Постанова

від 15.02.2022 по справі 826/12901/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 826/12901/17

адміністративне провадження № К/9901/50177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/12901/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЛЕТ РЕЙН" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЛЕТ РЕЙН" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 (суддя Власенкова О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Літвіна Н.М., Федотов І.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙЛЕТ РЕЙН" звернулося до адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙЛЕТ РЕЙН" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЛЕТ РЕЙН" у справі №826/12901/17.

Ухвалою суду від 14.02.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 15.02.2022.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство вказує, що не погоджується з оскаржуваними картками відмови та рішеннями про коригування митної вартості товару, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Митницею прийнято необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів, надані документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, крім того, протиправно витребувані додаткові документи та безпідставно застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару, оскільки наданих позивачем під час митного оформлення товару документів достатньо для підтвердження правомірності застосування основного методу за ціною договору. Товариство посилається на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 20.02.2018 у справі №826/8799/17. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечив, зазначив, що позивачем не було підтверджено належними документами складові митної вартості товарів, а отже, у Митниці були законні підстави для витребування додаткових документів, у наданих додаткових документах містилися розбіжності. На думку відповідача, митним органом були надані змістовні обґрунтування правомірності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Київською міською митницею ДФС України за результатами розгляду вантажно-митних декларацій, поданих ТОВ Вайлет Рейн , а саме: від 31.03.2017 №UA100010/2017/260021, від 30.03.2017 №UA100010/2017/259914, від 30.03.2017 №UA100010/2017/259911, від 30.03.2017 №UA100010/2017/259917, від 11.04.2017 №UA100010/2017/261269, від 01.04.2017 №UA100010/2017/260029, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів: від 14.04.2017 №UA100010/2017/000065/1, від 10.04.2017 №UA100010/2017/000061/1, від 10.04.2017 №UA100010/2017/000062/1, від 11.04.2017 №UA100010/2017/000064/2, від 20.04.2017 №UA100010/2017/000073/2, від 18.04.2017 №UA100010/2017/000069/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00119, №UA100010/2017/00105, №UA100010/2017/00104, №UA100010/2017/00114, №UA100010/2017/00131, №UA100010/2017/00125.

Підставою для прийняття рішень та карток відмови слугували висновки митного органу про те, що подані документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності, а саме: в інвойсах та додатках до зовнішньоекономічного договору контракту в описовій частині товару зазначено характеристику товару, відмінну від тих, які були встановлені висновками СЛЕД ДФС.

На підставі викладеного, декларанту запропоновано надати у десятиденний термін шляхом надсилання електронного повідомлення додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям та/або інформація біржових організації про вартість товару або сировини; 7) інші документи за бажанням декларанта (у т.ч. відомості щодо перевезення).

Також, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що відповідно до товаросупровідних документів, умови поставки визначені як СРТ Чорноморськ. Згідно з правилами Інкотермс 2010, умови СРТ тлумачаться як фрахт/перевезення оплачені до . Проте, п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що до вартості товару включається вартість тари та упаковки.

Таким чином, за висновком митного органу, жодних відомостей щодо вартості перевезення, а також їх включення до ціни товару чи до митної вартості товару, як складової, декларантом не надано.

За результатами перевірки в рамках проведеної консультації встановлено, що декларантом не усунуто наявні обставини, а обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним статтею 58 Митного кодексу України, застосування методу за ціною договору неможливо.

При цьому, митним органом наголошено, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операцій з ідентичними товари, прийнятої органом доходів і зборів з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу України; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які подано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів з дотримання умов, зазначених у статті 60 Митного кодексу України; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до положень статті 62 Митного кодексу України; метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюється, або від його імені інформації про їх вартість із дотриманням умов, зазначених у статті 63 Митного кодексу України.

Товариство вважало рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та карток відмови у пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що вирішуючи спір між сторонами судом встановлено, що митним органом було обґрунтовано прийнято картки відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару. Митницею дотримано послідовність застосування методів визначення митної вартості, що відображено в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з положеннями статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що відповідачем в якості підстав для коригування митної вартості товарів, зокрема, вказано про те, що в інвойсах та додатках до зовнішньоекономічного договору контракту в описовій частині товару зазначено характеристику товару, відмінну від тієї, яку встановлено висновками Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

При цьому, під час наданого декларанту терміну для надання додаткових документів вказані недоліки, за твердженнями митного органу, не усунуто.

Суди вказали, що як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між товариством з обмеженою відповідальністю Вайлет Рейн (покупець) та Wellstar Limited, Великобританія (продавець) укладено контракт продажу від 25.10.2016 №WV-1/16, у відповідності до умов якого продавець продав, а покупець купив на умовах, визначених у відповідних додатках до цього Контракту (з віднесенням ризиків та витрат, які виникають при даній операції у відповідності до Інкотермс у редакції 2010 року), товар у кількості, асортименті, за цінами та якістю, визначених у Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Додатками до вказаного Контракту сторонами останнього погоджено умови поставки окремих партій товару.

На підставі вказаного, згідно з інвойсами (на яких міститься відбиток митного органу Під митним контролем ), відбулась поставка товарів, згідно з Контрактом.

Зі змісту інвойсів слідує, що відбувалась поставка наступних товарів:

пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (5388,00 кг); тканина пофарбована з синтетичних поліефірних ниток 100% (14380,00 кг) - інвойс від 07.12.2016 №V/2-015;

тканина пофарбована з синтетичних поліефірних ниток 100% (1631,00 кг); тканина вибивна з синтетичних поліефірних ниток 100% (376,00 кг); тканина вибілена з синтетичних поліефірних ниток 100% (216,00 кг); тканина виготовлена з синтетичних (100%) ниток різних кольорів (1316,00 кг); вибілене основ`язане трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (517,00 кг); пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (7990,00 кг) - інвойс від 28.11.2016 №V/1-995;

пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (22090,00 кг) - інвойс від 07.12.2016 №V/2-016;

пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (8320,00 кг); тканина вибивна з синтетичних поліефірних ниток 100% (6034,00 кг); пофарбоване трикотажне основов`язане полотно з синтетичних ниток 100% (879,00 кг) - інвойс від 01.12.2016 №V/2-006;

тканина виготовлена з синтетичних (100%) ниток різних кольорів (4742,00 кг); тканина вибивна з синтетичних поліефірних ниток 100%, з візерунком, виготовленими методом флокування (11872,00 кг); синтетичний текстильний матеріал з покриттям на основі поліуретану, гнучкий (4432,00 кг) - інвойс від 02.12.2016 №V/2-014;

поліфарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (10820,00 кг); тканина пофарбована з синтетичних поліефірних ниток 100% (2826,00 кг); синтетичний текстильний матеріал з покриттям на основі поліуретану, гнучкий (4074,00 кг) - інвойс від 28.11.2016 №V/1-996.

Водночас, згідно з наявними у матеріалах справи копіями висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, встановлена невідповідність товару, заявленого до експорту на митну територію України, згідно з додатками, та тим, що у дійсності перетинав митний кордон.

Суди вказали, що як слідує з наданих представником позивача пояснень, Товариством спершу було подано до відділу митного оформлення м/п Західний Київської міської митниці ДФС тимчасові митні декларації та товаросупровідні документи на товар, який поставляється, оскільки останньому не було відомо точні відомості про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку.

Проте, після проведення лабораторного дослідження товару, згідно з висновками Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, декларантом подано додаткові декларації з оновленими інвойсами, пакувальними листами, додатковою інформацією про товар, що поставляється, та оновлені додатки до контракту.

Разом з тим, суди відзначили, що надані позивачем як декларантом оновлені інвойси не містять відповідних відміток про перетин митного кордону товару, вказаного в оновлених інвойсах. При цьому, останні складені вже після та з урахуванням висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, що у сукупності спростовує твердження представника позивача про відсутність у нього повної інформації про характеристики товару.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій відзначили, що зазначення найменування товару у первісних інвойсах та в оновлених інвойсах місцями має суттєві відмінності у назві та складі товару (у даному випадку тканини), оскільки із першочергово заявленої тканини з синтетичних поліефірних ниток товар було змінено на жакардову або бавовняну тканину (полотно).

Крім того, згідно з оскаржуваними рішеннями, відповідно до товаросупровідних документів, умови поставки визначені як СРТ Чорноморськ. У зв`язку з цим заслуговує на увагу те, що в частині товаросупровідних документів умови поставки визначені як СРТ Одеса. Згідно з правилами Інкотермс 2010, умови СРТ тлумачаться як фрахт/перевезення оплачені до . Проте, п.4.3 вищевказаного Контракту передбачено, що до вартості товару включається вартість тари та упаковки.

Отже, як правильно вказав митний орган в оскаржуваних рішеннях, надані позивачем документи не містять відомостей, що однозначно свідчать про включення до ціни товару транспортної складової, яка б враховувала усі понесені продавцем витрати від місця виробництва товару до місця призначення (перевезення, навантажувально-перевантажувальні витрати, витрати з експедирування вантажу), а тому у відповідача були наявні підстави для сумніву у повноті врахування транспортної складової у заявленій декларантом митній вартості товару. Проте, позивачем не надано документів, що свідчили б про врахування зазначеної складової у митній вартості імпортованого товару.

Наведене в сукупності дає підстави вказати про правомірність дій відповідача щодо незастосування у даному випадку основного методу визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту), оскільки вищевказані розбіжності не дають змогу ідентифікувати товар, вказаний у товаросупровідній документацій (первісно поданій митному органу), з тим, який у дійсності перетинав митний кордон. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги, що зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У справі, що розглядається, суди дійшли висновку, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем обґрунтовано зазначено про причини неможливості застосування до спірних правовідносин другорядних методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість), що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи.

В зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Касаційний суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Разом з тим, у касаційній скарзі, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 20.02.2018 у справі №826/8799/17. Зокрема, Верховний Суд вказав, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Верховний Суд наголошує, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах справ, що зазначені в касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин, встановлені обставини у справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи положення Митного кодексу України, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, не дають підстави для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке призводить до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, - а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЛЕТ РЕЙН" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 у справі №826/12901/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

..........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду