Ухвала

від 19.07.2022 по справі 910/10133/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

"19" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/10133/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю учасників справи згідно протоколом судового засідання від 19.07.2022

від позивача (заявника): не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Демеденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.)

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 23.02.2021 (повний текст складено та підписано 04.03.2021)

у справі № 910/10133/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"

до 1) Державної казначейської служби України,

2) Кабінету Міністрів України

про стягнення 191797377,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 у задоволенні позову ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" до Державної Казначейської служби України та Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди в розмірі 191797377,10 грн. - відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 повністю та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021, для розгляду справи № 910/10133/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 (повний текст підписано 15.02.2022) у справі № 910/10133/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20- залишено без змін, поновлено дію рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20, судові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишено за скаржником.

14.02.2022 засобами електронного зв`язку до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) (вх. №09.1-11/814/22).

Крім того, 14.02.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суд надійшла аналогічна за змістом заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) (вх. №09.1-11/826/22).

Дослідивши вищезгадані заяви, які були направлені скаржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"), як на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду, так і подану через канцелярію суду апеляційної інстанції, суд встановив, що вони є ідентичними за формою змістом та даною, відтак вирішив розглядати їх як одну.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) призначено до розгляду в судовому засіданні15.03.2022.

15.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а суддя з колегії суддів Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

З огляду на викладене, у зв`язку з виходом головуючого судді та суддів з колегії суддів з відпусток, для здійснення подальшого розгляду, заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) у справі №910/10133/20, підлягає призначенню до розгляду визначеним складом суду, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд вказаної заяви призначено в судовому засіданні на 19.07.2022.

Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"в судове засідання 19.07.2022 представників не направило, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлено належним чином.

Відповідач-1 - Державна казначейська служба України, в судове засідання 19.07.2022 представників не направила, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представники позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі"), відповідача-1 (Державної казначейської служби України) у судове засідання 19.07.2022 не з`явились про розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи: позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі") за електронною адресою: 1545@ukc.gov.ua, представнику позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі") - адвокату Зимі Л.М. за електронними адресами: zimaln.u@ukr.net, neym25@ukr.net, відповідачу-1 (Державній казначейській службі України)за електронною адресою: office@treasury.gov.ua у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки скаржник про дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких заява не може бути вирішена в даному судовому засіданні.

В судове засідання 19.07.2022 з`явився представник відповідача-2 - Кабінету Міністрів України, який заперечував проти задоволення заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) у справі №910/10133/20, вказуючи на її необґрунтованість та безпідставність, а також на відсутність обумовлених ст. 244 Господарського процесуального кодексу України підстав для ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) у справі №910/10133/20, заслухавши думку присутнього представника відповідача-2 щодо поданої заяви, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Ч. 2, 3, 4, 5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Консалтинг-профі" (далі - позивач, ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі") звернулось до суду з позовом до Державної Казначейської служби України (далі - відповідач-1, Державна казначейська служба України) та Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2, Кабінет Міністрів України) з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн, заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішення Арбітражного суду м. Києва від 06.11.2000 у справі № 2/593, позивач, який є стягувачем у вказаній справі, звернувся до Європейського суду з прав людини стосовно тривалого невиконання рішення і 12.10.2017 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) прийняв остаточне рішення за заявою ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", що була включена до справи "Бурмич та інші проти України" з підстав порушення Урядом України п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу на користь заявника. Вказаним рішенням ЄСПЛ вказав, що недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі і наданням належного і достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням. Вказав, що при розгляді заяви стягувача-потерпілого (позивача) ЄСПЛ фактично здійснив заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом правонаступності з ПАТ "Хліб Україна" на державу-відповідача в особі Уряду України. Позивач зазначав, що звертався до Департаменту виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження по справі №2/593 щодо забезпечення примусового виконання рішення ЄСПЛ від 12.10.2017, проте вказане рішення ЄСПЛ не виконано. Таким чином, на переконання позивача, внаслідок неправомірної бездіяльності Кабінету Міністрів України, що полягала у невиконанні рішення суду з 2000 року, позивачу заподіяно збитки у розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені.

Відповідач-1 (Державна Казначейська служба України) проти позову заперечував, поилаючись на те, що Казначейством не порушувалось жодних прав та інтересів відповідача та не завдавалось шкоди. Казначейство не несе відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій, зокрема інших державних органів. Відповідач-1 посилався на те, щовін виконує рішення про стягнення коштів місцевого та державного бюджетів, проте листом від 21.122017 №5-08/7860-21419 позивача повідомлено про відсутність на виконанні виконавчих документів про стягнення коштів на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі". Не обліковується на виконанні у Казначействі документів про стягнення коштів на користь позивача і на час розгляду справи. Крім того, відповідач-1 зазаначав, що позивач не довів наявності всіх чотирьох елементів правопорушення, зокрема вини та доказів неправомірних дій відповідача 1.

Відповідач 2 - Кабінет Міністрів України - проти позову заперечував, вказуючи на те, що 12.10.2017 ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі "Бурмич та інші проти України", яким є рішення про вилучення з реєстру справ 12148 заяв, які стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні та передати їх КМ РЄ, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України". Вказаним рішенням ЄСПЛ не передбачено виплати позивачу справедливої сатисфакції. ЄСПЛ не розглядав заяву позивача по суті наведених у ній доводів та підстав його звернення до суду, не присуджував на його користь жодних виплат, а зобов`язав державу України вжити заходів загального характеру для подолання наявної системної помилки, з приводу якої подано 12148 однотипних заяв. При цьому КМУ в межах виконання рішення ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України" вживаються заходи загального характеру, про які повідомляється КМ РЄ, який здійснює нагляд за виконанням рішень Європейського суду. Також зазначив, що виконання рішень національних судів покладено нормами чинного законодавства на органи державної виконавчої служби, проте відповідачем не надано доказів звернення з виконавчим документом до органів виконавчої служби. Крім того, позивачем не доведено наявності трьох обов`язкових умов притягнення відповідача 2 до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме доказів протиправності чи неправомірності дій відповідачів. Сума боргу в розмірі 14720729,62 грн підлягає стягненню в порядку примусового виконання рішення арбітражного суду і не є майновою шкодою та не може бути стягнутою з державного бюджету.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 у задоволенні позову ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" до Державної Казначейської служби України та Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди в розмірі 191797377,10 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що:

- позивачем не надано доказів порушення відповідачами прав чи законних інтересів позивача чи заподіяння йому шкоди;

- доводи позивача щодо неправомірності дій Кабінету Міністрів України у вигляді штучного створення умов для виведення більше 65 рентабельних підприємств із оперативного управління ДАК "Хліб України" та передачі їх до складу ПАТ "ДПЗКУ", у зв`язку з чим ДАК "Хліб України" стала банкрутом, судом першої інстації відхилено, оскільки доказів неправомірності дій відповідача, встановлених у судовому порядку, позивачем не надано;

- встановлення факту правомірності чи неправомірності дій Уряду при прийнятті ним постанов не є предметом розгляду даної справи і не відноситься до юрисдикції господарських судів;

- позивач набув статусу стягувача у справі №2/593 у травні 2010 року, а наказ видано 05.10.2010, а набуття права вимоги за вказаним наказом відбулося на підставі договору про відступлення права вимоги, за яким позивач сплатив 1057313,63 грн., що спростовує твердження позивача щодо заподіяння йому шкоди у зв`язку з невиконанням рішення суду, починаючи з 2000 року на всю суму заборгованості;

- за відсутності рішення ЄСПЛ про присудження позивачу справедливої сатисфакції та відсутності доказів заподіяння позивачу шкоди зі сторони відповідачів відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 повністю та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 (повний текст підписано 15.02.2022) у справі № 910/10133/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20- залишено без змін, поновлено дію рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20, судові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишено за скаржником.

У постанові суду апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини та здійснено наступні висновки.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції;

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Зокрема, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем було заявлено у позові до відшкодування збитки загалом у розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, і у задоволенні вказаних вимог позивачу було відмовлено оскаржуваним рішенням.

В свою чергу, не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 повністю та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення.

Також, позивачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду вже на стадії апеляційного розгляду справи були подані заяви, в яких збільшено розмір позовних вимог, а саме:

- 12.05.2021 - сума позовних вимог станом на 01.05.2021 складає загалом 210 366 144,67 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 108 773 751,08 грн. - інфляційні втрати, 69 764 414,82 грн. - збитки у вигляді пені, 9 016 243,59 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 091 005,56 грн. - адвокатські витрати;

- 25.06.2021 - сума позовних вимог станом на 01.06.2021 складає загалом 213 180 564,89 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 111 254 878,69 грн. - інфляційні втрати, 69 951 952,88 грн. - збитки у вигляді пені, 9 053 751,20 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 199 252,50 грн. - адвокатські витрати;

- 26.07.2021- сума позовних вимог станом на 01.07.2021 складає загалом 223 122 742,58 грн., з яких: 14 720 729,62грн. - основний боргу, 111 506 829,91 грн. - інфляційні втрати, 70 133 441,33 грн. - збитки у вигляді пені, 18 180 097,78 грн. - збитки у вигляді 3% річних, 8 581 643,94 грн. - адвокатські витрати.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, та керуючись ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, при прийнятті постанови дійшов висновку, що розгляду в межах даного апеляційного провадження підлягають вимоги позивача в межах., заявлених у суді першої інстанції і розглянуті останнім , а саме: загалом в розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені. Отже, заяви позивача від 12.05.2021, 25.06.2021 та 26.07.2021, в яких збільшено первісно заявлені суду першої інстанції показники 100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, щодо яких судом першої інстанції здійснено розгляд та ухвалено оскаржуване рішення, до 111 506 829,91 грн. (тобто, збільшення вимоги у цій частині на 11 141 404,21 грн. по відношенню до первісно заявленої вимоги в суді першої інстанції)- інфляційні втрати, 70 133 441,33 грн. (тобто, збільшення вимоги у цій частині на 2 035 052,99 грн. по відношенню до первісно заявленої вимоги в суді першої інстанції) - збитки у вигляді пені, 18 180 097,78 грн.( тобто, збільшення вимоги у цій частині на 9 567 264,34 грн. по відношенню до первісно заявленої вимоги в суді першої інстанції) - збитки у вигляді 3% річних - не можуть бути предметом апеляційного розгляду у збільшених розмірах по відношенню до первісно заявлених розмірів позовних вимог в силу приписі ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та відповідно, залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду (і відповідно, апеляційного провадження) є вимоги позивача про стягнення загалом суми збитків в розмірі 191797377,10 грн, які включають в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, а також відповідні вимоги щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на оплату послуг адвоката на стадії розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному порядку.

Також, у постанові суду апеляційної інстанції зроблено наступні висновки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV).

У статті 37 § 1 (с) Конвенції визначено, що суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

Статтею 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV передбачено, що рішенням Європейського суду є:

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

У цьому законі термін "виконання Рішення", це:

а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;

б) вжиття заходів загального характеру.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Порядок вжиття заходів загального характеру здійснюється відповідно до статей 13-15 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону №3477-IV заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема:

а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування;

б) внесення змін до адміністративної практики;

в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів;

г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов`язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи;

д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (ч. 1 ст. 14 Закону №3477-IV).

У ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 33477-IV визначено, що Прем`єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у ст. 14 цього Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем`єр-міністра України, передбаченого частиною першою цієї статті.

Системний аналіз викладених правових норм міжнародного та національного законодавства надає підстави стверджувати, що остаточне рішення ЄСПЛ є обов`язковим для виконання Україною у визначений в ньому спосіб, який може передбачати один з двох варіантів: вжиття заходів загального характеру або індивідуальне відшкодування на користь конкретної особи.

Разом з тим, для виплати особі певного індивідуального відшкодування, тобто справедливої сатисфакції у розумінні Конвенції, яка передбачає відшкодування завданих їй матеріальних збитків та моральної шкоди, у відповідному рішенні ЄСПЛ має бути чітко визначено, які саме заходи (розміри суми, види збитків тощо) підлягають застосуванню державою на користь такої особи (заявника до ЄСПЛ).

Також, у постанові суду апеляційної інстанції зроблено наступні висновки:

- як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" заяву позивача разом з 12148 інших заяв вилучено з реєстру Суду з метою їх розгляду в рамках саме загальних заходів виконання "пілотного рішення" у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Зазначеним рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року не передбачено виплати позивачу справедливої сатисфакції, ЄСПЛ не розглядав заяву позивача по суті наведених у ній доводів та підстав його звернення до Суду, не присуджував на його користь жодних виплат, а зобов`язав державу України вжити заходів загального характеру для подолання виниклої системної помилки, з приводу якої подано 12148 однотипних заяв;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови встановив, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" Україну не було зобов`язано виплатити позивачу суми компенсації та/або сатисфакції;

- аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 2а-7995/11, від 20 березня 2018 року у справі № 362/985/14-а, від 10 квітня 2018 року у справі № 728/724/13-а;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, відхилив доводи позивача про те, що ЄСПЛ приєднав його заяву до аналогічних справ у справі "Бурмич та інші проти України" для опрацювання з метою надання кожному заявнику індивідуального відшкодування відповідно до "пілотного рішення" по справі "Іванов проти України", оскільки вказаним рішенням ЄСПЛ на Україну покладено обов`язок вжити заходи загального характеру щодо заяв вилучених з реєстру Суду, тобто й заяви позивача;

- як вірно зазначено судом першої інстанції і з чим погодився суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, у п. 218 рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України", зазначено, що рішення Суду про вилучення подальших заяв типу Іванов з реєстру його справ не обмежує повноваження ЄСПЛ щодо поновлення в реєстрі справ таких заяв, якщо це буде виправдано обставинами, тобто існує потенційна можливість індивідуального вирішення заяви позивача;

- таким чином, враховуючи те, що рішенням ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України", в тому числі і за заявою позивача не було присуджено позивачу суми сатисфакції, відсутні підстави для стягнення заявленої суми в порядку виконання рішення ЄСПЛ;

- доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано доводи скаржника щодо вини уряду України в особі Кабінету Міністрів України та державних структур, які не забезпечили належне у визначений строк виконання національних судів, а свою провину мотивували , що у справі "Бурмич та інші" ЄСПЛ не присудив сатисфакцію потерпілим (заявникам) - судом апеляційної інстанції відхилено при прийнятті постанови, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду зокрема і на те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції стосовно завершення процедури виконання наказу господарського суду м. Києва у справі №2/593 з підстав, визначених Законом України "Про виконавче провадження", зокрема у зв`язку саме з неможливістю виконати рішення у справі № 2/593. При цьому, скаржник, звертаючись до ЄСПЛ скаржився саме на тривалість виконання, а не позбавлення його присудженого до стягнення за наказом, щодо вимог, за якими він набув прав стягувача. При цьому, наведені обставини також не є такими, що підтверджують будь-яке втручання у майнові права стягувача та/або позбавлення останнього реалізації таких за встановленими законом процедурами та з застосуванням обумовлених законом інструментів;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, вважав обґрунтованими заперечення відповідача на апеляційну скаргу про те, що в рамках виконавчого провадження виконавцем згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" необхідно вжити всі необхідні механізми а заходи, які є можливими для примусового виконання рішення суду, а скаржником не надано жодних доказів , які б свідчили про вжиття всіх заходів, у т.ч. зі зверненнями (скаргами) до виконавця , визначені Законом України "Про виконавче провадження", що б підтвердили використання механізмів вказаного закону;

- посилання позивача на те, що вказаним рішенням ЄСПЛ фактично здійснив заміну боржника з ДАК "Хліб України" на Кабінет Міністрів України - не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не підтверджуються наявними у справі доказами;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті поставнови погодився з висновками суду першої інстанції про те, що стосовно процедури виконання наказу господарського суду м. Києва у справі №2/593, то відповідачі не є боржниками за вказаним наказом, а його виконання регламентується нормами Закону України "Про виконавче провадження" і не є предметом розгляду вказаної справи;

- позивач, заявляючи у даній справі вимоги стосовно відшкодування шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн, заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі", вказував про те, що вказана сума коштів складає розмір завданої йому шкоди і розмір вказаної шкоди складається, зокрема, з 14720729,62 грн суми основного боргу, яка є сумою, присудженою до стягнення у справі № 2/593, і відповідно, складає розмір завданої позивачу шкоди з вини держави в особі визначених ним органів - відповідачів, позаяк вони допустили тривале невиконання рішення у справі № 2/593;

- відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина;

- протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи;

- під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди;

- деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди;

- відповідно до ч.1, ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);

- згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною;

- ст. 225 Господарського кодексу України регулює склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності;

- згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень;

- статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи;

- з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови погодився з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних, допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження порушення відповідачами прав та/або законних інтересів позивача чи заподіяння йому шкоди у заявленому до стягнення розмірі 14720729,62 грн., а відтак, вимоги позивача про відшкодування такої задоволенню не підлягають за наведених ним доводів та обґрунтувань;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови зазначив, доводи скаржника щодо неправомірності дій Кабінету Міністрів України у вигляді штучного створення умов для виведення більше 65 рентабельних підприємств із оперативного управління ДАК "Хліб України" та передачі їх до складу ПАТ "ДПЗКУ", у зв`язку з чим ДАК "Хліб України" стала банкрутом, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що доказів неправомірності дій відповідачів, встановлених у судовому порядку, позивачем - не надано. При цьому, встановлення факту правомірності чи неправомірності дій Уряду при прийнятті ним постанов - не є предметом розгляду даної справи і не відноситься до юрисдикції господарських судів;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови відхилив доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані ст. 56 Конституції України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, а також і доводи про те, що застосуванню підлягає ст. 1174 Цивільного кодексу України, оскільки судом першої інстанції вірно застосовано приписи вказаних норм права в контексті спірних правовідносин та здійснено належну правову оцінку заявленим позовним вимогам, та обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 14720729,62 грн., які позивач визначає як основний борг;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови вказав, що за відсутності і рішення ЄСПЛ про присудження позивачу справедливої сатисфакції та відсутності доказів заподіяння позивачу шкоди зі сторони відповідачів відсутні підстави для задоволення позовних вимог;

- суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови погодився з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивачем до матеріалів справи долучено лист Міістерства юстиції України від 24.02.2020 № 8671/83-2-20/5.2.2, за підписом міністра Малюська Д.Л., наданий у відповідь на запит народного депутата Власенка С.В., в якому наголошується про стан виконання рішень ЄСПЛ та відповідні законодавчі механізми, зокрема і щодо справи "Бурмич та інші проти України", проте, дослідивши вказаний лист , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він не спростовує обставин, які встановлені судом як першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження під час розгляду даної справи стосовно відсутності обумовлених законом підстав для відшкодування заявленої позивачем до стягнення майнової шкоди за наведених доводів та обґрунтувань;

- Стосовно вимог позивача про стягнення 100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони також задоволенню не підлягають оскільки на наслідками розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами порушення державою в особі відповідачів своїх зобов`язань, обумовлених законом (зокрема з підстав, які встановлені ст. 11 Цивільного кодексу України), а тому і відсутні обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування до держави в особі визначених позивачем відповідачів відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, а також застосування обумовленої ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України пені, у заявлених позивачем розмірах;

- доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на грошове зобов`язання, зокрема за рішенням у справі № 2/593 від 06.11.2000 - судом апеляційної інстанції відхилені при прийнятті постанови, оскільки судом першої інстанції вірно застосовано вказану норму матеріального права, з огляду на те, що передумовою застосування обумовленої норми права є встановлення у держави в особі визначених позивачем відповідачів певного грошового зобов`язання та факт його порушення, що породжує по відношенню до позивача правовий наслідок у вигляді застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді нарахування обумовлених вказаною статтею показників. Проте, як зазначено вище, оскільки за наслідками як розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційного розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявність порушеного державою в особі визначених відповідачів грошового зобов`язання в розмірі 14720729,62 грн., як і підстав для його відшкодування позивачу за наведених ним обгрунтувань, а отже, не доведено і прострочення відповідного зобов`язання у заявленому розмірі 14720729,62 грн., а тому відсутні обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування до держави в особі визначених позивачем відповідачів відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, а також застосування обумовленої ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України пені, у заявлених позивачем до суду першої інстанції розмірах (100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені);

- здійснивши оцінку посилань скаржника на судову практику Верховного Суду у справах № 646/14523/15-ц, № 758/1303/15-ц, стосовно застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, як і на судові акти судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у відповідних судових спорах - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не є релевантною по відношенню до обставин саме даної справи в контексті спірних правовідносин сторін в призмі обставин існуючого спору;

- доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при розгляді справи по суті належним чином не досліджував докази, які були надані скаржником, які підтверджували вибірковість, упередженість та зловживання владними повноваженнями при погашенні збитків (шкоди) з 2016-2020 р. за рішенням ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші", і ці відомості були надані скаржником та містились у відповідні Міністра юстиції України, а також не було надано правову оцінку усім наявним у справі доказам - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції здійснено оцінку усіх наявних у справі доказів;

- доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки висновку експерта Наберухіна В.А. від 21.12.2020 щодо документального уточнення, підтвердження розміру заборгованості Державної казначейської служби України (КМУ) перед позивачем станом на 01.11.2020 загалом в сумі 193 622 073,05 грн. - судом апеляційної інстанції відхилено, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції, враховуючи наведене вище, зазначив, що з огляду на приписи ст. ст. 73, 74, 76-79, 104 Господарського процесуального кодексу України, а тому поданий позивачем висновок не приймається судом в якості належного і допустимого доказу в підтвердження факту визначених позивачем у позові зобов`язань держави Україна перед позивачем у вигляді цифрових показників суми боргу та нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних;

- з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України розмір завданих збитків у заявленому до стягнення розмірі, зокрема, і поданий висновок експерта не є доказом в розумінні наведеного припису процесуального закону, який підтверджує безспірність та обгрунтованість вимог позивача у наведеній частині;

- суд апеляційної інстанції оцінивши усі наявні у справі докази в сукупності, з урахуванням усіх обставин справи в сукупності з оціненими доказами, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення шкоди в розмірі 191 797 377,10 грн (яка включає в себе 14720729,62 грн суми основного боргу,100365425,70 грн інфляційних втрат, 8612833,44 грн 3% річних та 68098388,34 грн пені), заподіяної бездіяльністю органу державної влади в особі Уряду України - Кабінету Міністрів України та стягнення з ДКУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Агентство "Консалтинг-профі" - задоволенню не підлягають;

- доводи апеляційної скарги стосовно строку розгляду справи судом першої інстанції - не є підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на приписи ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України;

- усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції при йприйнятті постанови.

Так, заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (адвоката Зими Л.М.) (вх. №09.1-11/814/22) мотивована заявником тим, що при прийнятті постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 судом помилково не ухвалено рішення щодо доказів та пояснень, наданих скаржником , а саме: не надана правова оцінка доказам:

- примусовому виконанню рішення наказом № 2/593 від 06.11.2000 на виконання рішення Арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000;

- постанові Вищого господарського суду України від 10.09.2011 № 2/593-16/131 про заміну сторони у виконавчому провадженні і приведення наказу у відповідність до вимог про стягнення 14 719 029,62 грн.;

- наказу № 2/593 від 17.05.2011 на виконання рішення Арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000, яке набрало законної сили 06.11.2000, ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2011, яка набрала законної сили 17.05.2011 про стягнення 14 719 029,62 грн.;

- остаточному рішенню Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017, яке проголошено по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі";

- наказ № 2/593 про примусове виконання рішення Арбітражного суду від 06.11.2000 не виконано, сума 14 719 029,62 грн. заборгованості за наказом зі сторони КМУ та ДКСУ - не погашена;

- в той же час, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісчний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей;

- згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України , казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

- п.п. 3, п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, визначено що казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку , зокрема, здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету або боржників на підставі рішення суду.

Таким чином, заявник з посиланням на ст. 244 Господарського процесуального кодексу України просив постановити додаткове рішення про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України по справі № 910/10133/20 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" про стягнення заборгованості основного боргу 14 719 029,62 грн., вказавши наступне: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України по справі № 910/10133/20 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" борг у сумі 14 073 582 грн., 17 086 грн. пені у розмірі 3% річних, 622 746,65 грн. 6% річних, 5 613,70 грн. витрати протесту векселів та 1700 грн. держмита, встановити судовий контроль виконання рішенян шляхом отримання звіту від Державної казначейської служби України про перерахування коштів у сумі 14 719 029,62 грн. на користь ТОВ "Агенство "Консалтинг-профі".

В свою чергу, як зазначено в постанові апеляційної істації, що предметом апеляційного розгляду в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодекус України є рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенін позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення., і не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 повністю та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" 14 720 729 грн. 62 коп. основного боргу, 106 709 438,23 грн. інфляційних втрат, 8 979 945,90 грн. 44 коп. 3% річних, 69 594 219,98 грн. пені, а також 8 000 173,34 грн. судових (адвокатських витрат), встановити судовий контроль виконання судового рішення.

Отже, за результатами апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції було апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі № 910/10133/20- залишено без змін, оскільки дослідивши в повному обсязі як вимоги позивача у позові, так і здійснивши вирішення спору за заявленими вимогами в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення - проте, суд апеляційної інстанції встановив, що усі позовні вимоги були вирішені як судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні згідно заявленого позову, так і розглянуті судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати - вказане не підтверджено наявними матеріалами прави, адже позивачу у позові відмовлено в межах заявлених вимог у позові, а також визначено межі апеляційного оскарження, які дотримано при прийнятті постанови;

3) судом не вирішено питання про судові витрати - вказане питання судом апеляційної інстанції вирішено в оскаржуваній постанові.

Посиалання заявника у заяві на те, що прийнятті постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 судом помилково не ухвалено рішення щодо доказів та пояснень, наданих скаржником - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки вказні питання не входять до процесуального регулювання ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки обумовлені ст. 244 Господарського процесуального кодексу України підстави для ухвалення додаткової постанови - відсутні, оскільки усі позовні вимоги позивача розглянути в межах позову та щодо них ухвалено відповідне рішення про відмову у позові, позивачу у позові відмовлено в межах заявлених вимог у позові, а також визначено межі апеляційного оскарження, які дотримано при прийнятті постанови, судом вирішено питання про судові витрати, а тому у заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (за підписом адвоката Зими Л.М.) «Про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. на підставі наказу №2/593 від 06.11.2000 та рішення Арбітражного (Господарського) суду від 06.11.2000 та Вищого господарського суду України від 20.09.2011 та наказу №2/593 від 17.05.2011» слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 242, 244, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Консалтинг-профі" (за підписом адвоката Зими Л.М.) «Про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо примусового безспірного списання з Державного бюджету України боргу в розмірі 14 719 029, 62 грн. на підставі наказу №2/593 від 06.11.2000 та рішення Арбітражного (Господарського) суду від 06.11.2000 та Вищого господарського суду України від 20.09.2011 та наказу №2/593 від 17.05.2011» - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 29.07.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала