Рішення

від 14.02.2022 по справі 620/1644/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/1644/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН-ШОМ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕВЕН-ШОМ (далі - ТОВ СЕВЕН-ШОМ , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 23.02.2021 № 00006131803, яким товариству з обмеженою відповідальністю СЕВЕН-ШОМ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69 194 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 34 597 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у нього наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують дійсність укладених договорів. Вказав, що податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803 не відповідає вимогам п. 49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України та винесено з порушенням строків, визначених ПК України. Вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 21.04.2021 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен-ШОМ" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Зупинено провадження у справі №620/1644/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/2343/21.

Ухвалою суду від 09.12.2021 поновлено провадження у справі № 620/1644/21. Продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що враховуючи результати документальної перевірки ТОВ "СЕВЕН-ШОМ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2020 року від 17.12.2020 року №1997/07/42555021 та на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.200.4 ст.200 Кодексу ТОВ "СЕВЕН-ШОМ" завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 69194,0 грн. (рядок 10.1 декларації), що призвело до завищення рядка 17 (Усього податкового кредиту) декларації з ПДВ за жовтень 2020 року на суму 69194,0 грн., рядка 19 (Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) на суму 69194,0 грн., рядка 20 (Сума ^ від ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 .3 статті 200 розділу Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1) на суму 69194,0 грн., рядків 20.2, 20.2.1 (підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок ДЗ):) на рахунок платника у банку на суму 69194,0 грн.

На порушення вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, абзацу б пункту 200. статті 200 Кодексу ТОВ "СЕВЕН-ШОМ" завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого ним в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 19.11.2020 року №9306309806 на 69194,0 грн.. та завищено суму податкового кредиту на 69194,0 грн.

Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що доводи, викладені у відзиві на позов не спростовують доводів, наведених позивачем у позові та зазначив, що надані документи складені відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , є чинними та недійсними в судовому порядку не визнавалися, відтак підтверджують реальність здійснення господарських операцій, наявність правовідносин між ТОВ СЕВЕН-ШОМ та ФОП ОСОБА_1 , між ТОВ СЕВЕН-ШОМ та іноземними контрагентами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

16.10.2018 позивач зареєстрований в якості юридичної особи та взятий на податковий облік як платника податків з 17.10.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

19.11.2020 ТОВ СЕВЕН-ШОМ в електронній формі подано до ДПС податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року реєстраційний номер 9306309806 з додатками, відповідно до якої заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 69 194 грн. Вказана сума сформувалася за рахунок придбання товариством протягом жовтня 2020 року продукції у ФОП ОСОБА_1 (ІНОКПП НОМЕР_1 ) та фактичної сплати коштів за її придбання.

Гу ДПС у Чернігівськіій області проведено камеральну перевірку TOB СЕВЕН- ШОМ , про що складено акт 18.12.2020 № 2052/25-01-04-02-09/42555021, за висновками якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п.п. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. За актом перевірки ТОВ СЕВЕН-ШОМ завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 19.11.2020 на 69 194 грн. та завищено суму податкового кредиту на 69 194 грн.

За результатами вказаної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803 (ФОРМА В1), відповідно до якої ТОВ СЕВЕН-ШОМ за декларацією № 9306309806, поданою 19.11.2020 зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 69 194 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 34 597 грн.

На думку, податкового органу, ТОВ СЕВЕН-ШОМ безпідставно подано податкову декларацію з ПДВ, оскільки господарські операції з одержання ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 мають ознаки нереальності, та первинні документи про наявність таких правовідносин з вказаним суб`єктом господарювання складалися лише формально.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 має ознаки нереальності, про що свідчить: відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих ТОВ СЕВЕН-ШОМ господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, неможливості здійснення даного обсягу операцій у відповідні строки, відсутність документального оформлення операцій з передачі пиломатеріалу для переробки на склад переробника, відсутність документального оформлення операцій з передачі пиломатеріалу на зберігання, відсутність документального оформлення операцій з надходження пиломатеріалу після переробки на склад замовника, відсутність складських приміщень для зберігання продукції та, відповідно, відсутність складського обліку (арк. 5 акту від 18.12.2020).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок) передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов`язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п.1, п.4 та п.5 вказаного Порядку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Згідно п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому Кодексі передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Підпунктом б) пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Тобто податковим законодавством передбачено дві умови відшкодування платнику податків податку на додану вартість, а саме:

сума від`ємного значення податку на додану вартість розрахована згідно з пунктом 200.1 ст.200 ПК України і заявлена платником податків до відшкодування має бути фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України ;

сума, заявлена до відшкодування (обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу) станом на дату подання декларації має бути документально підтверджена.

Так, слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований, як суб`єкт господарювання з 02.03.2011 та є платником з податку на додану вартість з 15.11.2014.

03.06.2020 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №03/06/2020 на поставку товару.

Згідно п.1.3 договору найменування, асортимент, кількість, вартість, ціна товару визначається в накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами вказаного договору постачальник поставляє товар відповідно до поданих покупцем заявок, а покупець зобов`язаний приймати такий товар та своєчасно сплачувати їх вартість (п.3.1).

За п.5.1 договору ціна товару закріплюється у національній валюті України та встановлюється у накладній на поставку товару.

Договір укладений та вступає в дію з дати його підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін. Датою підписання договору вважається дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці Договору. Договір діє до 31.12.2020 і автоматично продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не висловила бажання припинити дію Договору п.п.8.1 - 8.2 Договору.

На виконання умов вказаного договору протягом жовтня 2020 року ТОВ СЕВЕН-ШОМ від ФОП ОСОБА_1 отримано товар згідно накладних від 06.10.2020 № 06/10/2020 на суму 109296 грн, від 13.10.2020 № 13/10/2020 на суму 110808 грн, від 16.10.2020 № 16/10/2020 на суму 85262,4 грн. та від 20.10.2020 № 20/10/2020 на суму 109800 грн.

Розрахунок по оплаті товару за вказаними накладними за договором від 03.06.2020 здійснено 28.10.2020 та 30.10.2020 шляхом перерахування коштів через банківський рахунок, відкритий в АТ Альфа Банк , здійснено оплату коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 415166,4 грн, що підтверджується банківською випискою.

Протягом жовтня 2020 року на виконання договору від 03.06.2020 № 03/06/2020 ТОВ`СЕВЕ-ШОМ придбано у ФОП ОСОБА_1 продукцію (оброблений пиломатеріал), який останній придбав у ДП Чернігівський військовий лісгосп згідно ТТН:

- серії МОА № 480715 від 25.08.2020;

- серії МОА № 480944 від 02.10.2020;

- серії МОА № 480873 від 21.09.2020;

та придбавав у ДП Чернігівське лісове господарство згідно ТТН:

- серії ЧНБ № 874720 від 13.10.2020;

- серії ЧНБ № 874733 від 16.10.2020;

- серії ЧНБ № 874732 від 16.10.2020;

- серії ЧНБ № 137872 від 02.10.2020;

- серії ЧНБ № 874702 від 08.10.2020;

- серії ЧНА № 993264 від 30.09.2020.

Вказані первинні документи складені відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та п.п. 1.2, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88, мають обов`язкові реквізити, підписані обома сторонами та скріплені печатками, у судовому порядку недійсними не визнавалися, крім цього, належним чином підтверджені податковими накладними, які подані ФОП ОСОБА_1 - контрагентом ТОВ СЕВЕН-ШОМ , прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, в тому числі, стало підставою для формування податкового кредиту у ТОВ СЕВЕН-ШОМ , та призвело до виникнення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню.

Крім цього, вказані вище первинні документи дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар було придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами.

При цьому, ТОВ СЕВЕН-ШОМ при здійсненні розрахунків з ФОП ОСОБА_1 фактично сплачено суми ПДВ у складі ціни товару останньому, про що вказаний ФОП повідомив ГУ ДПС у Чернігівській області шляхом подачі податкових накладних, які прийнято податковим органом, що стало підставою для формування від`ємного значення та виникнення права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ СЕВЕН-ШОМ .

Належне виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_1 надало можливість ТОВ СЕВЕН-ШОМ виконати зобов`язання, взяті товариством перед іноземними суб`єктами господарювання, та здійснити експорт виробленої продукції через митний кордон України, згідно електронних митних декларацій UA102030/2020/114100, UA102030/2020/114221, UA102030/2020/114301, UA102030/2020/114491, які підтверджують факт перетинання митного кордону України товаром, який ТОВ СЕВЕН-ШОМ придбало у ФОП ОСОБА_1 за договором від 03.06.2020 № 03/06/2020.

Так, наведені вище докази підтверджують наявність реальних господарських операцій ТОВ СЕВЕН-ШОМ з ФОП ОСОБА_1 та фінансових наслідків для ТОВ СЕВЕН- ШОМ у вигляді збільшення витрат та товарних активів, тобто відбулися зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, що підпадає під поняття господарська операція , що спростовує висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, що відсутність операцій з передачі пиломатеріалу для переробки на склад переробника, на зберігання, надходження пиломатеріалу після переробки на склад замовника, відсутність складських приміщень у ФОП ОСОБА_1 позбавляє його можливості належно виконати взяті на себе зобов`язання.

Суд вказує, що за умовами договору від 03.06.2020 № 03/06/2020 ФОП ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання виключно по здійсненню поставки продукції.

За умовами вказаного договору (п. 3.3) право власності Покупця на продукцію переходить в момент відвантаження товару зі складу Постачальника.

Тож безпідставним є посилання відповідача в акті перевірки від 18.12.2020, що відсутність документів на підтвердження передачі для переробки, зберігання, повернення матеріалу після переробки може свідчити про нереальність господарських операцій. Проведення таких господарських операцій за договором поставки від 03.06.2020 №03/06/2020 взагалі не передбачено, а передача товару здійснювала виключно на підставі накладних, а право власності на нього переходило в момент відвантаження товару.

Крім цього, при наданні правової оцінки вказаному слід врахувати, що основним видом діяльності ТОВ СЕВЕН-ШОМ є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У чинному законодавстві відсутні особливі вимоги до зберігання обробленої лісопродукції, такі вимоги можуть визначатися лише умовами договорів. За діючими договорами, укладеними між ТОВ СЕВЕН-ШОМ та ФОП ОСОБА_1 , особливі умови зберігання лісопродукції не визначалися.

Також, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, законодавство не встановлює стандартної форми документів, які б підтверджували факт здійснення відпуску продукції на підставі договорів купівлі-продажу 4,1 поставки. У правовідносинах з ФОП ОСОБА_1 з урахуванням ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність було досягнуто згоди на складення накладних, які підтверджують факти здійснення поставки продукції за договором від 03.06.2020 № 03/06/2020.

Безпідставними є доводи податкового органу про неможливість виконання ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договорами, укладеними з ТОВ СЕВЕН- ШОМ у зв`язку з відсутністю у вказаного суб`єкта технічного оснащення, кваліфікованих працівників, матеріального забезпечення.

Такі доводи не можуть впливати на отримання можливості ТОВ СЕВЕН-ШОМ по декларуванню податкового кредиту із сплачених податків у зв`язку з придбанням у ФОП ОСОБА_1 товарів/ послуг за укладеними договорами.

Недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконання роботи або неможливість надання послуг та не є підставою для виключення з податкового обліку.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, що надає можливість ФОП ОСОБА_1 співпрацювати з іншими суб`єктами господарювання для виконання взятих на себе зобов`язань, використовувати у своїй господарській діяльності власне майно чи отримане в оренду від інших суб`єктів господарювання/фізичних осіб.

Також слід вказати, що податкове законодавство визначає лише три підстави для відмови у формуванні податкового кредиту, основним елементом яких є не підтвердження податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням ст. 201 ПК України), митними деклараціями або іншими документами сум податку, сплаченого при придбанні товарів/послуг.

Як вказує підпункт 14.1.36 пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у підприємства-покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за умов: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Поряд з цим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи іншого законодавства, правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

При цьому, відповідачем в акті перевірки не наведено будь-яких даних та не надано жодних доказів щодо недобросовісності ТОВ СЕВЕН-ШОМ та/або його контрагентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Слід вказати, що відповідачем не спростовано здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Так, в акті перевірки від 18.12.2020 відсутність підстав бюджетного відшкодування відповідач пов`язує з діяльністю контрагента ТОВ СЕВЕН-ШОМ - ФОП ОСОБА_1 , при цьому докази про допущення ТОВ СЕВЕН- ШОМ суттєвих порушень законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку чи податкової звітності, які могли вплинути на подання декларації з ПДВ та отримання права на бюджетне відшкодування у податкового органу відсутні. Натомість товариством надано належні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ СЕВЕН-ШОМ та ФОП ОСОБА_1 , а також між ТОВ СЕВЕН-ШОМ та іноземними контрагентами.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16.

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та витрат.

Самі собою недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту та витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 480/4346/18.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податковим кодексом України встановлено чіткі строки звітного періоду не пізніше закінчення яких повинна обраховуватися дата вчинення адміністративного правопорушення.

Так, зі змісту податкового повідомлення-рішення вбачається, що його винесено на підставі акту камеральної перевірки від 18.12.2020 № 2052/25-01-04-02-09/42555021 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2020 року (декларація від 19.11.2020 № 9306309806). Натомість у графі звітний період, за який подано декларацію, в оскаржуваній ППР вказано грудень 2020 року.

Таки чином, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803 не відповідає вимогам п. 49.18.1 ст. 49 ПК України.

Відповідно до ст. 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Акт перевірки від 18.12.2020 № 2052/25-01-04-02-09/42555021 направлено на адресу ТОВ СЕВЕН-ШОМ поштовим відправленням № 1400605759248. Згідно даних офіційного сайту Укрпошта вказане поштове відправлення вручено 24.12.2020. Відтак, ППР мало б бути винесено не пізніше 19.01.2021.

Тож, суд вказує, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено з порушенням строків, визначених ПК України.

У пункті 53 рішення в справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що власність може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні правомірні очікування отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. У п.п. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття закону ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні .

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» , вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так. в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат і відповідно до бюджетного відшкодування, як наслідок податковим органом протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69 194 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 34 597 грн.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ТОВ СЕВЕН-ШОМ підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 23.02.2021 № 00006131803, яким товариству з обмеженою відповідальністю СЕВЕН-ШОМ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69 194 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 34 597 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю СЕВЕН-ШОМ судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю СЕВЕН-ШОМ , вул. Гоголя, 22А, смт Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552, код ЄДРПОУ:42555021.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 44094124.

Повний текст рішення суду виготовлено 14 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Заяць