Окрема думка

від 15.02.2022 по справі 260/863/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Чиркіна С.М.

15 лютого 2022 року

Київ

справа №260/863/19

адміністративне провадження №К/9901/17081/20

за позовом Державної авіаційної служби України до Житлово-будівельного кооперативу По Климпуша , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа: Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Маєцької Н.Д. від 11 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І. від 03 червня 2020 року,

постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року вирішено:

касаційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Проте із цією постановою не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України), зазначаю таке.

Стислий зміст позовних вимог та обґрунтувань

У червні 2019 року Державна авіаційна служба України (далі - позивач, Державіаслужба) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу По Климпуша (далі - відповідач 1, ЖБК По Климпуша ), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач 2, ДАБІ України), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі - відповідач 3, Управління містобудування), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород (далі - третя особа, ЗОКП МА Ужгород ), в якій просив:

- зобов`язати ЖБК По Климпуша виконати рішення Державної авіаційної служби України від 14 березня 2019 року № 154;

- зобов`язати ЖБК По Климпуша знести самочинне будівництво за адресою: м. Ужгород, вул. Климпуша, 14, 3 черга;

- визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, вул. Климпуша, 14, 3 черга та зобов`язати вчинити дії щодо непогодження вищезазначеного будівництва;

- визнати протиправними дії Управління містобудування щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом від 15 червня 2018 року № 48/03-01/18, по об' єкту будівництва за адресою: м. Ужгород, вул. Климпуша, 14, 3 черга та скасувати їх;

- визнати протиправними дії Управління ДАБІ у Закарпатській області щодо видачі дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: м. Ужгород, вул. Климпуша, 14, 3 черга та скасувати їх.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлено об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження з Державіаслужбою за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Климпуша, буд. 14, 3 черга, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку із чим Державіаслужбою України прийнято рішення про припинення будівництва за вищевказаною адресою. Однак, таке рішення Державіаслужби у добровільному порядку виконано не було.

Позивач також зазначив, що недотримання порядку отримання погодження місця розташування об`єктів будівництва та визначення умов забудови на приаеродромній території призвело до надання Управлінням містобудування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а також законодавства у сфері безпеки цивільної авіації. Отже, на переконання позивача, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки підлягають скасуванню.

Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в цьому випадку не встановлено, що відповідач здійснює будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а тому відсутні підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Державіаслужба звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що видача містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на приаеродромній території повинна здійснюватися не на загальних підставах, а з урахуванням особливого режиму використання земель та спеціального законодавства, що регулює це питання. З огляду на вищевикладене, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 15 червня 2018 року № 48/03-01/18 видані Управлінням містобудування з порушенням законодавства, зокрема, частини третьої статті 69 ПК України, а тому підлягають скасуванню, а дії щодо їх видачі мають бути визнані протиправними.

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що, оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 15 червня 2018 року № 48/03-01/18 видані з порушенням норм законодавства України, документи прийняті на їх основі, а саме - дозвіл на виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва від 5 лютого 2019 року № ЗК 112190360358 також є таким, що виданий з порушенням, а тому підлягає скасуванню, а дії відповідачів щодо його видачі мають бути визнанні протиправними.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5 лютого 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЗК112190360358 щодо об`єкту будівництва - будівництво багатоквартирних житлових будників по вул. Дмитра Климпуша.

17 грудня 2019 року зазначений об`єкт будівництва прийнятий в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом ЗК № 162193512214, виданим Управлінням ДАБК Ужгородської міської ради.

Судом установлено, що 22 лютого 2019 року на адресу Державної авіаційної служби України надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України, затверджений в.о. директора ЗОКП МА Ужгород від 11 лютого 2019 року.

Відповідно до пункту 3 зазначеного акта при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на при аеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження Державіаслужби.

На підставі акта обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород від 11 лютого 2019 року № 1 Державіаслужбою винесено рішення № 154 від 14 березня 2019 року про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території. Окрім того, керівника або уповноважену особу вищезазначеної юридичної особи зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженим наказом Мінінфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 721.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що висотність об`єкта Будівництво багатоквартирних житлових будинків за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дмитра Климпуша, поз. 1, замовник ЖБК По Климпуша є меншою за встановлені Положенням № 954 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому, тобто мінімальної висоти, з досягнення якої об`єкт будівництва вважається таким, що може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що місце розташування та висотність такого об`єкта не потребує погодження.

Також у зв`язку із встановленням судами попередніх інстанцій, що 17 грудня 2019 року об`єкт будівництва за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дмитра Климпуша, поз. 1, замовник ЖБК По Климпуша прийнятий в експлуатацію, то позовна вимога про зобов`язання виконати рішення Державіаслужби № 154 від 14 березня 2019 року про припинення будівництва за вказаною адресою не може бути виконано, оскільки фактично будівництво спірного об`єкта завершено (припинено) шляхом прийняття будинку в експлуатацію.

Мотиви окремої думки

Насамперед, не погоджуюсь із висновком, зазначеним у пункті 79 постанови від 09.02.2022, що у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/4893/18, від 18 травня 2021 року у справі № 260/888/19, від 20 липня 2021 року у справі № 260/867/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 260/868/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 826/4887/18 встановлені аналогічні обставини, оскільки перед цим у пункті 78 постанови від 09.02.2022 зазначено, що в акті обстеження також не міститься посилання на висотність об`єкта будівництва із замірами, факт знаходження такого об`єкта на приаеродпромній території із зазначенням відстані від межі аеродрому, і, зокрема, не зазначено, у чому може полягати його вплив на безпеку польотів чи роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації. Тобто акт, на підставі якого винесено рішення від 14 березня 2019 року №154 Державіаслужбою, є необґрунтованим, у зв`язку із чим не відповідає всім критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.

Повноваження Державіаслужби у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, ПК України, Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 520 (далі - Положення № 520), Порядком № 721 (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Положення № 520 визначено, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Порядок розгляду та надання Державіаслужбою погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до ПК України визначає Порядок № 721, пунктом 1.2 якого передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Відповідно до частин першої та другої статті 69 ПК України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належить, зокрема, будівництво. Згідно із частиною першою статті 79 ПК України до повноважень місцевих органів виконавчої влади у тому числі належать дотримання вимог щодо використання приаеродромної території, забезпечення в межах своїх повноважень будівництва, реконструкції, благоустрою та експлуатації під`їзних доріг до аеропортів.

Визначення поняття приаеродромна територія надано в пункті 84 частини першої статті 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Пунктом 1.5 Порядку № 721 установлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Відповідно до пункту 56 Положення № 954 місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Відповідно до пункту 57 Положення №954 погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції:

- аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів;

Згідно з пунктом 60 Положення №954 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 721 погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі заявки, яка реєструється в день її надходження (пункт 2.3 Порядку № 721).

Зі змісту наведених правових норм убачається, що погодження місця розташування та висотності здійснюється Державіаслужбою щодо тих об`єктів будівництва, які розміщені на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації. При цьому до таких об`єктів, зокрема, відносяться об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів, об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №260/888/19, від 20 липня 2021 року у справі №260/867/19 та від 24 листопада 2021 року у справі №260/868/19.

У постанові від 09 лютого 2022 року, зокрема, зазначено таке - судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено наявними у справах доказами, що наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 15 червня 2018 року №47-М затверджено містобудівні умови та обмеження №48/03-01/18 для проектування об`єкта будівництва Будівництво багатоквартирних житлових будинків за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дмитра Климпуша, поз. 1, замовник ЖБК По Климпуша . Із зазначених містобудівних умов та обмежень вбачається, що граничнодопустима висотність зазначеного об`єкта будівництва становить 21,0 м від планувальної позначки землі (пункт 55).

У пункті 56 постанови зазначено, що висотність об`єкта Будівництво багатоквартирних житлових будинків за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дмитра Климпуша, поз. 1, замовник ЖБК По Климпуша є меншою за встановлені Положенням № 954 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому, тобто мінімальної висоти, з досягнення якої об`єкт будівництва вважається таким, що може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що місце розташування та висотність такого об`єкта не потребує погодження.

Отже, висотність фактична та висотність, яка вимагає узгодження та знаходження об`єкта забудови в радіусі 50-ти кілометрової приаеродромної території, не заперечується сторонами.

За таких обставин сумнівним є посилання в пункті 79 постанови на висновки сформовані постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/4893/18, від 18 травня 2021 року у справі № 260/888/19, від 20 липня 2021 року у справі № 260/867/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 260/868/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 826/4887/18.

Ключовими питаннями у справі є правова оцінка можливості забудови об`єкта будівництва із висотністю 21,0 м від планувальної позначки землі та нормативно визначений обов`язок узгоджувати забудову заввишки 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому.

За такого правового регулювання, кола учасників, установлених обставин та предмету спору, перш за все, необхідно визначити правовий статус точок відліку: від планувальної позначки землі та контрольної точки аеродрому .

З урахуванням суб`єктного складу учасників спору та предмету доказування у цій справі, необхідно визначити точку відліку забудови (планувальна позначка землі, чи контрольна точка аеродрому), від якої необхідно відраховувати висотність об`єкта будівництва на приаеродромній території.

Наразі відсутня практика Верховного Суду щодо правової оцінку відліку висоти забудови з урахуванням співвідношення планувальної позначки землі відносно контрольної точки аеродрому.

Вважаю, судом застосована лише частина законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Так, за приписами частин 1-2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеної норми переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів , а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами попередніх інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Отже, Верховний Суд мав застосувати норми які регламентують спірні правовідносини в межах установлених судами обставин та доводів касаційної скарги.

Закон України від 05.11.2009 №1704-VI Про будівельні норми (далі - Закон №1704-VI) визначає правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм.

Згідно із статтею 1 Закону №1704-VI державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 175 від 28.09.2005, з 1 січня 2006 року набули чинності державні будівельні норми ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення (ДБН В.2.2-15-2005).

У подальшому на заміну ДБН В.2.2-15-2005, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №87 від 26.03.2019 затверджено ДБН В.2.2-15:2019.

Норми ДБН В.2.2-15-2005 та ДБН В.2.2-15:2019 поширюються на проектування нових і реконструкцію житлових будинків з позначкою рівня підлоги верхнього поверху до 73,5 м (як правило, до 25 поверхів включно при висоті поверху 2,8 м): одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб похилого віку і сімей з інвалідами та гуртожитки.

Згідно із пунктом 3.28 ДБН В.2.2-15:2019 планувальна позначка землі - це рівень землі на межі вимощення будинку.

Пунктом 1.3 Порядку № 721 передбачений термін контрольна точка аеродрому (КТА).

Отже, в контексті вимог пункту 57 Положенням №954 та пункту 2.1. Порядку №721 контрольна точка аеродрому є відмінною точкою від планувальної позначки землі.

Згідно із пунктами 2.1-2.4 Порядку № 721 заявка на погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів має містити інформації визначену у додатку 1, зокрема: абсолютну відмітку поверхні землі на ділянці будівництва, абсолютну відмітку найвищої точки об`єкта будівництва, географічні координати об`єкта будівництва (реконструкції) (WGS-84), азимут від КТА відстань від КТА.

Розділом 3 Порядку № 721 передбачено, що саме на підставі інформації зазначеній у заявці уповноважений орган надає висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях.

За такого правового регулювання, висотність об`єкта будівництва для отримання погодження позивача має відраховуватися відносно контрольної точки аеродрому.

Отже, для оцінки висоти забудови необхідно було враховувати вимоги пункту 57 Положенням №954 та пункту 2.1. Порядку №721 у сукупності із відповідними будівельними нормами.

Водночас без оцінки перелічених вихідних даних компетентним органом неможливо встановити дотримання обмежень висоти забудови на приаеродромній території. Також за таких умов, суд не наділений повноваженнями підміняти уповноважений орган.

Щодо висновку про неможливость виконання вимоги про припинення будівництва, оскільки фактично будівництво спірного об`єкта завершено (припинено) шляхом прийняття будинку в експлуатацію, зазначаю таке.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначений положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт (надалі - ПКМУ № 466).

Порядок прийняття закінчених будівництвом об`єктів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (надалі - ПКМУ № 461).

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону № 3038-VI виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад належать до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

За приписами частини другої статті 39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 3 статті Закону №3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

У пункті 74 постанови від 09.02.2022 зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗОКП МА Ужгород повідомило Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року, скерувавши лист №27/01-15.

Отже, за приписами зазначених норм до повноважень другого відповідача віднесені питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, під час вирішення яких останній мав враховувати місце розташування об`єкта будівництва.

Верховний Суд України, у постанові від 04 березня 2014 року у справі №21-433а13 при розгляді подібних правовідносин наголосив, що в контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання.

Цей висновок, передусім, стосується необхідності встановлення наявності або відсутності правопорушення з метою оцінки його наявності суспільної небезпеки, а також необхідності здійснення контролю щодо дотримання умов та підстав будівництва.

Проте в постанові у справі №260/863/19 не врахована та не надана оцінка наявності або відсутності дотримання дозволеної висоти забудови та суспільної небезпеки у разі її порушення. Водночас не наведене нормативне обґрунтування звільнення від виконання рішення Державіаслужби № 154 від 14 березня 2019 року про припинення будівництва у зв`язку з прийняттям в експлуатацію об`єкт будівництва 17 грудня 2019 року.

Отже, необхідно було перевірити правильність застосування судами саме норм матеріального і процесуального права щодо дотримання дозволеної висоти забудови на приаеродромній території.

Суддя С. М. Чиркін