Рішення

від 14.02.2022 по справі 520/25388/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 лютого 2022 року Справа № 520/25388/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" (вул. Валентинівська, буд. 26, корпус А, кв. 97, м. Харків, 61170) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської митниці від 28.10.2021 №№ 0000241419 та 0000231419.

Відповідач до суду відзив надав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю ФРУТ-СЕРВІС отримано податкові повідомлення-рішення від 28.10.2021 №№ 0000241419 та 0000231419, направлені Харківською митницею.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 08.09.2018 по 07.09.2021, оформленими актом від 13.10.2021 № 11/21/7.14-19/41202170.

Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями на підставі акту встановлено порушення митного та податкового законодавства та нараховано грошові зобов`язання:

1. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2021 № 0000241419 встановлено порушення частини 2 ст. 51, пункту 2 частини 2 ст. 52, пункту 5 частини 10 ст. 58, частини 4 ст. 280, ст. 295 Митного кодексу України, пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, а саме, неправомірне застосування позивачем тарифної преференції зі сплати ввізного мита (код преференції - 402), не включення позивачем до митної вартості товарів транспортно-експедиційних витрат у повному обсязі, у зв`язку з чим визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 114 413,45 грн, зокрема за податковим зобов`язанням - 91 530,76 грн, за штрафними санкціями - 22 882,69 грн;

2. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2021 № 0000231419 встановлено порушення частини 2 ст. 51, пункту 2 частини 2 ст. 52, пункту 5 частини 10 ст. 58, частини 4 ст. 280, ст. 295 МК України, а саме, неправомірне застосування позивачем тарифної преференції зі сплати ввізного мита (код преференції - 402), у зв`язку з чим нараховано податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 180 153,80 грн.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Судом встановлено, що у розділі 3.2 акту зазначено, що відповідачем встановлено факт сплати позивачем сум експедиторської винагороди за організацію перевезення товару на митну територію України, не включеної як складова митної вартості.

Додаток 3 акту містить інформацію щодо 92 митних декларацій, на підставі яких оформлено товари, митну вартість яких, за висновком відповідача, визначено не правильно.

Відповідачем вказано, що оскільки експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після його перетину безпосередньо експедитором та мають документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню.

Посилаючись на передбачені договором від 28.02.2019 № 28/02/19 між позивачем та перевізником товарів - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обов`язки перевізника як експедитора, зокрема: забезпечення надання придатного транспортного засобу, прийняття вантажу за кількістю вантажних місць, забезпечення збереження вантажу, забезпечення присутності водія при завантаженні товару, інформування замовника щодо будь-яких затримок транспортного засобу.

Відповідач вказує на надання відповідних експедиційних послуг за межами митної території України, у зв`язку з чим їх вартість підлягає включенню як складової під час визначення митної вартості товару.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про неправомірність не включення позивачем до митної вартості імпортованого товару сум сплачених грошових коштів за отримані транспортно-експедиційні послуги, що призвело до заниження митної вартості товарів і, як наслідок, заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 55 500,00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Статтею 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон) визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Стаття 8 Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно- експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству .

Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Наведені норми свідчать, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.

Суд зазначає, що договір від 28.02.2019 № 28/02/19 укладений між позивачем та перевізником товарів, який в акті названо відповідачем договором транспортної експедиції, насправді має назву договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг.

Крім того транспортно-експедиторські послуги є окремим об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Для цілей оподаткування ПДВ підпунктом ж пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.

З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів плати за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити пункту 5 частини 10 статті 58 МК України.

Плата за транспортно-експедиційні послуги здійснювалась позивачем на загальних підставах з урахуванням нарахованого ПДВ за ставкою 20%.

Також акт містить посилання на підпункт 8 пункту 29 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації).

Слід зазначити, що згідно з пунктом 1 Методичних рекомендацій вони розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 № 1706.

Відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій вони можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Таким чином Методичні рекомендації стосуються питань обліку витрат, понесених підприємствами, що за плату здійснюють перевезення, і жодним чином не пов`язані з питаннями визначення митної вартості товарів.

Крім того згідно з підпунктом 8 пункту 29 Методичних рекомендацій до елементу Інші операційні витрати належать витрати, які включаються у собівартість перевезень і не враховані в попередніх елементах витрат, зокрема, оплата послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до вартості перевезень (робіт, послуг).

Зміст підпункту 8 пункту 29 Методичних рекомендацій, на який зроблено посилання в Акті, свідчить, що він стосується випадку придбання підприємствами транспорту послуг сторонніх організацій і, відповідно, жодним чином не стосується взаємовідносин Позивача з такими підприємствами транспорту.

З урахуванням викладеного висновок відповідача про необхідність включення до митної вартості імпортованого товару сум сплачених позивачем грошових коштів за отримані транспортно-експедиційні послуги є безпідставним та таким, що не базується на нормах законодавства.

Крім того відповідачем встановлено 6 випадків ввезення з Республіки Македонія товару капуста рання загальною вагою брутто 97 190 кг та загальної фактурною вартістю 788 874,39 грн, що був задекларований із застосуванням пільги за кодом 402 (товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовою угодою України з Республікою Македонія) зі ставкою ввізного мита 0 %. За висновком відповідача позивач був зобов`язаний під час митного оформлення товару застосовувати ставку ввізного мита 20 %.

Згідно з актом неправомірне застосування позивачем тарифної преференції призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати ввізного мита на суму 180 153,80 грн, а також зі сплати податку на додану вартість на суму 36 030,76 грн.

Зазначені висновки відповідачем обґрунтовуються положеннями Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною (далі - Угода).

Відповідач посилається на статтю 4 Угоди Мито на імпорт , згідно з якою жодні нові мита на імпорт або збори, що мають еквівалентний характер, не вводитимуться у торгівлю між Договірними Сторонами. Договірні Сторони скасують з дати набуття цією Угодою чинності всі мита на імпорт та будь-які збори, що мають еквівалентний характер, на вироби походженням з України та Македонії, за винятком, визначених в Протоколі А.

Відповідач зазначає, що згідно з Протоколом А Додатку 2 Угоди встановлено перелік товарів (сільськогосподарські товари), на які не поширюється дія режиму вільної торгівлі при ввезенні з митної території Республіки Північна Македонія до України (статті 10, 12 Угоди), зокрема але не виключно: Код товару Найменування товару згідно з УКТ ЗЕД 0704 Капуста головчаста, капуста цвітна, капуста броколі, кольрабі, капуста листова та аналогічні їстівні овочі роду Brassica, свіжі або охолоджені.

У зв`язку з викладеними в акті твердженнями відповідача, суд зазначає наступне.

Стаття 4 Мито на імпорт , на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свої висновки, знаходиться в розділі 1 Угоди Промислові вироби .

Згідно зі статтею 2, яка також знаходиться в розділі 1 Угоди, Положення цього Розділу стосуються промислових виробів, що походять з однієї з Договірних Сторін. Для цілей цієї Угоди, термін промислові вироби означає вироби, які підпадають під Розділи 25-97 Гармонізованої системи опису і кодування товарів за винятком виробів, перерахованих у Додатку 1 .

Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що відповідно до частини 1 статті 67 МК України складається на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів, товар капуста рання , якого стосуються висновки пункту 3.3 акту, класифікується в групі 07 Овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби розділу ІІ Продукти рослинного походження Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 1 Протоколу А Угоди, на який також посилається відповідач, Дія Протоколу поширюється на продукцію, визначену у Розділі I цієї Угоди .

Таким чином відповідачем не наведено жодної норми в обґрунтування свого висновку щодо безпідставності застосування позивачем пільги зі сплати ввізного мита.

Також слід зазначити, що товар капуста рання декларувався позивачем у Київській митниці шість разів в квітні 2021 року, а саме: 03.04.2021, 06.04.2021, 12.04.2021, 16.04.2021, 19.04.2021 та 20.04.2021.

Товар надходив на адресу позивача на підставі одного контракту. Після оформлення Київською митницею першої митної декларації 03.04.2021 у позивача не могло бути сумнівів щодо правильності декларування товару, в тому числі з використанням пільги зі сплати ввізного мита.

Відповідачем під час перевірки аналізувалися ті ж самі документи, що подавались позивачем Київській митниці для митного оформлення товару.

Відповідачем за результатами перевірки зроблено висновок, що не співвідноситься з позицією Київської митниці.

При цьому і відповідач і Київська митниця є відокремленими підрозділами Державної митної служби України. Наявність протилежних позицій щодо оподаткування одного товару в підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не є обгрунтованим.

Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 23.09.1998 в справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства Європейський Суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, має бути достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України Про міліцію зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином суд вважає, що застосування протилежних підходів щодо застосування преференційного режиму не відповідає принципу належного урядування .

Викладене вище свідчить про необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті, як наслідок оскаржувані податкові повідомлення- рішення прийнято відповідачем за відсутності підстав.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" (вул. Валентинівська, буд. 26, корпус А, кв. 97, м. Харків,61170) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ44017626) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської митниці від 28.10.2021 №№ 0000241419 та 0000231419.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" (вул. Валентинівська, буд. 26, корпус А, кв. 97, м. Харків,61170) суму сплаченого судового збору у розмірі 4418,77 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року.

Суддя Сагайдак В.В.