Ухвала

від 15.02.2022 по справі 219/14918/21

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/14918/21

Провадження № 1-кп/219/760/2022

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2022 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

прокурора Соловар А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Гостренко С.Д.,

провівши в приміщенні суду в м.Бахмут підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному 25.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150001340 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Дробишеве, Краснолиманського району, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше судимого: 11.09.2020 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021052150001340 стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості.

Згідно умов угоди про визнання винуватості, яка надійшла до суду одночасно з обвинувальним актом та була укладена під час досудового розслідування, прокурор та підозрюваний домовились, що ОСОБА_1 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, та між ними була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.09.2020 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік 6 місяців, ОСОБА_1 30.11.2021 року вчинив новий злочин, тобто до повного відбуття покарання за попереднім вироком, сторони погоджуються, що остаточне покарання визначити керуючись правилами ст.ст.71, 72 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив затвердити угоду про визнання винуватості. Вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. В той же час повідомив суд, що йому не зрозуміло, чому обвинувальний акт складено тільки на нього одного, тому що на вчинення кримінального правопорушення його підбив ОСОБА_2 .

Захисник адвокат Гостренко С.Д. просила затвердити угоду.

В судове засідання представник потерпілого Різник В.І. не з`явився, просив розглядати кримінальне провадження без його участі.

Перевіривши зміст угоди про примирення на відповідність вимогам КПК України, вислухавши прокурора та обвинуваченого, врахувавши позицію представника потерпілого, суд дійшов висновку про необхідність відмови у затвердженні угоди з наступних підстав.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про визнання винуватості укладається між прокурором та підозрюваним/ обвинуваченим за ініціативою будь-кого із цих осіб. Участь захисника у разі укладення такої угоди згідно з п.9 ч.2 ст.52 КПК України є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмову в затвердженні угоди з поверненням кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.

На підставі ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Згідно положень ч. 1 ст.470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний врахувати такі обставини: ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб, характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу для забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявлені чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Статтею 472 КПК України визначено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненою за попередньою змовою групою осіб та поєднаної з проникненням у інше приміщення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 30 листопада 2021 року, разом з ОСОБА_2 перебували поряд з цегляним заводом ТОВ ДІСОТ СЕВЕР , розташованого за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Сіверськ, вул. Партизанська, буд 1, де у ОСОБА_2 виник раптовий корисливий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна з приміщення цегляного заводу, про що останній повідомив ОСОБА_1 та запропонував спільно з ним вчинити крадіжку, на що останній погодився, тим самим вступив у попередню змову з ОСОБА_2 . Далі ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 пішли до спільного знайомого, ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 спільно з ними вчинити крадіжку чужого майна з приміщення цегляного заводу ТОВ Дісот Север , на що останній погодився, тим самим вступив у попередню змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Далі, в цей же день, приблизно о 14 годині 30 хвилин, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийшли до будівлі цеху цегляного заводу ТОВ Дісот Север , де діючи умисно, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, направленим на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, по черзі перелізли через віконний отвір, тим самим незаконно проникли до приміщення цеху.

Знаходячись в середині цеху ОСОБА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до комплекту порізки пенобетону, з якого ОСОБА_1 за допомогою рук, шляхом використання рожкового ключа, який знайшов в приміщенні цеху, від`єднав асинхронний двигун в корпусі сірого кольору, з чорною кришкою, виробництва ТОВ Промелектро-Харків , потужністю 1,5 кВт, вартістю 2568 грн. 30 коп., асинхронний двигун в корпусі сірого кольору, з коричневою кришкою виробництва ТОВ Промелектро-Харків , потужністю 1,5 кВт вартістю 2568 грн. 30 коп., які перенесли до металевого щитка.

Далі, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до системи пресу для брикетування SP-350, з якого ОСОБА_2 руками висмикнув кабель дроту живлення, який було оцінено як брухт лому кольорових металів (міді), вагою 2 кг 710 грамів, загальною вартістю 555 грн. 55 коп., а ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 від`єднали повітряний компресор в корпусі красного кольору марки Forte потужністю 2,23 кВт, моделі VEL-50 , вартістю 6410 грн. 20 коп., який знаходився біля системи пресу. Після чого ОСОБА_1 виліз через віконний отвір та почав приймати від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 викрадене майно, яке у подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погрузили на два металеві возики, які для потерпілої сторони ТОВ Дісорт Север матеріальної цінності не становлять, і вивезли його за територію цегляного заводу. Після чого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном зникли, чим спричинили ТОВ Дісорт Север матеріальний збиток на загальну суму 12 124 гр. 35 коп.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Як вбачається з угоди про визнання винуватості та обвинувального акту стороною обвинувачення зазначені прізвища осіб, які, як вказує сторона обвинувачення, вчиняли разом з ОСОБА_1 за попередньою змовою вказаний злочин. Однак вказане кримінальне правопорушення інкримінується лише одній особі - ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Конвенційна норма кореспондується зі ст. 62 Конституції України, в якій зазначено, зокрема, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, це конституційне положення відображено і в ст. 17 КПК України.

У рішенні від 25 березня 1983 року у справі Мінеллі проти Швейцарії (Minelli v. Switzerland) ЄСПЛ зробив висновок, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

Крім того, ЄСПЛ зазначив, що цей принцип поширюється на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року у справі Енглерт проти Німеччини (Englert v. Germany)).

Принцип презумпції невинуватості поширюється насамперед на стадію досудового розслідування. Від самого початку кримінального провадження і до завершення судового перегляду цей принцип має дотримуватися.

У рішенні від 6 грудня 1988 року у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) ЄСПЛ зауважив про те, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб судді, виконуючи свої завдання, відійшли від упередженої думки, що обвинувачений учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого. Із цього також випливає, що обов`язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист.

Рішення ЄСПЛ від 21 вересня 2006 року у справі Грабчук проти України (Grabchuk v. Ukraine) вказує на те, що категоричні заяви про винуватість особи не можна робити, поки не буде вироку суду з констатацією факту винуватості.

Порушення Конвенції відбувається, коли у вироку на підставі угоди у кримінальному провадженні є кілька співучасників і один з них погодився на укладення угоди про визнання винуватості, а інший - ні, але в обвинувальному акті з констатуванням особи співучасника сторона обвинувачення робить висновок про їх співучасть та вчинення ними кримінального правопорушення, припущення про доведеність винуватості вини іншого співучасника (без ухвалення вироку).

Ухвалення вироку про визнання винуватості особи, стосовно якої надійшов до суду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості із зазначенням прізвища іншої особи та викладенням обставин вчинення кримінального правопорушення, що можуть ідентифікувати таку іншу особу, не тільки порушують принцип презумпції невинуватості, а й підривають довіру до інституту угод.

З огляду на викладене, заслухавши думку прокурора, враховуючи зазначені обставини, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на вказані обставини та враховуючи, що ухвалення вироку на підставі вказаної угоди за викладеними обставинами вчинення кримінального правопорушення, призведе до порушення прав інших осіб, які зазначені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості як особи, що, як вказує сторона обвинувачення, вчиняли з ОСОБА_1 злочин за попередньою змовою, вважає необхідним відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості. Матеріали обвинувального акту разом з угодою підлягають поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 , 369-372, 471, 474 КПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

У затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної 31 грудня 2021 року між прокурором Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Соловар Аліною Сергіївною, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150001340 від 25.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та підозрюваним ОСОБА_1 , - відмовити.

Повернути обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 31.12.2021 та доданими до нього матеріалами кримінального провадження, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150001340 від 25.12.2021, прокуророві Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Соловар А.С. для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Суддя Л.В. Шевченко