Рішення

від 11.02.2022 по справі 697/2348/21

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2348/21

Провадження № 2/697/88/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Колісник Л.О.,

за участю секретарів судових засідань - Чемерис Л.М., Титар Ю.В.,

представника позивача - Гончарука А.В.,

представника відповідача - Бовшика М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Канів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення позивача на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення позивача на роботі. Позовні вимоги мотивує тим, що він працює на роботі в Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок (далі по тексту Відповідач) двірником. У листопаді 2021 Відповідач вимагав на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

08.11.2021 Відповідачем було вручено позивачу наказ № 42-К від 08.11.2021 про відсторонення Позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ Відповідача мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює Позивача від роботи до часу усунення обставин, що обумовлюють відсторонення.

У трудовому контракті, посадовій інструкції чи іншому документі, підписаному між ним і Відповідачем такого зобов`язання немає, повноваження відповідача на відсторонення Позивача від роботи з цих підстав відсутні.

Позивач вважає наказ незаконним у зв`язку з порушенням його права на працю, передбачену ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 1 Європейської соціальної хартії, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Наказ про відсторонення мотивований положеннями ч.2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , який передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями. Цим Законом щеплення від Ковід-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб є незаконним та безпідставним.

Підстави відсторонення передбачені ст. 46 Кодексу законів про працю України, Законом України Про правовий режим воєнного стану . Правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від Ковід-19 законодавством не передбачено. Дорожньою картою з провадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні 2021-2022 роках встановлено, що вакцинація буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, слід застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. Просить визнати незаконними та скасувати наказ Відповідача 05.11.2021 №59-К про відсторонення Позивача від роботи; зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 30.11.2021 після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.12.2021 від представника відповідача Канівського комунального закладу дошкільної освіти ( ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову обгрунтовуючи свої заперечення тим, що 29.10.2021 Позивачу було видане повідомлення № 48 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому повідомлено, що у разі ненадання документу, що підтверджує отримання профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність у Позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплень, він буде 08.11.2021 відсторонений від роботи.

08.11.2021 Позивач відмовився надати вищевказану інформацію, про що був складений акт. У зв`язку з цим наказом від 08.11.2021 № 42-К Позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 до моменту усунення обставин, що стали причиною відсторонення.

Відсторонення від роботи позивача обгрунтовується обов`язком громадян виконувати приписи ст. 5 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , ч.2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , якою перебачено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Згідно з "Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням гострої респіраторної хвороби COVID-19 підлягають, зокрема, усі працівники закладів освіти, крім тих, що мають абсолютні протипоказання до щеплень.

Позивач довідку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 за місцем роботи не надавав.

З 08.11.2021 набули чинності зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 щодо відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Також ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством. Накази Міністерства охорони здоров`я та постанови Кабінету Міністрів України є чинними і підлягають виконанню. Представник відповідача посилається на практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: Постанови Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 188/608/19, від 04.10.2021 у справі № 336/1368/20, від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18, від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц. Рішенням ЄСПЛ у справі Абграль та 671 інший проти Франції суд не встановив порушень при відстороненні від роботи без збереження заробітної плати у випадку відмови від вакцинації. Також відповідно до рішення ЄСПЛ Вавржичка та інші проти Чеської Республіки встановлено відсутність порушень права на освіту при не допуску дитини до дитячого садка без обов`язкової вакцинації. Відповідачем дотримано норми наказу № 2153 та Постанови № 1096 шляхом повідомлення працівника про обов`язкове профілактичне щеплення чи надання довідки про протипоказання до цього, зафіксовано факт відмови від надання таких документів. оформлено наказ про відсторонення. Зазначає, що законодавство не передбачає збереження за такими працівниками заробітної плати та можливість їх переведення на дистанційну або надомну роботу, обставини та матеріали справи не містять відомостей про порушення прав Позивача. Просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

03.02.2022 представник відповідача подав через канцелярію клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що оскаржуваний Позивачем наказ від 08.11.2021 № 42-к був виданий тому, що позивач не надав документ, що підтверджує отримання профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність в позивача відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. 31.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок Канівської міської ради Черкаської області з заявою про допуск його до роботи, оскільки отримав профілактичне щеплення від коронавірусу COVID-19. У зв`язку з видачею наказу про допущення позивача до роботи перестав існувати предмет спору. Просить закрити провадження у справі та стягнути з позивача та користь відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог про поновлення позивача на роботі, вважає, що підстав для закриття провадження у справі немає, просить визнати наказ Відповідача про відсторонення позивача від роботи незаконним та зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу середній заробіток за час відсторонення від роботи з підстав, заявлених у позові. Вважає, що спір про право існує. Також в судовому засіданні пояснив, що оскільки Позивач був допущений до роботи з 01.02.2022, середня заробітна плата йому повинна бути виплачена по вказаний період. Пояснив, що Позивача вимусили зробити вакцинацію, та на даний час він допущений Відповідачем до роботи. Проте ОСОБА_1 вважає, що він був позбавлений засобів до існування. Позивач вважає та продовжує вважати наказ про його відсторонення від роботи незаконним. Механізм застосування ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб починає діяти при дотриманні відповідних заходів законодавчої та виконавчої влади. Наразі відбувається примус та позбавлення засобів до існування громадян. Право на працю має бути захищені судом. Крім того, роботодавець вимагав від позивача інформацію яка містить медичну таємницю. У зв`язку з цим заробітна плата за період такого відсторонення Позивача від роботи та судові витрати підлягають стягненню з Відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання Відповідача про закриття провадження у справі з підстав, заявлених у ньому. Пояснив, що Позивач подав заяву Відповідачу про допущення його на роботі та картку профілактичних щеплень, на підставі чого Позивач був допущений до роботи з 01.02.2022.. У зв`язку з цим провадження у справі необхідно закрити та провести розподіл судових витрат. Позовні вимоги не визнав з підстав, вказаних у відповіді на відзив. Відповідач діяв в межах Конституції, законів та підзаконних нормативно-правових актів. Допуск невакцинованих працівників до роботи створює для відповідача додаткові труднощі при вирішення цього спору. Проте ст. 46 Кодексу законів про працю України передбачено відсторонення від роботи працівників, що й було дотримано Відповідачем. На даний час відпав предмет спору. Наказ про відсторонення Позивача від роботи є законним. Наказом Міністерства охорони здоров`я України затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням проти ковід-19, зокрема: працівники вищої, післядипломної, фахової освіти. Такі дії запроваджені для захисту дітей. Також затверджено перелік протипоказань для вакцинації, проте Позивач вакцинувався, протипоказань до вакцинації у нього немає, а тому він діяв не у спосіб визначений законодавством та правилами трудового розпорядку та колективного договору. За не виконання Законів України Про охорону здоров`я , Про захист населення від інфекційних хвороб , для посадових осіб передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. Тому відповідач виконував ці вимоги Закону. Ст. 46 Кодексу законів про працю України передбачає інші випадки для відсторонення від роботи, тобто невичерпний перелік випадків. Відсторонення позивача від роботи було законним. Відповідач дотримався законодавства під час відсторонення Позивача шляхом повідомлення його під підпис про обов`язкове профілактичне щеплення, фіксування факту, оформлення наказу про відсторонення. Відповідач не вимагав від Позивача інформацію про його діагноз чи стан здоров`я, а лише про наявність документа про протипоказання до щеплення чи про щеплення, який він пізніше і надав. Також Європейський суд з прав людини зробив висновок щодо законності обов`язкової вакцинації. Тому позовні вимоги необгрунтовані та безпідставні, права Позивача не були порушені, він не звільнений, а був тимчасово відсторонений від роботи. Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок є окремою юридичною освітою, заробітну плату нараховує та виплачує центральна бухгалтерія відділу освіти Канівської міської ради. Просить врахувати судову практику в подібних спорах, зокрема Постанови Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зазначених у відзиві на позові. Просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з Позивача судові витрати Відповідача на правову допомогу 5000,00 грн.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 (а.с. 22) його прийнято на роботу в Заклад дошкільної освіти № 8 Дзвіночок двірником на підставі наказу № 49-К від 19.10.2020.

Відповідно до наказу № 42-К від 08.11.2021 Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок ОСОБА_1 , двірника, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплень від COVID-19 без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 допустити до роботи після усунення обставин, що обумовили відсторонення від роботи (закінчення дії карантину або отримання особою щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 ). Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 В. Рівному від 29.10.2021 №48 , акт № 7 про відмову ОСОБА_1 надати документ від 08.11.2021 (а.с.8). Зі вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 08.11.2021, про що свідчить її особистий підпис.

Наказ відповідача про відсторонення від роботи ОСОБА_1 винесений у відповідності до ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Наказу Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", рішенням комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Канівської міської ради від 05.11.2021, п.1 Протоколу № 21.

З повідомлення від 29.10.2021 № 48 адміністрація закладу дошкільної освіти Дзвіночок повідомила ОСОБА_1 про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України , щеплення від від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти, просить до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2022 № 595. Якщо до цієї дати він не надасть один із зазначених документів, 08.11.2021 його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати (а.с.7). Позивач ознайомлений з повідомленням, другий примірник отримав 29.10.2021.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю суд розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Згідно зі статтею 12 Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб та статтею 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Крім того, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

До Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 №133, віднесено особливо небезпечну інфекційну хворобу COVID-19.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб ).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, набрав чинності 08.11.2021. На час розгляду справи суду сторонами не надані належні і допустимі докази скасування, втрати чинності вказаного Наказу.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних наказу Відповідача, суд керується тим, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Оцінюючи оскаржувані наказ на його відповідність законодавству, суд дійшов висновку про наступне.

Роботодавець має право відсторонювати працівника від роботи у випадках, встановлених ст. 46 КЗпП України, проте таке відсторонення здійснюється у спосіб та в порядку, визначеному законодавством. Відсторонюючи працівника від роботи роботодавець зобов`язаний не тільки посилатись на нормативно-правові акти, які регулюють відповідні правовідносини, але й встановити факт, з наявністю якого законодавець пов`язує право роботодавця на відсторонення працівника від роботи, який підтверджений доказами, визначеними законодавством.

Підставами для відсторонення позивача від роботи Позивача у оскаржуваному наказі зазначені: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID -19 В.Рівному від 29.10.2021 № 48, акт № 7 про відмову ОСОБА_1 надати документ від 08.11.2021.

З огляду на чинне законодавство, повідомлення роботодавця про обов`язковість вакцинації працівника не є документом, з яким пов`язуються виникнення, припинення чи зміна трудових правовідносин, такий документ не породжує будь-які юридичні наслідки для учасників трудових відносин, а тому не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи.

Суд також зазначає, що згідно зі статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб працівники відсторонюються від виконання видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

Акт від 08.11.2021 Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (а.с. 49) не є належним доказом, що підверджує факт самої відмови чи ухилення Позивача від проведення обов`язкової вакцинації чи відсутності у нього на час відсторонення - 08.11.2021, протипоказань щодо вакцинації, а лише свідчить про ненадання ним відповідних документів в день його відсторонення від роботи. Крім того, встановлення факту відмови чи ухилення особи від обов`язкових щеплень має здійснюватися у порядку, визначеному законом.

В силу ч.5-7 ст. 12 Закону України Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Як вже зазначено судом, повідомлення роботодавців про обов`язковість вакцинації не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи. Факт ухилення чи відмови ОСОБА_1 від щеплення проти COVID-19 на час такого відсторонення - 08.11.2021 в судовому засіданні не доведено. Натомість відсторонення працівника без встановлення підстав для цього, а так само посилання на підстави, які не передбачені Законом, є порушенням трудового законодавства та прав відстороненого працівника.

Суду не надано доказів того, що при прийнятті оскаржуваного наказу Відповідача і подальшому відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у нього щеплення проти COVID-19, дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Надані сторонами докази у своїй сукупності і взаємозв`язку не підтверджують факт відмови або ухилення ОСОБА_1 від обов`язкових профілактичних щеплень, що б дало достатні підстави для прийняття рішення про відсторонення його від роботи. Суд вважає, що при винесенні оскаржуваного наказу Відповідачем не враховано всі істотні обставини, та не з`ясовано достатності підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Перед винесенням наказу Відповідач обмежився формальним ознайомленням працівника з вимогами нормативно-правових актів та складенням акту про ненадання документів Позивачем При цьому Відповідач пояснень від ОСОБА_1 не відібрав. Оскаржуваний наказ Відповідача істотно впливає на права і свободи Позивача, відтак при його прийнятті Відповідачу необхідно було ретельно перевіряти наявність підстав для відсторонення Позивача від роботи для досягнення легітимної мети визначеної процедури.

За змістом п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім повідомлення про обов`язковість вакцинуватися та акту про відмову ОСОБА_1 надати документи, складеного адміністрацією Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок , інших доказів, на які б Відповідач посилався як на підставу відсторонення Позивача від роботи, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства, а тому він підлягає скасуванню.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20, від 23.12.2020 у справі № 522/8782/16-ц.

Оскільки відповідно до наказу Відповідача від 31.01.2022 № 3-к Позивач був допущений до роботи лише з 01.02.2022, відомостей про врегулювання спору щодо відсторонення його від роботи з 08.11.2021 згідно наказу № 42-к до фактичної дати допущення до роботи, визнання позову Відповідачем, відмови Позивача від позову чи укладення мирової угоди між сторонами не надано, а сам представник позивача наполягав на розгляді справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи, суд приходить до наступного висновку.

Наслідком скасування наказу про відсторонення позивача від роботи є виплата заробітної плати за період незаконного відсторонення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Як вбачається з довідки про доходи № 112 від 23.11.2021 (а.с. 21) заробітну плату ОСОБА_1 , виплачує відділ освіти Канівської міської ради Черкаської області.

Таким чином, Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок не є належним відповідачем щодо предмету спору в частині позовних вимог про зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи. У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.

Разом з тим, дане рішення суду не перешкоджає як Позивачу захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача, так і належному суб`єкту добровільно виконати обов`язок щодо виплати позивачу заробітної плати з дня незаконного відсторонення від роботи до дня фактичного допущення до роботи.

Посилання сторін на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо відсутності порушень, пов`язаних зі встановленою в державі обов`язкової вакцинації, суд вважає неспроможними, оскільки обставини справи, що розглядається, та тих, які розглядалися Судами не є цілком релевантними тим, які виникли між Позивачем та Відповідачем Інші аргументи сторін виходять за межі предмету доказування та на висновки суду по суті спору не впливають.

Розподіл судових витрат суд здійснює у порядку ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено за розгляд справи в частині визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи у розмірі 908,00 грн. Від сплати судового збору за стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу він був звільнений.

У зв`язку з цим, підлягає стягненню з Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок судовий збір на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем вимога про стягнення витрат на правову допомогу не заявлялася.

Щодо заяви представника відповідача про стягнення з позивача коштів на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд дійшов наступного.

Представником відповідача на підтвердження витрат Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок Канівської міської ради Черкаської області на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 29.11.202 за № 69, заяву про попередній розрахунок суми судових витрат від 10.12.2021, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 10.12.2021, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору від 10.12.2021та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 100 від 10.12.2021 на суму 5000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 року за №419/20732, затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (надалі - Порядок №309).

Пунктом 2.2 Порядку №309 передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку №309 після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і заявки на видачу готівки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки затверджується Мінфіном.

Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік".

Наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 року №938, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 року за №1569/21881, затверджено Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів (надалі - Порядок №938).

Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), фінансовими органами та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами, радами об`єднаних територіальних громад або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами, головами об`єднаних територіальних громад (в разі якщо відповідні органи не створені) (далі - місцеві фінансові органи), платниками податків, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Казначейства.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №938 казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до законодавства.

Пунктом 7.1 Порядку №938 передбачено, що відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів місцеві фінансові органи проводять розподіл коштів загального фонду місцевих бюджетів з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов`язань (крім оплати праці та нарахувань на заробітну плату та виділення коштів для надання кредитів) та подають органам Казначейства розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів (додаток 17 до цього Порядку) на паперових та електронних носіях у розрізі головних розпорядників. Розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів затверджується головою місцевого органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу). У розпорядженні зазначаються особові рахунки головних розпорядників або, якщо головні розпорядники відповідного місцевого бюджету не мають мережі підвідомчих установ, зазначаються їх реєстраційні рахунки.

Оскільки відповідно до бюджетного законодавства розрахунки підприємств, установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі, а самі оригінали чи належним чином засвідчені копії документів про надані послуги реєструються в органах Казначейської служби, документи надані представником відповідача на підтвердження витрат на правову допомогу Відповідача, є недопустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам законодавства.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 40, 46 КЗпП, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення позивача на роботі - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок Канівської міської ради Черкаської області від 08.11.2021 № 42-К про відсторонення від роботи ОСОБА_1 без збереження заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок Канівської міської ради Черкаської області (зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 43, код ЄДРПОУ 26491113) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

У задоволенні клопотання представника відповідача Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 8 Дзвіночок Канівської міської ради Черкаської області адвоката Бовшика Миколи Юрійовича про закриття провадження у справі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2022.

Головуючий Л . О . Колісник