Ухвала

від 10.02.2022 по справі 305/544/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/544/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10.02.2022 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового розгляду:

представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/4/22, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2021 року задоволено погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 (далі -слідчий) та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, що перебуває у власності ОСОБА_5 , мешканки АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування нею.

З матеріалів судового провадження убачається, що 04 грудня 2021 року слідчий звернувся з погодженим із прокурором клопотанням до слідчого судді Рахівського районного суду про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42016071160000061, внесеному 04.12.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП України в Закарпатській області перебуває кримінальне провадженні № 42016071160000061 внесене 04.12.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюють прокурори Тячівської окружної прокуратури. Відповідно до клопотання, опрацюванням інформації щодо земельних ділянок, наданих у власність громадянам на території полонини Драгобрат, зазначених у публікації, розміщеній на Інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під назвою «Понад 10 гектарів полонини в зоні лижних трас на закарпатському Драгобраті роздали під городи», встановлено, що протягом 2013-2016 років наказами Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області виділено у власність на полонині Драгобрат (згідно з наведеною у публікації схемою) фізичним особам для індивідуального садівництва 19 земельних ділянок загальною площею 1,93 га, а також 13 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність були погоджені відповідними висновками управління Держземагентства у Рахівському районі. Однак, полонина Драгобрат розміщена на висоті 1300 - 1700 метрів над рівнем моря, характеризується альпійським кліматом (помірний висотної поясності), з листопада по травень на її території лежить сніговий покрив, що унеможливлює закладення багаторічних плодових культур. Крім того, земельні ділянки знаходяться на території гірськолижних трас. Згідно з генеральним планом розбудови полонини «Драгобрат», земельна ділянка знаходиться на землях зони катання та обслуговування канатної дороги. За таких обставин, службові особи Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, діючи умисно, в інтересах фізичних осіб, шляхом зловживання службовим становищем, у порушення вимог ст. ст. 19, 35, 122 Земельного кодексу України, протягом 2013 - 2016 років незаконно передали у власність громадянам 32 земельні ділянки в урочищі Драгобрат за межами населеного пункту смт Ясіня Рахівського району, чим інтересам держави спричинено тяжких наслідків. Таким чином, існує обґрунтована підозра щодо вчинення службовими особами з-поміж службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке належить до тяжких злочинів. Проте, станом на тепер про підозру у вчиненні кримінального правопорушення конкретні службові особи не повідомлялись, а будуть повідомлені після зібрання слідством усіх даних про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Зокрема, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 1776-сг від 16.06.2016 надано у власність ОСОБА_5 , мешканці АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, у подальшому зареєстровано право власності та присвоєно кадастровий номер 2123656200:08:001:0577. Право власності ОСОБА_5 на майно підтверджується інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 284391117). У клопотанні також вказується на те, що постановою слідчого від 06.12.2021 земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки вона є предметом, що був об`єктом кримінально-протиправних дій. Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.11.2016, земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується. Під час досудового розслідування слідчим 19.11.2021 призначено проведення земельно-технічної експертизи земельної ділянки, яка наразі триває. З метою забезпечення проведення указаної експертизи та з метою встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, цільове призначення даної ділянки - для індивідуального садівництва. Згідно зі ст. 170 КПК України, зокрема накладається арешт на майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Тобто, у зазначеному кримінальному провадженні підставою арешту майна є те, що вказане майно (земельна ділянка) є доказом кримінального правопорушення. Слідчий також зазначає, що метою арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Наразі для досягнення мети кримінального провадження слід запобігти пошкодження, псування та відчуження речового доказу - земельної ділянки. У клопотанні також вказується на те, що існують ризики того, що власник майна зможе відчужити дану земельну ділянку, пошкодити чи зіпсувати її шляхом будівництва постійних або тимчасових споруд чи іншим чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника земельної ділянки, який тягне за собою арешт майна, оскільки фактично цим не завдається жодних збитків та незручностей власнику, наразі земельна ділянка за призначенням не використовується. З огляду на вищенаведене, слідчий просить задовольнити клопотання та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, що перебуває у власності ОСОБА_5 шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування нею.

В ухваліслідчий суддязазначив,що клопотаннявідповідає вимогамст.171КПК України,щовідомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №42016071160000061 внесені 04.12.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. В ухвалі також вказується на те, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області № 1776-сг від 16.05.2016 ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, у подальшому зареєстровано право власності та присвоєно кадастровий номер 2123656200:08:001:0577. Також право власності ОСОБА_5 на майно підтверджується інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 2843901117 від 12.11.2021). Слідчий суддя встановив, що відповідно до постанови слідчого від 06.12.2021 земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки вона є предметом, що був об`єктом кримінально-протиправних дій. Між тим, з матеріалів провадження убачається, що згідно з протоколом огляду місця події від 18.11.2016, земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується. Також, генеральним планом розбудови полонини «Драгобрат» підтверджується, що земельна ділянка знаходиться на землях зони катання та обслуговування канатної дороги. Відповідно до постанови слідчого від 19.11.2021 призначено проведення земельно-технічної експертизи земельної ділянки, яка наразі триває. Слідчий суддя визнав, що оскільки накладення арешту на земельну ділянку забезпечить проведення цієї експертизи, тому з метою встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, забезпечення збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, а також задля запобігання можливості приховування цього майна, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування нею.

В апеляційній скарзі власниця майна, що стало предметом арешту - ОСОБА_5 , просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, адже про дату, час та місце розгляду клопотання слідчим суддею апелянтку повідомлено не було, копію судового рішення від 10.12.2021 вона отримала 21.12.2021. Позаяк останній день для оскарження ухвали слідчого судді припав на вихідний неробочий день, а саме 26.12.2021, до того ж 27.12.2021 був також вихідним, то строк на подання апеляційної скарги, на думку ОСОБА_5 , слід вважати 28.12.2021. Також у апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, такою, що порушує її права, тому судове рішення підлягає скасуванню. Стверджує, що у клопотанні відсутнє обґрунтування правових підстав для арешту вказаного майна, не зазначено чи таке відповідає критеріям речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України. На думку апелянтки, сам по собі факт винесення постанови про визнання майна речовим доказом, не може безумовно свідчити про те, що це майно дійсно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України. Крім того, органом досудового розслідування не надано жодних доказів та фактів, які би вказували на існування обставин, що можуть призвести до негативних наслідків, визначених у ч. 11 ст. 170 КПК України. Між тим, апелянтка звертає увагу на те, що розслідування обставин кримінального провадження триває з 2016 року, злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, відноситься до тяжких, тому строк досудового розслідування закінчився 03.06.2018. При цьому, в кримінальному провадженні досі не встановлено ні підозрюваних, ні потерпілих, ні розмір шкоди, ні тяжкі наслідки. Також вважає, що органом досудового розслідування не доведено у тому числі і те, у чому конкретно полягало зловживання, у чиїх інтересах воно вчинено, тому обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення є недоведеною. Апелянтка стверджує, що наказ про передачу земельної ділянки у власність у судовому порядку не скасовано. Своєю чергою слідчим не надано жодних доказів, які би свідчили про неправомірність набуття власником права на майно. Вважає твердження слідчого про те, що географічне розташування земельної ділянки та кліматичні умови унеможливлюють ведення індивідуального садівництва, а тому ці землі не могли надаватись із зазначеним цільовим призначенням, - такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях. Зазначає, що у випадку, якщо би вказані обставини і підтвердились офіційно, вони не можуть слугувати самостійною перешкодою для передачі фізичній особі у власність землі з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, оскільки Земельний кодекс України це не забороняє. Окрім цього, на думку ОСОБА_5 , в ухвалі слідчого судді не наведено зв`язок між призначенням земельно-технічної експертизи та арештом земельної ділянки: залишається відкритим питання яким чином арешт майна забезпечить її проведення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора та власниці майна ОСОБА_5 , неявка яких, з огляду на положення ст. 405 цього Кодексу, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що: прокурор та власниця майна ОСОБА_5 , належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища власниці майна; від вказаних осіб не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день та відомостей про поважність причин їх неявки; у розгляді судового провадження бере участь представник власниці майна адвокат ОСОБА_8 , який не заперечував щодо її розгляду без участі власниці майна та прокурора.

З оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що така постановлена без участі ОСОБА_5 , яка не була повідомлена про час та місце розгляду слідчим суддею клопотання, і при цьому, в матеріалах справи відсутні дані про отримання ОСОБА_5 копії оскаржуваної постанови. При цьому, матеріалами судового провадження підтверджено, що ОСОБА_5 ознайомилася з такими 30.12.2021, а апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції 04.01.2022.

Тому, з огляду на положення абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження ОСОБА_5 не пропустила і клопотання про поновлення такого строку є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів із метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладеним арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації в Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 171 КПК України зклопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 172 КПК Українислідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0577, цільове призначення для індивідуального садівництва, площею 0,1 га, яка розташована на полонині Драгобрат, на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, і яка перебуває у власності ОСОБА_5 , слідчим суддею взяті до уваги положення Конституції України, дотримані вимоги кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладений у Європейській Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Так, перевіривши доводи клопотання та викладені у судовому рішенні висновки, колегія судів погоджується з твердженнями слідчого судді про те, що матеріали провадження містять достатньо даних, які вказують на відповідність зазначеного слідчим у клопотанні майна земельної ділянки критеріям, передбаченим уст. 98 КПК України, а відповідно й можливості його використання стороною обвинувачення як доказу в кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, із метою належного забезпечення потреб досудового розслідування, зокрема, для збереження речових доказів, а також для забезпечення можливості органу досудового розслідування провести всі необхідні слідчі дії з речовими доказами, у тому числі й проведення відповідних експертиз, на земельну ділянку необхідно накласти арешт.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів бере до уваги те, що вказане вище майно земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, цільове призначення для індивідуального садівництва, площею 0,1 га, на яку накладено арешт, відповідає зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям і може мати значення для встановлення обставин кримінального провадження; що органом досудового розслідування доведено існування передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України ризиків та достатність підстав вважати, що такі ризики мають місце.

Як убачається із приєднаних до клопотання матеріалів, у провадженні СВРахівського РВП ГУНП в Закарпатській областіперебуває кримінальне провадження за № 42016071160000061, відомості про кримінальне правопорушення в якому 04.11.2016 внесені доЄРДР заознаками діяння,передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Встановлені органом досудового розслідування та зазначені в клопотанні слідчого обставини підтверджуються доданими до клопотання доказами, зокрема копією протоколу огляду місця події від 18.11.2016 (а. с. п. 9-15), копією карти-схеми земельних ділянок на полонині Драгобрат (а. с. п. 16-17), інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 21-23), Наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 16.06.2016 (а. с. п. 24), копією постанови слідчого про призначення земельно-технічної експертизи від 19.11.2021 (а. с. п. 25-26), копією генерального плану розбудови полонини «Драгобрат» (а. с. п. 30).

Відповідно допостанови слідчого від 06.12.2021 земельна ділянка, кадастровий номер 2123656200:08:001:0577, цільове призначення для індивідуального садівництва, площею 0,1 га, яка розташована на полонині Драгобрат, на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, і яка перебуває у власності ОСОБА_5 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні (а. с. п. 28-29).

Беручи до уваги наведене, колегія судів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, цільове призначення для індивідуального садівництва, площею 0,1 га, яка розташована на полонині Драгобрат, на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, і яка перебуває у власності ОСОБА_5 , яке саме по собі та з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, в ході якого органу досудового розслідування необхідно провести відповідні експертизи, у зв`язку із чим, саме із метою збереження речових доказів, майно підлягає арешту. При цьому береться до уваги те, що існують ризики того, що земельна ділянка може бути відчужена.

Доводи апеляційної скарги про те, що у клопотанні відсутнє обґрунтування правових підстав для арешту майна, не зазначено чи таке відповідає критеріям речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України, і що органом досудового розслідування не надано жодних доказів та фактів, які би вказували на існування обставин, що можуть призвести до негативних наслідків, визначених у ч. 11 ст. 170 КПК України, - апеляційний суд, з огляду на наведене вище відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним, і в свою чергу жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про необхідність накладення арешту на земельну ділянку.

Як такі, що жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про необхідність накладення арешту на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_5 , з огляду на наведене вище, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що: сам по собі факт винесення постанови про визнання майна речовим доказом, не може безумовно свідчити про те, що це майно дійсно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України; розслідування обставин кримінального провадження триває з 2016 року, злочин за ч. 2 ст. 364 КК України відноситься до тяжких, тому строк досудового розслідування закінчився 03.06.2018; у кримінальному провадженні досі не встановлено ні підозрюваних, ні потерпілих, ні розмір шкоди, ні тяжкі наслідки; органом досудового розслідування не доведено у тому числі і те, у чому конкретно полягало зловживання, у чиїх інтересах воно вчинено, тому обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення є недоведеною; наказ про передачу земельної ділянки у власність у судовому порядку не скасовано; слідчим не надано жодних доказів, які би свідчили про неправомірність набуття власником права на майно. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд також бере до уваги й те, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що кримінальне провадження закрито у зв`язку зі спливом строку досудового розслідування, чи хто-небудь звертався до органу досудового розслідування з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строку досудового розслідування.

Із цих підстав, як такі, що не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку, апеляційний суд не бере до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що твердження слідчого про те, що географічне розташування земельної ділянки та кліматичні умови унеможливлюють ведення індивідуального садівництва, а тому ці землі не могли надаватись із зазначеним цільовим призначенням, - такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях; у випадку, якщо би вказані обставини і підтвердились офіційно, вони не можуть слугувати самостійною перешкодою для передачі фізичній особі у власність землі з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, оскільки Земельний кодекс України це не забороняє; в ухвалі слідчого судді не наведено зв`язок між призначенням земельно-технічної експертизи та арештом земельної ділянки: залишається відкритим питання яким чином арешт майна забезпечить її проведення.

На інші доводи, які б давали підстави для скасування судового рішення в апеляційній скарзі не вказується.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів бере до уваги те, що вищевказане майно земельна ділянка, відповідає зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям і може мати значення для встановлення обставин кримінального провадження; що органом досудового розслідування доведено існування передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України ризиків та достатність підстав вважати, що такі ризики мають місце; що вказане майно постановою слідчого від 06.12.2021 визнано речовим доказом; що таке втручання у права та інтереси власника майна, як накладення на нього арешту, є виправданим.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що наявність потенційної загрози та шкоди для кримінального провадження у разі відмови в накладенні арешту на вищевказану земельну ділянку, яка може виразитись у втраті речового доказу та унеможливить подальше кримінальне провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановлення істини в справі, що очевидно переважає над відсутністю на даний момент повідомлення будь-кому про підозру та обмеженням власника (володільця) тимчасового розпоряджатися земельною ділянкою.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що слідчим суддею дотримані вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання та прийнятті рішення про накладення арешту на вказане у клопотанні слідчого майно.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, має бути залишена без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що адвокатом апелянтом не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді й будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419,422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, яку подала ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2021 року, якою задоволено погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0577, що перебуває у власності ОСОБА_5 , мешканки АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування нею, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: