10.2021 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору. Стверджував, що усі документи були складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.

Відповідач, Харківська митниця Державної митної служби України (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, контролюючий орган, Митниця) з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що у зв`язку з ненаданням витребуваних документів Митницею правомірно було винесено власне рішення про збільшення митної вартості товару - предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару.

У відповіді на відзив позивач підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві, посилався на необґрунтованість доводів відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У своїх запереченнях відповідач не погоджувався з доводами позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Період відпустки з 28.12.2021р. по 31.12.2021р., з 01.01.2022р. по 06.01.2022р., з 25.01.2022р. по 26.01.2022р., вихідні та святкові дні з 25.12.2021р. по 27.12.2021р., з 07.01.2022р. по 09.01.2022р., знаходження на лікарняному з 10.01.2022р. по 14.01.2022р., з 01.02.2022р. по 11.02.2022р. зумовили розгляд справи по суті - 14.02.2022р.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

20.10.2021р. заявник під час здійснення імпорту до України товару у межах укладеного з резидентом Китайської Народної Республіки - GUANGZHOU LEONIS MACHINERY CO., LTD зовнішньоекономічного контракту №17/03-2021 від 17.03.2021р. в особі декларанта (ФОП ОСОБА_1 ) склав і подав до Митниці електронну митну декларацію №UA807170/2021/068909 від 20.10.2021р. на товари: Частини велосипедів… виробник GUANGZHOU LEONIS MACHINERY CO., LTD торговельна марка: немає даних. Країна виробник: Китай .

У цій декларації заявник в особі декларанта визначив митну вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні - 14.509,47 дол. США.

До декларації були додані: пакувальний лист від 23.08.2021р., інвойс від 23.08.2021р., коносамент від 06.09.2021р., коносамент №S0121081080 від 06.09.2021р., автотранспортна накладна №8632 від 20.10.2021р., лист GUANGZHOU LEONIS MACHINERY CO., LTD про вміст контейнеру, декларація про походження товару від 23.08.2021р., рахунок-фактура про оплату транспортних послуг №2462 від 13.10.2021р., довідка про транспортні витрати №830 від 13.10.2021р., сертифікат №214403А0/056856 від 26.09.2021р., контракт №17/03-2021 від 17.03.2021р., договір про надання послуг митного брокера №22 від 25.07.2017р., договір про надання транспортного експедирування №10/05-2017 від 06.10.2017р., акт зважування №144 237 від 19.10.2021р., тех.опис від 20.10.2021р., копія митної декларації країни відправлення від 01.09.2021р.

Під час вивчення цих документів Митницею було виявлено, що за іншими митними деклараціями рівень митної вартості на подібний товар становить: товар №1 - 5,01 дол. США за кг, задекларований рівень митної вартості - 2,0167 дол. США за кг; товар №2 - 5,00 дол. США за кг, задекларований рівень митної вартості - 2,1722 дол. США за кг; товар №6 - 14,3811 дол. США за шт. (5,01 дол. США за кг), задекларований рівень митної вартості - 8,9636 дол. США за шт. (3,1227 дол. США за кг); товар №8 - 1,9789 дол. США за пар. (5,0099 дол. США за кг), задекларований рівень митної вартості - 0,7598 дол. США за пар. (1,9235 дол. США за кг); товар №9 - 2,6053 дол. США за шт. (5,01 дол. США за кг), задекларований рівень митної вартості - 1,1780 дол. США за шт. (2,2653 дол. США за кг); товар №10 - 1,3266 дол. США за шт. (5,0099 дол. США за кг), задекларований рівень митної вартості - 0,6009 дол. США за шт. (2,2691 дол. США за кг); товар №11 - 5,01 дол. США за кг, задекларований рівень митної вартості - 2,8587 дол. США за кг; товар №12 - 5,01 дол. США за кг, задекларований рівень митної вартості - 14,8920 дол. США за кг (митні декларації №UA500020/2021/204837 від 31.07.2021р., №UA100020/2021/214420 від 01.10.2021р., №UA500050/2021/201586 від 05.08.2021р., №UA500500/2021/206594 від 11.08.2021р., №UA500500/2021/206831 від 06.08.2021р., №UA500050/2021/204492 від 03.10.2021р., №UA500500/2021/214090 від 21.09.2021р., №UA500050/2021/204500 від 03.10.2021р.).

Тому адміністративним органом була застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару.

В запереченнях проти позову Митницею указано, що причинами ініціювання процедури консультацій були також ненадання платіжного доручення на оплату за товар, розбіжність в датах митної декларації країни відправлення та коносаменту, не надання перекладу та не здійснення верифікації експортної митної декларації, не підтвердження транспортно - експедиторських витрат.

Окрім того, наданий у ході процедури консультацій звіт про оцінку майна від 20.10.2021р. №20/10/2021/06 Митницею не був прийнятий як такий, що не підтверджує заявлену митну вартість товарів.

20.10.2021р. Митницею було прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001712/2, яким унаслідок застосування резервного - другорядного методу визначення митної вартості заявлених товарів було визначено митну вартість товару на рівні 41.491,00 дол. США.

Юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-63 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У подальшому на виконання цього рішення про коригування митної вартості Митницею було прийнято рішення у формі Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/01888 від 20.10.2021 року..

Заявник виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію №UA807170/2021/069158 від 21.10.2021р., де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.

Проте, не погодившись із цими рішеннями Митниці, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для розгляду питання, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Ані текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, ані текст заперечень проти позову не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою заявником через декларанта митною декларацією №UA807170/2021/068909 від 20.10.2021р. товарам за митними деклараціями №UA500020/2021/204837 від 31.07.2021р., №UA100020/2021/214420 від 01.10.2021р., №UA500050/2021/201586 від 05.08.2021р., №UA500500/2021/206594 від 11.08.2021р., №UA500500/2021/206831 від 06.08.2021р., №UA500050/2021/204492 від 03.10.2021р., №UA500500/2021/214090 від 21.09.2021р., №UA500050/2021/204500 від 03.10.2021р. та про схожість умов поставки.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176 «наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку» .

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

В свою чергу, до суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Щодо посилань відповідача про ненадання платіжного доручення на оплату за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту №17/03-2021 від 17.03.2021р. предметом Договору є поставка продавцем покупцю продукцію, а саме частини і комплектуючі до велосипеду згідно Інвойса/сов (проформи-інвойсів) до цього Договору (далі - Продукція) в рамках, встановлених цим Договором.

До вказаного Договору був оформлений Інвойс від 23.08.2021 року на загальну суму 14.509,47 доларів США, який надавався митному органу для підтвердження митної вартості.

Відповідно до платіжного доручення № 831211170 від 27.09.2021 року на суму 14.509,47 була проведена оплата за вказаний товар.

Вказане платіжне доручення було додано до матеріалів справи, вказаний платіж було здійснено до митного оформлення товару, тому будь-які твердження про несплату за вказаний товар є необґрунтованими.

Щодо ненадання платіжного доручення до митного органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 22 квітня 2019 у справі №815/6242/17, у постанові від 27 червня 2019 у справі №826/9719/16, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний висновок викладено Верховним судом у постанові від 16 липня 2020 у справі №815/6833/17.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно розбіжності в датах митної декларації країни відправлення та коносаменту, суд зазначає, що складання декларації країни відправлення є виключно прерогативою продавця і втручатися в її складання покупець не має права.

Згідно до умов укладеного контракту сторони обумовили, що продавець поставляє покупцеві товари, що продаються за цим контрактом на умовах FОВ, якщо інше не обумовлено в додатках. Сторони обумовили з якого порту Китаю буде поставлений товар. Оскільки, згідно міжнародних Правил Інкотермс 2010, умови поставки - FОВ означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це свідчить, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FОВ на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

Стосовно не надання перекладу та не здійснення верифікації експортної митної декларації, не підтвердження транспортно - експедиторських витрат, то Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Стосовно того, що Митницею не був прийнятий звіт про оцінку майна від 20.10.2021р. №20/10/2021/06 як такий, що не підтверджує заявлену митну вартість товарів, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається відсутність будь-яких посилання на вказані обставини, якими відповідач, поміж іншого, обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другійстатті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це рішення правильним та обґрунтованим.

Статтею 264 Митного кодексу України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч.10 ст.264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч.11 ст.264); у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч.12 ст.264).

Звідси слідує, що видане Митницею рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тому недоведеність відповідності закону рішення Митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з неповно, діяння особи кваліфікував правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України №UA807000/2021/001712/2 від 20.10.2021.

Визнати протиправною та скасувати повністю картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2021/01888 від 20.10.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (61158, місто Харків, вулиця Єнакіївська, будинок 2Є, код ЄДРПОУ 30036332) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ: 44017626, адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева