Постанова

від 27.01.2022 по справі 761/32047/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 761/32047/21 Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А..

Номер провадження: 22-ц/824/2408/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Урдюк Оксани Юріївни про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021року ОСОБА_1 звернулась в Шевченківський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Урдюк Оксани Юріївни про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права власності.

Разом з позовною заявою позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0.0768 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:122:0097 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1886923080000), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3 (1/2 частка).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між нею та відповідачами у справі існує спір щодо права власності на земельну ділянку, предметом позову є нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт. Зазначає, що до вирішення спору за позовом існує реальна загроза відчуження відповідачами спірної земельної ділянки, що має бути попереджено шляхом накладення арешту на зазначену земельну ділянку до вирішення спору по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Оплачко Віталія Олексійовича, оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року скасувати та постановити нову про задоволення її заяви про забезпечення позову.

Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлюючи ухвалу про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, Шевченківський районний суд міста Києва виходив з того, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

В ст. 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що ст. 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо права власності на земельну ділянку загальною площею 0.0768 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:122:0097 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1886923080000), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3 (1/2 частка).

З урахуванням норм процесуального законодавства, роз`яснень Верховного Суду, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції помилково не застосував заходи забезпечення позову, а відтак ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року скасувати, прийняти у справі постанову, якою заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0.0768 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:122:0097 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1886923080000), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) (1/2 частка) та ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) (1/2 частка).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар