Постанова

від 06.09.2022 по справі 620/1644/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1644/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен-Шом" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен-Шом" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи та взятий на податковий облік як платник податків з 17.10.2018. Основним видом діяльності позивача є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

19.11.2020 позивачем в електронній формі подано до ДПС податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року, у якій заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 69 194 грн.

Вказана сума сформувалася за рахунок придбання товариством протягом жовтня 2020 року продукції у ФОП ОСОБА_1 та фактичної сплати коштів за її придбання.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку TOB "Севен-Шом", результати якої оформлено актом № 2052/25-01-04-02-09/42555021 від 18.12.2020.

У висновках акту зазначено, що позивачем порушення п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п.п. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 19.11.2020 на 69 194 грн. та завищено суму податкового кредиту на 69 194 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803 (форма В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 69 194 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 34 597 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового Податковий кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803, яке ґрунтується на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно було подано податкову декларацію з ПДВ, оскільки господарські операції з одержання ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 мають ознаки нереальності, та первинні документи про наявність таких правовідносин з вказаним суб`єктом господарювання складалися лише формально.

Контролюючий орган вважає, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 має ознаки нереальності, про що свідчить: відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих ТОВ "Севен-Шом" господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, неможливості здійснення даного обсягу операцій у відповідні строки, відсутність документального оформлення операцій з передачі пиломатеріалу для переробки на склад переробника, відсутність документального оформлення операцій з передачі пиломатеріалу на зберігання, відсутність документального оформлення операцій з надходження пиломатеріалу після переробки на склад замовника, відсутність складських приміщень для зберігання продукції та, відповідно, відсутність складського обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, предметом діяльності позивача є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

03.06.2020 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №03/06/2020 на поставку товару.

На виконання умов вказаного договору протягом жовтня 2020 року ТОВ "Севен-Шом" від ФОП ОСОБА_1 отримано товар (оброблений пиломатеріал), що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними від 06.10.2020 № 06/10/2020 на суму 109296 грн, від 13.10.2020 № 13/10/2020 на суму 110808 грн, від 16.10.2020 № 16/10/2020 на суму 85262,4 грн. та від 20.10.2020 № 20/10/2020 на суму 109800 грн.

Розрахунок по оплаті товару було здійснено 28.10.2020 та 30.10.2020 шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 415166,4 грн., що підтверджується банківською випискою.

При здійсненні розрахунків з ФОП ОСОБА_1 позивачем фактично було сплачено суми ПДВ у складі ціни товару останньому, про що вказаний ФОП повідомив ГУ ДПС у Чернігівській області шляхом подачі податкових накладних, які прийнято податковим органом, що стало підставою для формування від`ємного значення та виникнення права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ "Севен-Шом".

Судом встановлено, що поставлену позивачу продукцію ФОП ОСОБА_1 придбав у - ДП Чернігівський військовий лісгосп згідно ТТН: серії МОА № 480715 від 25.08.2020; серії МОА № 480944 від 02.10.2020; серії МОА № 480873 від 21.09.2020;

- ДП Чернігівське лісове господарство згідно ТТН: серії ЧНБ № 874720 від 13.10.2020; серії ЧНБ № 874733 від 16.10.2020;серії ЧНБ № 874732 від 16.10.2020; серії ЧНБ № 137872 від 02.10.2020; серії ЧНБ № 874702 від 08.10.2020; серії ЧНА № 993264 від 30.09.2020.

В свою чергу позивач отриману від ФОП ОСОБА_1 продукцію експортував іноземними суб`єктами господарювання через митний кордон України, що підтверджується електронними митними деклараціями UA102030/2020/114100, UA102030/2020/114221, UA102030/2020/114301, UA102030/2020/114491.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені вище докази підтверджують наявність реальних господарських операцій ТОВ "Севен-Шом" з ФОП ОСОБА_1 та фінансових наслідків для ТОВ "Севен-Шом" у вигляді збільшення витрат та товарних активів, тобто відбулися зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, що підпадає під поняття господарська операція.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача про відсутність операцій з передачі пиломатеріалу для переробки на склад переробника, на зберігання, надходження пиломатеріалу після переробки на склад замовника, відсутність складських приміщень у ФОП ОСОБА_1 тощо.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність документів на підтвердження передачі для переробки, зберігання, повернення матеріалу після переробки, оскільки договором поставки від 03.06.2020 №03/06/2020 вказане не передбачено, а передача товару здійснювала виключно на підставі накладних і право власності на нього переходило в момент відвантаження товару.

У чинному законодавстві відсутні особливі вимоги до зберігання обробленої лісопродукції, такі вимоги можуть визначатися лише умовами договорів. За діючими договорами, укладеними між ТОВ "Севен-Шом" та ФОП ОСОБА_1 , особливі умови зберігання лісопродукції не визначалися.

Суд першої інстанції вірно визнав безпідставними доводи податкового органу про неможливість виконання ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договорами, укладеними з позивачем у зв`язку з відсутністю у вказаного суб`єкта технічного оснащення, кваліфікованих працівників, матеріального забезпечення, з огляду на те, що такі доводи не можуть впливати на отримання можливості ТОВ "Севен-Шом" по декларуванню податкового кредиту із сплачених податків у зв`язку з придбанням у ФОП ОСОБА_1 товарів/ послуг за укладеними договорами. Крім того недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконання роботи або неможливість надання послуг та не є підставою для виключення з податкового обліку.

Контролюючим органом не доведено факт того, що ФОП ОСОБА_1 неспівпрацював з іншими суб`єктами господарювання для виконання взятих на себе зобов`язань, не використовував у своїй господарській діяльності власне майно чи отримане в оренду від інших суб`єктів господарювання/фізичних осіб.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на наступне.

Згідно п. 49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення вбачається, що його винесено на підставі акту камеральної перевірки від 18.12.2020 № 2052/25-01-04-02-09/42555021 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2020 року (декларація від 19.11.2020 № 9306309806).

Проте, у графі звітний період, за який подано декларацію, в оскаржуваному ППР вказано грудень 2020 року.

Вказані обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції свідчать про не відповідність податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00006131803 вимогам п. 49.18.1 ст. 49 ПК України.

Крім того оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено з порушенням строків, визначених ст. 86.8 Податкового кодексу України.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід….

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких