Рішення

від 17.01.2022 по справі 596/152/21

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2022 р. Справа № 596/152/21

Провадження № 2/596/18/2022

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого суду Митражик Е.М.

за участю: секретаря судового засідання Кузик М.Я.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пацули В.О.,

представника відповідача адвоката Берегуляк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Тернопіль про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль , в якому просить визнати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20 березня 2019 року, укладений між ним та ТзОВ МРІЯ ФАРМІНГ ТЕРНОПІЛЬ , предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6125087800:01:001:0100 недійсним. Посилається на те, що 14 вересня 2015 року ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 1,8531 га, яка знаходиться на території колишньої Сороцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області після смерті своєї тітки ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 6125087800:01:001:0100). Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вартістю станом на дату видачі свідоцтва про право на спадщину складала 68 229, 16 коп.

20 вересня 2015 року між позивачем та ТОВ ФГНВО Мрія в особі ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого Орендодавець (позивач) надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6125087800:01:001:0100. Відповідно до п.5 вищезазначеного договору, нормативна грошова оцінка переданої земельної ділянки станом на дату укладання договору становила 73761,26 грн. Земельна ділянка, що передавалась в оренду, не мала недоліків, що могли б перешкоджати її ефективному використанню (п.6 Договору). Право оренди вказаної земельної ділянки діє протягом 7 (семи) років з моменту державної реєстрації права оренди. Договір укладено строком на 7 років, але в будь-якому разі строк цього договору завершується не раніше завершення дії права оренди (п.8 Договору).У пункті 9 Договору (розділ Орендна плата ) в примірнику позивача розмір вказаної орендної плати не зазначається. З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2019 року вбачається, що ТзОВ МРІЯ ФАРМІНГ ТЕРНОПІЛЬ зареєструвало за собою право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі №429 від 20.09.2016 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 12.09.2018 року. При цьому строк оренди становив уже 12 років (з 2016 по 2028 рік) і про підписання такого договору Позивачу нічого не відомо. В жодному із Витягів про земельну ділянку Позивача не зазначено вартості оренди. Позивач підписував лише договір оренди в 2015 році, і з цього часу орендна плата виплачувалась йому лише частково, тому вважає, що орендар, розуміючи важке матеріальне становище позивача, спонукав його до укладення договору емфітевзису, обіцяючи при цьому оплатити орендну плату за всі попередні роки разом узяті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на утриманні якого він частково перебував та його смерть негативно вплинула на життя та побут позивача, позбавила його годувальника та опікуна. Окрім того, ОСОБА_1 , отримуючи мізерну соціальну допомогу як особа з інвалідністю ІІІ-ї групи, вимушений був погашати кредитні зобов`язання, в яких виступив поручителем за рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2017 року в справі №606/736/17 з ОСОБА_1 як з поручителя по кредитному договору було стягнуто в користь кредитної спілки Калина 6143,40 грн. боргу. Вважає, що орендар умисно ініціював перед позивачем питання укладення договору емфітевзису, використовуючи як аргумент важке матеріальне становище позивача та незадовільні побутові умови, в яких той проживає та недобросовісно скористався відповідач.

Зазначає про те, що позивач уклав договір під впливом тяжких особистих обставин (смерть сина, що означало втрату опікуна і годувальника, примусове стягнення боргу, загострення хронічних хвороб), а також на вкрай невигідних для себе умовах, адже вартість, за яку було передано земельну ділянку площею 1,8531 га в перерахунку за кожен рік користування складала лише 33540,37:49=684,50 грн. за рік користування, при тому, що середня ціна оренди за 1 га по Україні станом на 2019 рік складала 3518 грн/га. Тобто, справедлива ціна за користування земельною ділянкою позивача має складати в середньому 3518Х1,8531=6519,20грн/рік. Тобто вартість оренди (користування), яка підписана Позивачем під впливом тяжких обставин майже вдесятеро менша від реальної, економічно обгрунтованої ціни оренди, а збиток Позивача за 49 років в абсолютній величині складе (6519,20-684,50)Х49=285 900,30 грн. Враховуючи те, що позивачем укладено оспорюваний договір під впливом тяжких для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, тому підлягає визнанню його судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26.03.2021 року до суду надійшов відзив на позов, в якому ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль заперечує щодо позовних вимог, посилаючись на те, що 20.09.2016р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль (яке є правонаступником ТОВ ФГ НВО Мрія ) було укладено договір оренди землі № 429, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сороцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області за кадастровим номером 6125087800:01:001:0100 площею 1,8531 га строком на сім років. Орендна плата узгоджена сторонами у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (73 761,26грн) у грошовій формі, яку отримував орендодавець за вирахуванням податків та зборів. 12.09.2018р. сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 20.09.2016 р., якою продовжено строк дії договору оренди землі на 10 років. Враховуючи неодноразові звернення позивача до ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль про видачу йому орендної плати наперед за майбутні роки оренди, без зазначення причин, ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль неодноразово враховувало інтереси позивача та видавало орендну плату раніше обумовлених у договорі оренди землі строків( у 2018 р. було здійснено видачу основної частини орендної плати на початку року та решту виплачено 25.09.2018 р., та авансом за 2019-2020 рр.) Однак, коли ОСОБА_5 вкотре виявив бажання отримати орендну плату за усі майбутні роки, що передували закінченню строку дії договору, відповідач йому відмовив та враховуючи наполягання позивача віднайти шляхи та можливості разово видати йому плату за користування землею, при цьому погрожував розірвати договір оренди в судовому порядку, як наслідок та з метою уникнення конфліктної ситуації з орендодавцем 20.03.2019р. сторонами укладено договір про розірвання договору оренди землі від 20.09.2016р. та 20.03.2019 р. укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 49 років. На виконання його умов здійснено одноразову видачу плати за користування земельною ділянкою у розмірі 33 540,37 грн., пунктом 8.9. оспорюваного договору емфітевзису зазначено, що договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології. Частка укладених договорів емфітевзису не перевищує 0,2% від загальної кількості договорів, на підставі яких відповідач здійснює користування землею, такі договори укладаються виключно за ініціативи орендодавців, коли вони наполягають на отримані разової оплати за користування землею, що свідчить про відсутність зацікавленості в їх укладенні саме зі сторони ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль .

Також зазначає про те, що наведені представником позивача в позовній заяві обставини не можуть являються тяжкими та такими, що змусили його укласти оспорюваний правочин, оскільки ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваного договору виповнилось 60 років, тому його не можна віднести до категорії осіб похилого віку; жодних доказів того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивача ОСОБА_4 , був годувальником і опікуном позивача суду не надано; позивачеві щомісяця здійснюється виплата соціальної допомоги як інваліду III групи; укладення позивачем договору поруки є активною дією та виконання взятих на себе зобов`язань згідно рішення Теребовлянського районного суду від 29.06.2017р. у справі № 606/736/17 не може вважатися тяжкою обставиною. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між нібито тяжкими обставинами та укладеним правочином, тобто його укладення саме з метою усунення зазначених обставин, про відсутність такого зв`язку свідчить те, що оспорюваний правочин укладено 20.03.2019р., рішення суду про стягнення боргу від 29.06.2017р., смерть сина мала місце 29.04.2018р., тобто ці події не є пов`язаними в часі.

06.04.2021 року від позивача надішла відповідь на відзив, в якій адвокат Пацула В.О. не погоджується із відзивом з тих підстав, що вважає, що 20.09.2016 року між ОСОБА_1 та відповідачем договору оренди землі №429 та додаткової угоди від 12.09.2018 року не укладалось. Щодо доводів про видачу орендної плати авансом за 2020 рік, а також про отримання одноразової плати в розмірі 33 540,37 грн., доказів на підтвердження обставини, не надано. ОСОБА_1 був і продовжує перебувати у важкому матеріальному становищі, тому він вимагав у відповідача вчасних розрахунків за оренду, а відповідач, розуміючи вразливе становище позивача, ставив його в умови, коли той змушений був підписати вкрай невигідний для себе договір емфітевзису. Вважає, що сам факт укладення оспорюваного договору являється підтвердженням зацікавленості ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль в укладенні договору емфітевзису. Земля передана в користування за ціною, що більш ніж в 10 разів менша від тої, яку отримував ОСОБА_1 за строковим договором оренди, що було очевидно для сторін правочину, тому чи був ініціатором такого правочину позивач, значення не має.

12.04.2021 року адвокатом Берегуляк О.В. подано заперечення на відповідь на відзив, посилаючись на те, що враховуючи підстави та предмет заявленого позову, доводи сторони позивача щодо договорів укладених між позивачем та ТОВ ФГ НВО Мрія , в даній справі значення не мають. Підтвердженням здійснення розрахунків з позивачем згідно оспорюваного договору емфітевзису являється відомість на виплату грошей № 00000022871 від 22.05.2019р. у сумі 27 030.56 грн.

Позивач, представник позивача адвокат Пацула В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позові. Позивач в судовому засіданні доповнив, що мав місце зі сторони відповідача обман, оскільки укладаючи оспорюваний договір, він вважав, що буде отримувати орендну плату щомісячно. Просять задовольнити позов.

Представник відповідача адвокат Берегуляк О.В. в судовому засіданні підтримала заперечення щодо позову викладені у відзиві на позов, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши здобуті в судовому засіданні докази, суд встановив обставини та визначив відповідно до них наступні правовідносини.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Судом встановлено, що 20 вересня 2015 року між позивачем та ТОВ ФГНВО Мрія в особі Галели М.П. було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6125087800:01:001:0100 та зареєстровано право оренди земельної ділянки державним реєстратором згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №46968064 від 04.11.2015 року.(а.с.11, 17-18)

20.09.2016 р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль (орендар) (яке є правонаступником ТОВ ФГ НВО Мрія ) укладено договір оренди землі № 429, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сороцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області за кадастровим номером 6125087800:01:001:0100 площею 1,8531 га строком на сім років. Орендна плата узгоджена сторонами у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (73 761,26грн) у грошовій формі та зареєстровано право оренди земельної ділянки державним реєстратором згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №83403913 від 24.03.2017 року (а.с.51-52, 53)

12 вересня 2018 р. між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі від 20 вересня 2016р., якою продовжено строк дії договору оренди землі на 10 років та зареєстровано право оренди земельної ділянки державним реєстратором згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №142012657 від 19.10.2018 року (а.с.54, 55)

20.03.2019 р. між сторонами укладено договір про розірвання договору оренди землі від 20.09.2016 р. та внесено відомості державним реєстратором згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №165480182 від 03.05.2019 року. (а.с.15, 19-20)

Статтею 408 ЦК України визначено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.

Як передбачено ч. 6 ст. 102-1 ЗК України строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

20 березня 2019 р. між ОСОБА_1 (далі-Власник) та ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль (далі-Землекористувач) укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є надання в користування Землекористувачу, а Землекористувач приймає в користування від Власника земельну ділянку для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису, яка знаходиться на території Іванівської сільської територіальної громади (с. Сороцьке), Теребовлянського району, Тернопільської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки: 6125087800:01:001:0100 (надалі - Земельна ділянка ).

Договором передбачено, що його укладено сторонами : діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебувачи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману .

За умовами договору, в користування передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 1, 8531 га, у тому числі рілля 1,8531 га, сіножаті - га, пасовища - га, багаторічні насадження - га, меліорованих земель - га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77 548,11 грн.

Згідно п. 3.1 договору право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) діє протягом 49(сорок дев`ять) років з моменту державної реєстрації цього права. Договір укладено строком на 49( сорок дев`ять) років, але у будь-якому разі строк цього договору завершується не раніше завершення дії права емфітевзису.

Згідно п. 4.1 плата за користування земельною ділянкою на праві емфітевзису вноситься Землекористувачем Власнику одноразово у розмірі 33540,37 грн. у грошовій формі за весь строк користування земельною ділянкою

У пункті 8.9. оспорюваного договору емфітевзису зазначено, що договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології. (а.с.23-25)

Згідно Акту приймання-передачі об`єкту емфітевзису(земельної ділянки) від 20 березня 2019 року передано земельну ділянку для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису Власником Землекористувачу. (а.с.26)

Державним реєстратором Великоходачківської сільської ради Козівського району Тернопільської області Підгородецькою Н.В. проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що видно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права інд. №165480697 від 03.05.2019 року. (а.с.21-22)

Як вбачається із копії відомості про виплату грошей №00000022871 від 22.05.2019 року виданої ТОВ Мрія Фармінг Тернопіль , ОСОБА_1 отримав кошти за договором емфітевзису в сумі 27 030, 56 грн. (а.с.94-95)

Отримання вказаної суми позивач не оспорює, однак посилається на те, що вважав, що ця сума є заборгованістю за оренду плату за попередні роки, яку відповідач сплатив.

ОСОБА_1 оспорює вищевказаний договір емфітевзису, посилаючись в позовній заяві на те, що договір укладено ним під впливом тяжких особистих обставин (смерть сина, що означало втрату опікуна і годувальника, примусове стягнення боргу, загострення хронічних хвороб), а також на вкрай невигідних для себе умовах(вдесятеро менша від реальної, економічно обгрунтованої ціни оренди, а збиток позивача за 49 років в абсолютній величині складе 285 900,30 грн.) тому підлягає визнанню недійсним на підставі статті 233 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правовиків недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК ( 435-15 ), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа і яка вимусила її вчинити правочин; правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах. Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин. Аналогічна правова позиція з даного питання викладена правова позиція Верховного Суду викладеної у постанові від 10.04.2020 року №2-259/07. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що орендар умисно ініціював перед позивачем питання укладення нового договору емфітевзису, використовуючи перебування його в важкому матеріальному становищі, наявність кредитних зобов`язань, нещодавньої смерті сина, незадовільних побутових умовах, в яких проживає та на вкрай невигідних умовах недобросовісно скористався відповідач. Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження вказаних обставин стороною позивача надано довідку №8300/02-13/3 від 01.12.2020 р. про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Теребовлянському РУСЗН і отримує державну соціальну допомогу інвалідам 3 групи. За період з січня 2019 року по листопад 2020 року отримав допомогу на суму 36828,00 грн. (а.с.27); копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (серія НОМЕР_1 виданої виконавчим комітетом Іванівської с/ради Теребовлянського району Тернопільської області) (а.с.28);довідку №15365 від 14.11.2019 року, видану Теребовлянським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області про те, що з пенсії ОСОБА_1 проведено утримання боргу на суму 6143,40 грн. в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого листа №606/736/17, виданого 20.07.2017 р. Теребовлянським районним судом на користь кредитної спілки Калина (а.с.29); інформація щодо Аукціону №19024 лот №36665 земельних торгів від 06.08.2019 р. (а.с. 30,31)

Однак, вказані позивачем обставини не являються такими, що підтверджують доводи позивача про те, що наявність цих обставин та вкрай невигідні умови змусили його вчинити правочин, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 виникли в різні періоди часу та завчасно до моменту укладення оспорюваного договору - 20 березня 2019 р. та доказів того, що ці обставини вплинули на позивача таким чином, що спонукали до укладення договору, суду не надано. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. В даному випадку позивачем не надано доказів того, що відсутність таких обставин виключили б можливість укладання між сторонами договору емфітевзису на умовах, визначених в оспорюваному договорі. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові ВС від 25 січня 2021 р. в справі № 550/1245/18. Доводи позивача про те, що він вважав, що отримана сума 27 030, 56 грн. являється заборгованістю відповідача за договором оренди, спростовується наданими відповідачем списками згрупованих поштових переказів, фіскальних чеків Укрпошти, відомості про виплату грошей за період з 2017-2019 рр., з яких видно, що ОСОБА_1 вчасно отримував орендну плату.(а.с.59-68,90-93)

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Посилання ОСОБА_1 на те, що при укладанні договору емфітевзису зі сторони відповідача мав місце обман, суд до уваги не бере, враховуючи те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, заяви про зміну підстав позову сторона позивача не подавала. Враховуючи наведені вимоги закону, та те, що позивачем не спростовано у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) та не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення ним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 березня 2019 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Тернопіль під впливом тяжких обставини і на вкрай невигідних умовах, тому позов до задоволення не підлягає. Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 263-265,268,355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя с.Сороцьке, Теребовлянського району Тернопільської області, паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від імені якого діє адвокат Пацула Василь Олександрович (доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №Т-670 від 27.11.2020 року, адреса : АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Тернопіль ( адреса м. Хоростків, вулиця Заводська, 1а, Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 39980960) про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Тернопіль - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області, або безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Е.М.Митражик