Постанова

від 10.02.2022 по справі 910/10133/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2022 р. м.Київ Справа№ 910/10133/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.02.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 23.02.2021 (повний текст складено та підписано 04.03.2021)

у справі № 910/10133/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"

до 1) Державної казначейської служби України,

2) Кабінету Міністрів України

про стягнення 191797377,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" (далі - позивач, ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі") звернулось до суду з позовом до Державної Казначейської служби України (далі - відповідач-1, Державна казначейська служба України) та Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2, Кабінет Міністрів України) з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн, заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішення Арбітражного суду м. Києва від 06.11.2000 у справі № 2/593, позивач, який є стягувачем у вказаній справі, звернувся до Європейського суду з прав людини стосовно тривалого невиконання рішення і 12.10.2017 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) прийняв остаточне рішення за заявою ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", що була включена до справи "Бурмич та інші проти України" з підстав порушення Урядом України п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу на користь заявника. Вказаним рішенням ЄСПЛ вказав, що недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі і наданням належного і достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням. Вказав, що при розгляді заяви стягувача-потерпілого (позивача) ЄСПЛ фактично здійснив заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом правонаступності з ПАТ "Хліб Україна" на державу-відповідача в особі Уряду України. Позивач зазначав, що звертався до Департаменту виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження по справі №2/593 щодо забезпечення примусового виконання рішення ЄСПЛ від 12.10.2017, проте вказане рішення ЄСПЛ не виконано. Таким чином, на переконання позивача, внаслідок неправомірної бездіяльності Кабінету Міністрів України, що полягала у невиконанні рішення суду з 2000 року, позивачу заподіяно збитки у розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені.

Короткий зміст заперечень відповідачів проти позову

Відповідач-1 (Державна Казначейська служба України) проти позову заперечував, поилаючись на те, що Казначейством не порушувалось жодних прав та інтересів відповідача та не завдавалось шкоди. Казначейство не несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій, зокрема інших державних органів. Відповідач-1 посилався на те, щовін виконує рішення про стягнення коштів місцевого та державного бюджетів, проте листом від 21.122017 №5-08/7860-21419 позивача повідомлено про відсутність на виконанні виконавчих документів про стягнення коштів на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі". Не обліковується на виконанні у Казначействі документів про стягнення коштів на користь позивача і на час розгляду справи. Крім того, відповідач-1 зазаначав, що позивач не довів наявності всіх чотирьох елементів правопорушення, зокрема вини та доказів неправомірних дій відповідача 1.

Відповідач 2 - Кабінет Міністрів України - проти позову заперечував, вказуючи на те, що 12.10.2017 ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі "Бурмич та інші проти України", яким є рішення про вилучення з реєстру справ 12148 заяв, які стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні та передати їх КМ РЄ, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України". Вказаним рішенням ЄСПЛ не передбачено виплати позивачу справедливої сатисфакції. ЄСПЛ не розглядав заяву позивача по суті наведених у ній доводів та підстав його звернення до суду, не присуджував на його користь жодних виплат, а зобов`язав державу України вжити заходів загального характеру для подолання наявної системної помилки, з приводу якої подано 12148 однотипних заяв. При цьому КМУ в межах виконання рішення ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України" вживаються заходи загального характеру, про які повідомляється КМ РЄ, який здійснює нагляд за виконанням рішень Європейського суду. Також зазначив, що виконання рішень національних судів покладено нормами чинного законодавства на органи державної виконавчої служби, проте відповідачем не надано доказів звернення з виконавчим документом до органів виконавчої служби. Крім того, позивачем не доведено наявності трьох обов`язкових умов притягнення відповідача 2 до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме доказів протиправності чи неправомірності дій відповідачів. Сума боргу в розмірі 14720729,62 грн підлягає стягненню в порядку примусового виконання рішення арбітражного суду і не є майновою шкодою та не може бути стягнутою з державного бюджету.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 у задоволенні позову ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" до Державної Казначейської служби України та Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди в розмірі 191797377,10 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що:

- позивачем не надано доказів порушення відповідачами прав чи законних інтересів позивача чи заподіяння йому шкоди;

- доводи позивача щодо неправомірності дій Кабінету Міністрів України у вигляді штучного створення умов для виведення більше 65 рентабельних підприємств із оперативного управління ДАК "Хліб України" та передачі їх до складу ПАТ "ДПЗКУ", у зв`язку з чим ДАК "Хліб України" стала банкрутом, судом першої інстації відхилено, оскільки доказів неправомірності дій відповідача, встановлених у судовому порядку, позивачем не надано;

- встановлення факту правомірності чи неправомірності дій Уряду при прийнятті ним постанов не є предметом розгляду даної справи і не відноситься до юрисдикції господарських судів;

- позивач набув статусу стягувача у справі №2/593 у травні 2010 року, а наказ видано 05.10.2010, а набуття права вимоги за вказаним наказом відбулося на підставі договору про відступлення права вимоги, за яким позивач сплатив 1057313,63 грн., що спростовує твердження позивача щодо заподіяння йому шкоди у зв`язку з невиконанням рішення суду, починаючи з 2000 року на всю суму заборгованості;

- за відсутності рішення ЄСПЛ про присудження позивачу справедливої сатисфакції та відсутності доказів заподіяння позивачу шкоди зі сторони відповідачів відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 повністю та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення, що:

- предмет позову є відшкодування шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн, заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", але суд помилково вдався оцінювати вплив рішення ЄСПЛ від 12.10.2017, яким було прийнято остаточне рішення за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" та яку було приєднано до справи Бурмич а інші , що призвело до неправильності установлення обставин, які мають значення для правильного прийняття рішення, внаслідок неналежного дослідження доказів та їх оцінки;

- не надано правової оцінки тривалому невиконанню рішень національних судів, починаючи з 2000 року та наказу № 2/593;

- суд при розгляді справи по суті належним чином не досліджував докази , які були надані скаржником, які підтверджували вибірковість, упередженість та зловживання владними повноваженнями при погашенні збитків (шкоди) з 2016-2020 р. за рішенням ЄСПЛ у справі Бурмич та інші , і ці відомості були надані скаржником та містились у відповідні Міністра юстиції України;

- не було надано правову оцінку усім наявним у справі доказам;

- судом не враховано доводи скаржника щодо вини уряду України в особі Кабінету Міністрів України та державних структур, які не забезпечили належне у визначений строк виконання національних судів, а свою провину мотивували , що у справі Бурмич та інші ЄСПЛ не присудив сатисфакцію потерпілим (заявникам);

- неправильно застосовані ст. 56 Конституції України, ст. 22 Цивільного кодексу України;

- надано хибну правову оцінку доказам,на які посилався скаржник, зокрема, що несправедливі дії Держави Україна в особі КМУ (опосередковано Мін`юсту), ДВС та ДКУ по відношенню до позивача призвели до втрати платоспроможності скаржником, заморожені активи підприємства, збільшилась маса пасивів;

- помилковим є тлумачення суду першої інстанції щодо заявлених вимог про відшкодування за рахунок Державного бюджету України шкоди (збитків, витрат), пов`язаних з невиконанням рішення суду про стягнення 14 719 029,62 грн., з 2000 року, позивачем нараховуються інфляційні втрати, 3% річних та пеня, починаючи з 2000 року, але з огляду на наявність судових рішень у справі № 2/593, позивач набув статус стягувача у вказаній справі лише у травні 2010 року, а наказ видано 05.10.2020; при цьому, набуття права вимоги за вказаним наказом відбулося на підставі договору про відступлення права вимоги, який був предметом судового розгляду і яким підтверджено можливість правонаступництва на всіх стадіях виконавчого провадження;

- судом неправильно застосовано приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на грошове зобов`язання, зокрема за рішенням у справі № 2/593 від 06.11.2000;

- вина держави України полягає у тому, що штучно були створені умови щоб ДАК Хліб України збанкротувала, та не відшкодувала борг за рішенням Арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000; отже, Держава Україна в особі КМУ , діючи протиправно, та проявляючи бездіяльність по відношенню до кредиторів ДАК Хліб Україна , не відшкодовує збитки , які утворилися за рахунок вчасного неповернення кредитних заощаджень, в т.ч. позивачу і наявні збитки складають більше 190 млн. грн., що є причинно-наслідковим зв`язком між протиправною поведінкою уряду України по відношенню до кредитора щодо неможливості отримати в повному обсязі збитки, які утворилися ще 2000 року, а також ігнорується рішення, накази та постанови національних та іноземних судів;

- застосуванню підлягає ст. 1174 Цивільного кодексу України;

- судом першої інстанції не враховано, що держава не може посилатися на фінансові труднощі, як на виправдання своєї неспроможності виплатити компенсацію, призначену судом, а практика ЄСПЛ засвідчує, що невиконання рішення національного суду, винесеного не на користь позивача, протягом тривалого часу є втручанням у його право на мирне володіння майном;

- не надано правової оцінки висновку експерта Наберухіна В.А. № 1912/10-1 від 19.12.2020 щодо документального уточнення, підтвердження розміру заборгованості Державної казначейської служби України (КМУ) перед позивачем станом на 01.11.2020 загалом в сумі 193 622 073,05 грн.

Узагальнено скаржник в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на приписи ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 22, 509, 611, 625 Цивільного кодексу України

19.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких скаржник додатково в обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилався на наступне:

- не надано правової оцінки тривалому невиконанню рішень національних судів, починаючи з 2000 року та наказу № 2/593 по теперішній час;

- не враховано судову практику Верховного Суду у справах № 646/14523/15-ц, № 758/1303/15-ц, стосовно застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

12.05.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про уточнення розміру суми позовних вимог станом на 01.05.2021, і згідно яких скаржником обраховано, що сума боргу складає загалом 210 366 144,67 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 108 773 751,08 грн. - інфляційні втрати, 69 764 414,82 грн. - збитки у вигляді пені, 9 016 243,59 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 091 005,56 грн. - адвокатські витрати.

25.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про уточнення розміру суми позовних вимог станом на 01.06.2021, і згідно яких скаржником обраховано, що сума боргу складає загалом 213 180 564,89 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 111 254 878,69 грн. - інфляційні втрати, 69 951 952,88 грн. - збитки у вигляді пені, 9 053 751,20 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 199 252,50 грн. - адвокатські витрати.

26.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява та додаткові пояснення стосовно уточнення розміру позовних вимог (з урахуванням заяви від 29.07.2021 № 29/07-2), в яких скаржник наголошував, що станом на 01.07.2021 загальна сума збитків становить загалом 223 122 742,58 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 111 506 829,91 грн. - інфляційні втрати, 70 133 441,33 грн. - збитки у вигляді пені, 18 180 097,78 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 581 643,94 грн. - адвокатські витрати.

18.10.2021 та 04.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заяви стосовно правової позиції скаржника у даній справі, з посиланням на судові акти судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

01.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Кабінет Міністрів України просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Кабінет Міністрів України посилався на те, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що незважаючи на суб`єктивні твердження скаржника, у матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для відшкодування збитків., зокрема, встановлено відсутність рішення суду, яким би було встановлено протиправні дії/бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання рішень судів на користь позивача (як національного, так і ЄСПЛ). Окрім того, рішенням ЄСПЛ не передбачено виплати позивачу справедливої сатисфакції. ЄСПЛ не розглядав заяву позивача по суті наведених у ній доводів та підстав його звернення до суду, не присуджував на його користь жодних виплат, а зобов`язав державу України вжити заходів загального характеру для подолання наявної системної помилки, з приводу якої подано 12148 однотипних заяв. Відповідач-2 вказував, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено відсутність належного доведення товариством можливості застосування до відповідача-2 положень ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Окрім того, відповідач-2 вказував про те, що подана заява про уточнення розміру суми позовних вимог від 11.05.2021 № 11/05-21-1 є такою, що суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України.

19.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких відповідач-2 вказував про те, що в рамках виконавчого провадження виконавцем згідно вимог Закону України Про виконавче провадження необхідно вжити всі необхідні механізми а заходи, які є можливими для примусового виконання рішення суду, а скаржником не надано жодних доказів , які б свідчили про вжиття всіх заходів, у т.ч. зі зверненнями (скаргами) до виконавця , визначені Законом України Про виконавче провадження , що б підтвердили використання механізмів закону. Також, відповідач-2 вказував, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, який повинен розглядатися у передбаченому законом випадку за відповідною процедурою.

Короткий зміст відповіді ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" на відзив Кабінету Міністрів України на апеляційну скаргу

01.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив Кабінету Міністрів України на апеляційну скаргу, в якій скаржник наголошував на безпідставності доводів Кабінету Міністрів України та вказував на те, що з огляду на приписи ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 22, 509, 611, 625 Цивільного кодексу України, вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням з 26.04.2021 по 14.05.2021 у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити вирішення питання стосовно апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Відповідно до п.п. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Тарасенко К.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишен без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" мав право усунути недоліки, а саме: надати докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: відповідача-2 - Кабінету Міністрів України за юридичною адресою місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, листом з описом вкладеного, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України, або на офіційну електронну адресу, зазначену на веб-сайті Кабінету Міністрів України ( https://www.kmu.gov.ua/gromadskosti/kontakti ) у розділі "Контактна інформація", а саме: 1545@ukc.gov.ua. , та на адресу Державної Казначейської служби України - за електронною адресою office@treasury.gov.ua , з урахуванням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

12.05.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: відповідача-2 - Кабінету Міністрів України за юридичною адресою місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, та відповідача-1 Державної Казначейської служби України за юридичною адресою місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, листом з описом вкладеного, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021,розгляд справи призначено на 01.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 розгляд справи № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 відкладено на 29.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 розгляд справи № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 відкладено на 30.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 розгляд справи № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 відкласти на 04.11.2021.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я. звільнено у відставку, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10133/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021, для розгляду справи № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 прийнято справу № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 розгляд справи № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 відкладено на 10.02.2022.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 10.02.2022 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"(скаржника), Кабінету Міністрів України (відповідача-2), а представник Державної казначейської служби України (відповідача-1) у судове засідання не з`явився про розгляд, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Також, 29.07.2021 від Державної казначейської служби України (відповідача-1) через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-1 а також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач-1 про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника відповідача-1.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення відповідача-1 про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представники позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі") в судовому засіданні 10.02.2022 надали пояснення по справі та підтримали вимоги викладені у апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Представник Кабінету Міністрів України (відповідача-2) в судовому засіданні 10.02.2022 заперечувала проти вимог викладених у апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Арбітражного суду м. Києва від 06.11.2000 у справі за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" до Державної акціонерної компанії України "Хліб України" про стягнення 14719029,62 грн стягнуто з ДАК "Хліб України" на користь АКАБ "Україна" 14073582,76 грн боргу, 17086,51 грн пені, 622746,65 грн 6% річних, 5613,7 грн витрат по протесту векселів та 1700 грн держмита. Вказане рішення арбітражного суду набрало законної сили, не є скасованим, на його виконання видавався наказ.

В подальшому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2011 у справі № 2/593-16/131, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 у вказаній справі, задоволено заяву ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" про заміну сторони у виконавчому провадженні і приведення наказу у відповідність до вимог закону. Здійснено заміну АКАБ "Україна" на ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду №2/593 від 06.11.2000, видано новий наказ від 05.10.2010 із зазначенням реквізитів стягувача та боржника, відновлено строк для пред`явлення наказу до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа ЄСПЛ від 08.01.2014 ECHR-PUkr PP/ODL/ngo позивач 19.12.2013 звернувся до ЄСПЛ із заявою стсоовно тривалого невиконанян рішень судів в Україні, якій присвоєно №1468/14.

Листом Великої Палати ЄСПЛ від 12.10.2017 ECHR-LUkr20.1R ODM/BSS/sst позивача повідомлено, що 26.06.2017 Велика Палата прийняла рішення, в якому встановила, що заяви у зазначеній справі, а також заяви, вказані у додатках до рішення, в тому числі і заява ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі "Юрій Іванов проти України, №40450/04, 15.10.2009. Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні по справі Іванов, має бути надано Вам в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів. Рішення було проголошене 12.10.2017. Суд вирішив приєднати заяву позивача до справи Бурмич та інші проти України (№46852/13 та інші) та вилучити усі об`єднані заяви з реєстру справ та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі Іванов проти України.

Позивач звертався:

- 28.11.2017 до Департаменту Державної виконавчої служби України із заявою № 26 про відкритят виконавчого провадження по справі № 2/593 щодо забезпеченян примусового виконанян рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 по заяві № 1468/14, що булла включена до справи № 46852/13 Бурмич та інші проти України та рішень національних судів, які не виконані з 2000 року;

- 28.11.2017 до Міністерства юстиції України з заявою № 25 щодо забезпечення примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 по заяві 1468/14, що була включена до справи №46852/13 "Бурмич та інші проти України" та стягнення з Держави Україна на користь позивача суми боргу по справі №2/593 та нарахованих збитків;

- 28.11.2017 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з заявою № 29 від 28.11.2017 щодо виконання рішень Арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000 та рішень ЄСПЛ;

- 28.11.2017 до Державної Казначейської служби України із заявою № 28 щодо забезпечення примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 по заяві 1468/14, що була включена до справи №46852/13 "Бурмич та інші проти України" та стягнення з Держави Україна на користь позивача суми боргу по справі №2/593 та нарахованих збитків, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами №26 від 28.11.2017, №25 від 28.11.2017, №29 від 28.11.2017, №28 від 28.11.2017.

У відповідь на зазначені звернення, вищенаведеними органами позивачу роз`яснено порядок виконання рішень національних судів та ЄСПЛ, та повідомлено, що вказане рішення ЄСПЛ підлягає виконанню в контексті вжиття заходів загального характеру, і позивачу, зокрема, не було присуджено справедливої сатисфакції, зокрема: Державною казначейською службою листом від 20.12.20017 № 5-08/7860-2/419, Міністерством юстиції України - листом від 05.01.2018 № 489/36523-0-33-17/5.2.1.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено лист Міістерства юстиції України від 24.02.2020 № 8671/83-2-20/5.2.2, за підписом міністра Малюська Д.Л., наданий у відповідь на запит народного депутата Власенка С.В., в якому наголошується про стан виконання рішень ЄСПЛ та відповідні законодавчі механізми, зокрема і щодо справи Бурмич та інші протии України .

У зв`язку з наведеним позивач, стверджуючи, що при розгляді заяви стягувача-потерпілого (позивача) ЄСПЛ фактично здійснив заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом правонаступності з ПАТ "Хліб Україна" на державу-відповідача в особі Уряду України. Позивач зазначав, що звертався до Департаменту виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження по справі №2/593 щодо забезпечення примусового виконання рішення ЄСПЛ від 12.10.2017, проте вказане рішення ЄСПЛ не виконано. Таким чином, на переконання позивача, внаслідок неправомірної бездіяльності Кабінету Міністрів України, що полягала у невиконанні рішення суду з 2000 року, позивачу заподіяно збитки у розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені.

Узагальнено скаржник в обгрунтування позовних вимог посилався на приписи ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 22, 509, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Зокрема, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем було заявлено у позові до відшкодування збитки загалом у розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, і у задоволенні вказаних вимог позивачу було відмовлено оскаржуваним рішенням.

В свою чергу, не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 повністю та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення.

Також, позивачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду вже на стадії апеляційного розгляду справи були подані заяви, в яких збільшено розмір позовних вимог, а саме:

- 12.05.2021 - сума позовних вимог станом на 01.05.2021 складає загалом 210 366 144,67 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 108 773 751,08 грн. - інфляційні втрати, 69 764 414,82 грн. - збитки у вигляді пені, 9 016 243,59 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 091 005,56 грн. - адвокатські витрати;

- 25.06.2021 - сума позовних вимог станом на 01.06.2021 складає загалом 213 180 564,89 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 111 254 878,69 грн. - інфляційні втрати, 69 951 952,88 грн. - збитки у вигляді пені, 9 053 751,20 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 199 252,50 грн. - адвокатські витрати;

- 26.07.2021- сума позовних вимог станом на 01.07.2021 складає загалом 223 122 742,58 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 111 506 829,91 грн. - інфляційні втрати, 70 133 441,33 грн. - збитки у вигляді пені, 18 180 097,78 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 581 643,94 грн. - адвокатські витрати.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, та керуючись ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, дійшов висновку, що розгляду в межах даного апеляційного провадження підлягають вимоги позивача в межах., заявлених у суді першої інстанції і розглянуті останнім , а саме: загалом в розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені. Отже, заяви позивача від 12.05.2021, 25.06.2021 та 26.07.2021, в яких збільшено первісно заявлені суду першої інстанції показники 100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, щодо яких судом першої інстанції здійснено розгляд та ухвалено оскаржуване рішення, до 111 506 829,91 грн. (тобто, збільшення вимоги у цій частині на 11 141 404,21 грн. по відношенню до первісно заявленої вимоги в суді першої інстанції)- інфляційні втрати, 70 133 441,33 грн. (тобто, збільшення вимоги у цій частині на 2 035 052,99 грн. по відношенню до первісно заявленої вимоги в суді першої інстанції) - збитки у вигляді пені, 18 180 097,78 грн.( тобто, збільшення вимоги у цій частині на 9 567 264,34 грн. по відношенню до первісно заявленої вимоги в суді першої інстанції) - збитки у вигляді 3% річних - не можуть бути предметом апеляційного розгляду у збільшених розмірах по відношенню до первісно заявлених розмірів позовних вимог в силу приписі ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та відповідно, залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду (і відповідно, апеляційного провадження) є вимоги позивача про стягнення загалом суми збитків в розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, а також відповідні вимоги щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на оплату послуг адвоката на стадії розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV).

У статті 37 § 1 (с) Конвенції визначено, що суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

Статтею 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV передбачено, що рішенням Європейського суду є:

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

У цьому законі термін "виконання Рішення", це:

а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;

б) вжиття заходів загального характеру.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Порядок вжиття заходів загального характеру здійснюється відповідно до статей 13-15 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " (далі - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону №3477-IV заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема:

а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування;

б) внесення змін до адміністративної практики;

в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів;

г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов`язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи;

д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (ч. 1 ст. 14 Закону №3477-IV).

У ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 33477-IV визначено, що Прем`єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у ст. 14 цього Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем`єр-міністра України, передбаченого частиною першою цієї статті.

Системний аналіз викладених правових норм міжнародного та національного законодавства надає підстави стверджувати, що остаточне рішення ЄСПЛ є обов`язковим для виконання Україною у визначений в ньому спосіб, який може передбачати один з двох варіантів: вжиття заходів загального характеру або індивідуальне відшкодування на користь конкретної особи.

Разом з тим, для виплати особі певного індивідуального відшкодування, тобто справедливої сатисфакції у розумінні Конвенції, яка передбачає відшкодування завданих їй матеріальних збитків та моральної шкоди, у відповідному рішенні ЄСПЛ має бути чітко визначено, які саме заходи (розміри суми, види збитків тощо) підлягають застосуванню державою на користь такої особи (заявника до ЄСПЛ).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" заяву позивача разом з 12148 інших заяв вилучено з реєстру Суду з метою їх розгляду в рамках саме загальних заходів виконання "пілотного рішення" у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Зазначеним рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року не передбачено виплати позивачу справедливої сатисфакції, ЄСПЛ не розглядав заяву позивача по суті наведених у ній доводів та підстав його звернення до Суду, не присуджував на його користь жодних виплат, а зобов`язав державу України вжити заходів загального характеру для подолання виниклої системної помилки, з приводу якої подано 12148 однотипних заяв.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" Україну не було зобов`язано виплатити позивачу суми компенсації та/або сатисфакції.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 2а-7995/11, від 20 березня 2018 року у справі № 362/985/14-а, від 10 квітня 2018 року у справі № 728/724/13-а.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що ЄСПЛ приєднав його заяву до аналогічних справ у справі "Бурмич та інші проти України" для опрацювання з метою надання кожному заявнику індивідуального відшкодування відповідно до "пілотного рішення" по справі "Іванов проти України", є необґрунтованими з огляду на вищезазначене, оскільки вказаним рішенням ЄСПЛ на Україну покладено обов`язок вжити заходи загального характеру щодо заяв вилучених з реєстру Суду, тобто й заяви позивача.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у п. 218 рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України", зазначено, що рішення Суду про вилучення подальших заяв типу Іванов з реєстру його справ не обмежує повноваження ЄСПЛ щодо поновлення в реєстрі справ таких заяв, якщо це буде виправдано обставинами, тобто існує потенційна можливість індивідуального вирішення заяви позивача.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України", в тому числі і за заявою позивача не було присуджено позивачу суми сатисфакції, відсутні підстави для стягнення заявленої суми в порядку виконання рішення ЄСПЛ.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано доводи скаржника щодо вини уряду України в особі Кабінету Міністрів України та державних структур, які не забезпечили належне у визначений строк виконання національних судів, а свою провину мотивували , що у справі Бурмич та інші ЄСПЛ не присудив сатисфакцію потерпілим (заявникам) - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду зокрема і на те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції стосовно завершення процедури виконання наказу господарського суду м. Києва у справі №2/593 з підстав, визначених Законом України Про виконавче провадження , зокрема у зв`язку саме з неможливістю виконати рішення у справі № 2/593. При цьому, скаржник, звертаючись до ЄСПЛ скаржився саме на тривалість виконання, а не позбавлення його присудженого до стягнення за наказом, щодо вимог, за якими він набув прав стягувача. При цьому, наведені обставини також не є такими, що підтверджують будь-яке втручання у майнові права стягувача та/або позбавлення останнього реалізації таких за встановленими законом процедурами та з застосуванням обумовлених законом інструментів.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими заперечення відповідача на апеляційну скаргу про те, що в рамках виконавчого провадження виконавцем згідно вимог Закону України Про виконавче провадження необхідно вжити всі необхідні механізми а заходи, які є можливими для примусового виконання рішення суду, а скаржником не надано жодних доказів , які б свідчили про вжиття всіх заходів, у т.ч. зі зверненнями (скаргами) до виконавця , визначені Законом України Про виконавче провадження , що б підтвердили використання механізмів вказаного закону.

Крім того, посилання позивача на те, що вказаним рішенням ЄСПЛ фактично здійснив заміну боржника з ДАК "Хліб України" на Кабінет Міністрів України - не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не підтверджуються наявними у справі доказами. Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стосовно процедури виконання наказу господарського суду м. Києва у справі №2/593, то відповідачі не є боржниками за вказаним наказом, а його виконання регламентується нормами Закону України "Про виконавче провадження" і не є предметом розгляду вказаної справи.

При цьому, позивач, заявляючи у даній справі вимоги стосовно відшкодування шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн, заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", вказував про те, що вказана сума коштів складає розмір завданої йому шкоди і розмір вказаної шкоди складається, зокрема, з 14720729,62 грн суми основного боргу, яка є сумою, присудженою до стягнення у справі № 2/593, і відповідно, складає розмір завданої позивачу шкоди з вини держави в особі визначених ним органів - відповідачів, позаяк вони допустили тривале невиконання рішення у справі № 2/593.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ст. 225 Господарського кодексу України регулює склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних, допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження порушення відповідачами прав та/або законних інтересів позивача чи заподіяння йому шкоди у заявленому до стягнення розмірі 14720729,62 грн., а відтак, вимоги позивача про відшкодування такої задоволенню не підлягають за наведених ним доводів та обґрунтувань.

Доводи скаржника щодо неправомірності дій Кабінету Міністрів України у вигляді штучного створення умов для виведення більше 65 рентабельних підприємств із оперативного управління ДАК "Хліб України" та передачі їх до складу ПАТ "ДПЗКУ", у зв`язку з чим ДАК "Хліб України" стала банкрутом, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що доказів неправомірності дій відповідачів, встановлених у судовому порядку, позивачем - не надано. При цьому, встановлення факту правомірності чи неправомірності дій Уряду при прийнятті ним постанов - не є предметом розгляду даної справи і не відноситься до юрисдикції господарських судів.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані ст. 56 Конституції України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, а також і доводи про те, що застосуванню підлягає ст. 1174 Цивільного кодексу України, оскільки судом першої інстанції вірно застосовано приписи вказаних норм права в контексті спірних правовідносин та здійснено належну правову оцінку заявленим позовним вимогам, та обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 14720729,62 грн., які позивач визначає як основний борг.

Окрім того, за відсутності і рішення ЄСПЛ про присудження позивачу справедливої сатисфакції та відсутності доказів заподіяння позивачу шкоди зі сторони відповідачів відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено лист Міістерства юстиції України від 24.02.2020 № 8671/83-2-20/5.2.2, за підписом міністра Малюська Д.Л., наданий у відповідь на запит народного депутата Власенка С.В., в якому наголошується про стан виконання рішень ЄСПЛ та відповідні законодавчі механізми, зокрема і щодо справи Бурмич та інші проти України , проте, дослідивши вказаний лист , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він не спростовує обставин, які встановлені судом як першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження під час розгляду даної справи стосовно відсутності обумовлених законом підстав для відшкодування заявленої позивачем до стягнення майнової шкоди за наведених доводів та обґрунтувань.

Стосовно вимог позивача про стягнення 100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони також задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки на наслідками розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами порушення державою в особі відповідачів своїх зобов`язань, обумовлених законом (зокрема з підстав, які встановлені ст. 11 Цивільного кодексу України), а тому і відсутні обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування до держави в особі визначених позивачем відповідачів відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, а також застосування обумовленої ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України пені, у заявлених позивачем розмірах, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені - задоволенню не підлягають.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на грошове зобов`язання, зокрема за рішенням у справі № 2/593 від 06.11.2000 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки судом першої інстанції вірно застосовано вказану норму матеріального права, з огляду на те, що передумовою застосування обумовленої норми права є встановлення у держави в особі визначених позивачем відповідачів певного грошового зобов`язання та факт його порушення, що породжує по відношенню до позивача правовий наслідок у вигляді застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді нарахування обумовлених вказаною статтею показників. Проте, як зазначено вище, оскільки за наслідками як розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційного розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявність порушеного державою в особі визначених відповідачів грошового зобов`язання в розмірі 14720729,62 грн., як і підстав для його відшкодування позивачу за наведених ним обгрунтувань, а отже, не доведено і прострочення відповідного зобов`язання у заявленому розмірі 14720729,62 грн., а тому відсутні обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування до держави в особі визначених позивачем відповідачів відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, а також застосування обумовленої ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України пені, у заявлених позивачем до суду першої інстанції розмірах (100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені).

При цьому, здійснивши оцінку посилань скаржника на судову практику Верховного Суду у справах № 646/14523/15-ц, № 758/1303/15-ц, стосовно застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, як і на судові акти судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у відповідних судових спорах - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не є релевантною по відношенню до обставин саме даної справи в контексті спірних правовідносин сторін в призмі обставин існуючого спору.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при розгляді справи по суті належним чином не досліджував докази , які були надані скаржником, які підтверджували вибірковість, упередженість та зловживання владними повноваженнями при погашенні збитків (шкоди) з 2016-2020 р. за рішенням ЄСПЛ у справі Бурмич та інші , і ці відомості були надані скаржником та містились у відповідні Міністра юстиції України, а також не було надано правову оцінку усім наявним у справі доказам - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції здійснено оцінку усіх наявних у справі доказів.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки висновку експерта Наберухіна В.А. від 21.12.2020 щодо документального уточнення, підтвердження розміру заборгованості Державної казначейської служби України (КМУ) перед позивачем станом на 01.11.2020 загалом в сумі 193 622 073,05 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 1, 2).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи наведене вище, зазначає, що з огляду на приписи ст. ст. 73, 74, 76-79, 104 Господарського процесуального кодексу України, а тому поданий позивачем висновок не приймається судом в якості належного і допустимого доказу в підтвердження факту визначених позивачем у позові зобов`язань держави Україна перед позивачем у вигляді цифрових показників суми боргу та нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних. Враховуючи припис частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України розмір завданих збитків у заявленому до стягнення розмірі, зокрема, і поданий висновок експерта не є доказом в розумінні наведеного припису процесуального закону, який підтверджує безспірність та обгрунтованість вимог позивача у наведеній частині.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши усі наявні у справі докази в сукупності, з урахуванням усіх обставин справи в сукупності з оціненими доказами, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн (яка включає в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені), заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" - задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги стосовно строку розгляду справи судом першої інстанції - не є підставою дял скасування оскаржуваного рішення з огляду на приписи ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України.

Таким чином, оцінивши усі наявні матеріали справи в сукупності та перевіривши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшо ввисновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20, і дію оскаржуваного рішення зупинено, а оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, відповідно, його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Зокрема, скаржником було заявлено до відшкодування за рахунок держави шляхом стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" 8 581 643,94 грн. адвокатських витрат (з урахуванням заяви від 26.07.2021), які складаються з гонорару адвоката Зими Л.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4359), який надавав відповідні послуги за договором № 6-с від 16.07.2012 (з урахуванням додаткових угод), укладеного з позивачем, щодо представлення інтересів під час розгляду справи № 910/10133/20.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З огляду на викладене, враховуючи те, що за наслідками апеляційного розгляду справи суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20- слід залишити без змін, а тому з огляду на приписи ст. 126, п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на послуги адвоката у розмірі 8 581 643,94 грн., заявлені до відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" - підлягають залишенню за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20- залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/10133/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.02.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала