Ухвала

від 14.02.2022 по справі 991/8071/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 991/8071/21

провадження № 51-652ск22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє

в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Суть питання

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 січня 2022 рокунадано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, стосовно ОСОБА_5 за підозрою

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 № 2341-III), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_4 оскаржив його до апеляційного суду.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 01 лютого 2022 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді з мотивів того, що відповідно до

ст. 309 цього Кодексу згадане судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 висуває вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Вважає відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою незаконною, оскільки під час ухвалення рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, посилається на те, що підзахисну було обмежено у праві на вільний вибір захисника та в можливості брати участь у розгляді клопотання детектива стосовно неї, оскільки її не було належним чином повідомлено про дату, час та місце його розгляду. Стверджує, що підозрювану ОСОБА_5 було обмежено у праві на розгляд клопотання неупередженим судом. Також зазначає, що в п. 12 ч. 1 ст. 309 КПК неоднозначно врегульовано питання кримінального провадження, оскільки всупереч ст. 22 цього Кодексу надано перевагу стороні обвинувачення, адже відмова у здійсненні спеціального досудового розслідування підлягає апеляційному оскарженню, однак задоволення такого клопотання, яке порушує право сторони захисту, не підлягає апеляційному оскарженню, що дискримінує права сторони захисту та порушує права, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 , та додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. У зв`язку з цим КПК визначає, в яких випадках

і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі

№ 494/6/18).

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) і від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, застосування застави, арешту майна, тимчасового доступу до деяких речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову

у відкритті провадження по ній. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження

рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя

через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної

інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, захисник

ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою задоволено клопотання детектива і надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК.

Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта.

Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду (див., наприклад, ухвалу Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 991/5135/21).

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

При цьому неспроможними є посилання захисника на те, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду незаконно відмовила у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, оскільки, на думку захисника, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду допущено ряд істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які зобов`язували суд апеляційної інстанції відкрити провадження.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника на порушення ст. 22 КПК через неоднозначне, на його думку, законодавче регулювання питання щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді лише про відмову у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

У цьому аспекті Верховний Суд не вбачає жодних порушень норм кримінального процесуального законодавства, оскільки чинним процесуальним законом чітко визначено порядок оскарження рішень слідчого судді, а тому доводи касаційної скарги захисника не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову

у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень не убачається підстав для задоволення скарги, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2

ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3