Постанова

від 09.02.2022 по справі 761/26820/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Київ

Справа № 761/26820/20

Провадження № 22/824/1945/2022

Резолютивна частина постанови оголошена 09 лютого 2022 року

Повний текст постанови складено 10 лютого 2022 року

Київський апеляцій суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Журавльова Д.Д.

учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Видавнича

група КМ-Букс

відповідач ОСОБА_1

третя особа Шевченківський районний відділ державної виконавчої

служби у м. Києві Центрального міжрегіонального

управління Міністерства юстиції (м. Київ)

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Руденко Володимиром Борисовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Видавнича група КМ-Букс до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Видавнича група КМ-Букс до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення коштів

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Руденко В.Б. подав апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі вказує про те, що в обґрунтування свого висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц). Вказане посилання вважає некоректним, оскільки у зазначеній справі касаційний суд при розгляді питання щодо витрат на правову допомогу, з огляду на час виникнення спірних правовідносин, керувався відповідними нормами ЦПК України 2004 року, які не передбачали можливості стягнення судових витрат, які сторона очікує понести в майбутньому.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення не було враховано судову практику, яка активно формується з питання стягнення судових витрат відповідно до положень актуального цивільного процесуального законодавства.

Окрім цього, вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення на положення додаткової угоди №3 від 24.09.2020 р. до договору від 22.04.2016 р. №3/2016, відповідно до пункту 3 якої клієнт (відповідач) сплачує суми гонорару та/або фактичних витрат на підставі рахунку (рахунків) адвокатського бюро не пізніше 90 днів з дня отримання такого рахунку (рахунків) шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок адвокатського бюро в банківській установі.

Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки на підтвердження витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, не було надано квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку, які б свідчили про оплату вказаних витрат відповідачем адвокату, тобто не надано доказів перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок адвокатського бюро в банківській установі, тому в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити, суперечить вищенаведеним положенням частини восьмої статті 141 ЦПК України, яка встановлює можливість оплати стороною в майбутньому витрат на правничу допомогу.

Дослідження судом першої інстанції умов додаткової угоди №3 від 24.09.2020 р. до договору від 22.04.2016 р. №3/2016 для мети розподілу витрат на правничу допомогу є протиправним втручанням суду у сферу договірних відносин між відповідачем та Адвокатським бюро Володимира Руденка , що не передбачено положеннями глави 8 Судові витрати ЦПК України.

Сторони правом надання відзиву не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Руденка В.Б., з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ Видавнича група КМ-Букс до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення коштів (збитків).

16 травня 2021 року представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме: стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 10000,00 грн. та витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та 59,98 грн. фактично понесених витрат, пов`язаних з виченням процесуальних дій,необхідних для розгляду справи. .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача Борщевського С.Ю. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ Видавнича група КМ-Букс до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення коштів.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3 клієнт сплачує суми гонорару та/або фактичних витрат на підставі рахунку (рахунків) адвокатського бюро не пізніше 90 днів з дня отримання такого рахунку (рахунків) шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок адвокатського бюро в банківській установі.

Між тим, на підтвердження витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, не було надано квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку, які б свідчили про оплату вказаних витрат відповідачем адвокату. Відтак, доказів перерахування відповідної суми котів на поточний рахунок адвокатського бюро в банківській установі не надано.

Крім того зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві від 09 жовтня 2020 року на позовну заяву представником ОСОБА_1 адвокатом Руденко В.А. було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. (т 1, а.с. а.с.47-53)

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивача надано договір про надання правничої допомоги від 22.04.2016 р. №3/2016, додаткову угоду №3 від 24.09.2020 р. до договору від 22.04.2016 р. №3/2016, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт приймання-передачі правової допомоги від 02.02.2021 р. до договору від 22.04.2016 р. №3/2016, рахунок №2 від 0202.2021 р. на оплату 59,98 грн (фактичних витрат адвоката при наданні послуг), рахунок №1 від 02.02.2021 р. на оплату 10000,00 грн. (правова (професійна правнича) допомога), квитанцію про сплату за поштові перекази на суму 59,98 грн. (т.1 а.с. 104-117)

Таким чином, заявником дотримані всі умови щодо необхідного та достатнього обсягу інформації для прийняття судом обґрунтованого рішення про розмір судових витрат, що підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що заявником було зроблено відповідну заяву та подано необхідні докази у порядку та строк, встановлені процесуальним законом.(т.1, а.с. а.с. 207-223)

За таких обставин, на підставі поданих доказів, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення,

Крім того, є помилковим посилання суду першої інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц, оскільки у зазначеній справі касаційний суд при розгляді питання щодо витрат на правову допомогу, з огляду на час виникнення спірних правовідносин, керувався відповідними нормами ЦПК України 2004 року, які не передбачали можливості стягнення судових витрат, які сторона очікує понести в майбутньому.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 (провадження №61-10459св20), витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 , подану адвокатом Руденко Володимиром Борисовичем - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна